Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроєкті «Про медіа» №2693-д

Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроєкті «Про медіа» №2693-д

21 Серпня 2020
2962
21 Серпня 2020
13:04

Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроєкті «Про медіа» №2693-д

Віта Володовська
медіаюристка
2962
Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроєкті «Про медіа» №2693-д
Імплементація положень Директиви ЄС про аудіовізуальні медіасервіси в законопроєкті «Про медіа» №2693-д

Приведення у відповідність із правом ЄС правил та стандартів надання аудіовізуальних медіапослуг є одним із завдань України відповідно до Плану заходів із виконання Угоди про асоціацію, що був затверджений постановою Кабміну у 2017 році. Відповідні зміни до законодавства, які би відповідали Директиві 2007/65/ЄС (із змінами згідно з Директивою 2010/13/ЄС), мали бути внесені ще до 1 вересня 2019-го, однак жодна з попередніх редакцій законопроєкту про аудіовізуальні медіа так і не була розглянута парламентом. Однією з останніх спроб був Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» № 7397, внесений народною депутаткою Вікторією Сюмар, яка очолювала парламентський Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики попереднього скликання.

Тим часом у 2018 році Директива 2010/13/ЄС була суттєво оновлена. Директива 2018/1808, що вносить зміни до Директиви 2010/13/ЄС, стала закономірною відповіддю на розвиток сервісів відео на замовлення та платформ спільного доступу до відео, таких як YouTube. Пропоновані в Директиві нововведення спрямовані на забезпечення балансу між доступом до онлайн-сервісів, захистом користувачів та підтримку конкурентного середовища у сфері.

Так, регулювання Директиви пропонується поширити на платформи спільного доступу до відео, адже такі платформи змагаються за одну аудиторію та прибутки з аудіовізуальними медіа сервісами. Крім цього, вони забезпечують умови для формування та впливу на думки інших. Саме тому, задля захисту дітей від шкідливого контенту та всіх громадян від мови ненависті, насильства й тероризму, такі платформи мають охоплюватися вимогами Директиви.

Директива 2018/1808 також оновила норми з визначення юрисдикції щодо суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа, вимоги щодо підтримки європейських творів, захисту дітей, додала вимоги щодо забезпечення прозорості власності у сфері медіа. Держави ЄС зобов’язані імплементувати положення оновленої Директиви у власне законодавство до 19 вересня 2020 року.

Зважаючи на суттєві зміни в європейському регулюванні, новий законопроєкт «Про медіа» №2693-д в частині регулювання аудіовізуальних медіа передбачає імплементацію положень Директиви 2010/13/ЄС зі змінами, внесеними Директивою 2018/1808, з метою забезпечити повноцінну гармонізацію українського законодавства з актуальним регулюванням аудіовізуальних медіа в державах ЄС. Ключові новели стосуються визначення суб’єктів аудіовізуальних медіа, регулювання діяльності платформ спільного доступу до відео, вимог щодо обсягів європейських аудіовізуальних творів, заохочення спільного регулювання та ін.

Водночас законопроєкт «Про медіа» не передбачає імплементації оновлених вимог щодо поширення комерційної інформації (реклами, спонсорства, продакт плейсменту та ін.), це потребує розробки окремих комплексних змін до законодавства про рекламу.

Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіасервісів

Чинне українське законодавство не містить поділу аудіовізуальних медіа сервісів на лінійні (мовлення) та нелінійні (сервіси на замовлення), зосереджуючи регулювання саме на теле- та радіомовленні. Водночас Директива ЄС чітко визначає вимоги до розмежування різних типів аудіовізуальних медіа та, відповідно, правил надання таких сервісів.

Такий підхід пропонується імплементувати й у новому законопроєкті «Про медіа». Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа поділятимуться на суб’єктів у сфері лінійних медіасервісів (телемовники та радіомовники), а також суб’єктів у сфері медіасервісів на замовлення, які здійснюють добір аудіальних або аудіовізуальних програм та їх організацію за певною структурою (створюють каталог програм) та надають їх користувачам за індивідуальним замовленням.

На таких суб’єктів поширюються аналогічні вимоги щодо реєстрації, прозорості структури їх власності, заборон поширювати певні види контенту та ін. Водночас, зважаючи на особливості діяльності кожного суб’єкта, законопроєкт передбачає різні правила щодо застосування квот європейського продукту та захисту дітей від шкідливого контенту, як це передбачено Директивою.

Директива ЄС також містить детальні та обов’язкові правила щодо визначення юрисдикції суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа, залежно від того, де вони зареєстровані, вперше розпочали діяльність, де приймається більшість редакційних рішень тощо. Держави — члени ЄС мають право встановлювати додаткові вимоги до суб’єктів під їхньою юрисдикцією, якщо такі вимоги не суперечать правовим актам ЄС.

Дотримання встановлених правил юрисдикції є також необхідною умовою для втілення однієї із ключових засад надання аудіовізуальних медіасервісів у ЄС — свободи ретрансляції аудіовізуальних медіасервісів. Відповідно до статті 3 Директиви, держави зобов’язані забезпечувати свободу прийому та не обмежувати ретрансляцію аудіовізуальних медіасервісів з інших держав — членів ЄС, за винятком випадків та в порядку, передбаченому Директивою. Так, наприклад, допускається відступ від таких зобов’язань, якщо має місце неодноразове поширення закликів до насильства та ненависті щодо окремих груп людей чи їх представників, заклики до вчинення терористичних актів, інформації, яка загрожує громадському здоров’ю, розвитку дітей чи національній безпеці.

Водночас такий відступ буде правомірним лише за умови попереднього інформування регуляторного органу країни, під юрисдикцією якої перебуває відповідний суб’єкт у сфері аудіовізуальних медіа, про обмежувальні заходи, а в окремих випадках — лише якщо переговори з таким регулятором та Європейською Комісією не призвели до погодженого рішення.

Законопроєкт «Про медіа» у статті 2 дублює вимоги Директиви щодо визначення юрисдикції над суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа. Проте, оскільки механізми вирішення спорів та застосування обмежень, передбачені Директивою, не поширюються на держави, що не є членами ЄС, а також зважаючи на російську агресію на сході України та окупацію Криму, обмеження ретрансляції медіа країни-агресорки (попри їх реєстрацію у країнах ЄС) може бути вимушеним кроком для захисту національної інформаційної безпеки.

Саме тому доопрацьований законопроєкт «Про медіа» встановлює вимоги щодо реєстрації іноземних телеканалів в Україні. Відповідно до статті 66 законопроєкту, іноземні лінійні медіа можуть поширюватися на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа за заявою провайдера чи уповноваженої особи. Відповідно, в разі виявлення неодноразового порушення таким іноземним суб’єктом вимог Директиви або українського законодавства, Національна рада може скасувати реєстрацію такого медіа, що фактично означатиме заборону українським провайдерам включати такі телеканали до власних пакетів.

Регулювання платформ спільного доступу до відео

Законопроєкт № 2693-д містить норми, що вперше пропонують врегулювати діяльність платформ спільного доступу до відео, які підпадають під юрисдикцію України, відповідно до вимог Директиви.

Оскільки платформи спільного доступу до відео не є медіасервісами у класичному розумінні, а провайдери таких платформ не здійснюють редакційного контролю над користувацьким контентом, який поширюється на платформі, Директива містить перелік спеціальних вимог, пов’язаних із захистом прав користувачів, особливо дітей від небезпечного контенту.

Законопроєкт «Про медіа», зокрема, імплементує обов’язки провайдерів платформ спільного доступу до відео щодо:

  • включення до правил користування платформою обмежень на поширення інформації, забороненої відповідно до закону — закликів до насильства, ненависті, вчинення терористичних актів, дитячої порнографії та ін.;
  • забезпечення перевірки віку користувача перед отриманням ним доступу до інформації, що може зашкодити фізичному, моральному або ментальному розвитку дітей;
  • надання користувачам дієвого механізму направлення звернень щодо інформації або матеріалів, що поширені на платформі спільного доступу до відео, забезпечення працездатності такого механізму, а також безперебійної роботи ефективного механізму реагування на звернення, повідомлення користувача про розгляд його звернень та механізм оскарження дій провайдера платформи спільного доступу до відео.

Законопроєкт також передбачає заборону провайдерам платформ спільного доступу до відео обробляти зібрані чи іншим чином отримані персональні дані дітей із комерційною метою.

Слід зазначити, що 2 липня 2020 року Європейська комісія оприлюднила детальні рекомендації щодо імплементації положень Директиви в частині регулювання платформ спільного доступу до відео та в частині європейського продукту. Положення документів важливо врахувати при підготовці законопроєкту «Про медіа» до другого читання.

Підтримка європейського та незалежного медіапродукту

Законопроєкт «Про медіа» імплементує вимоги Директиви щодо обов’язкових обсягів європейського продукту, який мають транслювати або включити до своїх каталогів суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа.

Так, відповідно до Директиви ЄС, частка європейських програм від загального обсягу телемовлення має становити понад 50 %. Чинний Закон України «Про телебачення і радіомовлення» передбачає, що передачі європейського виробництва, а також США та Канади мають становити не менше 70 % загального тижневого обсягу мовлення, в тому числі не менше 50 % загального тижневого обсягу мовлення — передачі українського виробництва.

Оскільки передачі українського виробництва належать до європейських, то вимоги міжнародних документів фактично виконуються. Водночас включення до загальної квоти програм США та Канади суперечить цілі впровадження такої квоти, яка первинно була спрямована саме на протидію засиллю голлівудських фільмів.

Новий законопроєкт «Про медіа» встановлює «європейську» квоту в обсязі 55 %. При цьому вона також переважно виконуватиметься за рахунок національних програм, які в загальному тижневому обсязі мовлення телеканалів мають становити не менше половини.

Зміни до Директиви ЄС від 2018 року також передбачають, що суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення мають забезпечувати щонайменше 30 % європейських творів у своїх каталогах та видимість таких творів (окремі позначення, створення окремого тегу чи розділу тощо). Законопроєкт «Про медіа» включає аналогічну вимогу. Крім цього, в законопроєкті приводиться у відповідність із директивою визначення «європейського продукту».

