Цього тижня у ютуб постукали з дна ледь не з самого ранку понеділка. Зазвичай у цей час глядачі гойдаються на хвилях афтершоків минулих подій, а не бігають платформами у пошуку порятунку від нового кінця світу. 19 жовтня апокаліпсис календарні традиції проігнорував і явився нам у вигляді статті у Wall Street Journal. Медіа написало, що Путін домовляється про зустріч із Трампом і Сі, щоб остаточно «розв’язати українське питання» на свою користь. Зустріч відбудеться чи то на саміті АТЕС у Китаї у листопаді, чи на саміті G20 у грудні в США, а може і там, і там. Але у будь-якому разі без України.

Журналісти WSJ охрестили цей можливий тріумвірат «Ялтою-2» за аналогією з історичною Ялтинською конференцією 1945 року, де Сталін, Рузвельт і Черчилль поділили сфери впливу у світі.

Наступного дня медіа виправилося та написало, що аналогія з Ялтою-45 не зовсім доречна. Але українські глядачі ютубу вже були у курсі, адже вчасно отримали експертизу. Серед перших, хто відреагував на матеріал WSJ, були журналіст і публіцист Віталій Портников і журналіст, політичний оглядач і народний депутат минулого скликання Вадим Денисенко.

Портников відразу зауважив, що можливу зустріч трьох світових старців треба порівнювати не з Ялтою, де домовлялися без п’яти хвилин переможці у Другій світовій, а з Мюнхеном 1938 року, де Чехословаччину змусили віддати частину території Гітлеру та відкрили тим самим дорогу до війни. А Денисенко згадав Тегеранську конференцію 1943 року, яка передувала Ялтинській і відбувалася хоч і з тими ж персонажами, але в інших умовах.

У будь-якому разі історичні паралелі дещо передчасні й умовні. З одного боку, зустріч цілком може не відбутися або виявиться нерезультативною. Наприклад, Денисенко впевнений, що Китай не вважає Росію «третім полюсом світу» та рівною собі й тому не зацікавлений ділити з нею будь-що, тим більше світ. З іншого боку, саміт на трьох може призвести до таких наслідків, що Мюнхен видасться квіточками. Тут слово Портникову, який вважає, що вдала зустріч цілком реальна. У цьому разі вона перетворить США на автократію та відкриє «пряме шосе до Третьої світової та загибелі мільйонів людей у найближчі роки».

Портникова за 5 днів подивилися 412,6 тисячі глядачів, а Денисенка — 7,6. Звісно, питання у розкрученості авторів, але є щось у співвідношенні показникив символичне. Апокаліпсис завжди цікавить глядачів більше.

У той же понеділок 19 жовтня рейтинг президента США Дональда Трампа впав до рекордної позначки у 31%. Це найнижчий показник за обидва терміни Трампа. І при цьому американський лідер не відступився від своєї стратегії зміцнення дружби з Путіним, яка ніяк не може додати йому балів в очах не дуже схильного до Росії американського електорату. Одне з пояснень електорального самогубства Трампа запропонувала журналістка та політична психологиня Лариса Волошина.

— У Трампа є «план Б», який полягає в тому, щоб не визнати результати виборів, спровокувати певні заворушення та запровадити воєнний стан. Він же бачить Зеленського. Поки війна триває, виборів нема. І Трамп реально може бачити своє авторитарне правління саме за цією схемою. Йому плювати на програш республіканців, йому наплювати на парламентаризм, — припустила Лариса Волошина.

Хотілося б упевнено сказати, що в США такий сценарій не здійсниться. Але у сьогоднішній реальності взагалі не можна виключати будь-який розвиток подій.

Стрим Волошиної подивилися за п’ять днів майже 50 тисяч глядачів.

На тлі американських гірок, на яких катаються відносини України та Сполучених Штатів, вчасно з’явилася бесіда журналістки Юлії Забєліної з колишньою посолкою у США Ольгою Стефанішиною на Radio NV.

Почали з розмови про кримінальну справу щодо Стефанішиної, яку звинувачують у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні. Але говорили коротко і, здалося, суто символічно — щоб дати зрозуміти глядачам, що обидві про справу пам’ятають і не відхрещуються. Стефанішина сказала, що слідство закінчено та скоро буде суд, який розставить крапки над «і». Ну а далі співрозмовниці поринули в обговорення чергової українсько-американської кризи. Гостя поділилася своїм досвідом комунікації з американцями та надала декілька порад.

— Я не вважаю ефективною методикою, коли ми обмінюємося інформацією в публічній площині або публічними закидами. Наприклад, коментар президента про те, що він вважає слабкою угоду щодо дизелю був спотворений журналістами, які президенту Трампу сказали, що Зеленський назвав вас слабким. Те, що працює з Трампом, — це непряма атака, непряма конфронтація, непрямий діалог. З Трампом треба працювати через те, що впливає на його рішення. Це його оточення, політична та фінансова ситуація. До речі, хочу звернути увагу, що росіяни дуже професійно на цьому грають. Фактично ми розуміємо, що ця дизельна угода не має ніякого впливу на ринок, ніякого впливу на національну безпеку Сполучених Штатів, але росіяни дуже чітко зчитали вайб, запропонували саме те, що спрацювало в моменті. Тому нам треба вчитися, — сказала Стефанішина.

Ще вона зауважила, що не бачить роботи українських команд із Пентагоном, Державним департаментом США, з партіями, їхніми донорами тощо.

— Цього не вистачає, тому що Україна більша за одного лідера, і це мають відчувати американці. Весь парламент має бути в Штатах, тому що це питання не двосторонніх відносин, це питання виживання нашої держави, і тут не йдеться про конкретні прізвища, всі мають докластися до цього, — закликала вона.

За три дні відео подивися 9 тисяч разів, але є надія, що більшість шанувальників слухають NV не тільки у ютубі.

Решту тижня ютуб був забитий обговоренням різноманітних важливих подій — від комічних до трагічних. Зокрема, українська делегація на чолі з самим президентом зустрілася з посланцем Трампа Стівом Віткоффом у Норвегії; читачкою радіодиктанту обрали Дашу Астаф’єву; у Франції та Італії протести переросли у погроми; Росія й Україна оголосили перемир’я на Херсонському напрямку задля допомоги жителям Олешок; в Україні змінюють правила бронювання; Маск сказав, що ЗСУ використовує “Старлінк” для полювання за невинними російськими агресорами в трусиках тощо.

Тут цікаво, що деякі вагомі теми з міжнародної політики в український ютуб майже не потрапляють. Наприклад, відбулися вибори у Бразилії, а в Ізраїлі вони будуть цього тижня. В нас про це ні гугу. Хоча ми ще у лютому з’ясували, що ситуація принаймні на Близькому Сході безпосередньо впливає на нашу.

Та що там Ізраїль — вибори у Сербії та Болгарії не обговорюють, а між тим у Сербії політичний блок проросійського президента Александра Вучича з гуркотом провалився. У Болгарії ще невідомо, хто кого, але лідирують шанувальники «русского міра», і країна вже почала різкі дії в бік України. Відмовилася від фінансування зброї нещодавно, наприклад. Сказати, що про це легко знайти аналітику в українському ютубі, не можна.

Але повернемося до тем, що були на поверхні. Історія зі змінами у бронюванні пролунала у ютубі, здається, найгучніше.

За гарячими слідами з ідеєю уряду, наприклад, розбиралася Власта Лазур із гостями проєкту Свобода Live на «Радіо Свобода», серед яких були народний депутат від партії «Слуга народу», член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський і військовослужбовець та засновник фестивалю «ВиделкаFest» і колишній ведучий на «Громадському» Сергій Гнезділов; на каналі «Новини.LIVE» ведуча Яся Лепка розмовляла з Веніславським окремо, а Софія Середа на «BBC News Україна» говорила про бронювання з прем’єр-міністром Сергієм Корецьким.

Цитувати насамперед варто очільника уряду, бо врешті решт коментатори апелювали до того, що сказав прем’єр, оскільки всі нововведення існують поки тільки у теорії. Відповідний проєкт, як розповів Веніславський на «Новинах.LIVE», перебуває в уряді на доопрацюванні, й бачила документ тільки дуже обмежена кількість людей.

Отже, Корецький прямо сказав, що тих, хто має бронювання від армії, більше за тих, хто служить. І чомусь останнім часом бронювання зростає «неймовірними темпами і скоро заброньованими стануть усі». Бронювання та відстрочки отримують десятки тисяч людей щомісячно, уточнив прем’єр.

Тому уряд спершу збирається позбутися зловживань і маніпуляцій.

— Переживати треба тим, хто створив компанію, яка виробляє умовно два дрони на рік, а там працюють сотні людей, тому що квота для ОПК — 100%. Ну це ОПК? ОПК. Виробляє дрони? Виробляє. Ми що, поставили якісь критерії: 5 дронів чи 5 тисяч має виготовлятися? Ні. Я при цьому не звинувачую нікого. Бізнес виживає і вишуковує різні інструменти, — сказав Корецький.

Він також пояснив, чому проєкт постанови не виносили на широкий загал і не обговорювали з бізнесом.

— Нескінченні круглі столи, наради ніколи не приведуть до результату. Є загальна рамка, потрібно приймати рішення. Якщо потім потрібно буде вдосконалюватися — значить, будемо вдосконалювати ці рішення, — пообіцяв Корецький.

Звісно, темою бронювання інтерв’ю з очільником уряду не вичерпалося. Зокрема, говорили про підготовку до зими.

— Ви і решта представників влади дуже акцентуєте на тому, що зима буде непростою. Але будемо відвертими, кожного року українці чують про те, що зима буде складна. І от у мене до вас питання. Що саме такого цієї зими можуть побачити українці, що вони ще не бачили в попередні роки, — спитала ведуча Cофія Середа.

— З 16 липня, коли за мене парламент проголосував, не було жодного дня без атак на енергетику. Жодного. 2147 атак, станом на поточний момент, лише по енергетичних об’єктах. Цей показник у рази вищій, ніж було торік. Безумовно, до зими ці удари сильно інтенсифікувалися, — доволі наочно пояснив Корецький.

За його словами, частково інфраструктура була захищена, інакше «без світла і води ми були б набагато раніше». Але захист вичерпується, бо багато місяців ми живемо в режимі «вдарили, полагодили, знову вдарили».

Як і попереднє інтерв’ю Корецького, це залишило відчуття дорослої бесіди. В тому сенсі, що прем’єр а) не ухилявся від питань і намагався відповісти на них більш-менш прямо; б) не тримав глядачів за маленьких дітей, хоча, звісно, і вдавався до спрощень.

Характерний «дитсадковий» стиль розмови із суспільством міцно асоціюється у мене з командою Зеленського часів Андрія Єрмака, хоча президент і зараз ним інколи грішить, як на мене. Чому — треба питати у нього самого або у його спічрайтерів.

До речі, звітного тижня на поверхню спливла тема радника з комунікацій президента Дмитра Литвина. Поштовх дала «Українська правда», яка у своїй статті про оточення Зеленського назвала найближчою особою президента саме його радника. У ютубі про це розповів співавтор матеріалу Роман Кравець. За його словами, Литвин не лише пише Зеленському тексти ключових виступів, а й радить, як відповідати міжнародним лідерам. Та й узагалі консультує у багатьох питаннях, які виходять за рамки медіа.

— Як нам розповідають наші джерела, Литвин схожий на Єрмака тим, що може інтерпретувати події та вислови інших людей так, як вважає за потрібне. І таким чином може створювати як і друзів Володимиру Зеленському, так і ворогів, — сказав журналіст.

Роман Кравець говорив також і про інших соратників Зеленського, серед яких народний депутат Давид Арахамія, заступник керівника Офісу президента Олег Татаров, тимчасовий виконувач обов’язків керівника СБУ Олександр Поклад і глава ОП Кирило Буданов. З них найбільш «чужим», на думку журналіста, є Буданов.

За два дні відео подивилися 161,4 тисячі разів.

Про те, чому саме Дмитро Литвин став найближчою людиною до президента, розмірковували журналіст Данило Мокрик і ведуча каналу «Є питання» Олена Трибушна. Вони зустрілися на каналі Мокрика, щоб поговорити про українську політику.

— Думаю, що це напевно відображає, наскільки вузьким стало коло людей, на яких президент може покладатись. Якщо його радник із комунікації Дмитро Литвин замінив Єрмака, то це означає, що більше нікого не було. Тобто мені це говорить не про те, що Дмитро Литвин виявився геніальним державним управлінцем, а про те, що “ефективні менеджери” закінчилися, — поділилася думками Олена Трибушна.

— Мені розповідали, що функції Дмитра Литвина зараз виходять далеко за межі конкретно консультацій із комунікацій. За словами одного джерела, певний час тому була зустріч прем’єр-міністра з представниками місцевої влади, місцевих адміністрацій, і на цій зустрічі від Офісу Президента був присутній Дмитро Литвин. І саме він цю зустріч, по суті, проводив, нарізав задачі і ставив питання учасникам. І начебто, мовляв, коли Віталій Кличко поцікавився, хто ця людина і чого вона тут присутня, йому сказали, що він із вами говорить від Офісу Президента. Такий вихід Литвина з берегів — це не дуже добрий симптом, — розвинув «демонізацію» радника президента Данило Мокрик.

Заразом співрозмовники згадали, що відкритої пресконференції президента, петиція щодо проведення якої набрала потрібну кількість голосів          , так і не відбулося. Але і питання до Зеленського зникли, принаймні у гості Мокрика.

— У мене немає питань до нього. Тобто питання є, але я знаю на них відповіді. А він їх не дасть, — поскаржилася вона.

За чотири дні відео подивилися майже 50 тисяч разів.

Але за іронією долі переможцем тижня у ютубі, безперечно, став саме Зеленський і, відповідно, його комунікаційна команда.

Останнім часом президент не скупиться на спілкування з журналістами (переважно іноземними), що зрозуміло в умовах грубого тиску Трампа.

22 жовтня вийшло його інтерв’ю ведучому мегапопулярного подкасту The Diary Of A CEO, який веде британський бізнесмен Стівен Бартлетт. Проєкт має майже 21 мільйон підписників, щоб було зрозуміло масштаб.

Розмова Бартлетта з Зеленським тривала майже дві години, за три дні набрала майже 4,9 мільйона переглядів і миттєво була розібрана на цитати новинними агенціями й у соцмережах. У деяких українських користувачів емоції після цього інтерв’ю аж зашкалювали, бо президент серед іншого визнав, що не вірив у повномасштабне вторгнення. Тобто, на їхню думку, провалив підготовку до великої війни.

Інколи здається, що з певними питаннями ми ходимо по колу майже п’ять років. Знав чи не знав, готувалися чи не готувалися, розмінували чи замінували… Колись ми отримаємо відповіді, але навряд із подкасту The Diary Of A CEO. Скажу прямо: інтерв’ю — не допит на поліграфі. Це медійний продукт. Звісно, не серіал «Слуга народу», але ж і не істина в останній інстанції. Конкретно про це інтерв’ю Стівену Бартлетту велика кількість експертів висловилася цілком схвально.

Це було шоу, орієнтоване на західну аудиторію, яка нам конче потрібна — і взагалі, і прямо зараз, коли Трамп, Сі та Путін планують світову вечірку на трьох. Команда подкасту поширила розмову з Зеленським 25 мовами, і це не тупий автоматичний переклад, а ШІ-стилізація під живу розмову. Тобто, скажімо, німецькою чи італійською Зеленський і Бартлетт у варіанті для цих стран розмовляють на рівні з місцевими жителями. Це для нас реальний медійний прорив, бо зазвичай такі матеріали виходять англійською, і якийсь скептичний німецький бюргер може не захотіти напружуватися, щоб вникнути у зміст. А послухати рідною мовою — чому б ні?

Про медійний успіх інтерв’ю Зеленського на проєкті Бартлетта цікаве відео записав експерт із комунікацій Володимир Анфімов, яке раджу подивитися.

— Розмова дозволяє показати Зеленського не лише як президента, а як звичайну людину. З родиною, з переживаннями, страхами. Звісно, для нас, українців це, можливо, не настільки незвично, а ось для іноземців, які переважно бачать Зеленського під час офіційних звернень і політичних інтерв’ю, такий формат може відкрити його з абсолютно іншого боку. Ну і по-друге, всі ці історії створюють емоційний контекст. У ньому глядач сприймає подальші слова співрозмовника зовсім по-іншому. В контексті його переживань, зокрема спогадів про Бучу, слова про те, що сама готовність України сідати за стіл переговорів із Росією вже є величезним компромісом, сприймається зовсім по-іншому. Ми чуємо не просто якусь політичну позицію, відірвану від контексту, а й особистий досвід, через який президент її пояснює, — сказав Анфімов.

Відео комунікаційника менш ніж за добу подивилися майже 2 тисячі глядачів і, маю надію, буде більше.

Під кінець тижня, ввечері неділі, «ТСН. Тиждень» опублікувало інтерв’ю з Володимиром Зеленським із ведучою Аллою Мазур.

Розмова стосувалася виключно мирних переговорів і міжнародних відносин, тому відео насправді виглядало не як журналістське інтерв’ю, а як звіт президента на задані теми у форматі питання-відповідь.

Зеленський, зокрема, розповів деталі про переговори в Осло, які пропозиції звідти повіз Віткофф до Москви, які гарантії безпеки задовольнять Україну та що з територіальним питанням.

— Я б хотіла зрозуміти про цей документ, який у результаті розмов в Осло Віткофф повіз Путіну в Санкт-Петербург. Що там було нового і що ключове для вас у цьому документі? — спитала Мазур.

— У документі є різні напрацювання американської сторони. Ми вважаємо, що ми не можемо говорити про нейтральність нашої держави і ми не повинні говорити про обмеження української армії. Тобто це наші червоні лінії. Наші гарантії безпеки не можуть бути надиктовані російською стороною. Отже, висновки зрозумілі, що обмеження нашої армії і нейтральність України не обговорюються. Питання території — це червона лінія, яка може обговорюватися виключно на рівні лідерів. В принципі, це для нас була константа завжди, але питання території, безумовно, американці порушують. Порушують часто. На що ми готові обмінювати ті чи інші принципові речі? — розповів Зеленський.

— Зараз уже можна озвучувати якусь частину, на що готові обмінювати? Бо я звернула увагу, що зовсім недавно Путін говорив, що немає сенсу зустрічатися, оскільки обидві сторони залишаються при своєму, на своїх позиціях. І тут приїжджає Віткофф із документом з Осло, і Путін змінює свою позицію. І вже ми говоримо зараз про можливість зустрічі тристоронньої делегації… — уточнила ведуча.

— Обмін територіями, як американці говорять англійською, swap the territories, вони давно порушують це питання. Всі повинні зрозуміти: перше, ми нічого ні на що не міняємо. Ми готові до обговорення, і якщо територіального питання, то на рівні лідерів. Інші питання — на рівні технічних груп. Отже, в листопаді можна все це обговорювати, — відповів Зеленський.

Чи потрібний української авдиторії такий звіт? Звісно, так. Але чи достатньо міжнародно-переговорної теми від Зеленського для внутрішнього споживача? Взагалі ні. Внутрішня політика вже давно завоювала щонайменше рівне місце з питаннями війни та відносин з іноземними партнерами та сусідами, а подекуди навіть посунула їх.

Тож допоки Зеленський не вийде на ту саму омріяну журналістами пресконференцію і не розповість усе-усе про наші внутрішні справи, йому та медійникам, що працюють у зручних для президента форматах, буде прилітати.