Відколи у Верховній Раді 2 липня зареєстрували доопрацьований законопроєкт «Про медіа» № 2693-д, індустрія та громадськість продовжує аналізувати його положення. Пропозиції до законопроєкту публічно надали «Детектор медіа» та Інститут масової інформації. Конкретні зауваження та побажання щодо регулювання онлайн-медіа та повноважень регулятора та органу співрегулювання висловили під час фахових дискусій українські та міжнародні експерти. Свою підтримку законопроєкту з деякими застереженнями щодо проблемних положень висловив медіарух «Медіа за усвідомлений вибір». Ухвалити законопроєкт у першому читанні закликали Незалежна медійна рада та Національна асоціація медіа, тоді як «Укртелемережа» та Асоціація правовласників і постачальників контенту запропонували його доопрацювати.

Урешті-решт публічно висловити свою оцінку законопроєкту №2693-д вирішили дві великі медіагрупи – «1+1 медіа» та «Медіа Група Україна». Їхня позиція спільна – досить критична, хоча юристи обох груп брали участь у розробці проєкту. «Детектор медіа» публікує оцінку медіагруп повністю.

У зв’язку із численними дискусіями, що точаться у медіаспільноті щодо законопроєкту «Про медіа» 2693-д, провідні українські медіагрупи вважають за необхідне озвучити свою позицію стосовно цього документу.

На нашу думку, оновлення законодавства про медіа, беззаперечно, є важливим і нагальним кроком для розвитку індустрії. Наразі робота медіа регулюється діючим законодавством, що є застарілим (значній частині українських законів вже понад 20 років) та не відповідає сучасному економічному та технологічному розвитку. Відсутні єдині стандарти та правила для всіх гравців медіаринку, що, у свою чергу, робить неможливою чесну та здорову конкуренцію для всіх учасників ринку. Розробка аналогічних законопроєктів, які мають наблизити наше законодавство до законодавства ЄС, триває останні 10 років та протягом вже третього скликання ВРУ.

Тому медіагрупи вітають сам факт появи нового законопроекту «Про медіа» як такий, що може мати велике значення для розвитку українського медіаринку. Разом з тим, групи застерігають від прийняття законопроєкту 2693-д в актуальній на сьогодні редакції від 02.07.2020 року, оскільки занепокоєні через окремі суттєві положення, які зафіксовані у поточній версії та потребують доопрацювання. А саме:

1)  Розширено повноваження Національної ради, зокрема, щодо тлумачення змісту контенту, запроваджені нові санкції, у тому числі у сфері рекламного та виборчого законодавства, введено повноваження по отриманню документів та інформації, які прямо не стосуються можливих порушень суб’єктів у сфері медіа, а також зафіксовано можливість регулятора самостійно встановлювати строки надання таких документів. Крім того, регулятор має повноваження до створення органу співрегулювання приймати рішення на власний розсуд.

2)  Положення законопроекту допускають суб’єктивну оцінку регулятора щодо наявності контентних порушень, що створює можливість необґрунтованого або політичного тиску на медіа, чого точно не має бути у сучасному законодавстві європейського зразка.

3)  Підстави анулювання ліцензії та скасування реєстрації суб’єктів у сфері медіа не завжди є пропорційними тяжкості порушень.

4)  Недосконало прописані положення щодо створення органу спільного регулювання та порядку представництва в ньому. Зокрема, відсутня чітка процедура участі в органі спільного регулювання та порядок прийняття рішень цим органом, що створює ризики формування органу спільного регулювання, який не буде відображати реальну позицію ринку.

5)  Запропоноване регулювання порядку прийняття Національною радою нормативно-правових актів не містить будь-яких запобіжників або обмежень, як по відношенню до випадків прийняття таких актів так і по відношенню до їх порядку прийняття, що у свою чергу створює ризики запровадження регулятором додаткового (надмірного), не передбаченого законом нормативного регулювання діяльності суб’єктів у сфері медіа, в тому числі і у таких питаннях як зміст контенту та порядок його розповсюдження.

6)  Нерівність українських та іноземних суб’єктів у сфері медіа, до мовлення або послуг яких є доступ на території України. Дія закону в повній мірі (в тому числі в частині квот і санкцій) буде поширюватися лише на українських суб’єктів, тоді як іноземні суб’єкти у сфері медіа підпадають лише під дуже спрощене регулювання в частині загальних вимог до контенту. При цьому, маючи потужний механізм обмежень та притягнення до відповідальності щодо українських лінійних медіа, в законопроєкті не закладено механізму реального впливу на іноземних суб’єктів, в тому числі на порушників в мережі Інтернет (включаючи піратів).

7)  Українські суб’єкти будуть знаходитися в нерівних умовах відносно іноземних щодо зобов’язання по оплаті реклами українським юридичним особам (для тих, хто не ліцензується або не реєструється в Нацраді, такого обов’язку немає), а також не встановлюється заборона здійснення діяльності на території України для провайдерів аудіовізуальних сервісів, в тому числі іноземних, які не зареєстровані у відповідності до вимог закону.

8)  Для покращення ситуації з дискримінацією українських суб’єктів у сфері медіа порівняно із іноземними, пропонувалось не погіршувати мовне регулювання для телерадіоорганізацій та залишити підхід, який був закладений у законі «Про забезпечення функціонування української мови як державної», щодо визначення вимог до мови трансляції передач та фільмів виключно нормами спеціального закону – ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» та законом «Про медіа» відповідно.

9)  Запропонований підхід щодо визначення єдиних підстав та розміру відповідальності лілійних аудіовізуальних медіа-сервісів та медіа сервісів на замовлення (ст.110 законопроекту) не враховує специфіку та умови діяльності суб’єктів, що надають медіа-сервіси на замовлення, а також є дискримінаційним у порівнянні до регулювання відповідальності інших суб’єктів у сфері медіа.

Разом з тим, не можемо не відмітити позитивні сторони законопроєкту. Положення дозволяють регулятору більш ефективно захищати інформаційний простір України від держави-агресора. Нарешті зменшується різниця у регулюванні умов діяльності для всіх аудіовізуальних медіа незалежно від технології їх розповсюдження. Також запропоновані підходи спрощують процедуру регулювання та комунікації з Нацрадою – зокрема, це впровадження електронного документообігу, створення електронного кабінету суб’єкта, спрощення звітності. Істотно спрощені дозвільні процедури для мовників: ліцензію мають отримувати лише ті, хто використовує радіочастотний ресурс. Запроваджуються додаткові гарантії незалежності регулятора: вдосконалено процедуру призначення членів Нацради та встановлено вичерпний перелік підстав для дострокового припинення повноважень. Створення органу співрегулювання, за умови доопрацювання механізму формування, дозволить індустрії бути залученою до процедури регулювання та створення кодексів мовлення: учасники ринку зможуть визначити і розробити важливі правила та критерії на уточнення положень закону щодо контентних обмежень.

Вважаємо, що сам законопроєкт є необхідним, важливим та прогресивним, проте текст законопроєкту в поточній редакції не готовий стати законом, і зазначені вище застереження, зокрема, щодо контрольно-наглядових повноважень регулятора, мають бути збалансовані у подальшій роботі над текстом закону.

На жаль, зауваження та пропозиції представників медіагруп, які були надані під час підготовки законопроєкту, в більшості не були враховані Комітетом гуманітарної та інформаційної політики, тому ми закликаємо депутатів до діалогу і готові продовжити роботу з метою створення збалансованого закону про медіа, за яким всім суб’єктам медіа-індустрії доведеться жити наступні 20 років. Разом з депутатами, медіа-юристами, представниками різних індустрій та громадського сектору ми маємо найкращі шанси нарешті отримати якісне та оновлене законодавство в цій сфері.

Враховуючи вищевикладене, просимо надати можливість індустрії, спільно з народними депутатами, Національною радою та представниками громадського сектору, доопрацювати текст законопроекту «Про медіа» перед його розглядом Верховною Радою у першому читанні.

Фото: Укрінформ