Директива ЄС також містить норми, спрямовані на підтримку незалежних продакшенів — щонайменше 10 % від європейських творів, які транслюються телемовниками, мають бути створені незалежними студіями. Законопроєкт «Про медіа» включає зазначене положення та передбачає поступове впровадження цієї вимоги: повноцінне набрання чинності має відбутися лише через 5 років із набрання чинності законом. Водночас із 1 січня  2024 року до 1 січня 2026 року квота «незалежного виробництва» має дорівнювати 5 %. Незалежними пропонується вважати студії-виробники, які не є і не мають серед власників істотної участі суб’єкта у сфері медіа, а також не мають спільного із суб’єктом у сфері медіа кінцевого бенефіціарного власника.

Захист неповнолітніх

Зміни до Директиви в редакції 2018 року уточнили вимоги щодо захисту дітей при наданні аудіовізуальних медіасервісів. Зокрема, держави — члени ЄС зобов’язані вжити заходів для захисту дітей від контенту, який може зашкодити їх фізичному, ментальному чи моральному розвитку. Такі заходи можуть включати визначення часових проміжків для трансляції програм, що містять шкідливий контент, верифікацію віку глядачів та інші технічні рішення.

Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа також мають забезпечувати належне інформування про потенційну шкідливість того чи іншого контенту. Директива заохочує використання механізмів спільного регулювання при розробці такої системи інформування.

Доопрацьований законопроєкт «Про медіа» містить окрему статтю 42, що регулює вимоги захисту дітей від шкідливого контенту та встановлює як часові обмеження для демонстрації програм та фільмів для дорослої аудиторії, так і вимоги щодо попереджень про шкідливість певного контенту та впровадження систем умовного доступу. Крім цього, відповідна стаття передбачає, що Національна рада разом з органом спільного регулювання розробляє та затверджує критерії визначення шкідливої інформації, класифікації програм (крім фільмів) за віковими категоріями аудиторії, на яку вони розраховані, ескізи та вимоги до демонстрування графічних попереджень (символів) тощо.

Доступ до подій значного суспільного інтересу

Однією з новел законопроєкту «Про медіа» є впровадження вимог статті 15 Директиви про доступ до подій значного суспільного інтересу.Телеканал, який має ексклюзивні права на трансляцію таких подій (наприклад, Олімпіади чи інших міжнародних змагань) має надати можливість іншим мовникам використати уривки трансляції для підготовки коротких новинних повідомлень. Такий доступ може надаватися безкоштовно або за компенсацію, що не має перевищувати витрати, безпосередньо пов’язані з наданням такого доступу.

Законопроєкт «Про медіа» передбачає, що тривалість уривку аудіовізуальної інформації, отриманої від телемовника, який має виключне право на трансляцію події значного суспільного інтересу, не може перевищувати 90 секунд. Водночас телемовники мають право вільно обирати уривок із трансляції події значного суспільного інтересу, необхідний для підготовки відповідних новинних повідомлень.

Законопроєкт «Про медіа» імплементує низку інших положень Директиви, зокрема, узгоджує термінологію національного законодавства із законодавством ЄС, встановлює процедуру реалізації права на відповідь у разі поширення недостовірної інформації, посилює вимоги до прозорості, чіткого визначення компетенції та повноважень Національної ради як регулятора у сфері аудіовізуальним медіасервісів, механізми оскарження її рішень та ін.

Імплементація вимог права ЄС у сфері аудіовізуальних медіасервісів в українське законодавство є не лише зобов’язанням України на шляху до інтеграції з ЄС, але й важливою умовою повноцінної участі України у програмі «Креативна Європа»  — рамкової програми Європейського Союзу, що спрямована на підтримку культурного, креативного та аудіовізуального секторів. Із 2014 до 2020 року на підтримку європейських проєктів у рамках програми було виділено 1,46 мільярда євро.

Підпрограма «Медіа», на яку виділяється 56 % від усього фінансування, надає гранти на виробництво, поширення та популяризацію кіно- та аудіовізуальної продукції, забезпечує вихід повнометражних художніх, анімаційних фільмів, телесеріалів, документальних фільмів тощо.

Водночас на сьогодні для України доступні лише 4 з 14 напрямків підпрограми. Недоступними залишаються, наприклад, напрямки, які можуть сприяти просуванню українських фільмів на території ЄС чи фінансова підтримка незалежних студій для створення художніх, анімаційних чи документальних проєктів. Оновлення ж законодавства у сфері аудіовізуальних медіа дозволить повноцінно відкрити всі можливості цієї програми для медіа та кіновиробників з України. Нова семирічна програма «Креативної Європи» розпочнеться уже в 2021 році.

Публікацію підготовлено в рамках проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні». Думки, висловлені в тексті, не обов’язково виражають офіційну позицію Ради Європи та Європейського Союзу.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
2962
Читайте також
15.07.2020 15:00
Інститут масової інформації
ГО «Детектор медіа»
1 815
06.07.2020 09:40
Ігор Розкладай, «Інтернет свобода»
1 133
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду