Тупий і ще тупіший. Огляд ток-шоу за 1-7 жовтня 2018 року

Тупий і ще тупіший. Огляд ток-шоу за 1-7 жовтня 2018 року

15 Жовтня 2018
4454
15 Жовтня 2018
15:51

Тупий і ще тупіший. Огляд ток-шоу за 1-7 жовтня 2018 року

4454
«Тупий і ще тупіший», — так один з гостей одного з ток-шоу висловився про представників МЗС. Та іноді може здатися, що саме так спікери багатьох шоу сприймають глядачів і аудиторію. Останнім можна брехати, нав'язувати пропаганду, ними можна непомітно чи відверто маніпулювати. Мова, «русскій мір», медицина, економіка, свобода слова — на початку жовтня ток-шоу зірвали джек-пот гучних тем. Парадокс в тому, що багато зі спікерів там самі виглядали не дуже розумними.
Тупий і ще тупіший. Огляд ток-шоу за 1-7 жовтня 2018 року
Тупий і ще тупіший. Огляд ток-шоу за 1-7 жовтня 2018 року

Свобода слова (ICTV), 1 жовтня. Гройсман на білому коні

Запросити в студію прем'єр-міністра, кількох профільних міністрів і не задати жодного гострого питання — done. Та навряд чи глядачам було цікаво дивитися  півтори години суцільного бахвальства і співання оди геніальному та чесному бюджету.

Хто співав: Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України; Лілія Гриневич, міністр освіти; Оксана Маркарова, в.о. міністра фінансів; Андрій Рева, міністр соціальної політики; Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров'я. Експерти в студії — Андрій Блінов, журналіст; Тарас Загородний, політолог; Марія Репко, Центр економічної стратегії; Борис Кушнірук, економіст; Дмитро Боярчук, Case Україна.

В «Свободі слова» вирішили обговорити тему бюджету на 2019 рік. З одного боку, зрозуміло, від того, яким він буде і що буде в нього закладено, залежить те, як функціонуватиме країна, але запросити до головного мікрофона прем'єр-міністра Володимира Гройсмана була не надто вдала ідея. Він в принципі не міг говорити про своє дітище критично, тому розмова виглядала як гра в одні ворота. Гройсман чітко виголошував меседжі, пояснював проблеми, обіцяв покращення. Ведучий Вадим Карп'як не задав жодного гострого питання, лише скеровував монолог прем'єр-міністра в певне русло. Навіть коли слово переходило до когось з профільних міністрів, рано чи пізно Гройсман, вочевидь, на правах старшого по званню, перебивав і викладав своє бачення ситуації в галузі.

Обговорення нагальних проблем почали з теми ціни на газ. Лейтмотив промови прем'єр-міністра: я не хочу, але мушу; я довго боровся, щоби не підвищувати ціну, але це все МВФ; борги не мої, але віддавати мені. Проте конкретної ціни він назвати ще не зміг — мовляв, переговори з валютним фондом ще тривають, лише по завершенню можна буде називати цифри. Кілька разів повідомив про власні титанічні зусилля по утриманню ціни на газ для населення.

До теми верталися кілька разів, зокрема в обговоренні з експертами, та конкретики майже не звучало. Зокрема на питання, чи в бюджет-2019 закладено нову ціну на газ. Натомість акцентували, що в бюджеті закладено зростання суми на субсидії.

Далі перейшли безпосередньо до обговорення бюджету, якому Володимир Гройсман надав такі епітети як відповідальний, реалістичний. Коротше не бюджет, а диво. Прем'єр емоційно розповідав, що хотів би надати на всі сфери більше грошей, йому не шкода, але він відповідальний і тому мусить все розраховувати. Оксана Маркарова, виконувачка обов'язків міністра фінансів, акцентувала на тому, що в бюджеті не просто реалістично розписані видатки, взагалі чи не вперше детально розплановане віддавання боргів і процес зменшення відношення боргу до ВВП України.

Поговорили і про співпрацю з МВФ. Тараса Загороднього цікавило питання, чи можна змінити умови співпраці з Фондом, оскільки Україна перебуває в стані війни, фактично має форс-мажор. Він знову критично згадав «Нафтогаз», що, схоже, стає його експертною фішкою — про це він говорить всюди, де опиняється. У відповідь на це питання глядачі отримали важливу інформацію про те, що умови, виявляється, змінити не можна. Гройсман назвав Україну заручницею і наголосив, що не залишається нічого, як працювати. А до «Нафтогазу» він сам має багато питань. Тож чекатимемо, що скоро він їх озвучить?

Підняли теми заробітних плат та пенсій — тут за уряд віддувався Андрій Рева. Міністр соціальної політики переконаний, що коли зростуть економічні стандарти (а ми пам'ятаємо, що уряд над тим працюєJ) люди, що виїхали з України, почнуть повертатися. Міністр нагадав, що таке вже в історії України було.

