Зрозуміло, коли в Росії будь-які контакти між Україною та США розглядають як акт, недружній до РФ. Надто глибоко в'їлося у свідомість та підсвідомість росіян переконання про Україну як невід'ємну частину Росії - хай навіть і «відторгнену». Тому й не можуть росіяни змиритися з тим, що відносини між Україною та США - це, передусім, саме відносини між Україною та США. Чи, принаймні, саме такими б мали бути. Не можуть повірити, що керівникам цих країн є (чи, принаймні, мало б бути) про що вести розмови, окрім Росії. А ще історична традиція Росії й потім СРСР привчила багатьох росіян ставитися до країн, що не є «світовими» та «великими», як до об'єктів, а не суб'єктів світової політики.

От тому й можна зрозуміти, коли російські ЗМІ наввипередки обмірковують: чи погодиться адміністрація Барака Обами «віддати Росії Україну та Грузію»?

Набагато важче зрозуміти, коли під тим самим кутом зору розглядали візит до України віце-президента США Джозефа Байдена ЗМІ українські й, зокрема, випуски теленовин. От ніби нам усім тільки й лишилося, що сидіти й гадати: віддадуть чи не віддадуть? Ніби самодостатньою Україна не є й не може бути і єдине, що вона може, - це комусь належати, бути чиїмось майном та предметом торгів. Тож навряд чи слід дивуватися, коли не лише у полеміці між політиками, а й у суспільних переконаннях міцніє думка: всі без винятку українські політики є й можуть бути лише агентами як не Москви, то Вашингтону, а все, що в Україні відбувається, інспіровано чи то з північного сходу, чи то з-поза океану. Цікавить у даному разі єдине: чи то ЗМІ перебувають у дискурсі, нав'язаному самими політиками, чи це вони самі формують той дискурс, і в політичному середовищі зокрема?

Утім, той дискурс був не єдиним. Навряд чи сильно поступалися йому ще два: «передвиборний» (кого підтримає Америка на президентських виборах в Україні, майже «кого посадить у президентське крісло?») та «барбосячий» (вулиці перекрили, на балкони виходити заборонили, а киян змушують ледь не повзати вулицями по-пластунськи).

Отже, 20 липня, день початку візиту. Не найменш важливої, до речі, події державного значення. Але Перший національний (випуск о 21:00) дав інформацію про початок візиту аж п'ятою - після ветування президентом Бюджетного кодексу, переривання канікул народними депутатами, рейтингів кандидатів у президенти й - увага! - візиту прем'єр-міністра Лівії. От що, виявляється, є пріоритетом для державного каналу. Сюжет про початок візиту Байдена був коротеньким і переповідав слова посла України у США Олега Шамшура, а завершився його ж синхроном. Починався коротенький синхрон (вочевидь, вирізані слова посла з істотно довшої репліки) так: «Це стосунки стратегічного партнерства. Нам, на відміну від стосунків із Росією, не треба натискати на копку перезавантаження». Аякже, хіба ж можна розглядати стосунки Україні з Америкою не в затінку Росії?

До речі, тільки з завершення синхрону Шамшура глядачі дізналися, що візит був робочим, а не офіційним.

«1+1», ТСН, 19:30. Почався випуск зі змалювання апокаліптичної картини драконівських заходів безпеки, від яких страждали пересічні кияни. Було детально змальовано, як доправляли до Києва дві машини зі США, як Байден сідав в одну з них... От тільки дуже хотілося б дізнатися: а як зустрічають президентів та віце-президентів США, скажімо, у Парижі? Чи, ще краще, в Каїрі та Єрусалимі? Чи вирізнялися на цьому тлі заходи безпеки, вжиті в Києві? Чим вони пояснюються, наскільки є виправданими? А ще можна було б пригадати - так, для порівняння - як 2001 року столицю справді було паралізовано через візит Івана Павла ІІ, коли заходи безпеки виявилися вочевидь надмірними й стосувалися навіть тих вулиць і районів, де Папа Римський не був і бути не планував.

Натомість Наталія Мосейчук у студії розповіла, що «заходи безпеки наближені до торішніх, коли приїздив Джордж Буш, але відмінності є, бо то був державний візит, а це - робочий. Це означає менше пафосу на офіційних заходах, але незручності для киян - ті самі», а кореспондент Ірина Маркевич - що «загалом, заходи безпеки під час візиту віце-президента Америки такі самі, як минулого року під час приїзду Джорджа Буша. Але той візит був державний, а цей - робочий. Тому немає ескорту з мотоциклів і снайперів на дахах. Виходити на балкони заборонено лише тим, хто мешкає на вулиці Городецького. Кількість заторів у столиці сьогодні оцінювалась у 5 балів за 10-бальною шкалою. Лише ті, хто перетнувся з кортежем, простояли забагато». То й чому ж вірити?

Далі - великий плюс «Плюсам»! - канал розповів про біографію Байдена. Хоча й тут кореспондент Галина Баланович назвала його «наймолодшим сенатором в історії штату Делавар», а колишній посол України у США Юрій Щербак у синхроні - «наймолодшим сенатором Сполучених Штатів». Кому вірити?

І знову ж, у переповіданні синхрону Щербака: «Значення візиту віце-президента Байдена до Києва важко переоцінити. Україні потрібно отримати підтвердження свого стратегічного партнерства зі Сполученими Штатами, яке не має нічого спільного з перезавантаженням взаємин із Росією. Відтак, на порядку денному - демократичні та економічні перетворення в Україні, реформування енергетичного сектору...». Отже, американський віце-президент приїхав нав'язувати Україні вигідні американцям реформи, які не матимуть нічого спільного з Росією, - чи так треба було розуміти?

Наступний сюжет був діалогом ведучої у студії та кореспондента Юліани Саух. От із чого почала ведуча: «Політичні оглядачі називають візит пана Байдена до України зондажним напередодні виборної кампанії. Говорять, що віце-президент отримає можливість поспілкуватися з можливими претендентами на найвище крісло в державі, аби США визначилися, кого підтримувати на президентських перегонах». Трохи далі, теж ведуча: «Як пов'язує пан Шамшур вже дві зустрічі Барака Обами із керівництвом Росії і жодної за весь час з українськими керманичами? Чи є пояснення?». І відповідь Саух: «Як і належить дипломатові, знову ж таки пан Шамшур ці два візити аж ніяк не пов'язує...». Зверніть увагу на оце «як і належить дипломатові».

Подальший синхрон Шамшура («нам не треба натискати»), та ще й переповідання кореспондентом його слів: «Пан Шамшур також висловив свої власні спостереження щодо того, що покращення стосунків Росія - США відбуватиметься аж ніяк не за рахунок інтересів України» після того сприймалися «від протилежного»: мовляв, прямо казати не хочуть, але віддали-таки Україну! Глядачі так і не дізналися, чи з усіма лідерами європейських країн уже встиг зустрітися Обама, обминувши тільки нещасну Україну, з ким із лідерів держав він узагалі зустрічався за півроку перебування на посаді. Не нагадали їм і того, що свої перші візити глави держав, як правило, здійснюють до найпроблемніших точок, а не до тих країн, відносини з якими є загалом нормальними. «Образили нас, немає справедливості на світі, всі тепер на боці Росії», - от який меседж адресували глядачам телевізійники.

«Інтер» («Подробности», 20:00) дав коротке повідомлення про початок візиту насамкінець випуску. Наступним після того було повідомлення: «Из Киева Джозеф Байден отправится в Тбилиси. За несколько дней до визита американского гостя грузинский президент сделал немного неожиданное заявление. В интервью изданию "Уолл Стрит Джорнэл" Михаил Саакашвили сказал, что надежды Грузии на вступление в НАТО "почти мертвы". И добавил: "Это трагично. Это означает, что русские боролись за правое дело". Журналисты отмечают - до конфликта на Кавказе Саакашвили уверенно говорил о вступлении Грузии в НАТО и ЕС, а также о неизбежном воссоединении с Южной Осетией и Абхазией». Отже, віддали-таки нас, не хвилюйтеся, не бачити нам ані НАТО, ані Європи.

«Рух київськими вулицями сьогодні ускладнили приїжджі. До України прибув віце-президент США Джозеф Байден», - так розпочали коротке повідомлення «Вікна-новини» на СТБ. «Сотні беркутівців сконцентровані на трасі "Київ-Бориспіль". Щоп'ятдесят метрів контролює людина з автоматом. Так Україна зустрічала віце-президента США», - так розпочалося ще коротше повідомлення у «Репортері» на Новому каналі.

«Факти» на ICTV дали хоч і коротке, але інформативне повідомлення, розповівши й про зовнішньополітичний досвід Байдена, й про його авторство кількох резолюцій Сенату на підтримку України (як і ідеї перезавантаження відносин із Росією). От тільки позбавлена будь-якої конкретики фраза: «І хоча призначення Хіларі Клінтон державним секретарем створило плідний ґрунт для її суперництва з Байденом» привнесла до сюжету нотки знайомої Україні політичної сварки - мовляв, без цього нашим глядачам і нецікаво буде.

На 5-му каналі була нібито змістовна розмова Лариси Губіної з Володимиром Огризком. Хоча й тут вона зачіпала відносини США й Росії. Що було цікавим (чи, може, «цікавим» у лапках) - то це постійне апелювання ведучої до Грузії. Ніби от існує нерозривний тандем - Україна та Грузія, й США одноосібно вирішують, бути їм у НАТО чи не бути. Ніби українсько-американські відносини залежать від ситуації у Грузії чи не більше, ніж від ситуації в самій Україні. Дивно: кілька разів співрозмовники згадували слова Обами про те, що свою перспективу вступу до НАТО українці мають вирішити самі. Але ані слова не пролунало, що ж заважає тій перспективі, які є перешкоди на її шляху.

«Улучшение взаимоотношений США и России произойдет не за счет Украины. Такое послание из Белого дома привез сегодня в Киев вице-президент США Джозеф Байден», - так почали коротке повідомлення «События» на «Україні».

У світовій телевізійній інформаційній практиці день початку візиту заведено «відзначати» обговоренням нерозв'язаних проблем, суперечностей та інших речей, що їх мусить бути з'ясовано чи розв'язано під час візиту. Жоден український канал не підійшов до теми саме в такому ключі. Натомість на всіх без винятку каналах панувало ставлення до США як до вершителя долі України, й ця доля залежить лише від милості чи немилості Америки та інших її примх.

21 липня, день основної програми візиту. Сюжет «Новин» Першого національного не відрізнявся детальністю. Загальні слова, з яких і виокремити щось суттєве не виходить. Ну от, приміром, такі: «Це перший візит персони такого рівня з нової американської адміністрації. Під час зустрічі віч-на-віч та в розширеному складі питанням №1 була нацбезпека. Крім того - співпраця в енергетиці. Віктор Ющенко подякував США за підтримку України в переговорах з МВФ і запросив з візитом до Києва Барака Обаму, який нещодавно відвідав Росію». Що то за таємнича «нацбезпека», що то за не менш таємнича «співпраця в енергетиці»? А що то за «Барак Обама, який нещодавно відвідав Росію»? Невже у запрошенні саме таке формулювання й було вжито - ну як от є Карлсон-Що-Живе-На-Даху?

Загальні висловлювання, синхрони за дипломатичним етикетом, трішечки світської хроніки - відвідини ірландського пабу, наприклад, - ото й усе. Нагадаю: це державний, некомерційний канал! Який, здавалося б, у важливих питаннях державного життя мусив би давати найдетальнішу інформацію і найменше прагнути догодити «середньостатистичним» смакам. А ще цей канал не повідомив про зустрічі Байдена з Юлією Тимошенко, Володимиром Литвином, Віктором Януковичем та Арсенієм Яценюком!

Випуск ТСН (19:30) розпочався зі слів ведучої: «Недвозначні заяви "яструба" Обами». Чому американський президент - «яструб», адже так заведено називати прихильників украй жорсткої, навіть агресивної політики? А от невідомо. От сказала ведуча красиве слівце, а глядачі мусили його запам'ятати, воно мусило закарбуватися в їхній свідомості. Далі розмова крутилася навколо головного, як на думку авторів сюжету, предмету цікавості в Україні - навколо Росії та її відносин із США. Щоправда, про зустрічі Байдена з провідними українськими політиками дуже побіжно було-таки згадано.

«Подробности» на «Інтері» почалися з такої фрази ведучого Руслана Сенічкіна: «Америка и Россия "перезагрузят" отношения, но не в ущерб Украине». Чим і було задано тональність усьому сюжетові. Двозначне враження викликав цей сюжет. Нібито згадували багато про що: й про подяку Ющенка за підтримку України у відносинах з МВФ, і про газотранспортну систему. І про те, як «кортеж віце-президента під'їхав до Будинку з химерами». І про похід Ющенка з Байденом «на каву», коли вони врешті-решт вибрали «настояний американский напиток» (а чи кава була б фальшивим американським напоєм?). І про переговори з Тимошенко, у якої в залі переговорів, за словами Байдена, «уютно, как дома». Але все це побіжно, навколо форми, а не змісту. Візит Байдена з погляду домогосподарки, що не знається на зовнішньополітичних тонкощах, - от як це було. Ненав'язливо так, розважальненько.

Редакторам програми «Вікна-новини» на СТБ візит американського віце-президента взагалі не видався за гідну згадування тему. Репортер Нового каналу розпочав свій сюжет із дуже оригінальної фрази: «Україні не зашкодить дружба Америки з Росією». А хіба хто-небудь твердив інакше? «Він приїхав до України, щоби розставити всі крапки над "і" після візиту його шефа до Росії», - і знову те саме. То що ж, невже переговори відбувалися за сценарієм: Ющенко звинувачує - Байден виправдовується? Невже саме для виправдання «свого шефа» й приїжджав віце-президент?

«Цей візит для України дуже важливий. Таке кажуть у президентському Секретаріаті. Слова доводять ділом. Таблички на споруді до блиску натерли, червону доріжку старанно вистелили, а глава держави ні на хвилину не спізнився. Американські броньовані кадилаки прибули пізніше призначеного часу. Віктор Ющенко вітає Джозефа Байдена на ґанку своєї резиденції. У Сполучених Штатах Америки за того головніший лише Барак Обама. Одразу після зустрічі Байден і Ющенко усамітнюються. Говорять про майбутні відносини України та США. Для Києва ця тема болюча після візиту Барака Обами до Росії», - а це що було? Хоч би як хто ставився до Ющенка та його секретаріату, але чи доречною є іронія в даному разі? Чи це не приниження, зокрема, високого гостя, чи не подання глядачам знаку, що до його візиту не варто ставитися серйозно? І що ж, хіба Ющенко був проти візиту Обами до Росії? А що він казав американцеві, коли вони усамітнилися? Невже зводив поклепи на Росію? То чи оце от і є взірцем серйозної міжнародної журналістики?

«Факти», ICTV. «Візит знаковий, хоча не варто переоцінювати його впливу на передвиборну кампанію, яка в Україні вже неофіційно стартувала», - каже на початку підводки ведучий. Ну, якщо на передвиборну кампанію не впливає, то й неважливо це все, - так, мабуть? «Продемонструвати Києву його пріоритетне місце в списку стратегічних партнерів Вашингтона, незважаючи на суттєве потепління відносин з Москвою», - це теж з підводки. Чи не ті самі журналісти потім скаржаться на непорозуміння між Україною та Росією, на зростання недовіри між ними? Але ж самі вони «ефектно» протиставляють їх: або Україна, або Росія! Самі ж вони малюють їх як непримиренних - добре, якщо просто суперників, а не ворогів! Зрозуміло: це те, що лежить на поверхні. Те, в чому не треба розбиратися, при слові «Росія» у глядачів неодмінно виникне цікавість - хай позитивна, хай негативна. Але що це, як не «аналітика для барбосів»? Утім, була й «справжня» аналітика: «Найвірогідніше Америка, враховуючи сусідство України з Росією та Європою, сповідуватиме політику балансу». Хай незрозуміло й голослівно, але ж як солідно звучить!

«Його називають "яструбом Обами" та "злим слідчим" Білого дому. Головний критик політики Росії Джозеф Байден сьогодні з робочим візитом в Україні. Та тут від нього не чекають жорстких зовнішньополітичних заяв, навпаки - обіцянок та підтримки», - це вже був репортаж Олесі Комарницької. То з чиєї точки зору Байдена звуть «злим слідчим» - з українського чи російського? Хто, взагалі, називає його так?

Ще з репортажу: «Президент України сподівається, що відносини США та Росії будуть прогнозованими й ефективними». От яка нам усім радість! Ні, це не різана з контексту фраза. Це одне з двох речень синхрону президента. Мабуть, саме про ефективність відносин США та Росії Ющенко й домовлявся. Друге речення було таке: «У своєму виступі Віктор Ющенко не приховує: задоволений тими внутрішніми процесами, які відбувалися останні 4 роки». Де відбувалися? Чи не в Росії?

У «Часі» на 5-му каналі Лариса Губіна цього дня допитувала Володимира Литвина. Утім, може, й не допитувала, а дозволяла піаритися. Отак, наприклад: «Зрозуміло, що (Байден з економічною ситуацією в Україні. - Б.Б.) знайомий. Я повинен сказати, що на відміну від українських політиків, які живуть своїм уявленням і вважають, що їхня позиція - це те, що потрібно людям, тут є ґрунтовне знання економічних процесів, якого, на превеликий жаль, не вистачає нашим провідникам». А ще розповідати про «ціна, тарифи, пенсії» та плавно перейти до теми Верховної Ради.

І цього разу ведуча обґрунтовувала свої тези про українсько-американські взаємини, виходячи з ситуації у Грузії та висловлювань Михаїла Саакашвілі.

«События», ТРК «Україна». Підводка до сюжету розпочалася з твердження ведучого, що «сьогодні Київ зустрічав» американського віце-президента. Запізніла реакція, виявляється, в «України». За старою звичкою, втім, існує інше припущення: доба пішла на узгодження в каналу «нагорі», як висвітлювати цю тему.

«Перезагрузка в отношениях между Украиной и США не нужна. Поэтому Барак Обама в Киев не прилетел. Прислал свою правую руку Джозефа Байдена», - це було хай дещо грубо за стилем, але нарешті по суті. Далі сюжет дав стислу характеристику Байдена із синхроном Валерія Чалого: «Он, по сути, сегодня то, что де-факто он выходит за рамки деятельности вице-президента. Я бы сказал, что сегодня именно Джо Байден определяет стратегию внешней политики администрации Барака Обамы», - що було рідкісно глибокою інформацією на українському телебаченні. Та й не дивно: Чалий - справжній експерт, а не політик, якому відвели роль експерта.

Перелічивши теми переговорів, кореспондент виокремив усе ж таки тему Росії, згадавши про решту лише побіжно.

22 липня, по завершенні візиту, тональність повідомлень не змінилася. Перший національний розповів, що Байдена частували варениками з вишнями. (У чому він був зодягнений й яким носовичком користувався, не повідомили.) Додав «оживляжу» плюсівський ТСН: «Сенсації не сталося. Віце-президент Сполучених Штатів вже прилетів до Грузії, а в Україні і далі гадають, з якою метою він приїжджав». І справді: кого США «посадять у президентське крісло», не назвав, про те, як забезпечити саме його перемогу, не сказав. «Від того, як ця людина відгукнеться про політичний український пейзаж, залежатиме, зокрема, як довго країна тупцюватиме біля дверей НАТО, і на боці кого з кандидатів в президенти зупиниться американський вибір», - отак, не більше й не менше. Капосна, одним словом, Америка - плете навколо України інтриги, обіцяє натовську цукерочку, а не дає. «Геополітичний сніданок. На коня не наливали, але вареники пригостили», - ото, виходить, і було найголовніше. Ну, ще згадані кореспондентом «охота» та «рибалка». (Узагалі-то, мало б бути «полювання» та «риболовля».) Світські посиденьки, словом, відбулися.

«Щойно стихла музика, експерти взялися до інтерпретацій. Одні наполягають: візит показав, що українське питання для США зараз не головне. Інші вважають слова Байдена серйозним авансом для подальшої роботи», - повідомив кореспондент. І справді, цілих двоє (небачена річ!) експертів висловили цілковито полярні думки: Олег Соскін зауважив, що «це все розмови» (це про повагу до українського суверенітету, повагу до вибору громадян на президентських виборах і про те, що «Америка не буде нічого поганого вам робити». - Б.Б.), тоді як Анатолій Оленко висловив упевненість: «Я не думаю, що це може, скажімо, слова розійтися з ділами чи справами». Утім, аргументів обох поважних експертів глядачі не почули.

«Экономить энергоресурсы и защищать демократию призвал украинские власти вице-президент США Джозеф Байден», - так почалася підводка у «Подробностях» на «Інтері». «США на украинские программы в этом году выделяют 120 миллионов долларов. Чернобыль, реформирование армии, борьба со СПИДом - ни эти, ни другие программы Вашингтон сворачивать не собирается. Белый дом поддерживает решение МВФ предоставить Киеву кредит в 16 миллиардов долларов. Кроме того, сегодня американский посланник снова попробовал растолковать отношения в дипломатическом треугольнике Украина - Россия - США», - от ще дещиця конкретики, яка заохочує заплющити очі на все решту - на ті самі вареники, на згадку про користування суфлером: «Все 25 минут выступления Джозеф Байден поглядывал на суфлер, и это не демонстрация плохого знания темы. Он неоднократно говорит: я и Барак Обама», про «бизнесменов и политбомонд» у залі, - а вся ця світська хроніка у кілька разів перевищила за хронометражем оту конкретику.

«Успешный, но без сенсаций», - таку оцінку дав сюжет візитові з посиланням на анонімних «тих, хто був сьогодні на зустрічі». «Джозеф Байден уехал, но оставил много вопросов. Почему визит новой администрации Белого дома в Украину был после поездки в Россию? Почему прибыл второй по значимости человек, а не первый?» - поставив запитання кореспондент. Розпливчасті синхрони Євгена Марчука та Володимира Огризка відповіді не дали.

«Вікна-новини» знову не зацікавилися подією. «Репортер» обмежився стислим переказом слів Байдена про неприпустимість конфліктів між політиками та розколу. «Факти» більш розлого зосередили увагу на цьому посланні та пораді Байдена Україні приділяти увагу енергетичній безпеці. «Час» на 5-му каналі (21:22) обійшов заключний день візиту увагою.

«События» ТРК «Україна» були чесними: «Испытание визитом высокопоставленного американца. Сегодня вице-президент США Джозеф Байден завершил визит в Киев. Политологи сделали такие выводы: США всерьез воспринимают 5 кандидатов в президенты Украины, и Барак Обама приедет к нам лишь после выборов. Выводы журналистов такие: освещать подобные визиты - адский труд».

Варто додати: аналізувати висвітлення подібних візитів - ще пекельніша праця. Ніби й багато мовлено та показано. А по суті доводиться вибирати по піщинках із кожного випуску, відсіюючи всіляки вареники, кадилаки та Росію з Грузією. Ніби от є ефірний час, і треба його чимось заповнити. От і доводиться пекельно працювати, щоб заповнити його, не сказавши нічого по суті. Коли б Ющенко та Байден обмежилися відвіданням ірландського пабу - наскільки легше було б висвітлювати, чи не правда?

Програма «Правда Романа Скрипіна» (ТВі) - буцімто аналітичне ток-шоу! - розставила, здається, всі крапки у висвітленні теми. У розумінні: все, крапка, приїхали. Чого варте хоча б sms -опитування! Отже, Роман Скрипін: «І, власне, сьогодні присвячене sms-опитування, яке ми презентуємо до вашої уваги: "Чого приїжджав Байден?". Прошу висловлюватися, три варіанти: це візит, аби підтвердити вплив Америки, або це просто візит чемності, або Байден просто приїжджав попити "Коли" з президентом України. Власне, всі три варіанти до вашої уваги на ваш вибір». Даруйте, але з таким самим успіхом можна провести опитування: «Як ви вважаєте, Роман Скрипін а) лисий, б) лисий тільки на три чверті?». Це буде такий самий вичерпний перелік можливих варіантів, як і опитування Скрипіна.

Далі - просто кілька цитат зі Скрипіна без окремих коментарів до кожної. Варто зазначити: чи не левова частина бесіди Скрипіна-ведучого з Тарасом Чорноволом була дуже дивною як для політичного ток-шоу - розлогі, з численними повтореннями репліки ведучого й лаконічні, іноді односкладові, відповіді гостя. Ніби наявність гостя правила за виправдальний привід для самовираження ведучого, й ні за що інше. Отже, цитати. Про затримання Пукача: «Я ж кажу, є сьогодні політична риторика, це пов'язують з відльотом Байдена, що от нібито Україна обіцяла Європі, Україна обіцяла Сполученим Штатам, не сама собі Україна обіцяла розслідувати справу, тому що йдеться про громадянина України». Ще на ту ж тему: «Йдеться взагалі про внутрішню справу, так. Йдеться про те, що, політологи деякі, я не хочу прізвища зараз називати, що Україна обіцяла це Штатам, і тому сьогодні Пукача впіймали в зв'язку з відльотом Байдена. Ось це символічно, демонстративно і взагалі...». Ще: «Дивіться, таке враження, що розставили табель про ранги, ну, фактично. Тому що, ну, Обама поїхав в Прагу, між іншим, він був в Празі, це празька промова, вона досить і знакова, і відома. А потім Обама опинився десь, там, у Москві. Тобто, віддав належне, ось велика країна Росія, так. Вона входить до "великої вісімки", і тому туди їде президент. Україна, вона на другому місці, тому сюди може приїхати віце-президент». Ще: «А до України Байден як ставився? Чи він не знав, що таке Україна, за великим рахунком?»

Можливо, це було провокування гостя? Як і запитання на зразок: чому він не консультує ПСПУ? Але ж діалог із самих провокувань, коли відповіді не дуже й цікавлять, коли їх не вислуховують і чіпляються до вирваних із контексту слів, - це що? А це - найвищий пілотаж української політичної журналістики. Зробити з важливої політичної проблеми цирк, щось на зразок легендарних «Вікон» Нагієва - оце круто. Погигикати, та й усе. Добре, політичні ведучі на екранах хоч насіння поки що не лузають!

То що ж виходить у підсумку? Так, під час переговорів Росія була, як сказав Ющенко, «окремою темою». Але ж навряд чи це був привід зводити до неї висвітлення всього візиту! Немає приводу сперечатися: Байден зондував ґрунт, розмовляючи з усіма політичними лідерами - як чинними, так і перспективними. Але що це означає? Чи він намагався оцінити, з ким Америці доведеться мати справу в недалекому майбутньому, а чи намагався вибрати, кого посадити в українське президентське крісло? Немає сумнівів: візит американського віце-президента був ознайомчим, іміджевим. Точнісінько таким самим, до речі, був і візит Барака Обами до Росії. Але чи означає це, що, окрім як про каву та вареники, під час переговорів Байдена з українськими політиками ні про інше не йшлося?

І ще цікаве запитання. Чи то самі журналісти, звиклі до практики висвітлення українського політичного життя в ракурсі світської хроніки, інакше висвітлювати політичні події не можуть? Бо бояться показатися «не в темі»? Чи то, може, керівники або навіть власники каналів, виходячи з якихось своїх міркувань, наполягли, щоб візит Байдена було подано саме як світську, а не важливу політичну подію? Адже всі канали так чи інакше пов'язують із політично зацікавленими особами - ще й як зацікавленими! То, може, таке висвітлення зовнішньої політики України покликане замаскувати... ну, дещо особливий як для цивілізованого світу характер нашої внутрішньої політики та політиків?

Хоч би як там було, результат такий: ані про значення цього візиту, ані про його геополітичний контекст не сказав жоден канал!

І насамкінець. Репортажі про візит віце-президента США вкотре загострили увагу на проблемі журналістської культури. Мабуть, у контексті візиту називати віце-президента США Джо Байденом - неприпустима фамільярність. А ще... Перший національний, 21 липня, автор Ольга Сотникова: «Відвідання меморіалу жертв Голодомору 32-33 років вже стало традицією під час візитів закордонних гостей до України. Джозеф Байден та Віктор Ющенко поставили біля пам'ятника горщики з квітами та колоссям і зайнялися висадкою калини. З'ясувалося, що для віце-президента США Голодомор був предметом детального вивчення. В одному з найкрасивіших місць столиці американський гість поспілкувався з киянами». Хоч би як оцінювати зведений торік монумент (а як для мене, він є занадто помпезним, цілковито в стилі того режиму, що й влаштував трагедію Голодомору), але назвати це місце «одним із найкрасивіших»? Ну, така собі цікавинка є в Києві; от у фонтани туристи монети кидають, а тут свічки ставлять...