Ці роздуми були у планах до виходу в широкий прокат комедії Влада Дикого «Скажене весілля». Тим більше, що напередодні вийшла інша українська комедія — Олександра Березаня «Шляхетні волоцюги», яка за перший вікенд дала не надто втішний для творців результат. Проте оголошений бокс-офіс — 588 тис. 123 гривні при показі на 144 екранах — підтверджує сумні висновки українських критиків та кіножурналістів про «холості постріли» нового українського кіно.

Парадокс у тому, що нищівно розкритикований навіть опосередковано причетними до кінопроцесів майстрами критики «Таємний щоденник Симона Петлюри» Олеся Янчука лишався лідером прокату серед українських стрічок нового сезону, відлік якого ведеться від прем'єри «Брами» Володимира Тихого. Тобто, загальний бокс-офіс за чотири вікенди склав 2 млн 385 тис. 171 гривню. Решта стрічок пасуть задніх. Дивно, але на другому місці — «Бобот та енергія Всесвіту» з бокс-офісом 1 млн 405 тис. 84 грн за п'ять вікендів. Хоча саме цей фільм, а не будь-який інший, прикро розчарував навіть палких симпатиків українського кінопродукту, до яких належить ваш автор. Імовірно, хоч якось, та й працювала обгортка дитячого кіно. Загалом вітчизняні стрічки до першого мільйона не дотягнули, маючи більшу, ніж раніше, кількість екранів.

Проте вийшло «Скажене весілля» — і все всім зіпсувало. Без малого 14 мільйонів гривень за перший вікенд при оголошеному бюджеті в 10 мільйонів. Тим самим довівши можливості української стрічки збирати повні зали в Україні. За моєю інформацією, в єдиному кінотеатрі міста Бердянська (Запорізька область) комедії спершу віддали на два не надто зручних сеанси на день. Та з наступного тижня їхню кількість збільшили, а розклад показів зробили зручнішими. Отже, кінотеатр відреагував на розголос, пішов назустріч глядацьким запитам, бо на фільмі можна заробити.

Успіх «Скаженого весілля», як на мене, досить прогнозований. І тим більше робить актуальною тему чергового протистояння по вісі «критик — творець». Її загострила публічна (наскільки доцільно вважати публічною) дискусія між критиком та аналітиком кіноринку Сергієм Васильєвим і режисеркою Мариною Степанською, авторкою фільму «Стрімголов». Послідовність подій виглядала наступним чином.

Пан Васильєв регулярно інформує зацікавлену аудиторію про переважно невтішні результати касових зборів українських стрічок. Публікації супроводжує коментарями, від яких не може утриматися в силу професії. Наприклад: «Продюсерам українських фільмів, які, як виявляється, потрібні вельми невеликій кількості глядачів, варто викуповувати по одному квитку на кожний сеанс свого фільму в тих кінотеатрах, політика яких передбачає показ стрічки за умови придбання навіть одного квитка. Буде більше користі». Після енної публікації у схожому тоні пані Степанська вибухнула гнівним дописом у себе у Фейсбуку, де звинуватила критиків у зловтішанні негодами українських фільмів у кінопрокаті. Хоча конкретних прізвищ не назвала, цитати з публікацій пана Васильєва, не лише наведеного фрагмента, але й інших, дала йому підстави прийняти обурення мисткині на свій рахунок. Після чого він детально розібрав допис опонентки та знайшов контраргументи.

Аж тут, як на лихо, трапилося «Скажене весілля». Рекордний на сьогодні бокс-офіс якого обнуляє позиції обох сторін та їхніх прихильників. Так, прокатний успіх згаданої стрічки ставить під сумнів висновок Сергія Васильєва про те, що українські фільми потрібні вельми невеликій кількості глядачів. І водночас конфліктує з цілком логічними висновками Марини Степанської: фільми «падають», бо мала кількість кінотеатрів, погане обладнання, яке нівелює художні чесноти стрічки, низька рентабельність кінотеатрів, відсутність досвіду кінопереглядів у більшості українців. Як бачимо, «Скажене весілля» заперечує обидві тези. Як рік тому — «DZIDZIO Контрабас».

Ви скажете: що хочете, адже говоримо про комедію! Проте «Шляхетні волоцюги» й «Герой мого часу» — теж комедії. Гаразд, друга зі згаданих — комедія соціальна, розрахована на специфічну аудиторію, це не «про поржать». Але ж перша зі згаданих — костюмоване музичне ретро, ще з ексцентрикою, хай сумнівної якості! Отже, не всяка комедія зробить касу та окупить себе. «Скажене весілля» більше рекламували? Так «Шляхетні волоцюги» мали не гіршу рекламу, крім усього іншого — ще й вірусну. І все одно не за горами тексти критиків, котрі дадуть успішній комедії таку саму погану оцінку, як неуспішній. Зрівнявши їх в очах своєї цільової аудиторії та протиставивши «Донбасу» Сергія Лозниці на користь останнього.

Далі закликаю бути максимально уважними. Адже «Донбас», висунутий на «Оскар» від України, так само не потішить авторів притомними касовими зборами. Прогноз підтвердиться, побачите. Згаданий факт знову зажене критиків у глухий кут. Бо доведеться міняти логіку висновків та оцінку стрічок. «Коли падають дерева» Марисі Нікітюк чи «Брама» Володимира Тихого потрібні, як зазначено вище, вельми невеликій кількості глядачів. При державних витратах на виробництво в мільйони гривень бокс-офіс витягує заледве 500 тисяч. Далі бурхливої прем'єри ніхто нікуди не йде. Добре, якщо відзначиться на фестивалі. Українці не виносять кінотеатральні каси й не запитують зайвий квиточок біля входу. Таким чином, кіно — погане.

Питання: як за такою матрицею оцінювати «Донбас», гарно прийнятий критиками задовго до виходу в український прокат? Скажете — він буде обмеженим. Так результат «необмеженого» прокату, як бачимо на наведених вище прикладах, буде таким самим чи трошки кращим, ніж обмеженого. І все одно «Донбас» не здобуде призу глядацьких симпатій, таких, як «Скажене весілля» чи минулорічні «Кіборги».

Українські кінокритики мають серйозно розібратися в собі. Якщо збори за кілька вікендів — показник інтересу й цінності українського фільму, «Донбас» для українців цінності не матиме. Як будь-яка інша стрічка, що вже вийшла у прокат чи ще планується, крім, мабуть, комедії «Секс і нічого особистого». Проте критики вже наполягають на винятковій цінності не лише «Донбасу», а й попередніх стрічок пана Лозниці. Малі бокс-офіси? То просто глядач не зрозумів. Чому ж такий критерій оцінки не застосувати, наприклад, до «Брами»?

Якщо касові збори не ознака якості, то «Скажене весілля» неякісне кіно. Але ж, на переконання критиків та їхніх фейсбук-симпатиків, лише каса є ознакою якості! Тільки порівняння витрат і здобутків свідчить про зраду чи перемогу та є мірилом глядацького інтересу. За такою шкалою цінностей критики просто зобов'язані визнати «DZIDZIO Контрабас» еталоном якості українського фільму. Якому цілком відповідає «Скажене весілля».

Проте Марина Степанська, маючи та відстоюючи свою правду, так само не права. Вона визнає свою стрічку «Стрімголов» авторським кіно. І заступається за аналогічні фільми, непрямо констатуючи: критики своїми оцінками «вбивають» фільми, бо вони — авторські. Протиставляючи їм стрічки про «гетьманів» (де вони, цікаво?), війну (яку, на Донбасі? так поки на цю тему лише «Кіборги» і ось буде «Позивний Бандерас») та виробництва 95-го кварталу («Скажене весілля» до «Студії Квартал 95» стосунку не має). Словом, претензії пані Степанської справді нагадують, за висновком пана Васильєва, маніпуляцію. Зокрема, він наголошує: опонентка вимагає «авторським» фільмам індульгенцію від будь-якої критики.

Нарешті, переходимо до двох головних висновків, до яких підштовхує наявність двох правд: критика і творця.

Критик повинен аналізувати стрічки, але не порівнювати комедію із драмою на користь фільмів Сергія Лозниці. І не брати за основу касові збори. Пора звикнути: українське кіно різне й починає поволі заповнювати порожні ніші, від бойовика до комедії. Глядацький інтерес до українського кіно не дорівнює бокс-офісу. Нове українське кіно — поки що, на жаль, не про касовий успіх та самоокупність, за рідкісним винятком.

Натомість творці завідомо авторського кіно не повинні підставлятися, звинувачуючи масового глядача у відсутності посиленого інтересу до їхніх втілених на великому екрані рефлексій. Їх має задовольняти фестивальний успіх. Вони мають засукати рукави і працювати в Україні не так із фільмом, як із прокатником. Організовуючи спецпокази за участю знімальної групи — але лише за квитками, з мінімумом запрошень та контрамарок. Результат буде той самий чи трошки кращий. Зате не буде сумного видовища порожніх залів.