Про заробітні плати в освітній сфері говорили з Лілією Гриневич. Міністр освіти нагадала, що за останні роки справи в цій сфері покращились — середня зарплата освітян становить 7500 гривень. Але все залежить не тільки від Кабміну, великі повноваження віддали на місця, тож питати треба з місцевих рад. До розмови підключився Гросман, який грізно наголосив, що безвідповідальність на місцях буде суворо покарана. В цілому ж, робота над створенням нової школи триває, і тут Кабмін молодець.

Позитив був і в розмові про медичну реформу. За уряд відповідав Павло Ковтонюк, але і експерти не надто критикували.

В цілому півтори години ефіру очільник уряду контролював розмову і виглядав, як вершник на білому коні. Ефіри ток-шоу ICTV, на відміну від багатьох інших, не скандальні, інформативні, інтелігентні, ніхто не відправляє іншого на три літери, всі підкреслено ввічливі і уважні. Тільки от чи такі урядові оди потрібні глядачу?

Пульс (112 Україна), 2 жовтня. В усьому винна Супрун і трохи угорці.

Поки над телеканалом «112 Україна»  не зібралися хмари, в ефірі «Пульсу» обговорювали тему угорських паспортів і медичну реформу. Але після рішення про санкції щодо власників каналу, вирішили вийти в ефір ще раз, в п'ятницю 5 жовтня. В результаті — майже 8 годин за тиждень.

Хто обговорював 2 жовтня: Нестор Шуфрич, «За життя»; Олександр Вілкул, «Опозиційний блок»; Анатолій Матіос, головний військовий прокурор України; Павло Жебрівський, екс-голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації; Петро Мага, телеведучий; Андрій Білецький, нардеп; Олег Барна, «Блок Петра Порошенка»; Василь Брензович, очільник Партії угорців України. В другій частині долучилися Олег Мусій, екс-міністр охорони здоров'я; Ольга Богомолець, голова комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я; Тетяна Донець, «Народний фронт»; Олександр Квіташвілі, екс-міністр охорони здоров'я; Костянтин Яринич, «Блок Петра Порошенка»; Михайло Радуцький, клініка «Борис»; Дмитро Шерембей, громадский активіст.

Тему надання українцям паспортів інших держав обговорювали в першій частині «Пульсу». В основному зосередились на питанні того, наскільки законно громадянам мати два паспорти, кому і навіщо це потрібно. Гості були надивовижу одноголосні — люди хай собі мають, а чиновникам і тим, хто при владі — зась. Багато з тих, хто був в студії — Шуфрич, Мага, Брензович — знає про ситуацію на Закарпатті не з чуток, оскільки походить з цього регіону. Час від часу ця трійця переходила на угорську, очевидно, для демонстрації того, що якби мешканці Закарпаття хотіли, всі інші їх би не розуміли взагалі. 

Основна теза, що лунала від гостей студії — політики повинні мати лише одне, українське громадянство. Але простих українців не можна карати за те, що вони шукають можливостей отримати громадянство Угорщини, Румунії, Польщі. Час від часу, то від одного, то від іншого гостя лунала фраза про те, що риба шукає де глибше, а людина де краще. Мовляв, от і шукають українці, де краще, бо влада про них не турбується. Той факт, що матеріальне становище українців гірше за життя європейців, став вагомим приводом критикували владу.

Цікаво, що і в «Пульсі», і в братньому «Українському форматі» на NewsOne був гість, що відкривав очі гостям і глядачам, мовляв, Конституцію тлумачать не вірно і в ній мова йде не про те, щоби мати лише одне по кількості громадянство, а що громадянство на всій території України має бути єдиним. В ефірі «112 Україна» про це розповів Василь Брензович, який переконаний, що основний закон не забороняє мати кілька паспортів, його просто тлумачать невірно.

Все ж, більшість гостей не були такими радикальними і визнали, що проблема існує. Та от біда, вирішити її не можливо. За словами головного військового прокурора  України Анатолія Матіоса, правооохоронні органи просто безпорадні в цій ситуації. Депутати це також розуміють.

Чи побачили гості «112 Україна» в наданні паспортів якусь загрозу? Не всі. Павло Жебрівський нагадав, як Росія роздавала паспорти в Осетії і в Криму та чим все це закінчилося. Але з ним майже ніхто не погодився. Петро Мага назвав паспорти всього лише ліцензією на роботу. Нестор Шуфрич співав оди заробітчанам, на яких, за його словами, тримається українська економіка. І мовляв, все було добре до прияняття «ідіотського закону про освіту», який зіштовхнув Україну з сусідами. Чарівна логіка від нардепа: «Примушувати знати мову, навіть державну — неприпустимо. Треба заохочувати». Закон про освіту критикує і Вілкул. Мовляв, влада сама винна, самі напросилися, реакція Угорщини цілком закономірна. Захищати закон про освіту намагався Олег Барна, але в студії найгучніше було чути Нестора Шуфрича і Олександра Вілкула.

