Угода передбачає, що СЄПЕК придбає акції більшості міноритарних акціонерів в окремих проектах, у тому числі – у структур, афілійованих із Геннадієм Боголюбовим. Опціон із Петром Порошенком з придбання його частки в «Корреспонденте» та інших спільних проектах було реалізовано ще в квітні.

За повідомленнями сторін, близько 50% суми покупець уже сплатив, решту виплат реструктуровано до березня 2014 року. Вартість угоди сторони не розголошують, але пан Ложкін зауважив, що його «уявлення про оцінку компанії виявилося досить близьким до того, якою була сума угода» (наприкінці квітня пан Ложкін в інтерв'ю «Коммерсанту» оцінював вартість UMH Group у $450–500 млн).

До березня наступного року менеджмент UMH group залишиться на своїх місцях і буде продовжувати керувати медіахолдингом, а колишні акціонери продовжать повністю контролювати керівництво та операційне управління компанією. До цього терміну пакет акцій UMH буде формально залишатися у власності старих акціонерів, але перебуватиме на ескроу-рахунку однієї з британських юридичних компаній.

Зі слів пана Ложкіна, акції буде передано покупцеві тільки після виконання обома сторонами всіх умов, у тому числі – фінансових зобов'язань з боку покупця. Певний обсяг повинна виконати й UMH group. «З нашого боку це стандартний набір умов для подібних угод – перевірка балансу, стан оборотних коштів», – сказав він.

Водночас в UMH group буде направлений представник від групи Сергія Курченка, який буде знайомитися з менеджментом медіахолдингу, отримувати звіти і входити таким чином у курс справ.

Новий власник UMH Group уже заявив, що в найближчі три роки після отримання прав власності та повного закриття угоди збирається реінвестувати прибуток UMH Group у її розвиток і додатково інвестувати в різні проекти UMH до $100 млн. А крім того пообіцяв «підтримувати незалежність редакцій, забезпечити можливість дотримання ними журналістських стандартів» і висловив готовність підписати з журналістськими колективами відповідні угоди.

Сергій Курченко стверджує, що його компанія не мала зацікавленості в придбанні саме медіаресурсів, головним аргументом була, за його словами, виключно прибутковість. У бліц-інтерв'ю Forbes він запевнив, що не перешкоджатиме журналістським розслідуванням, хоч би вони й стосувалися його особи чи його компанії: «Як я говорив раніше, це бізнес, а розслідування – його частина, перешкоджати його розвитку ми не будемо».

Власне, обіцянка пана Курченка вкласти додаткові $100 млн вплинула на рішення Бориса Ложкіна. За словами президента UMH Group, йому довелося вирішувати дилему: або він відмовляється від продажу і продовжує розвивати UMH без необхідного фінансування, або укладає угоду, і UMH розвивається набагато швидше. Хоча, як повідомив пан Ложкін, він також вів переговори з російськими інвесторами, які навіть пропонували більші гроші, але угода була реструктурована на три роки.

Що ж до окремого продажу видання «Фокус» групі Vertex United, пан Ложкін заявив, що фактично продаж було здійснено не за кілька днів до підписання угоди щодо купівлі-продажу всього медіахолдінгу, а кілька місяців тому. Перемовини почалися ще влітку минулого року, сказав він. «Просто у нас були домовленості, які довго реалізовувалися. Коли ми зрозуміли, що заходимо в угоду велику, ми звернулися до товаришів і сказали: давайте якось прискорювати. Тому що було б дивно проводити більшу угоду, а "Фокус" би залишився, а потім через місяць був комусь проданий», – пояснив пан Ложкін.

«Детектор медіа» попросила експертів поміркувати над тим, про що свідчить купівля-продаж UMH Group групі Сергія Курченка, які це матиме наслідки для медійного ринку, для ситуації зі свободою слова, а також спрогнозувати конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року.

Відповідають Олексій Мустафін, Тарас Березовець, Микита Потураєв, Олег Наливайко, Олексій Погорєлов, Катерина Котенко, Роман Андрейко, Євген Глібовицький, Наталія Лигачова.

Олексій Мустафін, генеральний директор телеканалу «Мега»:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Про надзвичайно високий фаховий рівень продавця. Українські підприємці мають чудову інтуїцію. Згадайте, як вчасно вітчизняні олігархи продали свої банки – просто перед світовою фінансовою кризою. Борис Ложкін продав УМХ не менш вчасно. Сподіваюся, що він взяв за актив максимально можливу ціну. Підтвердження цьому – вибір покупця. Він відомий тим, що готовий викладати великі гроші навіть за сумнівні активи.

– Що далі буде з медійним ринком?

– Активи й надалі переходитимуть від тих, для кого вони стали «валізою без ручки», до тих, хто не втратив (або ж лише набув) бажання відчувати себе медіамагнатом.

– Що буде зі свободою слова?

– Максимальна свобода буде в тих, хто знайде можливість продавати свій продукт аудиторії за реальні гроші. Всі інші матимуть її пропорційно до своїх маркетингових здібностей – найвільнішим залишиться інтернет, який не вимагатиме великих інвестицій

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Той, хто матиме гроші і бажання гратися в цю гру. Судячи з останніх подій, таких відчайдухів стає менше. Показово й те, що на ринок заходять люди, для яких медіа є не просто непрофільним активом. Деякі з них узагалі лише здогадуються, що це таке. Тож невдовзі нових власників чекатиме чимало відкриттів. Від того, що ЗМІ є лише умовно прибутковими, до того, що їхня цінність як інструменту впливу наближується до нуля. Окрема пісня – редактори і журналісти, які звикли самі визначати генеральну лінію видань. Коли почнеться з'ясовування стосунків з ними – скандали навколо ГПК й УНІАН швидко можуть здатися «квіточками». Насправді, для власників легше й дешевше буде всі ці видання закрити – але, на щастя для колективів, нові господарям ще певний час буде шкода витрачених грошей.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– Доти, доки нові власники не зрозуміють, що таке рекламний ринок, майже ніяк.

– Як це вплине на позиції Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойского?

– Залежатиме від поведінки Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойского. Поки, наскільки мені відомо, свої активи вони продавати не збираються. Та й навряд чи УМХ є прямим конкурентом їхніх медіахолдингів.

– Що означає продаж «Фокуса» Кауфману? Чому цей проект продали окремо від УМХ?

– Можемо лише здогадуватися. Моя версія – і з «Фокусом», і без «Фокуса» Ложкін отримав би за УМХ майже ту саму ціну. То чому б не продати «Фокус» комусь іншому? Хоча, звісно, це можна розцінити і як бажання зберегти плюралізм на мікроскопічному журнальному ринку. Медіавласники теж можуть мати сантименти.

Тарас Березовець, директор і власник компанії Berta Communication, політичний консультант:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Головне те, що Сім'я врешті вирішила перевести в медіаактиви свою політичну вагу, тому що до сьогоднішнього дня вона була лише об'єктом критики головних медіа, і реальних можливостей відповідати на цю критику не мала. Сім'я не має своїх професійних медіаменеджерів, тому вона пішла шляхом купівлі готових медіахолдингів. Як відомо, УМХ є третім за капіталізацією медіахолдингом, він є унікальним у сегменті друкованої преси, інтернету й ФМ-станцій, йому немає аналогів серед інших.

Очевидно, що наступною мішенню Сім'ї має стати якийсь великий телевізійний холдинг. І оскільки інтерівський холдинг убезпечив себе, отримавши в якості формального власника главу Адміністрації президента Сергія Льовочкіна, то природно, що найбільший інтерес Сім'я почне виявляти до медіаактивів Віктора Пінчука, який володіє трьома унікальними телевізійними каналами.

Головні цілі – це підготовка до президентських і парламентських виборів 2015-2017 років. І друга мета – взяти під контроль найбільш рейтингові, найбільш референтні ЗМІ, насамперед журнал і інтернет-портал «Корреспондент».

– Що далі буде з медійним ринком?

– Медійний ринок буде переживати сплеск активності, почнуться серйозні фінансові вливання. Це не має фінансового зиску, очевидно, що видання залишатимуться або з нульовою прибутковістю, або навіть збитковими. Але переслідуватиметься головна мета – авторитетні ЗМІ. Очікується сплеск інвестицій в інтернет-журналістику – сегмент, який поки що залишається непідконтрольним.

– Що буде зі свободою слова?

– Сім'я на сьогодні має два варіанти розвитку активів УМХ. Перше – залишити в спокої більш авторитетні медіа, такі як Forbes і «Корреспондент», зберегти їхні унікальні журналістські колективи. Дозволити їм покусувати й надалі залишатися критиками влади. Другий варіант, на жаль, найбільш імовірний. Буде знищено ці унікальні журналістські склади, й авторитетні журнали перетворяться на якусь абсолютно нецікаву жуйку, якою є на сьогодні газета «Взгляд». В цілому це послабить позиції свободи слова, але, з іншого боку, посилить капіталізацію і вплив тих інтернет-медіа, які вважаються світочами демократичної преси, такі як «Українська правда».

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Зараз дуже швидко буде розвиватися ситуація. Це не остання покупка. Очевидно, найшвидше будуть розвиватися процеси в сегменті телебачення. Тому що друкована преса вже розкуплена великими гравцями. Те саме стосується інформаційних агенцій. Хоча тут теж можливі певні сюрпризи. Є найбільші інформаційні агенції УНІАН, «Інтерфакс-Україна» і УНН. І тут можливий теж перерозподіл. Росія «Інтерфакс» продавати не буде, тому, можливо, зміняться власники УНІАН і УНН.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– Я не думаю, що саме рекламний ринок від цього найбільше виросте, тому що найбільші рекламодавці на сьогодні – це або алкогольні бренди, або політики. Враховуючи гіпотетичні вибори мера Києва, довибори до парламенту в округах, потім старт президентської кампанії, серйозні вливання, очевидно, будуть не раніше осені.

– Як це вплине на позиції Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойского?

– Зросте капіталізація цих телевізійних холдингів. Дмитро Фірташ убезпечив себе партнерством із Сергієм Льовочкіним, тому групі каналів «Інтер» нічого не загрожує, але посилиться тиск на Коломойського і Пінчука, щоб вони продали Сім'ї або якимсь бізнесменам для Сім'ї їхні телевізійні активи. Тому, з одного боку, це добре, що їхня капіталізація і ціна виросте, а з іншого... Ні Коломойський, ні Пінчук продавати свої медіаактиви не поспішають. Вони розглядають їх не стільки як бізнес, скільки як засіб впливу на електорат і через нього на владу. Звісно, що і Коломойський, і Пінчук збираються грати свою гру на президентських виборах. Тобто ставити на своїх фаворитів. Позиція Пінчука більш впевнена, він має хороше міжнародне лобі, а в Коломойського вона гірша, тому він, на відміну від Пінчука, набагато легше розстається зі своїми медійними активами. Тому найбільший сюрприз, я думаю, може чекати на медійний холдинг «1+1». Ахметов зараз дуже велику увагу приділяє своїм інтернет-проектам, телеканалам. І, очевидно, буде створювати нові проекти. Всі олігархи зараз намагаються вберегти те, що в них є, і максимально скупити те, що не належить їхнім конкурентам.

– Що означає продаж «Фокуса» Кауфману? Чому цей проект продали окремо від УМХ?

– У випадку з «Фокусом», можливо, Ложкін хотів, щоб цей проект якимось чином продовжував автономне існування, і, розуміючи логіку дій Сім'ї, якщо ми правильно її розуміємо (а саме, приручення вільних медіа), то, можливо, Борис Ложкін хотів, щоб «Фокус» намагався залишитися більш-менш об'єктивним виданням. Хоча на фоні «Корреспондента» «Фокус» виглядав гірше, він до певної міри програвав, там і журналістський склад був слабший. Я не знаю, чесно кажучи, інтересів Кауфмана, але, можливо, тут Ложкін намагається зберегти окремо журнал.

Микита Потураєв, політтехнолог, медіаексперт:

– О чём свидетельствует покупка УМХ группой Сергея Курченко?

– Группа Сергея Курченко – самая молодая, самая динамичная, самая быстро растущая группа в стране. И понятен их интерес к приобретению такого актива. Инвестиция в успешный крупный медиабизнес – это хорошая инвестиция. Если ми вспомним историю развития холдинга Виктора Пинчука, то изначально для Виктора Михайловича это были непрофильные активы, но эффективное инвестирование, грамотная политика развития позволили создать медийный холдинг с высокой капитализацией. Кроме того, мы должны помнить, что такие инвестиции имеют очень важную политическую составляющую. Владение крупным и влиятельным медиаактивом является также политической инвестицией, повышает степень влияния на политические процессы и позволяет сохранить это влияние при изменениях во власти. Что касается суммы, в которую оценивают проект. Я думаю, что Ложкин оценивал холдинг в ходе переговоров. А переговоры о продаже – это сложная игра. Ведь он же раньше не делал подобных заявлений, что холдинг стоит столько-то. Он об этом заговорил сейчас, а вскоре появилась информация о сделке. Не будем гадать, для чего он это делал – чтобы поднять цену или зафиксировать – но цифру, озвученную самим Борисом, я могу оценить как сдержанную. У УМХ всегда было много акционеров, холдинг был сложно устроен. И с этой сложной устроенностью трудно понять их экономическую эффективность, прибыльность. А это важный фактор, который влияет на цену. Мы можем исходить только из количества медиа (а их много), и из их успешности с точки зрения тиражей и охватов аудитории (а у них хорошие показатели). Возможно, холдинг можно было бы оценить несколько дороже.

– Что последует дальше на украинском медийном рынке? Как это изменит конфигурацию рынка?

– Да никак не изменит. У нас те же игроки, только поменялся собственник одного из них. Многое зависит от качества управления. Мы знаем, что менеджмент Ложкина остается до весны 2014 года и будет управлять проектами, а как мы знаем, он управляет хорошо. Дальше будет ротация менеджмента. Вот дальше нужно будет смотреть. Если менеджмент, который будет заходить, будет квалифицированным, профессиональным, всё останется по-прежнему, всё будет хорошо, возможно, они даже усилят свои позиции. Если менеджмент будет хуже или придут люди без опыта (а часто так и бывает), то возможны потери. Сейчас с точки зрения управленческой и с точки зрения игроков на рынке – мало что меняется. Но до весны 2014-го интересным периодом будет осень 2013-го, потому что тогда дойдет дело до распределения рекламных бюджетов, и на произошедшее отреагирует рекламодатель. Прямо сейчас рекламодатели если и отреагируют, то сдержанно, потому что они связаны контрактами. А вот потом, при распределении бюджетов на будущий год, по уровню доверия рекламодателей можно будет понять, насколько оптимистично они смотрят на новый УМХ. При этом я не верю в принуждение рекламодателей. Вы верите в принуждение Coca Cola? Это не тот случай: многие из тех, кто размещается в медиа, имеют прямую зависимость объема продаж от объема рекламы.

– Что будет со свободой слова?

– Есть ли угроза какая-то свободе слова в связи с этой сделкой? С точки зрения экономики, по экономическим резонам – нет. Я вообще-то не верю в то, что они будут резать курицу, которая несет золотые яйца, пусть даже не золотые – серебряные, медные, но она их несет. Я не верю в стратегию преднамеренного самоубийства. В отличие от телевидения, где важен развлекательный сегмент, который приносит рейтинги и деньги рекламодателей, в печатном сегменте на первом месте содержание, на первом месте журналист и то, что он пишет. А в УМХ много общественно-политических изданий, которые покупают и читают только потому, что в них есть интересная информация. И вот здесь резких движений совершать категорически не рекомендуется. Потому что если уходят журналисты и меняется качество содержания, то издание мгновенно перестает существовать, а его читатели уходят туда, где могут читать то, что им нравится, и тех авторов, которым читатели верят. Я с интересом жду, что будет происходить. Если произойдет отток авторов, это может создать предпосылки для качественного рывка в украинском интернете, что значительно расширит его аудиторию, и качественно ее изменит.

– Как это повлияет на позиции Виктора Пинчука, Дмитрия Фирташа, Игоря Коломойского?

– Логичным шагом для новых владельцев УМХ было бы усиление телевизионного сегмента. Это может быть достигнуто как за счет развития тех активов, которые они уже приобрели, так и за счет приобретения каких-то других телеканалов. Вопрос в том, у кого они могли бы их приобрести. Там выбор достаточно ограничен. На «Интере» смена собственника уже произошла. Есть группы Виктора Пинчука, Игоря Коломойского и Рината Ахметова. Предположить, что кто-то из перечисленных собственников готов продать свои телевизионные активы, на сегодняшний день трудно. По крайней мере, экономических оснований для этого нет. Хотя, бизнес есть бизнес – возможно, кому-то скоро будет сделано предложение настолько интересное, что от него трудно будет отказаться.

Олег Наливайко, голова Національної спілки журналістів України:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Про те, що в 2015 році будуть президентські вибори і що Борис Ложкін зі своєю командою створив високоліквідний медіаактив і підтвердив свою ж тезу, що медіа є ефективним бізнесом. Також, на мій погляд, важливо, що завершення угоди відбулося публічно і відкрито.

– Що далі буде з медійним ринком?

– Нас чекають ще факти придбання бізнесменами медіаактивів у політичних інтересах як влади, в основному, так і опозиції, і це дуже погано. Адже виборчі перегони рано чи пізно завершуються. Очікую появу медіапроектів «з нуля» орієнтованих на вибори, і нових проектів, які створять власники, менеджери, журналісти проданих зараз каналів, газет, журналів.

– Що буде зі свободою слова?

– Політичні проекти, проекти впливу виконують функцію вирішення інтересів власника, а не інтересів суспільства, тому очікую погіршення стану свободи слова, збільшення піару, пропаганди, маніпулювання громадською думкою. Стримувальним фактором буде громадська активність журналістів. На цей виклик мають значно активізуватися громадські медійні організації, медіаюристи. Треба вимагати від власників укладання редакційних статутів, договорів, створення або активізацію первинних осередків НСЖУ і НМПУ. Разом із тим необхідно створювати умови для медіабізнесу, щоб нові власники зрозуміли: крім невдячної політики, це ще й успішний бізнес.

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Посиляться вже наявні медіахолдинги. З'являться нові медіапроекти з відомими журналістами, а також активізуються проекти з грантовою підтримкою. Високі рейтинги й наклади видань УМХ забезпечував вимогливий і розумний читач. Він моментально відреагує на штучні зміни в редакційній політиці. Чомусь багато новітніх медіавласників вважають, що читача або глядача вони купують разом із брендом видання, як колись села з кріпаками. Це не так.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– На доходи журналістів, інвестиції в нові й старі проекти – позитивно. Але редакційна політика, рейтинг і рекламні доходи – це ланки одного ланцюга. Різкі зміни в редакційній політиці відразу позначаться на рейтингу і доходах. Але думаю, що в ситуації з УМХ цього не буде. По-перше: до кінця року залишається команда Ложкіна, а це найпрофесійніша бізнес-команда в медіасфері, вони вміють будь-кого переконувати, що треба робити, щоб із успішних і авторитетних проектів не отримати за деякий час тільки пусту обгортку.

– Як це вплине на позиції Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойского?

– Усі три групи є самодостатніми, різноплановими в плані бізнесу – тому думаю, що ніяк. Тим більше, що в названих групах головний актив – телебачення, якого практично немає в УМХ. Але як кажуть: «Апетит приходить під час їжі». Тому майбутній УМХ може прирости і телебаченням за рахунок уже наявних гравців. Судячи з усього, пан Курченко вміє робити пропозиції, від яких не відмовляються.

– Що означає продаж «Фокус» Кауфману? Чому цей проект продали окремо від УМХ?

– «Фокус» прямий конкурент «Корреспондента». Тому думаю, що це правильна структуризація групи, уникнення внутрішньої конкуренції, адже проект «Фокус» стартував до входження «Кореспондента» в УМХ.

Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка? Що далі буде з медійним ринком?

– Якщо виходити з тієї інформації, яку я читав (а я не маю іншої інформації, окрім інтерв'ю Ложкіна Forbes), і справді у розвиток буде вкладено $100 млн, тоді це й буде найвизначальніший вплив на ринок. Холдинг великий, і якщо менеджмент лишається на своїх місцях до 2014 року, все залежатиме від того, які завдання поставить новий власник. Але що це будуть за завдання, мені не відомо, тому прогнозувати щось неможливо.

– Що буде зі свободою слова?

– Чи може це вплинути на свободу слова? Усе що завгодно може статися. Я не знайомий із новим власником, я його знаю відповідно до інтерв'ю в «Корреспонденте», але неможливо оцінювати людину лише по одному інтерв'ю.

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами? Як це вплине на рекламний ринок?

– Я не знаю, якою буде конфігурація 2014 року, оскільки дуже багато невідомих, це ворожіння на кавовій гущі. Я би краще говорив про ті процеси, які відбуваються зараз. Перш за все, йдеться про появу безкоштовної газети «Вести». Вона доволі якісна для свого сегменту, має великий наклад. Вона справді впливає на ринок. Також є певна активізація в інформаційному просторі з боку групи «Капітал». Мова про інформаційну площину, де відбуваються реальні дії, які впливають на ринок. Восени буде кампанія з планування бюджетів, і багато гравців готуються до неї. Як вони будуть розподілені, залежатиме від того, що робитимуть гравці на ринку. Якщо вони продовжуватимуть свою діяльність, то поступово отримуватимуть нові прибутки. Поки це нові продукти, то до них рекламодавець ставиться обережно. Тут та сама історія.

Наприклад, якщо минулого року не було жодної якісної безкоштовної газети, то тепер вона є. і це може вплинути на ринок, за умови, якщо власники та видавці не скорочуватимуть накладу, а ефективно його роздаватимуть, тоді звісно – це вплине на рекламний ринок. Але на ринок реклами в журналах це ніяк не вплине.

Тому у випадку з УМХ ми перш за все маємо побачити (або не побачити) задекларовану політику нового власника. Якщо він вийде на прес-конференцію й окреслить завдання активу, тоді ми зможемо моделювати зміни на ринку. Але якщо цього немає й ті самі менеджери УМХ найближчим часом лишаються на своїх позиціях, лише прибутки йтимуть до нового власника, тоді про які зміни на ринку ми можемо говорити? Інакше в нас можуть бути лише підозри: а раптом за цим стоять вибори 2015 року тощо. Але тоді має змінитися редакційна політика. А зараз немає підстав стверджувати ані про її зміну, ані про її незміну.

– Що означає продаж «Фокуса» Кауфману? Чому цей проект продали окремо від УМХ?

– Про це треба питати Ложкіна. Він шукав можливості для свого бізнесу, але так склалось. Я знаю, що він брав участь у панельній дискусії «60 хвилин довкола світу» на Всесвітньому газетному конгресі, і коли розказував про Україну, ілюстрував потенціал цього ринку. Вочевидь, це було спрямовано на те, щоб залучити гроші в Україну. Він правий у тому, що Україна недокапіталізована (маю на увазі медійний сектор), її можна докапіталізувати за рахунок більш професійних гравців на медіаринку (маю на увазі власників), і таким чином змінити ринок. Я погоджуюся з його тезою про те, що цей ринок – заснулий тигр, але він спить доволі міцно, його треба будити. Це ринок, імовірно, з'явилися люди, які щось купили, прийшли раніше. Але достеменно про те, чому так сталося, знає (тільки) Ложкін.

Катерина Котенко, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Свідчить про те, що медіабізнес є в тому числі бізнесом. Як на мене, для власників це хороший момент вийти з бізнесу й рухатися далі. Досягнення УМХ ніхто не повторив навіть близько, і від цього теж приходить утома, в тому числі і в бізнес-рішеннях... В медіабізнесі як у бізнесі (не в творчій зоні) людей, які фахово знаються на медіаменеджменті – одиниці, й більшість із них в УМХ. Ми ще прочитаємо на «Детектор медіа» імена власників і менеджменту з новими історіями успіху, – до речі, раджу колегам прочитати книгу Роднянського «Выходит продюсер», як тільки вип'єте шампанського :)

– Що далі буде з медійним ринком?

– Власне, ситуація на сьогоднішньому медійному ринку, який розвивається зовсім за іншими законами, ніж у світі, і дає право вірити в правильне рішення попередніх власників. Конкретно ситуація зміни власників УМХ сьогодні ніяк не змінить ситуації на ринку, але варто продовжити розмову про зміни в другому кварталі 2014 року, коли, можливо, зміниться менеджмент. На структуру ринку більше вплинуть менш значні, але більш чисельні зміни власників в інших медіа і запуск «Вестей» та суміжних проектів.

– Що буде зі свободою слова?

– Біда в тому, що на це питання ми з вами маємо дати відповідь, а не кілька десятків людей, на яких ми вішаємо відповідальність за свободу слова. Це ми і рамки наших зон комфорту вимірюють свободу слова, вседозволеність влади та відсутність будь-яких санкцій за порушення демократичних норм. І тицяння пальцями в ворогів не допоможе... По суті, не думаю, що буде набагато гірше...

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Чекаю появи нової, шостої, медіагрупи. Та й новини про зміни власників, мабуть, ще не закінчилися.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– Наш рекламний ринок у такій стадії, що впливають навіть найменші деталі, але до перших кроків нових інвесторів рано говорити про прогнози.

– Як це вплине на позиції Віктора Пінчука, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойского?

– Це би вплинуло, якби вони виступали покупцями.

– Що означає продаж «Фокуса» Кауфману? Чому цей проект продали окремо від УМХ?

– Деколи лопата – це просто лопата. Структуризація активів унаслідок наявної конкуренції в рамках одного холдингу – не бачу, в чому недоліки цієї версії.

Роман Андрейко, генеральний директор радіо «Люкс ФМ», телеканалу «24», «Радіо 24»:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Група Сергія Курченка вже не перший місяць декларує, що зацікавлена в купівлі медійних активів. Ось це й відбувається.

У нашій країні так прийнято вважати, що все, пов'язане з купівлею ЗМІ, прямо пов'язано з політикою і, відповідно, з виборами, які наближаються. Думаю, що УМХ доволі серйозний гравець і, звісно, в будь-якій виборчій кампанії він відіграватиме серйозну роль тиражами своїх впливових видань і радіоактивом.

Залежно від того, якою буде редакційна політика і який вектор буде встановлено новим власником – це певною мірою впливатиме й на виборчу кампанію.

– Що далі буде з медійним ринком?

– УМХ – це не 100 % медіаринку України. Я думаю, що купівля одного холдингу, навіть такого великого, як УМХ, не зможе поламати чи вибудувати весь ринок. Проблема в Україні в іншому. Телевізійний ринок витрачає десь в 1,7-2 рази більше грошей, ніж заробляє. Як на мене, це більша проблема.

– Що буде зі свободою слова?

– УМХ – це не контрольний пакет медійного ринку України. Нічого радикального не станеться. Навіть якщо буде змінена редакційна політика у всіх або більшості видань УМХ, це на всю Україну не може впливати.

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Нічого радикально не зміниться. Є великі гравці: група «Приват», група «Інтер», група Пінчука. Наскільки мені відомо, ніхто з них не збирається продавати свої медійні активи, незважаючи на те, що вони збиткові. І скоріше за все, якихось радикальних змін не відбудеться.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– Відповідь подібна до попередньої. Ніяк вона радикально не вплине. Не може один навіть великий медійний холдинг впливати дуже суттєво на весь рекламний ринок в Україні. Бо рекламний ринок в Україні – це не тільки реклама в газетах і на частині радіостанцій, а й на ТБ та в багатьох інших галузях. Думаю, що новий власник не буде суттєво втручатися у налагоджений механізм, вибудований попередниками.

Євген Глібовицький, колишній журналіст, співавтор 5-го каналу:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Це свідчить про те, що медіа остаточно перестали бути частиною ринку реклами. Вони з ринку реклами повністю перейшли в ринок корупції. Ми це бачили на прикладі великих каналів та великих друкованих видань.

– Що далі буде з медійним ринком?

– Медіаринок перетворився на змію, яка з'їдає себе, починаючи з власного хвоста. Такий ринок не виживе, бо він перестане відображати потреби своїх глядачів та читачів. У розвиненому світі ринок медіа існує як ринок, який обслуговує аудиторію, а у нас же цей ринок задовольняє інтереси своїх власників. Доки медіа своїм клієнтом бачитимуть власників, а не кінцевого споживача, доти він залишатиметься віртуальним з точки зору аудиторії. Споживачі споживатимуть цей медіапродукт, але не віритимуть йому. Натомість аудиторія обиратиме тих, кого знає й кому довіряє. В цьому перш за все свою роль зіграють соціальні мережі «Вконтакте» і Facebook, які стануть реальними медіа. Наявні телеканали та друковані ЗМІ будуть більше джерелами розваг, ніж джерелами корисної інформації.

– Що буде зі свободою слова?

– Незалежно від того, чи продали УМХ, чи не продали, ситуація зі свободою слова була поганою. І вона залишиться поганою до того моменту, поки українське суспільство не зрозуміє, що свобода слова потрібна кожному з нас, а не лише журналістам для того, щоб вони добре робили свою роботу. Поки таке розуміння не прийде й не набере критичної маси суспільства, до того моменту буде відбуватися те, що відбувається зараз. Поки можна сказати, що таке розуміння починає реалізовуватися у великих містах, але ще достатньо часу мине, коли воно стане мейстрімним.

– Якою ви бачите конфігурацію медіаринку до кінця 2014 року? Хто володітиме основними медійними активами?

– Той, хто володітиме політичною владою, матиме й владу на медіаринку. В межах нинішніх правил гри конфігурація гравців не має значення. Якщо ми хочемо отримати професійний та плюралістичний ринок, це означає, що олігархам на ньому не місце. Такий ринок призначений для тих, хто спроможний відділити бізнес-інтереси від політичних інтересів, а олігархи за визначенням цього зробити не можуть.

Наталія Лигачова, шеф-редактор «Детектор медіа»:

– Про що свідчить купівля УМХ групою Сергія Курченка?

– Свидетельствует, что те, кто сейчас всё в нашей стране скупает, не останавливаются ни перед чем, ни перед давлением, ни перед необходимостью заплатить внушительные деньги. А тот, кто в данном случае продавал – Борис Ложкин – проявил настойчивость и упорство, которые, как я понимаю, позволили ему расстаться в УМХ на достаточно выгодных условиях. Также можно говорить еще о том, что когда медиа все-таки являются профильным и достаточно эффективным бизнесом – то и шанс их выгодно продать, а не «подарить» или просто упустить – намного больше. Это, кстати, думаю, один из уроков этой всей истории для медиарынка в целом. Думаю, важное количество аргументов в торге прибавило Ложкину и вхождение в УМХ в свое время «Форбса». А еще удачней могло бы все сложиться, возможно, если бы Ложкин еще года два-три назад начал бы делать из УМХ публичную кампанию, с размещением на IPO и так далее. Думаю, это еще один урок – чем более цивилизованный, прозрачный твой бизнес, тем сложнее его отобрать.

– Що далі буде з медійним ринком?

– События с УМХ я рассматриваю в контексте других недавних событий на медиарынке. Это и события с ТВі, и создание медиахолдинга, который связывают с Сергеем Арбузовым («Капитал», «Взгляд», Tonis, Business, БТБ), и холдинг Игоря Гужвы с его бесплатной газетой «Вести», покупкой телеканала UBR и планами запуска украинской версии еженедельника «Русский репортер». Думаю, есть реальные основания говорить о масштабном переформатировании рынка под напором одной группы лиц, приближенных к Виктору Януковичу и Александру Януковичу.

Печатный рынок, считайте, уже монополизирован. Поскольку абсолютно нерыночный, но качественный продукт в виде «Вестей» Гужвы может потеснить с рынка «Сегодня» и «Факты». УМХ – это качественные журналы, и они тоже отныне у одной Семьи.

Вряд ли можно надеяться на то, что аппетиты ограничатся только печатным сегментом. Ведь главная цель всех этих приобретений и поглощений – выборы-2015. А электоральным медиа является, как ни крути, только ТВ. Думаю, многие сейчас замерли в ожидании: кого постигнет судьба УМХ в телевизионном сегменте. Выбор реально не велик: группа «Интер» сменила владельца. Остались холдинги Коломойского, Ахметова, Пинчука. И, судя по всему, ни одному из них Семья не доверяет на 100%, как самой себе. Выводы далее может сделать каждый...

Если прогнозы сбудутся – мы будем иметь дело с окончательным разрушением конкурентного рынка,  даже в том  «квази» виде, каким он есть сейчас.  

– Що буде зі свободою слова?

– Какими бы ни были Ахметов, Фирташ, Ложкин, Пинчук и прочие – для свободы слова существование на рынке и в информпространстве нескольких групп влияния – лучше, чем доминирование одной. Даже если все группы в принципе лояльны к Виктору Януковичу (что к 2015 году могло бы и не быть так уж бесспорно) – некое различие интересов всё равно есть, конкуренция на рекламном рынке есть, информационные войны есть... А значит, потребитель имеет возможность получать пусть и относительно, но все-таки плюралистичную информацию. А если в информпространстве монополия лишь одной группы лиц, это угрожает установлением в стране режима тотальной зачистки информации, возвращением ко временам «партийной организации и партийной литературы». Когда несколько лет назад я писала о том, «что всё будет Донбасс» – честно говоря, даже сама не верила, что всё может произойти так быстро и в такой мере :) Похоже, страшные сны иногда сбываются.

Хотя относительно УМХ я уверена, что события там будут развиваться по лекалу ТВі: резких движений не будет. Редакционная политика будет меняться постепенно, мягко, тем более что все ведь учатся, и они тоже, и никому скандал по типу ТВі не нужен, особенно когда в холдинге есть «Форбс», то есть мировой бренд.

– Як це вплине на рекламний ринок?

– Как и любая монополия – повлияет негативно. Хотя видимость существования рекламного рынка будет еще какое-то время сохраняться.

Над опитуванням працювали Світлана Остапа, Наталія Данькова, Вікторія Білаш, Мар'яна Закусило

Фото – з архіву «Детектор медіа», ukrinteresy.com.ua, day.kiev.ua, tsn.ua