Конфлікт між телеканалом «1+1» і Нацрадою довкола переоформлення ліцензії на аналогове ефірне мовлення складно не помітити. І хоча деякі медійники називають реакцію «1+1 медіа» перебільшеною, проте невиданий бланк ліцензії – це факт. Але щоб розібратися в тому, що відбувається, я пропоную розглядати цю історію в комплексі з націоналізацією Приватбанку і її висвітленням каналом «1+1». Можливо, ви й самі помітили, що протягом першого тижня після оголошення про націоналізацію інтонація каналу в оцінці цієї події змінилася на майже протилежну – від нейтральної до різко негативної. І не виключено, що через регулятора влада тепер намагається змусити «1+1» збавити оберти інформаційної кампанії проти НБУ. Щоправда, невідомо, чи раптом не якісь дії самого НБУ спричинили цю кампанію.

ТСН, 19 грудня (тут і далі – випуски о 19:30):

Вкладники під захистом держави.

Через постійний тиск і інформаційні атаки акціонери вирішили погодитися на націоналізацію.

Світові фінансові інституції націоналізацію підтримали.

Президент Петро Порошенко повідомив про додаткові гарантії вкладів у Приватбанку – на рівні вкладів Ощадбанку.

Зверніть увагу: автор сюжету каже про інформаційну атаку проти банку, але жодним чином не згадує, хто міг її ініціювати.

Також 19 грудня на «1+1» вийшла програма «Гроші», де інформація про націоналізацію Приватбанку теж подавалася досить спокійно:

Націоналізацію спричинила чорна інформаційна атака на банк, яка триває вже з літа.

У старого і нового керівництва банку повна взаємодія.

Влада здатна зберегти вже свій Приватбанк, вкладникам немає чого хвилюватися.

І так продовжувалося ще два дні.

ТСН, 20 грудня:

Не працюють деякі термінали. Не в усіх відділеннях працюють каси.

Але НБУ повідомив, що Приватбанк найближчим часом почне працювати в штатному режимі.

Причин знімати готівку немає.

Банк розпочав корпоративні розрахунки, хоча й з обмеженнями.

У Приваті подовжили банківський день, щоб устигнути провести всі операції.

ТСН, 21 грудня:

Сюжетів про Приватбанк немає.

Але вже наступного дня почалася інформаційна війна. Спочатку на «Українській правді» з’явилася стаття «Що стоїть за націоналізацією Приватбанку?» зі звинуваченнями на адресу керівництва НБУ, підписана екс-правлінням банку. Того ж дня усі основні посили з цієї статті канал «1+1» повторив у ТСН і в «Секретних матеріалах»:

ТСН, 22 грудня:

Екс-керівництво банку звинуватило керівництво НБУ в маніпуляції інформацією, метою якої була зміна власника банку.

Діра у 148 млрд грн. в активах банку – це міф. НБУ неочікувано змінив вимоги, припинивши обліковувати застави, які в банку були і які до цього регулятором приймалися. Приклад: стадіон «Дніпро-Арена», заставну вартість якого НБУ оцінив у 0 грн.

Також НБУ неправильно оцінює частку кредитів, виданих банком підприємствам, пов’язаним з власником. За оцінками НБУ, мова йде про 97% кредитів. За оцінками PwC, яка раніше проводила аудит Приватбанку, – 17,7%.

Що до схвальних оцінок націоналізації західними інституціями, то вони звикли довіряти заявам центробанків.

Екс-керівництво Приватбанку раніше не озвучувало свої звинувачення на адресу НБУ, тому що опікувалося інтересами вкладників і не хотіло провокувати паніку на ринку.

З початком російської агресії в Україні свою частку на нашому ринку збільшили саме російські банки.

«Секретні матеріали», 22 грудня:

Навіщо Приватбанк «віджали» у приватних власників?

Остання інформаційна атака проти банку почалася за тиждень до націоналізації та була спровокована головою НБУ Валерією Гонтаревою.

Натомість Валерія Гонтарева того ж дня в ефірі «Радио Вести» виклала свою версію подій:

Застави за кредитами ніколи не знаходилися в Приватбанку на балансі.

Кредитний ризик у банку був неприпустимий: кредитувалися переважно компанії-пустушки, які не вели операційної діяльності і в яких працювали 1-2 людини.

У НБУ є результати аудиту E&Y, які повністю підтверджують оцінку регулятора.

У лютому 2016 року Приватбанк підписав програму рекапіталізації та не виконав її – єдиний з топ-20 банків, до яких регулятор висував такі самі вимоги.

НБУ змусив акціонерів Приватбанку передати йому в заставу їхній власний бізнес: курорт Буковель, літаки МАУ тощо. Додатково свою особисту гарантію надав Ігор Коломойський, пообіцявши за рахунок власних заощаджень і активів погасити все, чого не зможе погасити банк.

Влітку 2016 року НБУ змусив Приватбанк узяти на баланс перелічені вище заставні активи. Ці активи на балансі становили 31 млрд грн. зі 170 млрд грн. Принаймні один із цих активів Приватбанк одразу після взяття на баланс та виконання нормативу НБУ з балансу зняв. Це шахрайство.

Після націоналізації НБУ звернувся до уряду з проханням списати пасиви Приватбанку, які відносилися до пов’язаних осіб, на суму 32 млрд грн. Вдалося списати лише 29,4 млрд грн., тому що решти суми на рахунках цих пов’язаних осіб уже не було: ці гроші вивели звідти протягом останніх днів перед націоналізацією.

116 млрд грн. екс-акціонери банку зобов’язалися реструктуризувати до 1 липня 2017 року.

Зрозуміло, що після таких гучних взаємних звинувачень годі й чекати настання швидкого миру між командою Ігоря Коломойського та Нацбанком. Як зрозуміло й те, що новому керівництву Приватбанку буде дуже непросто домогтися від його екс-акціонерів обіцяної реструктуризації зобов’язань.

З боку «1+1» інформаційна атака на НБУ тривала ще три дні.

23 грудня ТСН оприлюднив коментар Ігоря Коломойського:

Паніку серед клієнтів Приватбанку спровокували дії НБУ.

Наступного дня у ТСН присвячених Приватбанку сюжетів не було, але вийшов сюжет в «Українських сенсаціях».

«Українські сенсації», 24 грудня:

Те, що нам намагалися подати як групу порятунку держави, виявилося спланованим захопленням бізнесу.

Майже 20 млн клієнтів, 70% підприємців в країні і 150 млрд депозитів – все це стало розмінною монетою у грі чиновників НБУ, готових на все, аби відібрати у власників найуспішніший банк країни.

Дії керівництва НБУ за 2,5 роки роботи перетворили регулятора з борця за стабільність гривні на рейдера.

Валерія Гонтарева будує систему державних і російських банків.

ТСН, 25 грудня:

Українці бігали витрясати банкомати після того, як дізналися: найбільший приватний банк України держава забрала собі.

Банк став жертвою інформаційної атаки.

Рейдерство, зловмисний Нацбанк і нова приватизація націоналізованого Приватбанку.

Після 25 грудня сюжетів про Приватбанк ми на каналі «1+1» не помітили. Зате вже за кілька днів у мовника виник публічний конфлікт із Нацрадою.

У ніч на 29 грудня телеканал «1+1» оприлюднив звернення до Президента, голови Верховної Ради, прем'єр-міністра зі звинуваченням Нацради у спробі позбавити канал ліцензії на аналогове ефірне мовлення обсягом 15 годин на добу на мережі передавачів колишнього УТ-2 нібито за вказівкою Адміністрації Президента. Керівництво «1+1» стверджувало, що має інформацію про намагання скасувати рішення Нацради і здійснити «рейдерське захоплення» каналу. Також у заяві йшлося про загрозу «призначення якогось нового стороннього керівництва каналу».

Голова Нацради Юрій Артеменко в коментарі «Детектору медіа» пояснив, що у зв’язку з націоналізацією Приватбанку Нацрада після ухвалення рішення про продовження ліцензії запитала в каналу «1+1» оновлені дані про кінцевих бенефіціарів (рішення про продовження ліцензії було ухвалено 15 грудня, термін дії попередньої сплив 29 грудня). Натомість канал наполягав на тому, щоб регулятор чимшвидше видав йому бланк продовженої ліцензії. У Нацраді вважали, що мають видати «1+1» бланк ліцензії протягом 30 днів з моменту сплати каналом ліцензійного збору – тобто до 23 січня.

Реагуючи на коментар пана Артеменка, генеральний директор групи «1+1 медіа» і телеканалу «1+1» Олександр Ткаченко заявив, що канал «1+1» не є активом Приватбанку, у телекомпанії немає ані кредитів, ані боргових зобов’язань перед банком. На його думку, «коментар пана Артеменка підтверджує, що у держави є інтерес до активів каналу “1+1”».

Згодом Нацрада на своєму сайті повідомила, що «1+1» має отримати бланк продовженої ліцензії не пізніше 10 днів після сплати ліцензійного збору – тобто не пізніше 6 січня 2017 року.

З моменту початку публічного конфлікту з регулятором тему видачі ліцензії телеканалу в ТСН піднімали майже щодня, з перервою лише на свята: сюжети виходили 29, 30 грудня, 3 і 4 січня. Протягом цього часу Олександр Ткаченко тричі – 30 грудня, 3 і 4 січня – привозив до Нацради лист-підтвердження від своєї організації про те, що кінцевим бенефіціаром «1+1» є Ігор Коломойський. Також канал відправив Нацраді цей лист поштою. Але бланк ліцензії регулятор йому не видав.

«Повідомляємо, що за наявною у нас інформацією кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” є Коломойський І.В., про що й було зазначено в документах, доданих до заяви на продовження ліцензії, поданих нами до Національної ради 29 червня 2016 року (вх. № 7/626).

У зв’язку з вашим запитом ми направимо відповідний запит до учасників ТОВ “Телерадіокомпанія “Студія 1+1” з проханням повідомити інформацію про бенефіціарних власників (контролерів) та структуру власності телерадіокомпанії та повідомимо Національну раду про отриману відповідь в установлені законом терміни», – зокрема, йдеться в листі-підтвердженні мовника на адресу Нацради.

Невидачу бланку ліцензії у відповідь на листа з таким текстом Олександр Ткаченко в коментарі ТСН 4 січня пояснив можливою спробою політичного тиску на канал. Натомість Юрій Артеменко в коментарі «Детектору медіа» того ж дня виклав свою точку зору на події. Зокрема, він заявив, що Олександр Ткаченко не зареєстрував цей лист у канцелярії Нацради.

А заступниця голови Нацради Уляна Фещук нагадала, що перед Новим роком Нацрада надіслала «1+1» письмовий запит, у якому попросила телеканал надати письмове підтвердження того, що його кінцевим бенефіціарним власником залишається Ігор Коломойський, а також надати копії документів, які це підтверджують. За її словами, у відповідь того ж дня «1+1» повідомив, що відправив запити щодо таких документів.

«Сьогодні Олександр Ткаченко приніс і показав нам лист-підтвердження, що станом на момент продовження ліцензії кінцевим бенефіціарним власником каналу є Ігор Коломойський. Ми попросили його зареєструвати цей лист через канцелярію – він поїхав радитися з юристами», – повідомила пані Фещук.

Пані Фещук не уточнила, чи буде достатньо Нацраді для видачі бланка ліцензії зареєстрованого в канцелярії листа-підтвердження, чи регулятор чекатиме від «1+1» копій документів, які підтверджують вирішальний вплив Ігоря Коломойського на канал. «Закон визначає, що протягом 10 днів з моменту оплати ліцензійного збору ми маємо надати бланк ліцензії. Ми побачили проплату ліцензійного збору 26 грудня, тому до 6 січня ми чекаємо відповіді на наш запит», – сказала пані Фещук.

Очевидно, що якщо для Нацради виявляться принциповими ці підтверджуючі документи, то й 6 січня «1+1» бланку ліцензії не отримає. Але цікавим у такому разі буде ось яке питання: чому Нацрада так уперто не вірить інформації про структуру власності, оприлюдненій на сайті телеканалу, а канал уперто не хоче надавати підтверджуючі документи? Невже, готуючись до націоналізації Приватбанку, Ігор Коломойський переховав свій медійний актив, а під час націоналізації стався витік інформації про це?

Нагадаю: кожен ліцензіат Нацради зобов’язаний раз на рік надавати оновлену інформацію про свою структуру власності, але тільки під час видачі чи переоформлення ліцензії ненадання або неналежне надання такої інформації може стати проблемою. Нацрада проголосувала за видачу ліцензії «1+1» ще 15 грудня. Отже, з юридичної точки зору ліцензія мовнику видана. Отже, регулятор може вимагати додаткові документи, але їхнє ненадання не може стати підставою для відкликання ліцензії? І отже, «1+1» може й далі мовити без бланку? Хоча я розумію хвилювання каналу: півроку чекати на ухвалення регулятором рішення і тепер ще мати таку колотнечу з його технічним оформленням нікому б не сподобалося.

І все-таки: чому спочатку начебто задоволені умовами націоналізації екс-акціонери Приватбанку згодом почали публічну сварку з НБУ? Це був захист чи напад з їхнього боку? І хто зі сторін більше неправий? Допомогти пролити світло на це питання могло б оприлюднення повного переліку заставних активів на балансі націоналізованого Приватбанку та його балансу на момент зміни власника. Чи готові сторони до такої відкритості перед громадянами держави, які мають право знати, хто винен у тому тягарі, який тепер фактично ліг на їхні плечі?

Фото: Politeka