Наприкінці минулого року почали втілювати одну з новацій закону «Про медіа» — створення органів співрегулювання. Це новий механізм, який має об’єднати саморегулювання медіа та державне регулювання. Органи співрегулювання мають розробляти кодекси мовлення, створювати експертні органи, розробляти критерії тощо. Законом передбачено створити п’ять органів спільного регулювання в різних сферах. У трьох сферах уже обрали робочі групи: в аудіовізуальній сфері до неї увійшли представники медіагруп, Суспільного, Megogo тощо; в аудіальній сфері до неї також увійшли представники найбільших радіогруп, Суспільне та Megogo, а у сфері онлайн-медіа — 12 людей, зокрема й представники «Детектора медіа».

19 березня 2024 року робоча група у сфері аудіовізуальних медіа провела установчі загальні збори та затвердила проєкт свого статуту. Далі почнеться реєстрація перших органів співрегулювання. «Детектор медіа» поспілкувався із членкинею Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Оленою Ніцко про роль регулятора в цьому процесі.

— Пані Олено, наприкінці минулого року запрацювали робочі групи зі створення органів співрегулювання. Розкажіть про роль Нацради у підготовці до реєстрації органів співрегулювання. І в яких сферах уже готові до реєстрації?

— Пам’ятаю наше з вами інтерв’ю, коли мене лише призначили членкинею Національної ради. Тоді ми говорили про те, що я прагну, щоб імідж Національної ради як карального органу остаточно пішов у минуле, а натомість з’явився діалог між медіа та регулятором. Ми маємо бути партнерами й підтримувати одне одного, адже вся наша робота спрямована на розвиток галузі. І зараз, після того, як Закон України «Про медіа» набув чинності рік тому, ми наближаємося до цієї мети.

Процес створення органів співрегулювання розпочався 1 жовтня 2023 року. Відтоді Національна рада чекала ініціативні заяви від представників медіа. Ми отримали три заяви від аудіовізуальних, аудіальних та онлайн-медіа, і, відповідно до закону, регулятор ухвалив рішення про початок прийому заяв від усіх, хто бажав долучитися до створення органів співрегулювання. Ми отримали 120 заяв у трьох сферах. На початку грудня 2023 року, як ви знаєте, шляхом рейтингового голосування були сформовані три робочі групи.

Станом на сьогодні від робочої групи у сфері аудіовізуальних медіа ми отримали затверджені протоколи засідання робочої групи, протокол установчих зборів і проєкт статуту. Ними затверджена назва організації — громадська спілка «Орган спільного регулювання у сфері аудіовізуальних медіасервісів». Директоркою цієї громадської спілки обрано Оксану Панасівську. Усі установчі документи вже подаються на реєстрацію до Мін’юсту.

Яка роль Національної ради у цьому процесі? На першому етапі медіарегулятор був організатором. Ми забезпечували проведення конференцій із рейтингового голосування за кандидатів у робочі групи всіх трьох органів. Для нас було важливо, щоби цей процес пройшов демократично і без порушень. Тому на голосуванні були присутні директорка «Internews в Україні» Джилліан МакКормак і представниця Офісу Ради Європи в Україні Христина Заплацінська. Жодних нарікань чи порушень не було.

— Які побоювання є в міжнародних експертів у реалізації реформи?

— Для європейських експертів це новація, інститут, який для них не притаманний. Мої колеги, члени Національної ради, нещодавно повернулися зі Швеції, де перебували у відрядженні. І там саморегулювальні організації у сфері медіа працюють з 1916 року. Вони мають свої політики, етичні кодекси, розроблені стандарти. Для них немає сенсу створювати організації у колаборації з державою. Але нам до цих високих стандартів ще дуже далеко. І історія з фейковим повідомленням про смерть короля Великої Британії, яку опублікували українські медіа, якраз про це свідчить. Журналісти не перевіряють джерела, не вистачає належного рівня медіаграмотності. І це нам дуже болить. Тому міжнародні експерти з цікавістю спостерігають за тим, що ж у нас вийде, чи зможуть держава та медіа об’єднатись і створити ефективний орган співрегулювання.

— Чи готові зараз міжнародні донори брати участь у фінансуванні органів співрегулювання?

— За законом така можливість є. Органи співрегулювання створюються у формі громадських спілок. І, думаю, вони можуть звертатися до різних міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО тощо. Органи співрегулювання — це дуже важливий інститут, адже вони будуть працювати не лише над кодексами, а й зможуть розв’язувати загальні галузеві питання в межах чинного законодавства. Наприклад, у проєкті статуту аудіовізуальних медіа зазначено, що спілка, окрім роботи над кодексами та забезпеченням надання механізму експертних висновків, буде провадити аналітичну, дослідницьку та методологічну діяльність. Тобто вони передбачають диверсифікацію своєї роботи. І це правильний вектор.

— Чи готові реєструвати органи співрегулювання в аудіальній сфері та сфері онлайн-медіа?

— Вони планують податися на реєстрацію найближчим часом.

— Чи вже подали заявки щодо друкованих медіа та у сфері платформ спільного доступу?

— Ні. На жаль, ці медіа ще не зверталися до Національної ради з такою ініціативою.

— Чому, на вашу думку, вони не зацікавленні у цьому?

— На мою думку, в них є побоювання щодо того, що орган співрегулювання стане інструментом впливу чи тиску. Але це не так. Нас здивувала активність онлайн-медіа, які одні з перших виявили бажання створити орган співрегулювання.

На відміну від онлайн-медіа, заяви від аудіальних та аудіовізуальних медіа не викликали здивування. Адже вони вже 30 років під регуляцією і готові до тісної співпраці з Національною радою. Вони розуміють, що головна мета — це розробка кодексів, правил створення і поширення інформації, які вкрай необхідні. Регулятор не може впровадити чогось «страшного» та «загрозливого» для медіа, адже у робочих групах органів співрегулювання, які будуть працювати над кодексами, представників Національної ради буде тільки третина. Решта — це представники медіа.

— А що з платформами спільного доступу?

— Ініціативні заяви на створення органу спільного регулювання від платформ спільного доступу до відео ще не надходили. Ми пов’язуємо це з тим, що цей вид медіа тільки на початку свого розвитку в Україні. Але все швидко змінюється, і, можливо, незабаром з’явиться кілька потужних платформ. Вони теж мають пройти шлях усвідомлення необхідності створення органу спільного регулювання.

— На вашу думку, який зараз найбільший ризик для органів співрегулювання?

— Найбільшим ризиком може бути недовіра представників медіа одне до одного та до Національної ради. Наприклад, друковані медіа на деяких заходах, де я брала участь, говорять про те, що не потребують співрегулювання, оскільки їм достатньо саморегулювання. Але система співрегулювання не скасовує та не конкурує із саморегулюванням. Усі кодекси, які ми маємо напрацювати, будуть дуже різні. Це велика робота, яку ми маємо провести. Особливо кодекси, створені на підставі положень статті 36 («Обмеження щодо вмісту інформації») та статті 119 («Обмеження щодо змісту інформації у медіа, пов’язані зі збройною агресією») Закону України «Про медіа», будуть дуже об’ємними. Ми вже готуємося до цього та працюємо над критеріями щодо мови ворожнечі й ненависті стосовно різних категорій осіб. Ми зустрічалися з представниками кримських татар, ромів, євреїв, ЛГБТіК-спільноти, організаціями, що опікуються людьми з інвалідністю, ветеранським рухом, щоб розпочати роботу над критеріями. Національна рада вже частково презентувала для медіа результати цієї роботи в рамках проєкту «Компетентні медіа — толерантне й демократичне суспільство». Тобто діалог ми розпочали.

— Як ви бачите інтеграцію ваших напрацювань у роботу органу співрегулювання? Чи ці напрацювання мають зробити Нацраду флагманом цього процесу?

— Національна рада має всі права та місію, щоб стати флагманом цього процесу. Повноваження регулятора сьогодні це дозволяють. Коли з’явиться орган співрегулювання, правління розпочне формувати нові робочі групи для роботи над кодексами мовлення. Це, певно, будуть різні робочі групи під кожну з тем, які означені в Законі. Повторюся, лише третину кожної робочої групи становитимуть представники Національної ради. Безумовно, пропозицій буде багато. Я знаю, що «Платформа прав людини» вже працює над критеріями, які стосуються обмежень щодо агресії. У «Детектора медіа», мабуть, є свої напрацювання і практики щодо висвітлення чутливих тем. Якісні політики напрацьовані в Суспільного мовника. У Starlight Media вироблені правила спілкування з військовими та ветеранами. Впевнена, що у всіх потужних медіа є матеріали, з якими вони прийдуть у робочі групи. У робочу групу за квотою Національної ради, окрім членів і співробітників, можуть входити ще й експерти з певних тем. Ми будемо вдячні всім, хто принесе свої напрацювання й поділиться своїм досвідом. Звісно, це поле для обговорення, суперечок і дискусій. Але результат того вартий, адже він буде корисним як для галузі, так і всього українського суспільства.

Нині багато наших захисників повертаються з інвалідністю, і ми також працюємо з цією темою.

— На вашу думку, які правила найбільш нагальні? Чи всі ці 14 кодексів мають розробляти паралельно?

— Оскільки під кожен кодекс, найімовірніше, буде створена своя робоча група, думаю, ці процеси запустяться одночасно. Деякі правила можуть з’явитися доволі швидко, інші потребують більш ретельного підходу. Представники робочих груп органів спільного регулювання казали, що тема захисту дітей буде на першому місці. Але думаю, що також одним із найперших має з’явитися кодекс, який стосується статей 36 і 119 Закону України «Про медіа». Ці чутливі теми потребують значної уваги. Ми ж знаємо про так звану піраміду ненависті, в основі якої лежать стереотипи, що переростають в упередження, утиски. А вершиною цієї «піраміди» є жахливе явище — геноцид. Кодекс, що стосується інформації, яку заборонено поширювати (стаття 36), якраз і спрямований на те, щоб наше суспільство ніколи не змогло побудувати «піраміду ненависті» до будь-кого в нашому суспільстві.

— Скільки часу, на вашу думку, може піти на розробку цих правил?

— Це залежатиме від роботи самих груп та активності їхніх членів. Я сподіваюся на активних, небайдужих людей. Також усе залежить від якості матеріалу, з яким почне працювати робоча група, координації та організації процесів у ній. Прості кодекси, на мою думку, можна напрацювати упродовж місяця. Підготовлені кодекси мають бути підписані головою правління органу спільного регулювання та передані на затвердження Національній раді. Моє завдання як кураторки цього напряму роботи медіарегулятора — щоб ці кодекси були опрацьовані та затверджені у найстисліші терміни. Впевнена, що фундамент для всіх кодексів ми маємо закласти в перші кілька місяців.

— Що буде з уже наявними саморегулювальними актами?

— Гадаю, вони стануть основою для цих кодексів. Наше завдання — об’єднати найкращі практики та впровадити їх у критерії й кодекси.

— Можуть виникнути випадки, коли кодекси різних органів співрегулювання (а їх у нас має бути п’ять) відрізнятимуться чи суперечитимуть одне одному. Що робити з цим?

— Цей сценарій передбачений законом. За ініціативою Національної ради буде створена робоча група з представників усіх органів співрегулювання, яка має уніфікувати ці кодекси. Звісно, кодекси в різних сферах матимуть свої відмінності, але вони не мають відрізнятись по суті.

— Другий напрям роботи органу співрегулювання — це створення експертних висновків. Пані Олено, розкажіть, як Нацрада зараз готує експертні висновки для своїх рішень? І як ви бачите роботу органу співрегулювання у цьому напрямі?

— На сьогодні Національна рада використовує свої дискреційні повноваження. Але, наприклад, у разі розгляду питань, де є ознаки мови ворожнечі, ми звертаємося до наших напрацювань. Це не вигадані Національною радою правила. Це — опрацювання висновків і матеріалів, які нам надали громадські організації, з якими ми співпрацюємо. Ми збирали на обговорення по 20–25 громадських організацій, вони заповнювали анкети, надавали рекомендації щодо мови ворожнечі, ненависті, дискримінації. Також вони ділилися з нами прикладами тощо. Це допоміжні матеріали, які ми використовуємо.

Багато питань стосовно ознак мови ворожнечі розглядають на підставі скарг від людей. Наприклад, так ми працюємо з онлайн-медіа, оскільки зараз не маємо можливості проводити повний моніторинг цієї сфери.

— Тобто виходить, що зараз при розгляді на засіданнях Нацради питань мови ворожнечі ви використовуєте ті напрацювання, які ви створили у співпраці з громадськими організаціями?

— Я не можу сказати, що Національна рада взяла ці матеріали за правило. Але у випадках, коли є ознаки порушення, ми звертаємося до критеріїв, які були напрацьовані з фахівцями громадських організацій.

— Які питання Нацрада може передати на експертизу органам співрегулювання для підготовки висновків?

— Це може бути у будь-яких моментах, коли ми фіксуємо порушення. Все передбачити у кодексі неможливо й можуть виникати спірні ситуації. Коли у нас будуть сумніви та неоднозначні випадки, тоді ми замовлятимемо експертизу в органу співрегулювання. Склад експертних колегій буде пропонувати правління органу. При цьому кількість кандидатур має бути удвічі більшою, ніж кількість членів відповідної колегії. Національна рада затверджує половину поданих кандидатур. Якщо при розгляді питань нам потрібна консультація, то ми надсилаємо запит експертній колегії та отримуємо експертний висновок. Він не може бути гарантією, що саме таке рішення ухвалить медіарегулятор, але це вагомий аргумент, який ми маємо враховувати. Так само будь-який член органу співрегулювання може замовити експертні висновки.

— І оплатити його власним коштом.

— Ми цей висновок також розглянемо на засіданні. Зараз у медіасвіті все стрімко змінюється. Бо поки ми писали й ухвалювали Закон «Про медіа», у Європі затвердили закон про використання штучного інтелекту. Думаю, що органи співрегулювання мають працювати й із цією темою, а там багато різних нюансів. Життя змінюється — і розширюватиметься компетенція органів співрегулювання.

— У 2024 році мають бути створені критерії, за якими онлайн-ресурси будуть відносити до онлайн-медіа. Ці критерії має розробити орган співрегулювання. Однак згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону «Про медіа», якщо впродовж року після набрання чинності Законом (тобто до 31 березня 2024 року) не буде створено орган спільного регулювання онлайн-медіа або він не визначить критерії зарахування осіб до суб’єктів у цій сфері, то Нацрада має затвердити такі критерії власним рішенням. Чи вже регулятор напрацював ці критерії, які діятимуть у той проміжок часу, поки їх не розробить орган співрегулювання?

— Над цим кодексом ми ще не працювали. Критеріїв у нас немає, тому, думаю, це буде «парафія» органу співрегулювання. Звісно, представники Національної ради стануть членами робочої групи. Неможливо напрацювати критерії без участі самих онлайн-медіа. Це вони мають визначити, якого блогера вважати онлайн-медіа і яким критеріям він має відповідати. Нині до нас звертаються на реєстрацію і блогери, і телеграм-канали. Люди вважають, якщо вони створюють контент і виходять у публічний простір, то вони є медіа. Стосовно цього в регулятора є певні думки, але вони не сформовані у критерії. Тому чекаємо на початок роботи органів спільного регулювання.