Україна як вагіна

10 Лютого 2010
38186
10 Лютого 2010
08:20

Україна як вагіна

38186
Проект Сергія Браткова «Україна» дав привід продемонструвати, хто є хто в українському культурному полі
Україна як вагіна

 

 

 

Марина Абрамовіч. Балканський еротичний епос. 2005

 

Пригоди виставки Браткова в «ПінчукАртЦентрі» розпочалися задовго до її відкриття. А саме - на кордоні з Росією, де пильні українські митники звернули увагу на зміст кількох фотографій Браткова, зокрема роботи «Хортиця», що згодом стала центральною на київській виставці. Названі роботи було затримано на кордоні й відправлено на експертизу в Нацкоммор. Організатори виставки Браткова у цій ситуації повелися як і належить усім громадянам, свідомим своїх конституційних прав: наново роздрукували затримані фотографії та відкрили експозицію, залишивши «експертні висновки» НЕК там, де їм і належить бути, себто поза увагою. Таким чином «ПінчукАртЦентр» уперше виступив у поки невластивій для себе ролі інституції, що вступає в активну взаємодію з навколишнім середовищем. Впевнено проігнорувавши чергове втручання моральних цензорів у мистецький процес, ця установа явила взірцеву модель для наслідування всіма, хто стикається з діяльністю Нацкоммору та його адептів. Більше того: винесення на перший план експозиції роботи «Хортиця» стало першим значущим втручанням кураторів «ПінчукАртЦентру» в мистецький та соціальний контекст України.

 

 

 

Сергій Братков. Хортиця. 2009

 

Це фото, зроблене 2009 року, всотало ключові протиріччя теперішнього часу, перейнятого хворобливим переслідуванням сороміцьких репрезентацій, але нездатного дати собі раду із власним непристойним ядром. Образ жінки в українському національному костюмі, що демонструє власні геніталії на тлі острову Хортиця, звісно ж, не надається до буквалістського тлумачення. Натомість «Хортиця» являє собою зріз часу, що вдало сполучає зведення української жінки до статусу секс-товару із розквітом різноманітних квазінаціональних ритуалів, спрямованих на те, щоб «зробити Україну привабливішою» - себто, в кінцевому рахунку, посприяти зростанню іноземних інвестицій. На цьому тлі цілковито розчиняється непристойна ланка між образом усміхненої україночки у віночку, що зустрічає хлібом-сіллю чергового західного топ-менеджера, і українською секс-заробітчанкою в європейському борделі. Цією ланкою є ніщо інше як фантомна «суспільна мораль», що витісняє зі сфери репрезентації те, чим дедалі більше українок змушені заробляти собі на життя. Не дивно, що за таких умов державні органи прагнуть, щоб суспільство забуло про очевидне: українські жінки мають не лише барвисті однострої, але й статеві органи. «Хортиця» Браткова є лише скромним нагадуванням цього витісненого факту.

 

Як не дивно, вітчизняні феміністки першими продемонстрували нездатність визнати наявність вагіни в української жінки. Відомий своєю схильністю до проституювання протестних практик жіночий рух Femen влаштував під роботою Браткова перформанс «Україна - не вагіна». Ця акція особливо цікава на тлі заяв руху Femen про те, що їхньою метою є боротьба з секс-індустрією (зокрема, ініційована ними «національна програма» «Україна - не бордель»). Протест проти «Хортиці» унаочнив, що мета Femen - аж ніяк не покращення становища українських жінок, а очищення сфери репрезентації від незручних, провокативних образів. Це виглядає особливо абсурдним на тлі обраної Femen'ом форми протесту - виступів у виразно сексуалізованих іпостасях, що були основним об'єктом критики з боку класичного фемінізму. Після виступу Femen проти роботи Браткова стало очевидним, що цей рух є всього лише метастазом моральної паніки, поширюваної державою в суспільстві. Однією з найбільш поширених реакцій на роботу Браткова в українській медіасфері стала апеляція до недавніх «карикатурних воєн» у мусульманському світі - причому в цілком схвальному контексті. До такої риторичної фігури вдаються не лише праві радикали, але й державні посадовці від культури на кшталт Олександра Бригинця.

 

 

Сергій Якутович. Робота до фільму «Молитва за гетьмана Мазепу». 2002

 

Братков - далеко не перший, кому спало на думку провести паралель між геополітичною роллю України та функцією жіночого статевого органу. Мотив зображення України як вагіни має довгу історію в європейській іконографії. Його найпоказовішим втіленням є створені Сергієм Якутовичем початкові титри «Молитви за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, де на основі барокових географічних карт Європу зображено у вигляді жінки, чию піхву утворено дніпровськими берегами. Цікаво, що цей епізод не завадив фільму стати культовим серед національно свідомої інтелігенції, а Юрію Іллєнкові - увійти до лав «Свободи». Минулого ж тижня однодумці Іллєнка, назвавшись «київською молоддю», влаштували під «ПінчукАртЦентром» «флеш-моб проти примітивного мистецтва». Організатори акції стверджували, що «українська жінка - Берегиня, а не повія», та обурювалися фактом проведення в «ПінчукАртЦентрі» екскурсій для школярів. Противникам «примітивного мистецтва» забракло чи то обізнаності, чи то інтелекту: перед входом на виставку Браткова висить попередження, що особам до 18 років вхід не рекомендований; харків'янина Браткова, що представляв Україну на Венеційській бієнале, у прес-релізі було названо «російським художником»; а сам «флеш-моб» відбувся в час, коли виставковий центр ще не працював. Як відомо, мистецтвознавці з матюгальниками рідко обтяжують себе відвідуванням об'єктів власної критики. Але, протиставивши роботі Браткова український фетиш із великої літери «Б», «київська молодь» несвідомо влучила в саме серце національного непристойного: чи не є робота Браткова сучасною варіацією на тему «одного з найдавніших образів в українській народній культурі, символу життя і родючості, очевидного продовження прадавнього культу Великої Богині - матері-прародительки»?

 

 

Густав Курбе. Походження світу. 1866

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
38186
Читайте також
19.02.2010 10:55
Артем Скоропадский, «Коммерсантъ»
27 469
11.01.2010 07:56
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
34 257
30.12.2009 07:21
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
21 269
18.12.2009 09:25
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
27 971
11.12.2009 16:47
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
20 121
05.12.2009 01:53
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
28 571
21.11.2009 12:07
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
36 297
18.11.2009 10:19
Олексій Радинський
, «Українська правда»
19 406
14.11.2009 11:03
Олексій Радинський
для «Детектор медіа»
16 787
06.11.2009 08:06
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
27 076
30.10.2009 09:50
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
33 464
23.10.2009 11:30
Олексій Радинський
16 380
14.10.2009 10:00
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
23 328
07.10.2009 13:24
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
26 434
30.09.2009 10:01
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
17 280
22.09.2009 11:00
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
15 898
14.09.2009 09:00
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
24 906
09.09.2009 11:42
Олексій Радинський
для «Детектор медіа»
60 710
02.09.2009 18:23
Олексій Радинський
, для «Детектор медіа»
17 227
25.08.2009 11:05
Олексій Радинський
для «Детектор медіа»
33 880
Коментарі
6
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Vitaliy
5397 дн. тому
Ги. :) Це, я так розумію, зразки "високого мистецтва" ? :) В ... (так-так, саме туди, куди продемонстровано) таке "мистецтво". :)))
Морозова
5398 дн. тому
Вже скільки часу хочу потрапити до Пінчуковського центру, а ніяк не виходить... Але ось днями знову зібралися - і дуже дякую кореспонденту, за статтю. Не піду. У Подальчака (з його оголеними) хоч його хвороба крізь творчість проступає - людина сублімує. А тут лубочні картинки у віночках. Хоча є певний позитив. Українські чоловіки не здатні ані нагодувати, ані розрадити українських жінок, але вони вже намагаються рекламувати іншим те, що їм вже не потрібно.
Г
5398 дн. тому
Господи боже мій! Ну зняв він тьолку з розведеними убік ногами. І що? Можна зняти чоловіка зі настовбурчнеим пенісом, яким він тикає у сторону Брюселя і прорікає "Геть від Москви!". І що? Це буде якийсь шок мистецький для глядача? Та ні фіга подібного. Бо це все форма і нуль змісту.
Мария
5398 дн. тому
+100 предыдущему комменту!!
маркетолог
5398 дн. тому
телекритико! ви там геть подуріли вже?!
Аксинья Курина
5398 дн. тому
Спасибо за текст. Мне, кстати, тоже кажется, что выставка Браткова - первый по-настоящему актуальный проект PinchukArtCentre. Был еще проект для Венецианской биеннале 2007 года, но его, увы мало кто видел.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду