Третього жовтня парламент ухвалив закон, який змусить монопольного провайдера/оператора цифрового телебачення «Зеонбуд» внести зміни до структури своє власності та вивести її з офшорів, інакше компанія втратить свою ліцензію. Коли закон підпишуть та опублікують, через місяць набуде чинності заборона іноземцям бути кінцевими бенефіціарними власниками цифрового ефірного провайдера із загальнонаціональним покриттям: таке право матимуть виключно громадяни України.

Законопроект № 2035 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності провайдерів програмної послуги багатоканальних цифрових ефірних телемереж із загальнонаціональним покриттям», ініціаторами якого депутати від партії «Слуга народу», приймався для того, щоб сприяти прозорій власності «Зеонбуду». Особливо це важливо напередодні остаточного відключення аналогового телебачення, запланованого на 31 грудня 2019 року. Але чи дійсно ці зміни допоможуть остаточно з’ясувати, кому належить провайдер-монополіст цифрового телебачення.

Власники «Зеонбуду» де-факто і де-юре

Питання власності компанії, яка фактично контролює цифровий ефір, залишається відкритим уже майже дев’ять років, відколи компанія отримала ліцензію цифрового провайдера. До цього часу парламенту не вдавалося провести ініціативи щодо її власності. Робилася навіть спроба націоналізувати «Зеонбуд».

Серед причетних до цифрового оператора на ринку називали Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа з Валерієм Хорошковським та оточення Віктора Януковича. В останні роки, за чутками, якусь частку в компанії став нібито контролювати Петро Порошенко, із чим пов’язували і пом’якшення у відносинах «порошенківського» складу Нацради із «Зеонбудом», і беззубість Антимонопольного комітету, які спершу взялися жорстко регулювати провайдера. Багато років поспіль на ринку «сірим кардиналом» «Зеонбуду» називали народного депутата Юрія Мороко – вихідця з групи Ріната Ахметова. А покійний гендиректор «Зеонбуду» Віктор Галич працював у телекомунікаційних компаніях Ахметова.

Та всіх цих прізвищ ви не побачите в структурі власності «Зеонбуду». Згідно з офіційною структурою власності ТОВ «Зеонбуд», яка була оновлена у 2018 році, 100% цієї компанії належить кіпрській компанії Planbridge Limited, яка, у свою чергу, належить п’яти іншим компаніям, чотири з яких зареєстровані на Британських Віргінських Островах, а одна – в Белізі (обидві країни входять до переліку офшорних зон, затверджених Кабміном). Своїми кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Зеонбуд» вказує п’ятьох громадян Латвії та одного громадянина Великої Британії.

Який шлях обере «Зеонбуд»?

Після набуття новим законом чинності власникам «Зеонбуду» доведеться щось робити з прозорістю свого бізнесу. Адже закон забороняє:

• іноземцям бути кінцевими бенефіціарними власниками «Зеонбуду» – ними можуть бути виключно громадяни України;
• офшорним компаніям та особам без громадянства входити до структури власності «Зеонбуду» на всіх її рівнях;
• резидентам держави-агресора або держави-окупанта володіти «Зеонбудом» (така заборона поширена на всіх провайдерів програмної послуги).

Якщо структура власності компанії не відповідатиме цим вимогам, вона втратить свою ліцензію.

Фактично в «Зеонбуду» та його власників є кілька варіантів подальших дій:

• втратити ліцензію;
• продати «Зеонбуд» громадянам України, якщо офіційні дані власності правдиві, і латвійці та британець дійсно володіли компанією;
• вказати справжніх українських бенефіціарів, якщо офіційні дані були, скажімо так, неповними;
• переписати компанію з іноземних номінальних бенефіціарів на українських номінальних.

«“Зеонбуд” виконуватиме закон. Іншого виходу немає»

Поки що свою позицію «Зеонбуд» не розкриває. У пресслужбі компанії «Детектору медіа» сказали, що поки не готові надати коментарі з приводу нового закону.

Олександр Ільяшенко, відповідальний секретар Нацради з питань телебачення і радіомовлення, який опікується питаннями ефірної цифри, вважає, що «за місяць компанія зможе привести до цього закону свою діяльність»: «Я думаю, що компанія буде виконувати цей закон. Іншого виходу немає. Інакше ситуація в них нехороша, бо в законі чітко прописано, що Нацрада може відмовити у видачі та продовженні ліцензії провайдера програмної послуги».

У грудні 2020 року завершується 10-річний строк дії ліцензії «Зеонбуду», і він проходитиме процедуру ліцензування заново. Тому Нацрада вимагатиме в компанії нові документи щодо власності. Більш того, чинна ліцензія цифрового провайдера може бути анульована в судовому порядку за позовом Нацради, якщо регулятор виявить недотримання нових вимог закону під час дії ліцензії.

У такому разі може виникнути ситуація перерозподілу ринку цифрового ефірного ТБ і появи на ньому нових гравців. Але при цьому країна може залишитися на деяких час без цифрового ефірного ТБ, доки нові гравці не розбудують свої мережі. Та Олександр Ільяшенко вважає, що ухвалений закон навряд чи вплине на індустрію: «Певний вплив може бути, якщо хтось не виконуватиме цей закон, а якщо його будуть виконувати, то він ніяк не вплине».

«Замінити трьох громадян Кіпру на трьох бомжів з київського вокзалу не складно»

І все ж вплив на ринок буде. Насамперед, цифровий провайдер і його власники тепер матимуть українську юрисдикцію. А це великий плюс з точки зору інформаційної безпеки.

Виконавча директорка Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’ясникова звернула увагу, що, приміром, державний Концерн РРТ, який був монопольним оператором аналогового ефірного телебачення, внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення. «Тепер, коли ми переходимо від аналогового мовлення до цифрового, весь цей стратегічний сегмент ми передали б під контроль приватній компанії з непрозорою власністю. Тому, думаю, що кінцеві бенефіціари – українські громадяни – це в цілому правильна ініціатива. Україна має зберігати юрисдикцію як над самою кампанією, так і над її кінцевими контролерами», – зазначила вона. На думку очільниці НАМ, це стане першим кроком до нормалізації регулювання цифрового монополіста.

Саме прозорість, а не перерозподіл бізнесу бачать як мету закону і в групі «1+1» медіа, почесний президент якої Олександр Ткаченко є одним з ініціаторів законопроекту. «Сподіваємося, що у власників ТОВ “Зеонбуду” вистачить сміливості розкрити реальну структуру власності провайдера. Тоді законопроект досягне своєї мети й на поточні процеси в галузі взагалі не впливатиме. Адже його єдиною метою, як ми розуміємо, було добитися прозорості, а не влаштувати якийсь перерозподіл балансів», – повідомила «Детектору медіа» пресслужба групи. В «1+1 медіа» вважають, що якщо «Зеонбуд» не розкриє своєї реальної власності, то регулятор зможе застосувати до нього санкції, передбачені законом.

Сумніви в тому, що «Зеонбуд» покаже справжніх бенефіціарів, має керівник консалтингової компанії Big Data UA Сергій Бойко: «Як на мене, замінити трьох громадян Кіпру на трьох бомжів з київського вокзалу буде не набагато важче. Цей законопроект не підвищить прозорості оператора».

Катерина М’ясникова вважає, що, знаючи імена українських власників, медіа зможуть провести розслідування та дізнатися, чи дійсно ці люди могли інвестувати в компанії, в яких вони виступають кінцевими бенефіціарами.

Утім, практика компаній називати номінальних власників досить поширена на українському медіаринку. Зокрема, цим зловживають інформаційні канали. Вплинути на цю ситуацію, на думку Сергія Бойка, може лише регулятор, якщо він буде наділений більшими повноваженнями, адже «у нас батіг працює краще пряника». Наприклад, «щоб Нацрада могла відкликати ліцензію, коли має сумніви щодо виконання норми про оприлюднення інформації про кінцевих бенефіціарних власників».

Чому цифровим оператором не може володіти держава?

Сергій Бойко та Катерина М’ясникова звертають увагу на суттєвий недолік закону: у ньому не врахована можливість держави володіти цифровим провайдером.

Вимогу про кінцевих власників – громадян України Сергій Бойко називає недемократичною, оскільки вона нівелює право держави володіти національним оператором, який мав би обслуговувати цей важливий напрям для країни. Про це йшлося і в рішенні Громадської ради при Нацраді, але дорадчий орган не встиг виступити з публічним зверненням. «Ми сподівалися, що друге читання закону буде 19 жовтня і ми встигнемо запропонувати ці зміни. Трошки прорахувалися зі швидкістю прийняття нинішньою Верховною Радою законів», – сказав пан Бойко, який є членом згаданої Громадської ради.

Він нагадав про досвід країн Балтії, зокрема Латвії, де саме держава володіє цифровим оператором і може розпоряджатися радіочастотним ресурсом: «У Латвії компанія Viasat (іноземна приватна компанія. – ДМ) була провайдером, який обслуговував мережу цифрового ефірного телебачення. Але її вистачило на три роки, і далі держава створила власного оператора».

Разом з тим Сергій Бойко вважає, що законопроект обмежує вхід іноземних інвестицій: «Я прихильник ідеї, коли на наш ринок країни з відкритою економікою допускають іноземних інвесторів. За певних обмежень юридичних та фізичних осіб з країни-агресора, з офшорів, осіб без громадянства».

Натомість Олександр Іляшенко підтримує обмеження для держави володіти цифровими провайдерами: «Адже тоді до державного провайдера мають бути преференції, особливе ставлення. Ми ж це бачимо і в спілкуванні із Суспільним мовником (це не державна компанія, але існує на державні гроші), і з Концерном РРТ. Тому я вважаю, що це не потрібно».

Чи загрожує закон Концерну РРТ?

Виходить, що новий закон унеможливлює появу загальнонаціонального державного ефірного провайдера на базі Концерну РРТ. Це питання викликає занепокоєння у Катерини М’ясникової. Втім, для створення ще одного загальнонаціонального мультиплексу на базі Концерну в Україні бракує частотного ресурсу. А ідеї з передачею одного чи кількох із чотирьох мультиплексів «Зеонбуду» до Концерну залишилися тільки ідеями.

Нині філії державного Концерну є операторами регіональних і місцевих цифрових мультиплексів. Перший регіональний мультиплекс був запущений в Одеській області на базі Концерну РРТ у 2017 році. Зараз розбудовується цифрова мережа Концерну РРТ з 11 передавачів на територіях з особливим режимом мовлення: Донецька, Луганська області, південь Херсонської.

Для місцевих мультиплексів закон не створює незручностей. По-перше, він регулює цифрового провайдера із загальнонаціональним покриттям. По-друге, він регулює виключно провайдера, а не оператора, яким є Концерн РРТ (до другого читання правки до закону щодо операторів телекомунікацій були виключені). «У місцевих мультиплексів інша схема. Адже “Зеонбуд” є провайдером і водночас оператором. А в Одеській області Концерн РРТ є не провайдером, а оператором. Тому цей закон до місцевого мультиплексу не має стосунку», – пояснив Олександр Ільяшенко.

Отримати коментар в. о. гендиректора Концерну РРТ Сергія Мікрюкова «Детектору медіа» на момент публікації не вдалося.

Слід також нагадати, що поточна схема ліцензування Нацрадою цифрового провайдера потребує кардинального оновлення. Адже у 2010 році ліцензування «Зеонбуду» відбувалося за процедурою, передбаченою для кабельних провайдерів. І за ці роки змін до закону «Про телебачення і радіомовлення» в цій частині так і не внесли. Врегулювати ліцензування провайдера/оператора цифрового ефірного ТБ має новий закон про аудіовізуальні послуги. «Слуги народу» якраз узялися за розробку своєї версії цього документа. Тож останній закон щодо «Зеонбуду» насправді далеко не останній.