Останній розповів, як влада намагається, мовляв, ввести стандарт українця, який має говорити однією мовою, слухати одні пісні, голосувати за одну партію. Схоже, опозиційні нардепи заготували собі маніпулятивних меседжів на всі актуальні теми і час від часу їх використовують. Той же меседж Вілкула про те, що нянечок будуть примушувати спілкуватися українською він використовував і для коментарів в новинах. І, скоріше за все, використає ще не раз. Він стверджує, що з етнічно інших вичавлюється українська ідентифікація. Глядачі в студії тішаться і плескають.

А що ж робити з депутатами, чиновниками, що мають по декілька паспортів? В студії згадали нардепа Артеменка, якого покарали за подібний факт. Але більше зосередилися на персонах міністрів та чиновників, які мали інше громадянство — Яресько, Балчуні, і особливо на «кіллері з США» Супрун, ім'я якої викликає особливе збудження у Нестора Шуфрича.

Опинилися в студії і дивні персонажі, зокрема очільник сумнівної організації «Карпатська Січ» Тарас Деяк, який в результаті плутано озвучував меседжи своєї організації, яка добре відома правими поглядами і сумнівними акціями.

Друга частина програми, присвячена медичній реформі, була ще динамічнішою. Навіть почалася вона скандально — творці ток-шоу поставили порожнє крісло, на яке поставили фото Уляни Супрун. Мовляв, ми її запрошуємо запрошуємо, а вона не погоджується. Виглядало це ганебно, як відверте блюзнірство. Дивно, що ніхто з гостей, крім Дмитра Шерембея, на цьому не зауважив. Після його зауваження про неприпустимість такого ставлення, ведучі, посміюючись, запропонували активісту зайняти місце, зарезервоване для в.о. міністра охорони здоров'я і віддуватися за неї. Той погодився і став чи не центральною мішенню для випадів з боку Богомолець, Мусія і інших гостей.

Критика реформи, яку проводить команда Супрун, стала лейтмотивом розмови. В основному зосередилися на персоні Уляни Супрун і в тому числі на порадах, які вона час від часу дає у фейсбуці. Таке враження, що ведучим ці дописи здалися найважливішим, що відбувається у медичній галузі нині. Вони то пропонували глядачам голосувати, відповідаючи, чи хтось тих порад дотримується, то сумбурно, перебиваючи один одного, пропонували проголосувати гостям. «1 з 10», — тішилися ведучі ток-шоу Ганна Степанець та Володимир Полуєв, коли гості майже не підняли руки у відповідь на питання, хто користується з цих порад. І зовсім не чули обурення гостей, що це не та тема, яку варто обговорювати, а хтось взагалі не розумів, про що йде мова і що це за поради такі. 

Перехід на особистості — спосіб заговорити проблему, не підняти важливих аспектів, перебити увагу глядачів. Зрозуміло, простим людям, які не дуже розбираються в питанні постачання ліків і фінансування галузі, простіше сприйняти якісь негативні оцінки персони чиновниці, ніж розібратися. Тим скористалися її противники, які не шкодували епітетів. «Санітаркою» назвав її Вілкул, а Шуфрич емоційно наголосив, що вона поїде до своєї Америки і їй все одно, що буде з українцями, «ей наплевать, как вы себя чувствуете». Відверту зневагу до гості, що не прийшла, демонстрували і ведучі. Дмитро Шерембей, який вирішив відповідати за міністерство, був одразу названий людиною, що відпрацьовує іноземні гранти, «міжнародним корупціонером» і вбиває українську медицину.

Були в студії кілька гостей, що намагалися доносити важливість реформи, яку проводить зараз відомство. Крім Шерембея, на захист реформи висловилися Барна, Донець тощо. Та переважно гості підтримали позицію Богомолець, яка назвала реформу «геноцидом» чи Мусія, що охарактеризував реформу як «фейк». Скоріш за все, у глядачів в студії і перед екранами склалося вкрай негативне враження про медичну реформу, оскільки і подача матеріалу, і набір фактів були упереджені. І тверезі зауваження, що реформа триває лише півроку, і що більше 18 мільйонів українців підписали угоду з лікарем, і про те, що запроваджуються нові програми і зупиняються корупційні схеми, не могли припинити потік суб'єктивізму і звинувачень.

Розмова про реформування з самого початку розмови була спрямована в неконструктивне русло. Кілька гостей, зокрема Квіташвілі і Радуцький, намагалися говорити про те, що і як треба реформувати. Але, погодьтеся, щоби сприймати інформацію про чотири види організації системи охорони здоров'я чи схеми постачання ліків та страхування чи слухати критику про те, що системи охорони здоровя в Україні не існує з докладними аргументами від творця одного з найуспішніших медичних закладів України — тут треба мати відповідне налаштування на конструктив. Куди легше з гиготінням обговорювати поради сидіти на холодному чи їсти морозиво при застуді.

Пульс, 5 жовтня. Добрий вечір і дякую, що не голосували

А от в п'ятницю, 5 жовтня, глядачі «112 Україна» мали нагоду спостерігати майже 4-годинний спецвипуск, присвячений «тиску» на канал. Після голосування в четвер, 4 жовтня, Радою санкцій  «112 Україна» не міг не відреагувати. І відреагував.

Гостями стали: ведучий NewsOne Василь Голованов, нардеп «Самопомочі» Олександр Опанасенко - один з авторів проголосованої постанови, політолог Дмитро Раїмов, нардеп «Опозиційного блоку» Олександр Вілкул, народний артист, ведучий 112-го каналу Петро Мага, екс-прокурор Станіслав Піскун, політолог Вадим Карасьов, нардеп «Батьківщини» Іван Крулько. представник ВО «Свобода» Ігор Мірошниченко, журналіст Андрій Пальчевський, нардеп Віктор Бондар, нардеп Борислав Розенблат, політехнолог Руслан Бортник, політтехнолог Володимир Цибулько. філософ Валентин Гладких, кандидат в президенти, нардеп Юрій Дерев'янко, екс-міністр юстиції Олександр Лавринович, нардеп від «Батьківщини» Альона Шкрум, юрист «112 Україна» Василь Сметана, представник «Опозиційного блоку» нардеп Юрій Павленко, журналіст «112 України» Павло Кужеєв, журналіст Володимир Бойко, політолог Сергій Годний.

Переважна більшість гостей висловлювалась на захист каналу і критикувала рішення парламенту. Проте було в студії кілька депутатів, що голосували за постанову, вони намагалися донести свою думку. Видовище було доволі сумне — і ведучі, і інші гості емоційно опонували Опанасенку, при чому перекручуючи його слова. За перевірку, але проти закриття, висловився і Іван Крулько який наголосив, що представники «Батьківщини» були під цензурою і санкціями на цьому каналі,  і його теж критикували учасники ток-шоу доволі жорстко. За перевірку висловилися, в тому числі і внаслідок непрозорості власності, також Ігор Мірошниченко, Юрій Дерев'янко (який голосував за постанову). Святослав Піскун розкритикував тиск на депутатів, що проголосували за постанову: мовляв, мають право.

Але переважна більшість гостей говорили про тиск на свободу слова, закриття каналів, що є перекручуванням, оскільки постанова не про закриття, а про звернення до РНБО.  Хоча фактів порушень, як зазначили ведучі, в тексті постанови не наведено, що відповідає дійсності. В студії конкретних фактів теж ніхто не навів, хіба Опанасенко намагався згадати про поширення інформації про Парубія, але йому не дали довести до кінця думку. 

Основна претензія ведучих і симпатиків каналу в тому, що політики ходять на ефіри, а потім голосують проти каналів. Про це говорять як про ніж в спину і зраду. Ведучі «Пульсу» навіть термін придумали — «постанова 4 жовтня» і вживали його за аналогією з «законами 16 січня». Найкращий захист — це напад і ефір «112 Україна» це продемонстрував.

Український формат (NewsOne), 3 жовтня. Борня триває.

Які угорські паспорти чи торгівля з Росією, якщо можна поговорити про утиски свободи слова і намагання заткнути рота? Борня триває. І триватиме ще довго.

Хто обговорював: Володимир Семиноженко, екс-віце-премєр; Олександр Охріменко, економіст; Дмитро Співак; Василь Німченко, «Український вибір»; Нестор Шуфрич, «За життя»; Олена Сотник, «Самопоміч»; Дмитро Линько, «Радикальна партія»; Борислав Розенблат, позафракційний; Євген Рибчинський, «Воля народу»; Віталій Журавський, колишній член «Партії регіонів».

Розпочали з теми-сюрпризу, як її назвав Василь Голованов. Але для всіх, хто стежить за подіями навколо «112 Україна» і Newsone ця тема сюрпризом не стала — говорили про тиск на канали, зокрема можливе голосування у Верховній Раді. Знову, як і минулого тижня, в студії «Українського формату» з’явилася Тетяна Блистів, завідувач секретаріату комітету ВР з питань нацбезпеки і оборони. Жінка нагадала про однакові листи з вимогами вплинути на «112 Україна» та Newsone, що надійшли на адресу Комітету. Цікаво, що і вона, і ведучий та гості далі в програмі суть претензій до мовників не озвучили. Глядачам, які, можливо, не на 100% розібралися в ситуації, не дали повної інформації, в чому ж канали звинувачують. Це відверта маніпуляція, оскільки глядач має право вирішувати, справедливі претензії чи ні, але замість цього йому в голову вкладають готові оцінки.

Тетяна Блистів розповіла і про нові листи, на цей раз з вимогами провести службове розслідування щодо неї самої. Як наголосив Голованов, листи майже однакові по суті, один — підписаний Пашинський, інший — трьома персонами, серед яких Береза та Матейченко. Сама завідувачка секретаріату подається, фактично, як людина, що страждає за свободу слова.

Жінка з помітним хвилюванням говорила про те, що не можна закривати рот опозиціонерам, не можна мовчати про напади на ЗМІ. Які, схоже, є організованими тими, кого свобода слова непокоїть. Пізніше про матеріальний бік цієї вигоди розмірковував Василь Голованов. За його словами, заклики підтримувати петицію про закриття «112 Україна» та NewsOne в фейсбуці поширювалися в дописі з позначкою «реклама». Це подавалося як непереборний аргумент на підтримку тези про те, що протести проти телеканалу є організовані згори і проплачені.

З обговорення тиску на канал і вирішили почати програму. Серед гостей в студії було шість діючих нардепів, тож дійсно цікаво було дізнатися їх ставлення до ситуації і те, чи будуть вони голосувати за постанову, якщо та буде винесена на голосування. З усіх присутніх нардепів лише Дмитро Линько деякою мірою підтримав питання санкцій, наголосивши, що до власників можуть бути питання і їх треба з'ясувати, а він, мовляв, ходить не до них, а до глядачів (наступного дня, в четвер, під час голосування він проголосує «за» санкції). Олена Сотник підкреслила, що останнє, куди треба лізти — це медіа (в четвер за цю постанову вона не голосуватиме). Борислав Розенблат тиск розкритикував, а Євген Рибчинський назвав журналістів заручниками в цій ситуації і наголосив, що закриття каналу може вимагати народ, але не влада (на голосуванні вони обидва будуть відсутні). Полум’яно на підтримку каналу висловилися Василь Німченко і Нестор Шуфрич, який  наголосив, що влада боїться правди і не хоче її чути (на голосуванні 4 жовтня вони обидва проголосують «проти»).

Зрозуміло, що претензії, висловлені щодо каналу, будуть використані для критики влади, яка таким чином тисне на свободу слова. Серед гостей не було жодного, який би на 100% підтримав це рішення. Що, в принципі, зрозуміло, хто ж хоче втратити такий майданчик для піару. Та і, вочевидь, трохи страшно було висловлюватися кардинально протилежно від усіх і в очах глядачів каналу одразу втратити реноме і набути негативного іміджу. Найбільш красномовні, зокрема Дмитро Співак, характеризували ситуацію як осіннє загострення і агонію влади. Але, схоже, загострення починається у всіх, хто перетинає поріг студії, інакше пояснити дикі крики і надмірну емоційність Віталія Журавського і, особливо, Олександра Охріменка не випадає. Навіть ведучий, здається, був заскочений поведінкою останнього.

Після обговорення тиску на канал, перешли до інших питань, зокрема теми торговельних стосунків з сусідами. Але переважно все звелося до постійно обговорюваної теми торгівлі з Росією. В студії «Українського формату» це питання піднімалося неодноразово, тож нічого нового глядачі не почули.

Хіба тезу Розенблата про те, що з припиненням торгівлі з Росієї Україна програла в економічному плані, але виграла в політичному. Ведучого ця теза, схоже, неабияк здивувала.

Співак, Шуфрич, а особливо Охріменко, жваво доводили, що торгівля з Росією для нашої країни незамінна і потрібна. Останній в прагненні довести свою думку поводився просто неадекватно — перебираючи в руках, щось на кшталт вервички, на чому постійно акцентував оператор, перекрикував інших спікерів, вигукуючи «скільки?», «Цифри назвіть!», «брешіть далі!» тощо.

Третьою темою, яку обговорювали в ефірі, стали стосунки з Угорщиною. Ми неодноразово зауважували, як спікери переходять з ефіра на ефір. А оскільки теми часто перегукуються, гості повторюють тези, займаються самоповторами. Цього разу в подібному був помічений Нестор Шуфрич. В ефірі «Українського формату» він, як і в «Пульсі» озвучував тезу, що в подвійному громадянстві для простих людей немає нічого страшного, але чиновники повинні мати одне, українське. І вів далі — Україна була з Угорщиною стратегічними партнерами протягом двадцяти шести років, аж раптом Клімкін («тупой и ещё тупее», за словами Шуфрича) все зіпсував. Нардеп розійшовся не на жарт, перейшовши до критики безпосередньо Порошенка, який, за його словами, не має розуму, бо призначив на ключові посади іноземців — Супрун, Бальчуна тощо. Хоча, справедливості заради, це не повноваження президента, але хто ж в цьому буде розбиратися?

Нестор Іванович в запалі почав розповідати про ганьбу, яку він відчув, коли спостерігав, як люди, що не вміють говорити українською, очолюють міністерства і відомства. Цікаво, це він раптово згадав про Миколу Яновича Азарова, екс-очільника Кабміну за президентства Януковича?

Щоправда, критика чиновників-іноземців пролунала з вуст і інших гостей, зокрема Дмитро Линько незлим тихим словом згадав Новака, який опікується дорогами. А Дмитро Співак взагалі розкритикував міністерство іноземних справ за відсутність цілісної політики. Втім, серед гостей були і такі, що захищали дії Клімкіна, зокрема, Олена Сотник, на думку якої з юридичної точки зору він повівся цілковито правильно.

А от Василь Німченко розкрив глядачам очі — мовляв, Конституцію тлумачать невірно і мова йде про єдине, а не кількісно одне громадянство. Ми вже зауважували, що таку ж тезу озвучували і в «Пульсі».

Говорили не лише про українську владу — намагалися оцінити і поведінку тих країн, що надають українцям свої паспорти. Євген Рибчинський розмірковував про те, що коли держава хворіє, інші полюють на її громадян. Про конкуренцію за українців говорив і Володимир Семиноженко. Він акцентував на тому, що особливе приниження -присяга, яка і викликала цей скандал, складалася на території України. В цілому ж, обговорення торгівлі і міжнародної політики проходило не так жваво на фоні гарячої теми утисків свободи слова. Своя сорочка працівника каналу ближча до тіла, не інакше.

Право на владу (1+1), 4 жовтня. Не дражніть Олега Валерійовича

«Я дуже прошу, не вірте на слово політикам», — на початку шоу попросила ведуча  Наталя Мосейчук. І пообіцяла що її колега, Сергій Іванов, весь ефір буде займатися фактчекінгом і якщо зловить когось з політиків на брехні — не змовчить. Багатообіцяючий початок, правда?

Хто з'ясував:  Олег Ляшко, «Радикальна партія»; Рефат Чубаров, «Блок Петра Порошенка»; Валерій Писаренко, «Відродження»; Руслан Бортник, політтехнолог; Василь Шкляр, письменник; Микола Княжицький, «Народний фронт»; Лариса Ніцой, письменниця; Павло Гриценко, директор Інституту української мови; Іван Крулько, «Батьківщина», Дмитро Гордон, журналіст, екс-депутат Київради.

Тема мови вже піднімалась на ток-шоу. Якщо основним акцентом розмов на  «Українському форматі» і «Пульсі» було, начебто, нав'язування української мови, то в «Праві на влади» гості з’ясовували, хто більше її любить. Єдине шоу, в якому серед гостей був мовознавець, цілий директор Інституту української мови, кілька письменників і майже не було українофобів. Здавалося, чи може щось їх роз'єднати? Як виявилося, можна посваритися на тлі того, чий законопроект більше піклується про українську мову.

Так, Микола Княжицький, один з авторів закону, який був прийнятий в першому читанні, пристрасно розповідав, чому і наскільки цей законопроект важливий, як його підтримали інші депутати, скільки вони зробили, щоб голосування відбулося. Аж тут в дискусію з ним вступила Лариса Ніцой, яка у властивій їй експресивній манері розкритикувала законопроект. Мовляв, він недостатньо захищає мову, бо лишається багато шпарин для використання мов меншин, в першу чергу російської мови у публічному просторі. І взагалі, цей колективний закон маніпулятивний, бо його ніхто в очі не бачив, навіть ті, хто записаний як співавтор. Активістка зауважила, що почувається по-дурному, бо змушена захищати Порошенка і його партію, яка наполягала на підтримці їх закону. Той документ, мовляв, чіткіше регулює поняття національних меншин і використання їх мови.

З-поміж гостей студії не підтримали закон хіба Руслан Бортник і Валерій Писаренко, останній назвав його політичною технологією. Але їх голос майже не було чути. Це в принципі, було зрозуміло, оскільки загальна тональність програми дуже чітка і тих, хто виступив за підтримку української мови, було кількісно більше. Втім, і серед симпатиків закону були ті, хто вважає, що цю тему використовують для піару. Зокрема, Іван Крулько з «Батьківщини» розкритикував використання мовної теми в кампанії Порошенка, назвивши це технологією.

В цілому, гості погодилися, що ухвалено було лише платформу закону і далі треба працювати, щоби не залишити в остаточному варіанті щілин, які нададуть підстави ігнорувати державність української мови.

А от Олег Ляшко образився на ведучу (ну чи принаймні зробив вигляд, що образився) не через мовне питання. Ще на початку програми глядачам показали відео опитування серед студентів КІМО, як чоловік (потім з'ясувалося, це був Дмитро Гордон) попросив студентів проголосувати за кандидатів в президенти. Все виглядало просто: називалося прізвище — студенти піднімали руки. Таким чином, в результаті експерименту в другий тур вийшли Порошенко і Зеленський. І в фінальному голосуванні переміг останній. Прикметно, коли Гордон називав прізвище Ляшка, в студентській аудиторії чулися смішки і руку майже ніхто не піднімав.

Потім в програмі показали фрагмент серіалу «Слуга народу», в якому головну роль виконує Зеленський. У фрагменті олігархи підкидають народу мовну тему, щоб вони забули про економічні негаразди і ненавиділи одне одного. Після цього уривку ведуча вернулася до Олега Ляшка, щоби той прокоментував побачене, аж тут отримала відповідь: «Олег Ляшко: Я думав, що ми будемо говорити про фундаментальні речі, а не про одного з кандидатів, якого ви просуваєте.

Наталя Мосійчук: Його тут нема, а ви наживо.

Олег Ляшко: Не маніпулюйте!».

Страшно сказати, але чи не вперше довелося погодитися з лідером «Радикальної партії» — постійні згадки про Володимира Зеленського виглядали маніпуляцію. Тим більше, що подібні дії були не лише у  «Праві на владу», але і в новинах каналу «1+1». Прикметно, що після цього діалогу про «слугу народу» згадали ще раз, більше того, показали відео флешмобу, ініційованого Зеленським після інциденту з народним депутатом від БПП Олегом Барною і журналістом. Страшно уявити, що було би, якби Зеленьский сидів в студії, чи дали би слово ще комусь, крім нього?

Ехо України (Прямий), 5 жовтня. Хто у домі господар

Калейдоскоп тем дозволяє багато обговорити і не залипати на одній темі. однак така стратегія потребує твердої руки в ефірі, щоби гості не перетягували на себе ковдру і не перетворювали жваву розмову на набір діалогів. Така поведінка Матвію Ганапольському не чужа. Та протягом ефіру ведучий виглядав суворим вчителем, який  вичитує хуліганів-старшокласників, що курять за школою.

Хто відзначився: Володимир Гусак, «Опозиційний блок»; Михайло Головко, позафракційний; Ігор Алексєєв, «Народний фронт»; Сергій Соболєв, «Батьківщина»; Ігор Мосейчук, «Радикальна партія»; Зорян Шкіряк, радник очільника МВС; Олександр Палій, політолог; Юрій Гримчак, міністерство тимчасово окупованих територій; до них долучилися Дмитро Кулеба, дипломат; Сергій Костинський, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення; Юрій Луканов, журналіст; Айдер Муждабаєв, журналіст; Богдан Кушнірук, економіст; Марк Фейгін, політик, адвокат.

Дещо хаотична організація — одні гості сидять, інші стоять, хтось приходить, комусь вже час іти. Швидка зміна тем — за три години обговорили 7 великих питань, кожне з яких можна було би розтягнути на годину щонайменше. При чому гості не висловлюються з усіх тем, а час від часу отримують слово і можуть прокоментувати почуте. Доволі панібратське і, подекуди, трохи зверхнє ставлення ведучого до гостей — з кимось він на «ти», з кимось на «ви», деяких взагалі дозволяє собі вичитувати і ті покірно слухають. Трохи сумбурна манера подачі інформації, гостей обривають на півслова, жодна тема не доведена до якогось логічного завершення. Крім того, ведучий і на початку, і наприкінці ефіру апелює до глядачів. «Ви — не овочі, не населення, ви — громадяни», — нагадує він їм і просить бути уважними до того, що говоритимуть політики, піддавати почуте критиці. А наприкінці ефіру цікавиться.ю чи вдалося зробити якісь теми більш зрозумілими. Це набір ознак, що вирізняють «Ехо України» від інших програм. Тут одразу видно, хто в домі господар, хто складає ці дивні три з половиною години в єдину мозаїку. Ганапольський сам знає, хто головний в студії і дає це відчути іншим. 

Першою темою, за яку взялися в ток-шоу «Прямого», стало припинення голодування Олегом Сенцовим. Далі перейшли до закону про мову, на чому зупинилися трохи детальніше. Мовна тема викликала пожвавлення серед гостей — вочевидь, вони мали чимало заготовлених меседжів. Тільки-но представник опоблоку Гусак заявив, що більше 40% в побуті не користується українською мовою і взагалі, дуже важко буде перейти на українську всім, наприклад, проводити наради керівникам ЖЕКів, як на нього посипалась критика. Шкіряк, Гримчак, Палій знайшли в таких тезах маніпуляції, перекручення, перебільшення тощо. Ігор Мосійчук перейшов до радикальних висловлювань про «чемодан, вокзал, Россию», перебивав інших і отримав суворого копняка від ведучого, який відчитав радикала як школяра. Мовляв, будете так поводитися — більше сюди не прийдете, і взагалі я тут головний. Мосейчук виглядав відверто присоромленим і далі поводився вже значно стриманіше.

Далі перешли до обговорення теми з угорськими паспортами. Гостем біля центрального мікрофону став дипломат Дмитро Кулеба. Гості доволі швидко дійшли до єдиної думки, що ситуація непроста, але Україні треба вміти показувати зуби.

Найбільше часу обговорювали питання санкцій проти каналів «112 Україна» і NewsOne, до розмови доєдналися представник Нацради, журналісти. Власне тут, на відміну від ефірів згадуваних каналів, мало хто кричав про утиски свободи слова і тиск, а більше говорили про антиукраїнську діяльність цих ЗМІ і необхідність на це реагувати. Айдер Муждабаєв назвав їх пропагандистськими, російськими і навіть пожалівся, що його канал, АТР, цілком проукраїнський, не має тих  можливостей, які мають «112» і NewsOne. Він же пізніше навів приклади, як за їх допомогою сюди транслюється російська пропаганда, але механіки боротьби з фейковими новинами Україна поки не має, хоч це питання національної безпеки. Юрій Луканов також акцентував на тому, що вони поширюють пропагандистські меседжі. Олександр Палій назвав неможливим функціонування в Україні тих ЗМІ, що виступають проти України, ті, що допомагають ворогу, утримуються ворогом і керуються ворогом. Ну і питання їх фінансування доволі мутне. Борис Кушнірук навів приклад банків, які закривалися, якщо не був відомий кінцевий склад їх бенефіціарів і запропонував перенести цей принцип на медіа.

Про пропагандистськість цих каналів, їх використання в політичній боротьбі говорили Юрій Гримчак, Ігор Мосійчук, але от парадокс, ці люди неодноразово були в ефірах «112» і NewsOne, як вони цього не бачили раніше, а якщо бачили — навіщо легітимізовували собою ці ефіри?

Дуже обережні слова на захист «112» і NewsOne прозвучали, зокрема, від Володимира Гусака. Той наголосив, що ці канали дають альтернативну точку зору і саме це може неподобатися. Але інші гості на це відреагували доволі бурхливо.

Представник Нацради Сергій Костинський відкрив багато інформації, якої, скоріш за все, раніше глядачі не знали. Сумнівно, що вони розуміли, які механізми відкликання ліцензій, повноваження Наради. «Коли Нацрада має інструментарій — вона діє», — наголосив він. Але визнав, що дуже багато зробити не може, бо не має повноважень і в тому числі законодавчої ініціативи, не може навіть перевіряти документи, лише вирішувати справи через суд. Власне деякі з гостей, зокрема Головко, доволі агресивно наїжджали на представника Нацради через бездіяльність. Але в цілому Костинський переконаний, що справа зрушила з мертвої точки і Україна зараз нарешті домінує. 

Цікавий аспект відкрив і діалог ведучого з представником «Батьківщини». Прозвучала інформація про те, що голосування за санкції на ці канали могло стати частиною плана по збиттю їх ціни і скоро NewsOne також куплять. Такі речі глядачам, безперечно, може бути цікаво знати, хоча би для того, щоби для себе вирішувати дивитися чи не дивитися.

До кінця ефіру встигли обговорили ще три теми. Доволі побіжно пробіглися по ініціативі Юлії Тимошенко закрити «Нафтогаз». Глядачам були розтлуматчені дуже важливі моменти, зокрема про те, що якщо зникає кредитор, кому має платити борг «Нафтогаз»? Хоча про «Нафтогаз» оцінювали по різному: Мосейчук наголошував на його здирницькій політиці, Алексєєв на тому, що ця організація не має існувати, Палій — на тому, що це прибуткова компанія, що платить податки, а Гримчак — що люди цілком законно отримали премію, бо відбулося перезарахування різниці за транзит в рахунок боргу. Представник політичної сили Юлії Тимошенко, Сергій Соболєв, більше зосередився на контракті, підписаному Тимошенко у 2009 році, і власне за підсумком якого «Газпром» має виплачувати «Нафтогазу» великі суми. «Геніальний контракт» — наголосив він. Зрештою, сам не похвалиш свою лідерку — ніхто не похвалить.

З адвокатом Марком Фейгіним обговорювали психологію співробітників російського ГРУ і книгу про агента Скрипаля. А на десерт глядачі отримали сюжет про те, що Липецька фабрика Рошен таки-да закрилася, щоб там не казали опоненти Порошенка. 

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
Скрін-шот "112 Україна"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4454
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду