11:50 / 29 Липня 2021
12:40
Четвер, 19 Грудня 2019

Анна Гончар, «ПлюсПлюс»: На шкільних підручниках ми не заробляємо, лише інвестуємо

3 042
Виконавча директорка нішевих каналів групи «1+1 медіа» — про віру виробників у локальний бренд для ліцензування, інтеграцію мультфільмів у шкільні підручники, дорогі диджитал-права у світі, де телеглядачі поступово рухаються в інтернет, та готовність українського суспільства до інклюзивності в дитячому контенті.
Анна Гончар, «ПлюсПлюс»: На шкільних підручниках ми не заробляємо, лише інвестуємо
Анна Гончар, «ПлюсПлюс»: На шкільних підручниках ми не заробляємо, лише інвестуємо

Попри те, що медіагрупи з нетерпінням очікують кодування супутникового сигналу, не для всіх телеканалів у їхньому складі воно відкриває райдужні перспективи. Одним із таких мовників є «ПлюсПлюс»: згідно із прогнозом комерційної служби групи «1+1 медіа», через відсутність мовлення у Т2 після кодування його рекламний інвентар може впасти на 40 %. Уже певний час на телеканалі триває інтенсивна робота, спрямована на пом’якшення цього ефекту: мовник отримує ліцензії на цифрове мовлення в локальних мультиплексах, працює над уточненням своєї аудиторії. А ще продовжує розвивати ліцензійний напрямок, курс на який мовник узяв іще шість років тому.

Про віру виробників у локальний бренд, інтеграцію мультфільмів у шкільні підручники, дорогі диджитал-права у світі, де телеглядачі поступово рухаються в інтернет, та готовність українського суспільства до інклюзивності в дитячому контенті «Детектор медіа» поговорив із виконавчою директоркою нішевих каналів групи «1+1 медіа» («ПлюсПлюс», «Бігуді», «Уніан ТБ», 1+1 International) Анною Гончар.

Анно, колись саме наше медіа першим почало писати про ваш ліцензійний напрямок і так історично склалося, що ми періодично розказуємо, що нового ви робите, оскільки це цікаво: спостерігати, наскільки успішним для українського телеканалу може бути ліцензування. Востаннє ми спілкувалися з Іванною Найдою (генеральною продюсеркою нішевих каналів «1+1 медіа». — Ред.) влітку 2018 року, й вона розповідала, що під мультфільми «Світ чекає на відкриття» ви готуєте ігри про досліди на кшталт «Юного хіміка». Що відбулося за півтора року, які минули відтоді?

– Півтора року — дещо замало для такої розповіді, тому що процес запуску якогось ліцензійного проекту — від виникнення ідеї до появи кінцевого продукту в дистрибуції — триває довше. Справді, «ПлюсПлюс» активно займається власним виробництвом і це наша стратегія: всі нові власні мультфільми активно підтримувати ліцензійною продукцією. Останнім таким яскравим проектом став саме мультсеріал «Світ чекає на відкриття». Вперше він з’явився в ефірі два роки тому: спочатку ми виготовили чотири мультфільми, а на наступний рік — ще двадцять. І протягом року активно працювали над тим, щоб запустити під нього максимально широку лінійку ліцензійних продуктів. Ми ретельно підходимо до вибору партнерів, шукаючи лідера у своїй категорії, бо для нас дуже важливі якість продуктів та дистрибуція. Ми займаємося ліцензуванням понад шість років і стикалися з проблемою, що анонсуємо наші проекти, а потім діти нам пишуть: «Ми ніде не можемо знайти ваші зошити». Бували випадки, коли нам доводилося особисто надсилати нашу продукцію, щоб діти не засмучувалися.

«Світ чекає на відкриття» — це проект про винаходи, досліди та дослідників. У цих мультфільмах ми розказуємо дітям, що навіть ті винаходи, які змінили людство, були створені звичайними людьми. І не все в них виходило з першого разу, просто ніколи не треба складати руки. Коли ми подумали, яка продукція може відповідати концепції цього мультфільму, то зрозуміли, що в неї ідеально лягли б набори для дослідів. Ми почали шукати, хто з українських виробників найбільше підходить під наші вимоги, й зупинилися на корпорації «Ранок». До її складу входять декілька компаній, що відповідають за різні напрямки. Нашу співпрацю ми почали з компанією «Ранок Креатив», яка спеціалізується на іграх, що розвивають. Вони залюбки взялися за цю ідею й показали нам прототипи, на основі яких могли б бути реалізовані набори для дослідів. Ми, зі свого боку, відповіли коментарями про те, що якість складових всередині наборів має бути кращою, а самі набори — більшими. Також ми хотіли, щоби всередині наборів усе було забрендовано нашими персонажами, щоб інструкції були написані українською мовою і щоб дітям було все зрозуміло. Вони на це погодилися й за вісім місяців розробили набори для дослідів «Світ чекає на відкриття». Їх чотири в лінійці, досліди згруповані за напрямами: вітер, повітря; природа, довкілля; вода та її стани; сонце й енергія.

Більше того, спостерігаючи за тим, що зараз популярно серед дітей, ми помітили їхню зацікавленість доповненою реальністю. Далі знайшли партнера, третю сторону, яка реалізувала такий додаток для наших наборів. Для мене спочатку було проблематично уявити, як розповісти дитині, що треба завантажити якийсь додаток. На що самі діти мене запевнили, що з цим усе зрозуміло: наводиш камеру смартфона на QR-код і все працює. (Сміється.)

У кожному наборі є окрема картка-гра і, завантаживши наш додаток і навівши його на картку, можна пограти у гру на телефоні. А якщо у вас є чотири набори, то можна скласти всі чотири картки разом і пограти в супергру. Це для дітей також важливо: вони люблять щось збирати, колекціонувати. Причому не обов’язково казати батькам, щоб вони купили всі чотири набори. Якщо частина наборів є у друга, ви можете скласти одну картку на двох, трьох, чотирьох і пограти всі разом.

Перші набори почали з’являтися у продажу перед минулим Новим роком — це високий сезон для таких проектів. Потім про цей проект почула інша компанія з корпорації «Ранок» — видавництво «Ранок». Воно запропонувало нам зробити енциклопедію-конструктор. Вони побачили подібну книжку на одній із міжнародних виставок і запропонували нам уперше в Україні реалізувати такий проект. І вже до весни, теж під брендом «Світ чекає на відкриття», ми випустили серію енциклопедій-конструкторів. Їх також чотири в лінійці, вони згруповані за напрямками й мають додаток із доповненою реальністю. Енциклопедія складається не просто з «сухих» фактів, але й пропонує завдання, які потрібно читати з люстерком, проявляти кмітливість, увагу. Також енциклопедія містить конструктор із міцного картону, частину деталей якого можна розмалювати.

Наразі мультсеріал в ротації у нашому ефірі понад два роки, але продовжує залишатись улюбленим як у команди, так і у глядачів. Враховуючи витрати на виробництво, набори дослідів та енциклопедії не є дуже дешевими: ціна на кожен у магазині становить близько 339 гривень і пересічна родина не купуватиме такі продукти щодня. Тому «Ранок» запропонував нам зробити лінійку більш бюджетної продукції, яку можна розміщувати біля каси: це невеличкі розвивалки — дитячі судоку з наліпками та нашими героями, лабіринти з наліпками та дитячі кросворди. Усі вони вже є у продажу.

Також нещодавно у Львові ми презентували спільний проект «ПлюсПлюс» та видавництва «#Книголав» із Олександром Авраменком — книжку «50 експрес-уроків української для дітей», створену як продовження нашого нового мультфільму «Говоримо українською», прем’єра якого відбулася у вересні.

Крім того, за час, який пройшов від моменту вашого попереднього інтерв’ю, ми випускали дрібні наклади іншої продукції: великі розмальовки, наліпки тощо.

Ще у вас були зошити.

– Це була не ліцензована продукція, а брендована. Я ж кажу саме про ліцензійні проекти. Коли ми продаємо ліцензію виробникам, навіть якщо це символічна сума, то до нас по-іншому ставляться. Колись ми починали з того, що просили: «Довіртесь нам. Давайте разом попрацюємо». Тоді це для нас був суто маркетинг. Тепер ситуація змінюється, до нас приходять виробники й кажуть: «Ми знаємо, що “ПлюсПлюс” — бренд, який люблять, якому довіряють і за який готові платити».

Ми не відкриваємо Америку. Перше, що кажуть на просунутих іноземних ринках: потрібно розвивати свій бренд на 360°, особливо якщо це бренд для дітей. Діти дуже активні: в сьогоднішніх реаліях у них мало вільного часу, вони споживають інформацію скрізь: по телевізору, через iPad, телефон, паралельно у щось грають та читають. Тому ми максимально намагаємося бути на тих територіях, де вони перебувають.

Про енциклопедію ви сказали, що ваш партнер привіз цю ідею із зовнішнього ринку і в Україні вона реалізується вперше. Про набори ви теж говорили, що були прототипи. Чи продаються ці прототипи в Україні?

– Так. Подібні набори наші партнери видавали під ліцензією «Фіксиків». І коли ми подивилися на прототип, у нас виникли певні побажання щодо того, як покращити якість. Ми розуміємо, що деякі досліди дитина проведе лише один раз, бо інгредієнти будуть не придатні для того, щоби з ними працювати далі. Але разом із тим для нас було важливим, щоб, якщо в наборі є стаканчик, то він не був би пожмаканим, коли його діставатимуть із коробки. Також ми розширили перелік дослідів, включених до наборів.

Мультфільми «Світ чекає на відкриття» включені в рекомендації Міністерства освіти як такі, котрі можна показувати на першому уроці 1 вересня. Чи відбулося те саме з наборами для дослідів?

– Ви ж розумієте, як складно в нашій країні отримати подібний офіційний дозвіл для використання на уроках. Наша команда мріяла, щоби школи почали офіційно закуповувати ці набори, але ми розуміємо, що міністерство не може нав’язували школам, що їм робити. Воно може тільки рекомендувати. І мультфільми «Світ чекає на відкриття», й мультфільми «Це — наше, і це — твоє» є офіційно рекомендованими до включення у шкільну програму й можуть бути використані на уроках. Цього року 1 вересня до них додався ще й мультфільм «Говоримо українською»: одразу після створення його було рекомендовано до використання у школах, про що ми отримали підтвердження від міністерства.

Ми завжди знали, що школи для «ПлюсПлюс» — це прямий контакт із цільовою аудиторією. Отже, мультфільми наші у школах є; всеукраїнська акція за підтримки Міносвіти, в рамках якої діти надсилали нам свої малюнки та історії про «Це — наше, і це — твоє», була; наймасштабніша українська виставка дитячих робіт теж була; зошити були. І ми розуміли, що дуже хочемо бути в підручниках. Просто так потрапити в підручник майже неможливо, потрібні всілякі грифи, дозволи, схвалення. Але один із напрямків діяльності «Ранку» — шкільна література. Рік тому у школах ввели новий предмет «Я досліджую світ» для перших-других класів. У тендері на видавництво підручників із цього предмета брали участь декілька компаній, але максимальний наклад у конкурсі виграв «Ранок». Завдяки цьому наші мультфільми були включені до підручників у виглядів QR-кодів на колонтитулах деяких сторінок, посилання з яких веде на мультфільм із відповідної теми. Причому на мультфільмах, які використані в підручниках, ми повністю заблокували рекламу. Тобто ми на цьому нічого не заробляємо і впевнені, що діти у школах споживають безпечний контент.

Також на нашому сайті доступне закрите посилання для вчителів, за яким ми виклали всі наші мультфільми у трьох форматах різної якості. Адже розуміємо, що є школи в селах, де інтернет дуже слабкий. А ще під кожен мультфільм наші художники розробили розмальовки, які також завантажені на сайті. Наші вчителі зараз колосально перевантажені і їм не вистачає часу й сил думати про додатковий дидактичний матеріал, тому ми, зі свого боку, намагаємося максимально допомогти їм, підказавши, як ще можна використовувати наші мультфільми на уроках. До речі, цієї осені «ПлюсПлюс» навіть запросили виступити на всеукраїнській конференції методистів.

Підручник для першого класу з’явився минулого року, для другого — цього. В останньому QR-коди ведуть не лише на наші мультфільми, а й на додаткові дидактичні матеріали, яке готувало видавництво, бо в цьому класі у дітей починається інформатика.

Чи є у вас статистика, скільки заходять на ваші відео з QR-кодів із підручників?

– Востаннє ми брали статистику лише за перший клас, там було близько 10 тис. переглядів мультфільмів. Це з початку весни до липня. Однак за посиланням на сайт для вчителів 30 серпня був стрибок відвідуваності: вони готувалися до першого уроку. Вчителі, як і діти, роблять свою домашку в останню ніч. (Сміється.)

Ці підручники закуповуються для шкіл державним коштом?

– Так. І під ці підручники також є робочі зошити — якщо не помиляюся, вони закуповуються батьками індивідуально. В робочих зошитах наших матеріалів немає.

Ми на цьому не заробляємо абсолютно, лише інвестуємо. Підписати необхідну кількість правильно складених договорів про передачу авторських прав і всього іншого для держави не так просто, як може здаватись на перший погляд.

Хто з вас опікується бюрократичними питаннями — ви чи «Ранок»?

– Отриманням усіх державних грифів займається «Ранок». У них є спеціалісти, які давно займаються літературою та підручниками, знають, як правильно все оформлювати, які документи мають бути підписані. Ми ж контролюємо, де з’являється наш контент. Наприклад, якось побачили подані на державний конкурс матеріали одного з підручників іншого видавництва, де було заявлено, що туди включено наші матеріали. Ми зв’язалися з авторами, там була довга історія, і зрештою в них нічого не вийшло.

Це дуже цікаве питання. Ми цього року теж видавали книжки й видавництво, з яким ми співпрацювали, просило в нас підтвердження від автора тексту, що в нас є права, але нічого не просило від ілюстратора. І я думаю, що якби в нас там стояли QR-коди, то ніхто б їх не помітив і додатковий фільтр щодо авторського права не спрацював би.

– На телеканалі існує чітке розуміння питання прав та відповідальності за використання матеріалів, прав на які в нас немає. Ми намагаємося коректно ставитися до цього й такого самого ставлення очікуємо від інших сторін.

Яким накладом видали підручники з вашими матеріалами?

– 82 тис. першої частини і 85 тис. другої. У середньому підручники зберігаються у школі протягом п’яти років: на початку року їх видають у бібліотеці, а наприкінці учні повертають примірники назад. Тому ми розуміємо, що з нашими мультфільмами контактуватимуть п’ять поколінь дітей.

Наразі ми готуємо ще один мультфільм, і нам уже пропонують включати посилання на них у робочі зошити. Візуально він трішки відрізнятиметься від усього, що канал «ПлюсПлюс» робив дотепер. Пишаюся, що бренд уже на тому рівні, коли до нас приходять і просять ліцензію, а не ми самі намагаємося її кудись прилаштувати.

А яким накладом вийшли набори?

– У нас чотири набори в лінійці. У контракті ми домовилися про мінімальний наклад 20 тис., тобто по 5 тис. кожного. Якщо продажі будуть більшими, то підпишемо додаткову угоду і продовжимо партнерство. Ми заробляємо роялті на кожній проданій одиниці товару.

З  енциклопедіями в нас ситуація та умови контракту трішки інші. Поки ми підписалися на вдвічі менший наклад.

Якщо ж казати про дрібні кросворди, лабіринти й судоку, то лише судоку в нас чотири підвиди з накладом кожного по 3 тис. Якщо перемножити, то загальний тираж досить серйозний. Але це зрозуміло, бо дрібнота значно дешевша — приблизно по 40 гривень за одинцю товару.

Хто з вас відповідає за дистрибуцію й продажі? Партнер повністю бере це на себе?

– Коли ми ухвалюємо рішення, з ким працювати, одним із критеріїв є якісна дистрибуція. Як я казала, на самому початку ліцензійної діяльності ми стикалися з тим, що ліцензію продали, а товарів в Україні ніхто не бачив. Тому шукаємо партнерів, у яких є якісна дистрибуція по всій Україні. З «Ранком» у нас проблем немає, із «#Книголавом» теж.

У «Ранку» налагоджені контакти з магазинами чи є своя роздрібна мережа?

– У них є свої фірмові магазини, точки продажу в інших магазинах і інтернет-магазин.

Коли три роки тому я писала про ваш ліцензійній проект, то запитувала, як ви контролюєте, щоби партнер не приховував від вас реальні продажі. Це запитання в мене лишається, але хочу сказати, що мій досвід відтоді змінився й наразі важливішим мені здається питання, чому ви вірите, що партнер буде приділяти достатньо уваги вашому продукту в рамках свого асортименту. Тому що навіть при наявності хороших зв’язків і свого роздрібу все одно конкретний продукт можна просувати з різною інтенсивністю. Чи правильно я розумію, що ваш партнер сам ухвалює рішення про акційні активності?

– Ми досить лояльні з приводу акцій. Наприклад, крім періодичних знижок, брали участь у «Чорній п’ятниці».

Щодо першого питання: як ми контролюємо? У нас була така проблема із зошитами. Ми не знали, скільки чого продається, тому що всі зошити йшли з єдиним штрих-кодом. Ми вдячні, що цей досвід у нас був. Тепер ми розуміємо, що до чого, тому підстраховуємо себе тим, що беремо мінімальну гарантію на реалізацію. Але на 100 % це проконтролювати неможливо, тут важливо враховувати фактор здорової співпраці та партнерства.

Ми бачимо, як «Ранок» вкладається в розвиток і підтримку нашої ліцензії, тому співпрацею задоволені. Ми також підтримуємо наші ліцензійні проекти рекламною кампанією в себе на каналі та на ресурсах холдингу «1+1 медіа». Наше просування є ефективним, це особливо відчутно, коли закуповуємо світові мультиплікаційні хіти. Багато з них підтримуються певними ліцензіями, тобто в магазини завозяться іграшки. Кілька разів було, що наші партнери розміщували промо своїх іграшок у нас в ефірі й товар просто злітав із полиць. Вони навіть просили трішки зсувати рекламні кампанії, бо продукції не вистачало на полицях.

Скільки наборів та енциклопедій уже продали?

– 2,5 тис. енциклопедій і близько 6 тис. наборів. Це непогано для недешевої продукції. Ліцензію ми віддали на два роки. Звіти отримуємо щоквартально. Але спочатку партнер відвантажує продукцію для роздрібу, а потім бувають повернення, просять підкоригувати асортимент: в одній точці можуть добре продаватися набори про природу, в іншій — про воду. Тому остаточні цифри можуть змінюватися.

Крім цієї нової ліцензійної продукції стара ще десь продається?

– Залишки були, але подушки вже розпродавали останні, пару одиниць могли лише залишитися. Розмальовки розійшлися. Та й наборам уже другий рік. Це тільки здається, що вони щойно з’явилися.

– Поговорімо детальніше про ваш закупний контент. Чи правильно я розумію, що на частину куплених вами мультфільмів у вас є права на VOD і ви показуєте їх на сайті, а на частину немає?

– У кожного партнера свої умови. Дуже часто ми отримуємо мультфільми з кетчапом. Власні мультфільми викладені на наших ресурсах безлімітно, окрім «Говоримо українською».

Тобто якщо я дивилася на «1+1 video» «Кунг-фу панду», то це я потрапила на кетчап?

– Могло бути й по-іншому. Команда «1+1 Digital» працює над тим, щоби швидко й оперативно розвивати всі диджитал-майданчики у групі, і права на деякий контент вони докуповують окремо.

А брендовані ігри, розміщені на сайті вашого телеканалу?

– Ігри нас часто просять розміщувати партнери. Вони розуміють, що для них це додатковий інструмент просування.

Ми активно розвиваємо нашу присутність в інстаграмі і фейсбуку. Фейсбук — це радше для батьків, а от інстаграм для нашої аудиторії — найорганічніший майданчик. Ми почали його розвивати лише з лютого. Колись ми пропонували його нашим партнерам як додатковий майданчик для промо, а вони не цікавилися. Зараз же звертаються самі: «У нас прем’єра, будь ласка, візьміть наші іграшки». А ми відповідаємо: «В цьому місяці зайнято, приходьте в наступному».

Коли почнете розвивати тікток?

– Ми одразу звернули на нього увагу, але ця соцмережа не найкраща для анімаційного каналу, в якому немає живих людей-персонажів, котрі можуть швидко генерувати контент. У нас також немає достатньої кількості матеріалів із відповідними правами, які б можна було адаптувати під цю потребу. У соцмереж хороша пам'ять. Навіть якщо ви виклали щось кілька років тому, а зараз у вас уже немає на це прав, можуть виникати претензії, в результаті яких навіть можуть заблокувати сторінку.

Усі власні мультфільми, про які ми говорили, ви виробляли у внутрішньому продакшені?

– Так. Єдиним винятком є «Говоримо українською», бо на нього ми отримували часткове фінансування від Міністерства культури. Ми були одним із переможців у конкурсі, який відбувався у 2018 році: отримали фінансування і в грудні почали його виготовляти. Там ми на деякі сервіси залучали допомогу сторонніх фахівців, але вона була мінімальна.

Залучали, бо мали закінчити зйомки до кінця року?

– У нас були зобов’язання по датах у контракті, але не такі жорсткі. Скоріше в нас є така внутрішня вимога, що кожного вересня ми зустрічаємо дітей новим мультфільмом. Ми дуже хотіли 1 вересня зайти з «Говоримо українською» у школи і вже перед здачею проекту люди ночували на роботі — вийшло так, що в роботі паралельно були два проекти: цей новий, над яким ми зараз працюємо, і «Говоримо українською».

Минулого року Іванна Найда нам розповідала, що ваш внутрішній продакшен має бути спроможний виробляти 100 хвилин анімації на рік. Ви досягли цієї спроможності?

– 100 хвилин анімації на рік із тією кількістю людей, яка в нас працює — це дуже багато, але канал намагається виробляти таку кількість. Однак усе залежить від складності мультфільму. Ми купили нове програмне забезпечення, щоб робити мультфільми складнішими, яскравішими, динамічнішими. Хочемо спробувати трішки інший формат і, звісно, він складніший. Можливо, ми не встигатимемо виготовляти все власними силами, але побачимо. Дочекаємося результатів пілоту, якийсь час піде на його виготовлення, й тоді зрозуміємо, скільки хвилин зможемо виготовляти самотужки наступного року.

Зараз ми спробували дві серії мультфільму частково віддати на аутсорсинг. Згодом подивимося на результат співпраці. Анімація — це дуже дорого, а на аутсорсі тим більше, тому ми намагаємося максимально використовувати власні сили та будувати робочий процес так, щоби встигати створювати запланований об’єм анімації на рік.

Чи дивилися ви анімацію на «НЛО ТВ»? Я розумію, що це дорослий контент, інша аудиторія, але ж виробничий процес той самий.

– Я вам більше скажу: ми зустрічалися з цим продакшеном, бо моніторимо весь ринок. Коли в нас виникла нагальна потреба в національній анімації, ми перезнайомилися з усіма.

«Мамахохотала», яка тісно співпрацює з «НЛО ТВ», також починає розвивати анімаційний напрямок у себе (виробила «Небезпечну зону». — Ред.).

Цього року я не бачила вас серед анімаційних учасників пітчингу Держкіно

– Так, цього року ми не брали участі, в нас просто фізично не вистачило сил. На наступний рік подивимось. Оскільки анімація дуже дорога, нам потрібно шукати джерела фінансування. Нині до каналу є зацікавленість серйозних організацій, попередньо готових фінансувати два наші проекти: мова про одне з міністерств та одну міжнародну організацію. Подивимось, у що це виллється.

Спробую здогадатися, що це за міжнародна організація. UCBI?

– Ні. (Сміється.)

Індустрія не любить про таке говорити, але цього року на галузевих заходах усі відкрито обговорювали старіння аудиторії лінійного телебачення, зміну профайлів різних каналів. Зокрема, ті канали, які заведено називати молодіжними, дивляться люди середнього віку. Також я чула, що дівчатка-підлітки ще частково лишаються глядачами лінійного телебачення, але хлопчики-підлітки вже повністю пішли від нього в диджитал. Чи впливають ці процеси на дитячий телеканал?

– Зайду трошки з іншого боку. Є дві платформи: Netflix і Amazon Prime. Суть бізнесу в них одна й та сама. Проте дитячий контент, який вони закуповують, відрізняється віком цих дітей — різниця становить два роки. А два роки для дитини — це критично: в неї зовсім змінюється тип перегляду контенту, який вона споживає.

Коли діти стають старшими дев’яти — дванадцяти років, вони починають менше дивитися лінійне телебачення. Що до нашої аудиторії, то все залишається як є: наші діти з нами. Звісно, ми розуміємо, що всі вони починають максимально споживати контент в інтернеті і що не на весь контент у нашій сітці ми маємо достатню кількість прав на диджитал. Тому прагнемо розвивати бібліотеку власного продукту.

Якщо вже ми згадали про іноземні ринки, то чи було щось таке, що вас здивувало на цьогорічному MIPJunior?

– Я не думаю, що все дотично до нашого ринку, принаймні тепер, але ще минулого року там почали активно говорити про силу дівчат, інклюзію в дитячому контенті, мультфільмах. Коли вони кажуть про diversity, то мають на увазі не лише хлопчика з темною шкірою в мультфільмі, але й персонажів-дітей на інвалідних візочках. Цього року навіть була одна панель, де презентували мультфільм про супердівчат. Хтось із залу запитав, чому не бачить серед героїнь темненьких дівчат. На що спікер йому абсолютно серйозно відповів, щоби той не хвилювався: в однієї з героїнь батьки — дві мами.

Вони ретельно до цього підходять і думають про наслідки, щоб не забути нікого. Наприклад, показували один мультфільм, у якому головний герой із синдромом Дауна. Потім показували серіал, у якому й герой, і дитина, яка грає цю роль, — трансгендер. Це теми, які вони активно підіймають, і я думаю, що Україна до цього поступово також прийде.

Що ми ще помітили: на MIPJunior була величезна делегація від РФ. Вони їздять на всі ринки великим складом, у них великий портфель якісної анімації й дуже багато студій, підтриманих державою. У них немає проблем, де знайти гроші на те, щоби зробити мультфільм. І результат цієї інвестиції помітний.

Нам дуже не вистачає якісного національного контенту.

Я, до речі, побачила у програмі «ПлюсПлюс» «Ескімоску» о 3-й ранку. Це вже вкотре ви її показуєте?

– Так, ми вимушені повторювати контент безліч разів. Проте люди дивляться ці мультфільми, ми чуємо відгуки від дітей.

На якійсь конференції продакшени нам закидали, що ми нібито не беремо український контент. Ми відповіли: «Беремо, приходьте». На що вони сказали: «Коли в нас щось буде, ми вам надішлемо».

А «Світу чекає на відкриття» ви виготовили тільки 24 серії?

– Так. Поки ми не плануємо продовжувати. «Говоримо українською» теж 24 серії й тепер працюємо над 25-ю і 26-ю. Плюс до кінця року буде ще 20 серій нового проекту. І обговорюємо нові ідеї.

Фото: «1+1 медіа»

~insertother~



Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3042
Переглядів
Коментарі
Код:
Ім'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2021 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду