У жовтні 2020 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні провів моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їхніх сайтів у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях. Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Окрему увагу експерти ІДПО приділили висвітленню у ЗМІ передвиборчої кампанії, розміщенню матеріалів із ознаками політичної замовності, а також продовжили відстежувати подачу теми COVID-19.

У жовтні 2020 року експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та їх онлайн-версії, якщо такі існували, в кожному з восьми регіонів. Ці ж видання досліджувалися й у травні 2020 року. Загалом оцінили 1522 матеріали у друкованих медіа і 899 — в електронних версіях.

Висновки

Основним джерелом інформації про передвиборчу кампанію 2020 року для читачів реформованих ЗМІ були матеріали з ознаками замовності (джинса, офіціоз) та передвиборча агітація, якої в деяких газетах було більше, ніж власне суспільно вагомого контенту. Роздержавлені видання не аналізували передвиборчих програм кандидатів, діяльності нинішніх представників органів місцевого самоврядування, а отже не здійснювали покладені на них функції критики й контролю влади на місцях. Деякі ЗМІ при цьому надавали площу для агітації (маркованої чи немаркованої) тільки окремим політикам, як правило, колишнім власникам. При цьому інші кандидати не були представлені, як передбачає законодавство про місцеві вибори, що зобов’язує надавати всім кандидатам рівні можливості.

Тим не менш, значна частка політичної агітації в реформованих ЗМІ мала належне маркування: «політична реклама» чи «передвиборча агітація». Окремі видання маркували й комерційні оголошення, виділяючи для такого контенту окремі шпальти, що можемо пояснювати і впливом моніторингу, що здійснюється ІДПО.

Через передвиборчу кампанію частка комерційної джинси знизилася, за винятком онлайн-версій деяких ЗМІ, які просувавали туристичні послуги, криптовалюту, місцеві лазні та ін. Також актуальною залишається проблема маркування матеріалів, які друкуються реформованими ЗМІ за угодою з місцевою владою. Такі тексти маркувалися плашками «офіційно», «висвітлення діяльності» та не відокремлювалися від редакційних матеріалів. Відтак у читача могло скластися хибне враження про вміст і призначення цього контенту.

Найбільш проблемними для ЗМІ залишаються стандарти балансу думок, відокремлення фактів від коментарів та повноти, що пов’язано із засиллям офіціозу та передруків. Журналісти дуже рідко збалансовували позиції представників місцевої влади чи інших політиків, перевіряли інформацію, отриману від них, додавали необхідний контекст.

У матеріалах Житомирських та Чернівецьких ЗМІ зафіксовано приховані проросійські меседжі та мову ворожнечі, тексти стосувалися просування російської вакцини від коронавірусу, а також відзначення трагедії у Бабиному Яру.

Серед жанрів у реформованих друкованих ЗМІ переважали інформаційні, а також розважальний, рекламний контент, привітання. Значну увагу приділяли також пресрелізам та протокольній інформації. Інші жанри, які є важливими для якісного інформування громади: статті, інтерв’ю, журналістські розслідування, — траплялися вкрай рідко.

Невисвітленими залишилися теми перебігу подій в ООС, військових та переселенців, реформ на місцях, корупції. Через пандемію коронавірусу впала увага до проблем культури та спорту.

Сама тема COVID-19 поступилася політичним новинам, при цьому увага до неї була здебільшого незначною, навіть у тих районах, що належать до помаранчевої або червоної зони. Читачі реформованих ЗМІ часом отримували суперечливу інформацію про стан лікарень, статистику захворювань. Це траплялося через те, що на шпальтах вміщували як журналістські матеріали, так і матеріали з ознаками замовності, в яких чиновники / політики звітували про «ефективні дії» в боротьбі з коронавірусом.

Сайти реформованих видань, як правило, залишалися на других ролях. Деякі електронні видання оновлювалися двічі-тричі на тиждень і передруковували газетні матеріали без потрібних для мережі змін. Дуже слабкою залишалася мультимедійна складова, непродуманою — навігація, бракувало інтерактивності, гіперлінків на інші публікації, в тому числі власні. Тим не менш, окремі мережеві видання знаходили способи оригінального наповнення друкованої та електронної версії, просували свій контент у фейсбуку, інстаграмі та ютубі.

ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ

Основні теми й тональність матеріалів

Більше третини контенту у друкованих ЗМІ не була суспільно вагомою й була віднесена до категорії «інше». Найменше таких текстів на Львівщині (19 %), найбільше — на Донеччині (56 %).

Топтрійка популярних тем у газетах — життя місцевої громади (середній показник — 14 %), політика (10,7 %) та освіта / наука (5,9 %). Тим не менш, подача цих тем найчастіше тенденційна: левова частка першої теми мала ознаки офіціозу, в таких текстах чиновники перед виборами звітували про свої «успіхи» у вирішенні проблем громад. Щодо другої, то тут більшість контенту мала ознаки політичної замовності. Тож хоча політика й популярна, це все ж не політична журналістика, а дайджест передвиборчої агітації. І, нарешті, третя тема також подекуди використовувалася для політичного піару: привітань від політиків / чиновників освітянам або ж нагороди вчителям від тих самих політиків / чиновників.

Увага до теми COVID-19 знизилася майже утричі порівняно з травнем, хоча сама ситуація з коронавірусом стала набагато гарячішою: кількість захворювань зросла, є проблеми із заповнюваністю лікарняних ліжок, перевантаженістю лікарів та нестачею медперсоналу, якістю й доступністю медичних послуг особливо у віддалених регіонах та ін. Пояснити цю байдужість до теми можемо небажанням деяких ЗМІ порушувати гострі теми, які би могли показати місцеву владу в невигідному контексті. Тож очікуємо, що в подальшому тема негативних наслідків пандемії для регіонів стане такою ж табуйованою, як і теми реформ на місцях, боротьби з корупцією, які майже не висвітлюються.

«Тема коронавірусу / карантину висвітлювалася офіційно-статистично, видання діяли як інформаційні штаби для оповіщення населення про ситуацію з поширенням пандемії Covid-19 у регіоні. Ніяких історій, позитивних чи негативних, жодних порад чи коментарів місцевих фахівців, відсутність аналітики щодо роботи системи охорони здоровʹя. І це при тому, що, на відміну від весни, коли складно було знайти людину, яка перехворіла на Covid-19 і згодна була публічно розповісти про себе, зараз соціальні мережі наповнені такими історіями. І розповідають їх люди, які не ховають свого імені», — зазначають сумські експерти.

Дві газети приділили темі епідемії більше уваги. Дніпровська газета «Наше місто» вмістила опитування містян на тему, чи планують вони здати тест на коронавірус. А харківське видання «Слобідський край» веде постійну рубрику «Про медичну реформу на Харківщині», в якій опублікувало нариси про медпрацівників.

Як правило, видання ігнорували проблематику з ООС, військовими, переселенцями. Це стосується, зокрема, і ЗМІ Донеччини.

За тональністю переважали нейтральні повідомлення (76,5 %), а кожен п’ятий текст (21,8 %) був позитивним у передвиборчий період. Цікаво, що такий самий відсоток позитивних матеріалів (22 %) у друкованих місцевих ЗМІ експерти спостерігали в червні 2019-го під час парламентської передвиборчої кампанії; в міжвиборчі періоди їх було значно менше (від 13 % до 17 %). Негативних повідомлень у жовтні було 1,8 %.

Матеріали з ознаками замовності

У порівнянні із травнем зросла кількість джинси та неналежно маркованих матеріалів. Натомість кількість офіціозу знизилася.

Основними форматами матеріалів з ознаками замовності були звіти про діяльність представників місцевої влади, які водночас є кандидатами на посади міських чи сільських голів, тексти з відстоюванням інтересів політиків / чиновників та численні привітання: із днем бібліотекаря, юриста, поштаря, освітянина, а також зі святом Покрови та Днем захисника України. Тож частина видань перетворилася на дайджести політичної реклами чи ж дошку для розміщення джинси, надаючи інформацію не для виборців, а для кандидатів.

Наприклад, Львівська група знайшла промовистий приклад відразу у трьох газетах: «Відродження», «Голос з-над Бугу», «Громада». Там нібито пропонують корисний для самотніх матерів чат-бот, за допомогою якого можна отримати соціальну допомогу. Радить цей сервіс лідерка Жіночого руху партії «За майбутнє» Ірина Суслова. Де саме шукати чат-бот — не сказано, тому львівські експерти самі його розшукали у вайбері, але там він працює якраз на партію «За майбутнє», скеровуючи відвідувачів на партійний сайт: «Так звані соціальні інформаційні посилання, по-перше, куці, а по-друге — малоактивні, що не відкриваються належно. Якщо ж ви розчарувалися у цій інформаційні послузі, то вам як компенсацію пропонують... долучитися до лав партії та її команди. Причому повернутися з опції "долучитися" до головного меню чат-боту вже неможливо. Така ось передвиборча профанація з соціальним гачком. І джинсою районного масштабу», — коментують експерти.

У регіонах є свої лідери з розміщення джинси та офіціозу. Наприклад, газета «Житомирщина» вмістила найбільше джинси: замовні інтерв’ю, передруки новин із сайтів місцевих рад та ін. На Буковині в лідерах за цим показником газета «Чернівці», зокрема в одному номері вміщено п’ять розлогих матеріалів на підтримку Віталія Михайлишина, який балотувався на голову міськради. На першому місці за показником офіціозу на Дніпропетровщині — газета «Червоний гірник», майже чверть контенту (23,4 %) — про урочисті заходи за участю чиновників, їхні робочі візити, реалізація їхніх ініціатив, привітання та ін. Газета «Харьковские известия» продовжує бути рупором міськради та мера Геннадія Кернеса (третина контенту — офіціоз та джинса). І хоча на період моніторингу сам очільник міста перебував на лікуванні за кордоном, його замінив заступник — Ігор Тєрєхов, заходи з участю котрого висвітлювали найбільше.

У деяких виданнях газети вмістили більше передвиборчої агітації, ніж власне суспільно вагомого контенту. Газета «Слово правди» за 9 жовтня опублікувала третину такого контенту — на чотирьох із дванадцяти сторінках випуску. Із 24 шпальт газети «Вперед» (Донеччина) лише 2-3 сторінки містили актуальну й корисну для читача інформацію, решта — маркована політична реклама, оголошення, розваги та телевізійна програма. У газетах Харківщини «Обрії Ізюмщини» та «Вісті Красноградщини» передвиборча агітація, офіціоз та джинса витісняли власне журналістський контент, а суспільно вагомі матеріали розміщувалися в кінці випуску. Наприклад, у газеті «Обрії Ізюмщини» за 8 жовтня (№ 41) журналістські матеріали надруковано тільки на восьмій та десятій (останній) шпальтах.

І хоча проблема маркування політичної реклами та контенту, що розміщується у виданнях у рамках угод, залишається актуальною для багатьох реформованих видань, моніторинг засвідчив покращення ситуації. Наприклад, більшість районок Житомирщини почала маркувати політичну рекламу, окрім обласної «Житомирщини». На Буковині — «Хотинські вісті» розміщували «офіціоз» правильно, відокремлюючи його від журналістського контенту позначкою «За угодою з…», на Одещині в газеті «Вісті Біляївки» використовувалося відповідне маркування. Одночасно марковані й неналежно марковані матеріали друкувалися в газетах Харківщини, Сумщини та Донеччини.

Також у деяких газетах покращилася ситуація із маркуванням комерційних оголошень, видання почали відводити для них окремі шпальти та ставити позначку «реклама». Наприклад, на Сумщині ситуація така: «Усі аналізовані видання Сумщини, окрім "Перемоги", мають спеціальні сторінки для реклами та оголошень, які позначені словами "реклама, оголошення". Раніше для більшості видань це було не обов’язковим. Буцімто і так зрозуміло, що це реклама та оголошення. Проте закон є закон і позитивно, що видання тепер намагаються його дотримуватися. Хочеться сподіватися, що й газета "Перемога" відформатує подання спецсторінок», — заначили сумські експерти.

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

За жовтневий  період моніторингу в друкованих ЗМІ виявлено такий матеріал у газеті «Житомирщина». В новині «Чи дадуть нам росіяни свою вакцину?» зазначалося, що Медведчук обговорив із Путіним можливість постачання в Україну російської вакцини. При цьому цитували самого Медведчука, який вітав президента РФ із її створенням та розповідав про те, що він і члени його родини успішно «вакцинувалися». При цьому першоджерелом повідомлення є сайт «ОПЗЖ».

У газеті «Чернівці» у матеріалі про пам’ять розстріляних у Бабиному Яру вжито мову ворожнечі відразу щодо кількох груп: «Офіційні та, слава Богу, й неофіційні особи прийшли до пам’ятника жертв Голокосту у Чернівцях…, щоб вшанувати тих, хто загинув від чергового у людській історії масового психозу, навіяного патріотами-політиками, розкрученого правдолюбами-журналюгами та підтриманого благочестивими попами (о, це завжди "плідна" коаліція!)». Подібні неприпустимі звороти не додають змісту, не називають конкретних винних в голокості осіб, проте негативно налаштовують читачів до всіх патріотів, журналістів та служителів церкви.

В інших ЗМІ текстів із ознаками пропаганди та маніпуляцій не виявлено. Однак експерти Донецької групи зафіксували передрук розважального контенту із сайтів РФ.

Оцінки матеріалів за стандартами

Друковані роздержавлені медіа дотримувалися професійних стандартів приблизно на тому ж рівні, що й у травні, хоча оцінки за деякі стандарти знизилися. Наприклад, у травні баланс думок оцінювався у 0,62 бала із можливих двох, а в жовтні — в 0,5 бала. Повнота у травні — 1,59, у жовтні — 1,4. Саме баланс думок лишається стандартом, якого реформовані друковані ЗМІ дотримуються найгірше. Для періоду передвиборчої кампанії це означає, що читачі чули здебільшого монолог політиків / чиновників про покращення життя на місцях, прекрасне майбутнє після того, як за них проголосують. В окремих випадках у текстах на політичну тему нагнітався негатив, що також спричиняло низькі оцінки.

Експерти сумської групи навели приклади текстів із нагнітанням. У матеріалах із ознаками замовності читаємо про те, що «в умовах важкої кризи уряд полишив людей і підприємства України напризволяще», або ж про те, що люди «з мізерними пенсіями та соціальними допомогами фактично кинуті за межу бідності». Але жодних аргументів чи фактичного підтвердження цим емоційним висловам не знаходимо.

Щодо ситуації в регіонах, то найнижчі оцінки отримали видання Донеччини, Сумщини та Львівщини, найвищі — газети Дніпропетровщини, Буковини та Житомирщини.

При цьому видання одного регіону могли дуже різнитися за якістю. Наприклад, на Житомирщині найкращий показник мала газета «Лесин край» (9,8 бала із 12 можливих), а найгірший — «Народна трибуна» (8,1). У цій же газеті було розміщено найбільше офіціозу, а також майже були відсутні авторські матеріали. На Донеччині традиційно найгірша ситуація в газеті «Зоря» (5,6 із 12). На Харківщині в газеті «Харьковские известия» (7,2), де кожен текст про міське життя фактично був піаром міськради, незалежно від теми: бізнес, ЖКХ, освіта чи спорт.

Як правило, саме ті видання, які вміщували найбільше офіціозу та джинси, мали найнижчі оцінки за стандарти.

Натомість дніпровська газета «Наше місто» здебільшого дотримувалася балансу в текстах про діяльність органів місцевого самоврядування. Лідерами з дотримання стандартів у регіонах були: «Хотинські вісті» (Буковина), «Степова зоря» (Дніпропетровщина), «Вперед» (Донеччина), «Слобідський край» (Харківщина), «Вісті Біляївки» (Одещина»), «Перемога» (Сумщина), «Лесин край» (Житомирщина).

Різноманіття жанрів у друкованих ЗМІ

У реформованих ЗМІ переважали інформаційні жанри (середній показник — 40,6 %) та категорія «інше» (37,7 %), яка включала поради, розваги, гороскопи, кросворди та ін. На шпальтах бракувало аналітики, якісних статей та оглядів, журналістських розслідувань, тобто таких текстів, що передбачають збір та перевірку інформації із багатьох джерел, роботу з базами даних та з експертами, вивчення передісторії питання тощо. Через брак часу, професійних кадрів або й через прагнення догодити владі, редакції ішли найпростішим шляхом — не заглиблювалися у проблему й писали короткі інформаційні повідомлення. Доволі часто взагалі запозичували чужий контент. У деяких виданнях не знаходимо інтерв’ю, бліц-опитувань.

«Більше половини оприлюдненого в друкованих медіа Донеччини в моніторинговий період не є журналістськими матеріалами за формою. Загалом 53 % матеріалів експерти зафіксували як поради, розваги, оголошення, прогнози тощо. Якщо додати сюди 7 % пресрелізів, 2 % художніх текстів та 2 % листів читачів, вийде, що на суспільно-значущі повідомлення медіа витратили усього 36 % своїх можливостей. Левова доля з них — суто оперативні інформаційні замітки чи звіти (32 %). Два з чотирьох досліджуваних видань ("Маяк" та "Вісті") не опублікували жодного інтерв’ю чи бліц-опитування в цей період. Загалом усього п’ять текстів (2 %) мали діалогічну форму, і чотири з них — у газеті "Вперед"», — зазначають експерти Донецької групи. Схожою є ситуація і в інших регіонах.

Серед видань, які використовували ширшу жанрову палітру, газета «Наше місто» (Дніпро), яка веде традиційну рубрику «Беседка "НМ"», де ставить запитання дніпрянам, подаючи зріз громадської думки. Харківські газети мають постійні рубрики звернень читачів («Вісті Красноградщини») та пишуть нариси про відомих жителів регіону («Слобідський край»).

Походження матеріалів:

Власних матеріалів — 37,3 %, і стільки ж запозичених — 37,4 %. Не ідентифікованих — 25,3 %.

САЙТИ

До аналізу потрапили вебсайти роздержавлених друкованих ЗМІ. Кілька газет не підтримують сайтів, зокрема газети «Слово правди» та «Чернівці» на Буковині, та «Зоря» (Лиман) на Донеччині.

Як правило, сайти реформованих видань мають проблеми з оперативністю, популярністю, дизайном, мультимедійністю.

Наприклад, два сайти на Житомирщині не є оперативними та унікальними, публікують новини зі значним запізненням, копіюючи матеріали з газет. Винятком є видання «Новоград City» та «Пулини.ньюз». На сайтах реформованих видань Буковини за день з’являлося дві — чотири новини. На Одещині сайти також стали менш активні, ніж зазвичай: не залучали позаштатних кореспондентів, не відзначалися тематичним різноманіттям.

Експерти Дніпровської групи зауважують про ключову проблему локальних медіа «журналісти зосереджені на підготовці великих за обсягом матеріалів для газети і при цьому не мають часу займатися короткими оперативними дописами для сайту». Ця ж проблема актуальна і для більшості видань, які потрапили до вибірки моніторингу.

Лише деякі електронні видання працювали за стандартами мережі, переформатовували газетні тексти або готували спеціалізований контент для своїх інтернет-платформ, підтримували канали у фейсбуку, інстаграмі, ютубі.

Аналізуючи дані моніторингу ІДПО, доходимо висновку, що роздержавлені медіа на районному рівні, як правило, приділяють своїм електронним версіям менше уваги. Приміром, низькі показники джинси можуть свідчити не стільки про якість контенту, скільки про низьку популярність сайтів і нездатність місцевих ЗМІ залучати рекламу на свої сайти. А дещо вищі оцінки за стандарти в деяких видань потрібно зіставляти з даними про походження матеріалів: дуже часто сайти запозичують якісні тексти з інших ЗМІ.

Основні теми й тональність матеріалів онлайн

Найбільше сайти писали про життя місцевої громади (середній показник — 18,6 % усіх матеріалів), політику (14,6 %), Covid-19 (13,7 %) та кримінал (9,4 %).

Висвітлюючи перші дві теми, електронні версії газет орієнтувалися не стільки на реальні інформаційні приводи, скільки на ті, що їх створювала місцева влада, передруковуючи повідомлення із сайтів органів місцевого самоврядування. Інколи на сайти «перекочовувала» й політична джинса, тому тема «політика» також була популярною. Траплялися й огляди з інформацією про кандидатів, але, як правило, подавалося лише два-три речення про кожного та фото. Без додаткової інформації або аналізу. Таким чином, підходи до висвітлення цих двох тем на сайтах і в газетах збігаються. Беззаперечним лідером із кількості політичних публікацій онлайн стали буковинські роздержавлені ЗМІ (32 % всього контенту). Найменше такого контенту мали львівські (4 %) та харківські (6 %) сайти.

Більша кількість матеріалів про коронавірус в електронних версіях (13,7 %) порівняно з газетами (3,4 %) також не свідчить про глибше висвітлення. Як правило, на сайтах просто передруковувалась офіційна статистика: один текст на день — район, один текст — область. Ця статистика ніяк не аналізувалась, не доповнювалася коментарями, контекст не додавався. До того ж, кількість публікацій про Covid-19 у жовтні (13,7 %) на сайтах знизилася порівняно із травнем 2020-го (22 %).

Винятком став сумський сайт «ЖЛ news» (Лебедин), який готував матеріали на основі власної інформації: «У Лебедині на карантин закрили фабрику», а також робив опитування батьків і дітей: «Чи усвідомлюють ваші діти небезпеку коронавірусу?».

Популярність криміналу є традиційною для сайтів (9,4 %). Майже всі тексти на цю тему — передруки повідомлень різноманітних силових структур. Такі тексти не порушують важливих проблем, не застерігають читачів, а емоційно чіпляють і жахають. Їх розміщення дозволяє швидко «накрутити» перегляди і заповнити стрічку новин без зайвих зусиль. Найбільше контенту із кримінальною тематикою у Львові (15 %), найменше — в Сумах (4 %) та Житомирі (6 %).

За тональністю 86,3 % онлайн-текстів були нейтральними, 12,7 % — позитивними, 3,6 % — негативними. Відсотки майже не змінились, якщо порівнювати з іншими періодами моніторингу.

Матеріали з ознаками замовності онлайн

Джинса

Передвиборча кампанія внесла пожвавлення не лише в тематичне різноманіття сайтів, адже тема політики була зовсім непопулярною в травні, але й призвела до збільшення джинси утричі. Натомість кількість офіціозу та неналежно маркованих матеріалів зменшилася.

Джерелом джинси для сайтів найчастіше виступали друковані версії, джерелом офіціозу ставали передруки текстів із численних сайтів органів місцевого самоврядування.

Неналежно марковані матеріали раніше, як правило, стосувалися саме рекламування місцевого бізнесу, тож очікувано під час передвиборчої кампанії кількість подібного контенту впала. Найбільш популярною рубрикою для розміщення таких текстів була «Промо» («Новоград.City», «Біляївка.City», slk.kh.ua). Інколи траплялося неналежне маркування «ПР», як правило, воно стосувалося рекламних текстів на політичну тематику.

Матеріали з ознаками пропаганди та маніпуляцій

Таких матеріалах на електронних версіях реформованих ЗМІ не знайдено.

Проте експерти знайшли два матеріали із ознаками маніпуляцій щодо Covid-19. Це тексти дніпровського сайта nashemisto.dp.ua. У першому «Многоходовочка от "Слуг Народа": почему фонда борьбы с коронавирусом в 2021 году не будет» нагнітаються панічні настрої щодо відсутності у влади «чітких планів» у боротьбі з коронавірусом: цей висновок робиться тільки на основі того, що в бюджеті не передбачено спеціального фонду на це. Також численні звинувачення, що лунають на адресу влади, не мають посилань на джерела, чіткої аргументації.

Маніпулятивним є й другий текст «Лежат даже в коридорах: в Киеве больницы переполнены, под отделениями вереница "скорых"». У ньому висновок про «жахливу» ситуацію з лікуванням коронавірусу в Києві роблять на основі фейсбук-допису й порівнюють із Дніпром, де «міська влада взяла на себе відповідальність і фінансове навантаження по боротьбі з епідемією(!)».

На інших сайтах маніпуляцій щодо цієї теми не виявлено.

Оцінки онлайн-матеріалів за стандартами

Стандарти, яких мережеві ЗМІ дотримувалися найгірше, збігаються з тими ж стандартами друкованих видань: баланс думок (0,7 бала із можливих двох), повнота (1,3), відокремлення фактів від коментарів (1,5).

Такі оцінки можна пояснити значною кількістю передруків, а також недостатньо уважним ставленням окремих видань до власних електронних версій. На деяких сайтах узагалі неможливо встановити авторство, бракує не те що гіперлінків, але простих посилань на джерела.

Експерти донецької групи помітили, що деякі сайти повністю запозичують матеріали колег, але не зазначають цього в підписі до тексту: «Сайт "Карачун" без підпису оприлюднив матеріал "Как работает схема по продаже конфискованных сигарет и кто на этом зарабатывает", в середині якого уважний читач побачить: "И, как выяснила “Страна”, это не случайно". Тобто текст запозичений з ресурсу "Страна.ua". Запозичують також і з регіональних ЗМІ: "В Мариуполе “ушло” море"».

Однак є сайти, що дотримувалися стандартів краще, ніж відповідні друковані версії. Наприклад, «Новоград City» більш інформаційно насичений, ніж газета, а новини сайта мали загалом вищі стандарти. Оперативністю відзначався сайт «Біляївка City», який публікує короткі дописи, сигналізуючи про проблему, а в газеті друкує розлогі матеріали, поєднуючи тексти, що з’являлися на сайті протягом тижня.

ПРО МОНІТОРИНГ

Моніторинг регіональних друкованих та інтернет-медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі змінювався перелік областей, у яких проводилося дослідження. Із січня у вибірці моніторингу роздержавлених регіональних ЗМІ одні й ті ж регіони України та медіа (друковані та онлайн-версії): Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Львівська, Одеська, Сумська, Харківська, Чернівецька області.

Список видань:

Львівська область:

газети: «Відродження» (Жовква), «Голос відродження» (Броди), «Голос з-над Бугу» (Сокаль), «Громада» (Миколаїв);

сайти: vzhovkvi, golvid, hromadahazeta, golosznadbugu.

Житомирська область:

газети: «Житомирщина» (Житомир), «Вісті» (Пулини), «Лесин край» (Новоград-Волинський), «Народна трибуна» (Ємільчине);

сайти: zhytomyrschyna.zt.ua, pulyny.news, tribunaem.info, novograd.city.

Чернівецька область:

газети: «Вільне життя» (Кіцмань), «Слово правди» (Новоселиця), «Хотинські вісті» (Хотин), «Чернівці» (Чернівці);

сайти: «Сайт Вільне життя», «Хотинські вісті».

Донецька область:

газети: «Вісті» (Слов’янськ), «Зоря» (Лиман), «Маяк» (Покровськ), «Вперед» (Бахмут);

сайти: рokrovsk.сity, karachun.com.ua, bahmut1571.com.

Одеса:

газети: «Вперед» (Роздільна), «Слово Придністров‘я» (Білгород-Дністровський), «Дружба» (Болград), «Вісті Біляївки» (Біляївка);

сайти: vpered.od.ua, tira.city, mahala.com.ua, bilyayivka.city.

Сумська область:

газети: «Голос часу» (Ямпіль), «Життя Лебединщини» (Лебедин), «Наш край» (Липоводолинське), «Перемога» (Краснопілля);

сайти: yampil.info, krasnews.wordpress.com, zhl.news, lipdol.news.

Дніпропетровська область:

газети: «Наше місто» (Дніпро), «Степова зоря» (Петропавлівка), «Вісті Тернівки» (Тернівка), «Червоний гірник» (Кривий Ріг);

сайти: nashemisto.dp.ua, petropavlivka.city, vistiternivki.com.ua, girnyk.com.ua.

Харківська область:

«Харьковские известия» (Харків), «Слобідський край» (Харків), «Обрії Ізюмщини» (Ізюм), «Вісті Красноградщини» (Красноград);

сайти: izvestia.kharkov.ua, slk.kh.ua, obrii.com.ua, krasnograd.news.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:

• ІДПО — http://idpo.org.ua/reports;
• «Детектор медіа» — https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/;
• «Інтерньюз» — http://monitoring.internews.in.ua/.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проєкту «У-Медіа» «Інтерньюз» спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» (тепер «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2016 та 2019 роках.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз».

Контакти:

Керівниця проєкту з моніторингу регіональних ЗМІ

Світлана Єременко, виконавча директорка Інституту демократії ім. Пилипа Орлика,

тел. 050 4701159,

svitlana.yeremenko@gmail.com.

Наталя Стеблина, аналітикиня Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

Моніторинг виконано за підтримки Медійної програми в Україні, яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією «Internews». Висновки й точки зору, що висловлені в публікації / моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями Інституту демократії імені Пилипа Орлика і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Internews».