Мова про ст. 176 «Порушення авторського права і суміжних прав» Кримінального кодексу, в якій ідеться про таке:

«1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, камкординг, кардшейрінг або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Примітка. Матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі – якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі – якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

«Фінансування піратства – новий вид злочину для українського закону. Очевидно, буде застосуватися аналогія до фінансування тероризму. Так само і принцип визначення фінансування будуть застосовувати як непряме фінансування та придбання краденого. Нам потрібно сформувати правозастосовчу практику. Звичайно, слідчі будуть діяти за принципом “кому це вигідно” і не завжди будуть шукати інтернет-пірата. Швидше за все, цей злочин буде мати форму вини з прямим чи непрямим умислом. Сподіваюся, що в українській практиці затвердиться виключно прямий умисел. Адже у випадку непрямого умислу слідчі будуть мати ширше поле для маніпуляцій. І, звичайно, слід пам’ятати, що гроші залишають сліди. А гроші в кого? В рекламодавця», – пояснив Андрій Осипов.

Натомість модератор заходу, директор ГО «Всеукраїнська рекламна коаліція» Максим Лазебник зауважив, що для нього залишається питанням, який орган має визначати, піратським чи непіратським є той чи інший сайт.

Під час круглого столу для рекламодавців «Як захистити себе?», який проходив у рамках цього ж заходу, думку колеги підтримала юристка рекламно-комунікаційної компанії Publicis One Олена Андрієнко: «Коли ми говоримо, що певні сайти визнаються піратськими, то хто саме це визначає? Має бути рішення суду. Наступне питання: чи можна до моменту винесення вироку говорити про те, що сайт є піратським?».

Стосовно рішень суду їй відповів заступник голови УАПА Ігор Михайлов. Він повідомив, що йому відомі два вироки на адресу власників сайтів за піратство. «У 2017 році є вирок Приморського суду Одеси про засудження власника веб-сайту, який займався стрімінгом. Також у цьому місяці набрав законної сили інший вирок стосовно іншого власника двох веб-сайтів. Вирок виніс Ковпаківський суд міста Суми. Обидва порушники засуджені до трьох років позбавлення волі з відтермінуванням виконання вироку».

Детальний репортаж із події читайте на «Детекторі медіа» завтра.

Нагадаємо, 23 березня Верховна Рада ухвалила закон «Про державну підтримку кінематографії в Україні» з пропозиціями Президента, який підписав його 20 квітня. Як відомо, цей закон був уперше прийнятий у вересні 2016 року, однак Президент повернув його в Раду з пропозиціями, які здебільшого стосувалися наповнення Державного фонду підтримки кінематографії. У першому варіанті пропонувалося наповнювати його за рахунок держбюджету (0,2% від видатків), продажу прав інтелектуальної власності і лотерей. В остаточному варіанті джерелами Фонду будуть тільки кошти, отримані від Українського культурного фонду, який виконує спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвитку України, і кошти державного бюджету.

Закон також містить великий блок, присвячений питанню боротьби з інтернет-піратством. Зокрема, його ст. 52-1 регулює порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав в інтернеті.

Медіагрупа StarLightMedia хоче притягнути двох провайдерів до кримінальної відповідальності за піратство. «Є ціла низка операторів, які спочатку отримували листи з погрозами від нашого Центру моніторингу контенту і з якими ми проводили бесіди. На щастя, 81 провайдер вирішив увійти в легальне поле та розпочати співпрацювати.

Що до решти порушників, то ми не хочемо йти в господарські суди. Ми хочемо йти по Кримінальному кодексу. Як з’ясувалося, тут є свої складнощі. Ми думали, що протягом трьох місяців – січня-березня – ми напишемо заяву в поліцію. Але почали розбиратися і стало зрозуміло, що є цілий алгоритм. Зараз ми працюємо з експертами і багато часу витрачаємо на те, щоб правильно зробити технічну фіксацію, щоб експерти дали нам висновок, на базі якого ми розумітимемо: на момент подання заяви до кримінального суду ця справа одразу не розсиплеться. Зараз у нас на стадії подання до кіберполіції – експерти роблять висновки – заяви на двох провайдерів: один IPTV, другий – кабельний аналоговий», – розповів комерційний директор StarLight Digital Микола Фаєнгольд під час конференції «Дні електронних комунікацій», яка 8-9 червня проходила в Одесі.

Фото: indiewire.com