Громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (далі КАМП) уже рік збирає роялті за авторські та суміжні права за кабельну ретрансляцію з провайдерів. Тим часом спілка подала низку судових позовів в інтересах одного з правовласників — компанії «Світова музика», яка діє в інтересах російського представника Sony Music. «Детектор медіа» запитав керівника КАМП Павла Калениченка, скільки грошей спілка зібрала з ринку провайдерів у 2020 році і як вони були розподілені між правовласниками, а також про судові спори з найбільшим ОТТ-провадером Megogo, обвинувачення у андерепортингу «Ланету» тощо.

Водночас Павло Калениченко є представником ще двох організацій, які збирають або мають намір збирати авторську винагороду у сфері медіа. Це «Український музичний альянс» (УМА), який збирає роялті з радійників за суміжні права, і спілка «Автори та видавці», яка має збирати роялті з радійників та телеканалів за авторські права. Втім через оскарження конкурсу іншою учасницею — Українською агенцією з авторських та суміжних прав (УААСП) — міністр економічного розвитку й торгівлі не скасував результати конкурсу, але й не підписав наказу про акредитацію.

Трохи пояснимо контекст. Організація колективного управління (ОКУ) — це посередник між користувачами та авторами. Ці організації мають зібрати винагороду за використання авторських та суміжних прав у різних сферах, розподілити її та віддати українським та іноземним авторам і правовласникам: музикантам, письменникам, художникам тощо. За законом «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», ухваленим у 2018 році, збирати роялті в кожній сфері мають ОКУ, акредитовані в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. У медійній сфері до кінця 2020 року були лише дві акредитовані міністерством організації — КАМП і УМА.

КАМП минулого року домовилася з провайдерами про тарифи, почала збирати роялті за авторські та суміжні права та активно подавати позови до суду проти тих провайдерів, які не бажали укладати угоди. А от радійники з УМА не дійшли згоди щодо тарифів роялті. Відповідно до ухваленого влітку 2020 року закону, якщо індустрія не домовляється зі своєю ОКУ, сторони намагаються визначити тариф через суд. Поки що судові процеси не почалися.

17 грудня комісія Мінекономіки підбила підсумки конкурсу і прийняла рішення про акредитацію ОКУ у ще двох сферах. У сфері публічного сповіщення, де платниками роялті за використання музичних творів є телерадіокомпанії, комісія визначила переможцем нову громадську спілку «Автори та видавці», президенткою якої є співачка Руслана Лижичко. У сфері публічного виконання, де платниками роялті є заклади HoReCa — «Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами» (ОКУАСП). ОКУАСП свого часу подала позов проти Мінекономіки, через що була заблокована акредитація у цих двох сферах. Ще один учасник конкурсу — «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП) на чолі з Валерієм Харчишиним — попросила міністра зупинити процес акредитації, бо вважає, що конкурсна процедура проходила з порушеннями, та готова оскаржувати результати конкурсу в суді.

Детальніше про те, за якими тарифами платять роялті радіостанції, з ким укладені договори і чому не вдається домовитись із Суспільним,  чому компенсацію організація колективного управління правами збирає саме для  «Світової музики» і чому організації не можуть домовитись про об’єднання у сфері авторських прав, читайте в інтерв’ю Павла Калениченка.

— Павле, як минув рік роботи КАМП як акредитованої організації у сфері кабельної ретрансляції? Скільки договорів уклали з провайдерами? Скільки роялті вдалось зібрати?

— Якщо говорити не про календарний рік, а про період з першого травня 2020 по перше травня 2021 року, то за цей рік ми домовились про тарифи, уклали близько 140 договорів із провайдерами. Зібрали понад 10 мільйонів гривень, які частково були розподілені і зараз виплачуються, частково розподіляються зараз, а гроші, зібрані у квітні 2021 року, чекають на розподіл. Також ми почали активну судову практику і бачимо результат.

— Як ви розподілили отримані гроші?

— Після утримання збору з управління (він не може перевищувати 8,33% від доходу) ми розподілили гроші на кілька частин. Одну  з них ми  запллатили за музику і перерахували їх в «Український музичний альянс», а другу — в організацію «АРМА-Україна», яка акумулювала аудіовізуальні права.  Музична частина далі розподіляється між музичними правовласниками, організаціями колективного управління, а аудіовізуальна йде на користь авторів кіно через організацію Cinema, яка є членом CISAC, та на користь кінопродюсерів через міжнародну асоціацію продюсерів AGICOA.

— Гроші надійшли до чотирьох організацій, а вони мають  скерувати їх до правовласників?

— Так. Але ми стежимо за цим процесом.

— Згідно з аудиторським звітом, на операційні витрати КАМП пішло 870 тисяч гривень. На що ви їх витратили?

— Велика частина грошей пішла на судові збори, інші витрачаємо на юристів, зарплати, оренду. Є ще поточні витрати, наприклад на ксерокопіювання документів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Не думаю, що ці гроші перевищують звичайні розумні витрати.

— Є ще невикористані 582 тисячі гривень. На що підуть вони?

— Ці гроші одержані в кінці 2020 року, вони розподілені у першому кварталі 2021 року.

— Чи інвестуватимете ви ці гроші у створення автоматизованої системи ідентифікації прав та розподілу авторської винагороди? Це хвилює ринок.

— Ми працюємо над її створенням. Ще не знаю , чи вона працюватиме саме в КАМП чи спільно у КАМП, УМА та АРМА. Закон зараз передбачає два методи розподілу – прямий та непрямий. Перший заснований на звітах користувачів (саме так відбувається розподіл роялті, одержаного з радіо). Непрямий метод застосовується тоді, коли платники роялті не можуть надати чіткі звіти, як у сфері кабельної ретрансляції. Музична частина винагороди за кабельну ретрансляцію зараз розподіляється так: 50% грошей розподіляється за звітами українських музичних телеканалів, 25% — не музичних телеканалів, ще 25% — відповідно до MTV топ-100.

— КАМП досить активно подає позови до провайдерів як щодо укладання договорів, так і в інтересах правовласника. Скільки судових позовів до провайдерів ви подали?

— Загалом близько 140. Однак щодо більшості з них уже підписані договори або є судові рішення, що набрали законну силу. Понад 95% наших позовів суди задовольняють. Більшість позовів стосується укладення договорів, і лише 7 чи 8 позовів — про стягнення компенсації.

— Чи завжди  поданню позовів, особливо через компенсацію, передують перемовини?

— Ми розуміємо, що ті, хто не підписав із нами договір і не виплачує роялті, діє незаконно і є правопорушниками. Тому не вважаємо за обов’язкове проводити переговори до подання позовів про стягнення компенсації. А от у позовах про укладання договору оферту ми надаємо провайдерам за двадцять днів до подання позову.

— Зараз найбільш суперечливі позови — ті, які ви подаєте в інтересах підприємства «Світова музика». Як ви ставитесь до того, що вона діє в інтересах російської компанії?

— Я не бачу в цьому проблеми. У «Світової музики» немає російського репертуару. Їхній каталог — це каталог Sony Music, великої міжнародної компанії, яка справді має дочірню компанію в Росії.

— Але ж юридична особа в Росії отримує прибуток, приміром, від тієї ж компенсації.

— Позивачем у справі є «Світова музика» — це українська компанія, вона має різні ланцюги договорів, і серед них є резидент Росії, цей резидент Росії після одержання грошей виплачує їх західній материнській компанії.

— Це єдина компанія серед тих, які ви представляєте, що має зв’язок із Росією?

— В  УМА є договір з російською дочірньою компанією Sony Music Entertainment. Можливо, є ще декілька договорів з резидентами з Росії. Але загалом наші партнери – це українські та зарубіжні компанії. Втім слід також розуміти, що в Україні використовується і російський репертуар — і на радіо, і на телебаченні. Звісно, таких творів стало значно менше з 2014 року, однак вони є. За цей репертуар російські правовласники також отримують гроші. Це їхнє право. Якщо в Україні російський репертуар не використовуватиметься, вони й роялті з України не отримуватимуть.

— За словами юриста «Радіокомітету» Олега Солімчука, згідно з договором, поданим «Світовою музикою», територія прав, які має «Олл мюзік паблішинг», обмежується Співдружністю незалежних держав, куди не входить Україна.

— У «Світової музики» з «Олл Мьюзік Паблішинг» чітко вказана територія України, наскільки я знаю. Тому не думаю, що тут є суперечності.

— Асоціація правовласників і постачальників контенту просить Верховну Раду зробити підставою для скасування акредитації організації колективного управління те, що вона збирає та розподіляє авторську винагороду на користь правовласника, який є резидентом держави-агресорки. Як ви ставитесь до цієї ініціативи і чи бачите ви для себе ризики?

— Я погано ставлюсь до держави-агресорки. Але ця ініціатива — це дуже популістська історія. Адже у сфері інтелектуальної власності є міжнародні договори, де йдеться про зобов’язання України охороняти об’єкти авторського та суміжних прав сотень держав, і серед них Росії. Росія має таке саме зобов’язання щодо України.  Й у разі ухвалення такого закону Україні потрібно буде вийти з міжнародних договорів. А це практично неможливо, тому що принципово вплине на позицію України на міжнародній арені. На це ніхто не піде. Музичні права дуже динамічні, їх постійно передають мільйони авторів, виконавців і юридичних осіб із різних країн. В Україні хтось має права на територію Молдови, в Росії хтось має права на територію України, в Україні хтось має права на територію Росії (і такі випадки є).  Це пов’язано з бізнес-процесами європейських чи американських компаній. Я не думаю, що ці процеси варто регулювати законодавчо.

— Ваші позови до провайдерів щодо отримання компенсації ви подавали лише в інтересах «Світової музики»? Чи ви плануєте позови від інших правовласників також?

— КАМП подавав позови в інтересах «Світової музики». Але ми розглядаємо різні можливості і постійно спілкуємось із різними правовласниками.  Для розгляду справи у суді правовласник має брати активну участь, забезпечити потрібні документи. Часом це буває непросто. У майбутньому ми плануємо позови від інших правовласників до тих провайдерів, які займатимуться андерепортингом (применшенням кількості абонентів — ДМ).

— Це ваш метод боротьби з андерепортингом?

— Так. Адже у цьому є логіка. Якщо провайдер, приховує справжню кількість абонентів і не враховує їх у платежах КАМПу, то буде справедливо, якщо він заплатить у сотні разів вищу компенсацію безпосередньо правовласнику.

— Публічні підозри у андерепортингу ви  висловлювали щодо компанії «Ланет». Чи стане саме цей провайдер першим, хто отримає такий позов?

— Зараз ми вирішуємо це питання. Думаю, що перший позов стосуватиметься стягнення заборгованості, а не компенсації. Зараз ми шукаємо оптимальну модель виявлення андерепортингу, і в цьому плануємо співпрацювати з медіагрупами, якщо вони будуть зацікавлені.

— Власник «Ланету» Віктор Мазур розповідав, що заяву щодо андерепортингу КАМП зробив під тиском провайдерів «Воля» та «Дата Груп», які входять до наглядової ради партнерів КАМП. Це правда?

— Ні, на нас ніхто не тиснув. Ані «Воля», ані «Дата груп» не знали про наше публічне звернення до «Ланету». КАМП зацікавлений лише  в тому, щоб «Ланет» доплатив те, що він ще не доплатив. У нас не має жодного іншого інтересу, пов’язаного з Ланетом.

— Яка зараз ситуація у вас з ОТТ-провайдерами? Чи укладаєте ви договори з ними?

— Ми вже уклали угоди з найбільшими ОТТ-провайдерами: Oll.tv, «Трініті», sweet.tv, «Київстар ТБ». З Megogo поки що договір не укладений. Ми подали кілька позовів про стягнення компенсації і розглядаємо можливість подання позову про укладання договору. Ми звертались до Megogo, але провайдер не готовий домовитись. Не бачу об’єктивної причини для таких правопорушень. На мою думку, вони просто не хочуть платити адекватні гроші за контент.

— Адекватні — це в межах погоджених з індустрією тарифів?

— Так, звісно.

— На якому етапі розгляд справ?

— В одному чи двох позовах суд нам відмовив. Зараз ми подаємо апеляційні скарги. Решта справ у першій інстанції.

— Чи подаєте ви або правовласники, з якими ви співпрацюєте, позови до телеканалів?

— Ні. Телеканали здебільшого виплачують авторську винагороду. Звісно, є проблема у тому, що досі не  затверджена акредитація ОКУ у сфері авторських прав. Але телеканали виплачують роялті за синхронізацію правовласникам безпосередньо. І в тому числі, наскільки я знаю, «Світовій музиці», тому не думаю, що у більшості телеканалів будуть проблеми. Інше питання — радіостанції. Вони, на жаль, якраз не готові платити адекватні гроші за музику.

— Чому б «Світовій музиці» у цьому випадку не звернутись до радіостанцій і таким чином не укласти договір? Навіщо позови?

— Але ж тут ідеться про крадіжку. Я ж не можу спочатку взяти ваш автомобіль чи інше майно, а потім питати, чому ви до мене не звернулись. Це неправильно. Якщо я хочу використовувати ваше майно, то маю найперше звернутись до вас, і якщо ми вже домовимось, тільки тоді я можу це зробити. Якраз це логічна схема.

— Яка зараз ситуація у УМА та радіостанцій? Щодо тарифів домовитись не вдалось, однак зараз ви укладаєте угоди на виплату роялті. На які тарифи ви орієнтуєтесь?

— Зараз тимчасово суми договорів визначаються у переговорах і залежать від домовленості сторін. Але ми готуємо позов щодо встановлення тарифу через суд. На жаль, цей процес складний, він потребує суттєвої кількості економічних та маркетингових досліджень, але ми вже на фінальній стадії. Сподіваюсь, що вже у травні ми зможемо подати позов про встановлення тарифів для радіо.

— Чи за єдиним тарифом ви укладаєте договори?

— Ми орієнтуємось на єдиний підхід. Але ж ви розумієте, що всі радіостанції різні і за форматом, і за обсягом мовлення. Тому це, звісно, різні суми. Ми уклали договори з майже усіма великими радіостанціями. Не укладені договори, хоча ми вже дійшли певної згоди, з Business Radio Group. Ведуться переговори з «Тавром». Ми в кінці минулого року домовились про тимчасові тарифи, але ще не маємо підписаних договорів.

— Чи укладені договори з регіональними радіостанціями та суспільним мовником?

— У нас є близько 300 договорів із регіональними радіостанціями. А от із  суспільним мовником угода не укладена. Ми прийдемо до нього після затвердження тарифів. Ми багато років вели переговори з Суспільним, і раніше збирати винагороду заважало положення однієї з урядових постанов, де йшлось про те, що роялті не можна сплачувати за рахунок бюджету. Але зараз ця постанова вже не актуальна. А НСТУ зараз є порушником прав інтелектуальної власності, оскільки не сплачує роялті ані за авторські, ані за суміжні права. Це питання щопівроку піднімається під час діалогу уряду України та Євросоюзу, і від керівництва НСТУ лунають різні дивні виправдання.

— Судових позовів до Суспіліьного ви не плануєте?

— Плануємо, якщо не зможемо домовитись. Однак після затвердження тарифів.

— Скільки грошей вам удалось зібрати з радіостанцій за минулий рік?

— За використання об’єктів суміжних прав — понад два мільйони гривень.

— Ви також є представником організації «Автори і видавці». Як ви бачите можливості для розблокування ситуації з акредитацією у сфері авторських прав? Адже міністр не підписав рішення комісії і не затвердив переможця, але й не призначив повторний конкурс.

— Акредитація не завершена через незаконний вплив Офісу президента та Міністерства культури. Адже зустрічі проходять саме з цими органами, хоча вони не мають прямого стосунку до колективного управління. В результаті українські й зарубіжні правовласники вже чотири місяці не одержують авторську винагороду, яка під час пандемії має для них ще більше значення, ніж завжди. На мою думку, міністр економіки  має розблокувати цю ситуацію та підписати  наказ про акредитацію. Про це говорить і Міжнародний альянс з інтелектуальної власності, і Офіс торгового представника США у Списку 301, який фактично визначає країни з високим рівнем піратства.

— Але ж сама акредитація зараз оскаржується. Інший учасник, УААСП, подав скаргу і в міністерство, і у НАБУ.

— Є порядок оскарження рішення про акредитацію у Міністерстві економічного розвитку. Таку скаргу подали, її розглянули і відмовили у її задоволені. Про це говорив заступник міністра. Це не є перешкодою для підписання наказу про акредитацію. Заява у НАБУ тим паче не впливає на процес акредитації. Адже правоохоронний орган зобов’язаний відкрити кримінальне провадження за будь-якою заявою, навіть якщо у ній написано повну нісенітницю. Поліція інколи ігнорує такі звернення, але суди зобов’язують правоохоронні органи відкривати кримінальні провадження. Сам факт кримінального провадження не означає наявність правопорушення. Це означає, що є конфлікт, і не всі задоволені результатами конкурсу. Так буває з багатьма конкурсами.

— При  цьому переговори тривають. І останньою тезою, яку оголошували ваші опоненти, було досягнення компромісу і можливості об’єднання. За яких умов ви готові на це піти?

— Ми готові до об’єднання для забезпечення повної прозорості й максимальної ефективності управління. І ми не наполягаємо на ліквідації УААСП. Однак наші переговори поки що не досягли успіху. Дуже складно домовитись, якщо одна зі сторін переговорів хоче не так забезпечити її ефективну роботу в інтересах усіх правовласників, як насправді отримати максимальний контроль кількох окремих людей над організацією.

Останній формат обговорень: ми у колі менеджменту обговорювали технічні питання, як можна побудувати спільну роботу. Ми говорили, що в організаціях частка прав фізичних та юридичних осіб має бути 50 на 50. При тому потрібно розуміти, що юридичні особи — це не тільки видавці, це й компанії, що належать самим авторам. Але наші колеги пропонують інші відсотки (наприклад, 67% на 33% або 60% на 40%), і дуже складно переконувати правовласників прийняти таке положення, бо це несправедливо. Більше того, саме принцип «50 на 50» закладено в управлінні однієї з найефективніших організацій світу — британської PRS.

Друге спірне питання стосується виконавчого органу. Адже зрозуміло, що в ОКУ відбувається певна робота. І роблять цю роботу директори і співробітники ОКУ. Тому правильна побудова виконавчого органу надважлива. І УААСП, і ми згодні, що це може бути колегіальний виконавчий орган. Але ми вважаємо, що до нього мають входити люди, які нестимуть чітку персональну відповідальність за певний напрямок роботи. А наші колеги пропонують, щоб у цей орган, крім менеджерів, входило 7-8 авторів. Такий підхід створить орган колективної безвідповідальності. І кожний з менеджерів посилатиметься на те, що десятеро людей не зібрались і не змогли ухвалити рішення, або це рішення суперечило моєму і я тепер не можу досягнути певних показників. Це запорука неефективності роботи ОКУ. Тому на це ми погодитись не можемо.

— Чи принциповою для вас у переговорах про об’єднання є збереження акредитації «Авторів та видавців»? Чи готові ви відмовитись від акредитації задля об’єднання?

— Якщо нам удасться домовитись, то цілком імовірно, що не доведеться відмовлятись від акредитації. Адже є багато виходів із ситуації, якщо буде згода всіх сторін. Можна змінити статут, внести кадрові зміни в органи управління. Якщо ми дійдемо згоди, то вирішимо питання про акредитацію. А з організацією, навколо якої об’єднаються переважна більшість правовласників, активно співпрацюватимуть і інші акредитовані організації, в тому числі КАМП і УМА.

— Організація Валерія Харчишина єдина, яка є членом CISAC. Чи намагались ваші організації отримати членство у цій організації?

— УМА діє не  у сфері авторського права, а переважно у сфері суміжних прав. А правила CISAC передбачають, що члени організації повинні займатись у першу чергу авторськими правами. УМА має визнання іншої міжнародної організації у сфері суміжних прав — IFPI. Відразу після отримання акредитації «Автори та видавці» звернуться у CISAC із заявою про набуття членства.

Фото: з особистого архіву Павла Калениченка