Монополізм – не загрожує

29 Січня 2009
33172
29 Січня 2009
18:12

Монополізм – не загрожує

33172
Монополізм – не загрожує
Ця репліка голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталія Шевченка до статті Лесі Ганжі «Всі платять за всіх» є уточненням аргументів Нацради, процитованих у матеріалі. Зі свого боку, редакція дякує панові голові регуляторного органу за оперативний відгук на публікацію і пропонує усім читачам долучитися до дискусії щодо нової методики нарахування ліцензійного збору.
 
Цього разу звернутися до «Детектор медіа» спонукала мене стаття «Всі платять за всіх», оприлюднена на сайті 29.01.2009 р., з підзаголовком «Лише одне речення з ліцензійної методики може призвести до закріплення монополій на кабельному ринку».
 
Категорично наполягаю на твердженні, яке я вже відстоював у дебатах з журналістами, що до «закріплення монополій» ця методика не має жодного відношення. Адже всі без винятку оператори кабельного телебачення, незалежно від строків початку своєї діяльності та черговості надання послуг на певній території (прийшли на цей ринок першими, другими чи шостими), платять за однаковою методикою, без будь-яких скидок та пільг. І мають змогу безмежно розширяти свій бізнес, навіть витісняючи конкурентів зі стажем. А якщо якась нова компанія нарікає на те, що їй важко стартувати, то це її ринкові проблеми: адже той, хто, приміром, першим додумався продавати пиріжки на перехресті якоїсь вулиці, зрозуміло, виторгував більше, ніж той, який довго купляв такі пиріжки в інших, доки не відважився пекти й продавати їх сам.
 
Тепер щодо правильності чи неправильності чинної методики.
 
Не буду стверджувати, що правильніших методик не буває, але заявляю: і така може бути. Аби лишень вона застосовувалася до всіх ідентично.
 
Адже видаються ліцензії на певні види діяльності – незалежно від того, який обсяг роботи буде виконувати підприємець.
 
Адже видаються дозволи, приміром, на репетиторство – незалежно від того, одного учня «вестиме» вчитель, чи багатьох.
 
Адже на міському торгівельному ринку справляється однакова плата за торгівельне місце – незалежно від того, яку кількість товару хоче збути продавець на цьому місці.
 
Адже жителі Києва (Вапнярки, Чернівців, Козятина...) оплачують проживання в багатоквартирному будинку за однаковими тарифами – незалежно від того, один день на місяць вони провели в своїй квартирі чи взагалі не виходили з неї.
 
Перелік подібних прикладів нарахування зборів можна продовжувати до безмежності, адже вони мають свою логіку.
 
І логіка тут проста. Якщо державний орган запроваджує якусь норму, то він одночасно має думати і про можливості контролю за її виконанням. Уявіть собі, що в нашій ситуації держава почне збирати плату не від кількості жителів вказаної підприємцем місцевості, тобто потенційних споживачів послуг (ця цифра є конкретною й підтверджуваною), а  від кількості абонентів, які можуть бути, а можуть і не бути. Тобто пропонується повна абстракція. Як контролювати цю норму? Яку організацію слід створити, щоб вона не виробляла соціальні цінності, а лише постійно контролювала зміну кількості абонентів? Чи треба цей контроль переводити в русло потенційної безперервної війни між підприємцем та контролюючим органом, суть якої зводитиметься до того, хто кого обдурить (чи підприємець приховає своїх абонентів, чи контролюючий орган спіймає його на обмані)?
 
Як на мене, саме тому й приймаються такі методики, застосування яких на практиці не може призвести до абсурду.
 
Може, я й задовго переконую у своїй логіці, але роблю це, повірте, задля колективної користі. Бо не хотілося б, щоб якийсь необачно зроблений висновок (у цьому разі – щодо «закріплення монополій») затверджувався в свідомості читачів і підточував легітимність чинних нормативних документів.
 
Віталій Шевченко, голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
33172
Коментарі
8
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Я
5563 дн. тому
Я НЕНАВИЖУ этого мелкого человечка-пакостника шевченко за то, что он отключил нас от российских телеканалов!!!
ЧОМУ НАЦРАДА МОВЧИТЬ???
5565 дн. тому
ПІСЛЯ ПРОГРАМИ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ ПОВІШАВСЯ 13-РІЧНИЙ СТАСИК З ВОРОНОВИЦІ "На одному популярному телеканалі минулої середи увечері йшов сюжет, як маленька дівчинка-школярка добровільно пішла з життя. Автор дуже детально розповідав, як зважувалась бідолашна дитина на такий крок, як готувалась до самогубства через повішання, якими були її останні хвилини на землі, місце загибелі… "13-річний Стасик, семикласник з Вороновиці, уважно дивився цей сюжет, не пропускав кожної деталі репортажу журналіста. Хто тепер скаже, що коїлось тоді у душі підлітка... Чому він так зацікавився тією програмою? Чи вирішив просто поспівчувати дитині або спробувати «погратись» так само, як і та дівчинка, одразу після програми увечері? Чи настільки яскраво закарбувалась у його пам’яті та картина смерті, що й він теж вирішив спробувати?.." "І діти, і дорослі дуже обурювались і обурюються нинішніми телепрограмами на зразок тієї, через яку загинув Стасик, отими потоками крові, жорстокості, свавілля, насилля, які нині володарюють на екранах і заповнюють дитячі та й дорослі душі..." Це частина тексту, який у середу опублікувала вінницька газета "33 канал". Через відомі причини вони не називають ні телеканал, ні автора. Бояться позовів. Зате я добре пам’ятаю той випуск ТСН. То був сюжет Світлани Березівської про дитячі самогубства із циклу "Поки батьки не бачать" (Студія 1+1). Не думаю, що Березівська здогадувалася, чим усе це обернеться. Цікаво, що в міліції не стали порушувати кримінальної справи "за відсутністю ознак злочину".
Олександр
5566 дн. тому
Віталіє Федоровичу! Чому Методика визначає однаковий розмір ліцензійного збору для радіо і телебачення? Адже компанії мають абсолютно різні фінансові можливості - прибуток від вказаних видів діяльності навіть порівнювати не можна. І друге питання - навіщо було збільшувати ліцензійний збір в декілька разів (іноді в 10) порівняно з Постановою КМУ? Здається конфліктних ситуацій між Нацрадою і ТРК і так вистачає, навіщо їх збільшувати? До речі такої кількості конфліктів не було з попереднім складом Нацради.
Віталій Шевченко
5566 дн. тому
Пані Лесі Ганжі: Ось і чудово, що можемо. Бо частіше, на жаль, буває інакше - будь-що написане перетворюється на привід все перековергати і попсувати всім нерви.
леся ганжа
5566 дн. тому
віталію федоровичу, вдумливо перечитуючи ваш текст, я, здається, зрозуміла, що ми зможемо порозумітися. от ви пишете, що головне для методики, "Аби лишень вона застосовувалася до всіх ідентично". Маленьке "Але": не ідентично, а адекватно! До речі, всі ваші приклади, наведені нижче - і про оплату репетиторства без врахування кількості учнів, і за торговельне місце незалежно від кількості товару - доводять лише те, що і ви знаєте - з методики має щезнути "подушний коефіцієнт". тому що вчительку не просять оплатити всіх учнів, які проживають на території, а на базарі не множать вартість торгового місця на асортимент супермаркету. оплата за ліцензію - і тоді всі рівні. а всі за всіх - це всіх обікрали. ідентично.
5566 дн. тому
Цитую: "Яку організацію слід створити, щоб вона не виробляла соціальні цінності, а лише постійно контролювала зміну кількості абонентів?" Контролювати вони не вміють, зате просто майтри з виробляння соціальних цінностей. афтар піши ісчо
Не згоден!
5566 дн. тому
Віталію Федоровичу, перевіряти можна і треба! Між абонентом і провайдером має бути угода - це або договір, або виписка банку про сплату користувачем послуг. Це все автоматизовано. Якщо така угода є - просто підрахувати скільки абонентів, а якщо хтось прихований і ви про це дізнаєтеся (а вам першими же конкуренти настукають), то ви робите подання до податкової, бо це ухиляння від сплати податків... Кабель - не ефір, не можна під одну ланку кидати ефір, до якого може підключитися будь-хто безоплатно і цей вид мовлення використовує радіочастотний ресурс - національне надбання і якщо цей ресурс створюю я сам, прокладаючи кабелі, обслуговуючи їх...Монополізм цього монстрика "Волі-Кабель" - це на совісті Нацради. І цей монстрик дурить нарід по-чорному. А покажіть мені, будь-ласка, на нашій Оболоні іншого тв-оператора?! Я розумію що якось треба наповнювати бюджет, але правила мають бути прозорі, тоді нарікань не буде. І даруйте, спільнота має знати як ці формули виникли, бо є підори що вони не зовсім адекватні.
Укртелесеть, Анипченко
5566 дн. тому
Действующим Законом о ТРВ лицензионный сбор не предусмотрен, но даже если предположить, что Шевченко говорит правильно, сбор за один вид деятельности должен быть одинаковым для всех, а не какой-то формулой, где изменение любого параметра приведет к неравному сбору для участников рынка. Как говорит наш премьер коррупционная формула
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду