In English

Команди дослідників із 14 країн протягом червня ― жовтня 2022 року моніторили інформаційний простір, щоб виявити спільні та відмінні наративи російської пропаганди. Аналітики й аналітикині «Детектора медіа» проаналізували дані п’ятимісячного спільного моніторингу й підготували дослідження щодо російських дезінформаційних меседжів та наративів у країнах Східної Європи.

Читайте перше дослідження за результатами липневого моніторингу за посиланням.  

Над текстом працювали: Вікторія Наместнік, Іра Рябоштан, Олексій Півторак, Ольга Білоусенко, Орест Сливенко.

Період моніторингу: червень ― жовтень 2022 року; для Білорусі, Румунії та Сербії — вересень ― жовтень 2022 року. 

Загалом за 5 місяців моніторингу аналітики зафіксували 6727 дезінформаційних повідомлень. Найбільше дезінформації було в соціальних мережах (56,2 % від загальної кількості повідомлень), найменше — в контенті радіопрограм, новинах, а також у медіаконтенті, що відображає власну думку (коментарях експертів, колонках тощо).

У Латвії, Литві та Естонії дослідники паралельно проводили моніторинги контенту національною та російською мовами. Інформацію, що стосується контенту національною мовою, позначено за назвою країни. Російськомовний контент трьох країн об’єднано в одну категорію — російськомовний контент для країн Балтії.

Найбільшу кількість повідомлень, що поширювали наративи та меседжі російської пропаганди, зафіксували в Україні — майже 20 % від загальної кількості. Найменше таких повідомлень знайшли в Румунії — 1,4 %, однак слід враховувати, що моніторинг дезінформації в цій країні тривав два місяці. 

Більшість дезінформації стосувалася подій російсько-української війни (55 %). Велика частина дезінформації стосувалась економічних наслідків санкцій — 17,7 % та воєнної допомоги Україні — 9,3 %. Дещо менше дезінформації поширювали щодо українських біженців (4,9 %). Найменшу кількість дезінформаційних повідомлень поширювали щодо ситуації з російськомовними меншинами та російською культурою (близько 4 % від загальної кількості).

Найбільш інтенсивним за кількістю дезінформації був вересень (1649 повідомлень). Найменшу кількість дезінформаційних повідомлень аналітики зафіксували в червні — 885. Хоча динаміка для окремих країн відрізняється від загальної тенденції. Для прикладу, в Україні найбільше дезінформації зафіксували в липні, у Чехії — в серпні.

Країни Балтії (російськомовний сегмент)

У російськомовному контенті для країн Балтії найбільший наголос пропагандисти робили на так званій русофобії певної країни. Найчастіше в русофобії звинувачували Латвію. 

У червні російська пропаганда зреагувала на рішення щодо часткової заборони транзитного вантажоперевезення між Калінінградською областю та іншою територією Росії через територію Литви й поширювала меседжі про «блокаду Калініграда», апелюючи до блокади Ленінграда (нині Санкт-Петербург) під час Другої світової війни. Агітпроп переконував країни Балтії, що таке рішення «матиме катастрофічні наслідки». Також цей меседж поширювали й у липні, хоча основні зусилля агітпроп зосередив на просуванні меседжу, що «санкції шкодять Заходу більше, ніж Росії». У серпні, вересні й жовтні акценти змістилися на просування меседжу про «русофобію в країнах Балтії».

Також у російськомовному сегменті країн Балтії просували меседжі, що «Україна програє війну», й намагалися переконати суспільство, що «українці нападають на мирних людей та вчиняють інші воєнні злочини».

Досить мало уваги в російськомовному контенті для країн Балтії приділяли меседжу, що «українці не заслуговують на допомогу».

Латвія

На відміну від російськомовного контенту, в дописах латвійською найчастіше писали, що «інфляція та енергетична криза у Європі спричинені хибним політичним підходом». У червні найбільше просували меседжі, що «санкції шкодять Заходу більше, ніж Росії», а «українські біженці підривають внутрішню стабільність приймаючих країн». У липні меседжі про санкції збереглися, натомість у риториці щодо українських біженців акценти змістилися на те, що українці мають пріоритет над мешканцями Латвії. Також у липні латвійців намагалися переконати, що «війна в Україні несправжня / інсценована». 

У серпні й вересні в латвійському інфополі найбільше просували меседжі щодо економічних наслідків санкцій: «інфляція та енергетична криза у Європі спричинені хибним політичним підходом», «політики дбають про Україну коштом власних громадян», «Європі загрожує енергетична криза» тощо. У жовтні, після подання Україною заявки на вступ до НАТО, почали просувати меседж, що саме «прагнення України доєднатись до НАТО стали причиною війни», хоча на той час велика війна в Україні тривала близько 8 місяців.

Литва

У литовському інфополі в червні найбільше згадок було про те, що Литва «загострює війну» чи «призводить до ескалації ситуації». Поширювали також і інші схожі меседжі щодо ескалації війни: «Захід використовує Україну для війни проти Росії» чи «за війною в Україні стоїть певний прихований план», а «повідомлення про російські воєнні злочини є фейковими чи перебільшеними». Схожі тенденції зберігалися й у липні. До червневих додалися й інші російські дезінформацйні меседжі: «війна в Україні є частиною глобальної змови», буцімто «певні сторони отримують вигоду від війни», а ті, хто підтримує Україну, — «смішні чи недолугі». 

У серпні акценти російської пропаганди в Литві змістилися на те, що українські військові «нападають на мирних людей і скоюють воєнні злочини», «українське керівництво корумповане та некомпетентне», а «уряди інших країн використовують війну в Україні, щоб обмежити права своїх громадян». 

Восени найбільше просували меседжі про «некомпетентність західного керівництва, що спричинило інфляцію та енергетичну кризу». Також після аварії на російських газопроводах «Північний потік ― 1» та «Північний потік ― 2» 26 вересня в литовському інфопросторі поширювали меседжі, що «Захід / США винні в саботажі газопроводів».

Естонія

В Естонії найпоширенішим дезінформаційним вкидом був меседж про українських біженців, які «підривають стабільність приймаючих країн». Разом із тим, у червні одним із основних трендів російської пропаганди були історії про «біолабораторії США в Україні». Загалом російська дезінформація в естонському інфопросторі в червні 2022 року охоплювала майже рівномірно кілька тем. Зокрема, писали й про те, що «Україна не повинна вступати в ЄС», «українські біженці невдячні», «Захід змусив Росію напасти на Україну» тощо.

У липні російський агітпроп змістив акценти на меседжі, що «українські біженці підривають внутрішню стабільність приймаючих країн». У серпні знову відбулася зміна тенденцій. Найчастіше агітпроп писав, що «війна в Україні є частиною глобальної змови», «Україна програє війну», а також розповідав про «воєнні злочини, які чинить українська армія». У вересні та жовтні російська пропаганда знову докладала зусиль, щоби переконати естонців у тому, що «українські біженці підривають стабільність приймаючих країн», а також нібито «українські біженці мають пріоритет над громадянами приймаючої держави». 

Найменше меседжів російської пропаганди в Естонії зафіксували щодо воєнної допомоги в Україні. Здебільшого писали, що «воєнна допомога використовується не за призначенням». 

Болгарія

У болгарському інфополі траплялися специфічні в порівнянні з іншими країнами меседжі та наративи російської пропаганди. Зокрема, пропагандисти поширювали відео із запрошенням болгар переїжджати в Росію. Для «мотивації» розповідали про російську кухню, красивих жінок, дешеві газ та електроенергію, мистецтво, комунальні послуги та російську «водку».

Або ж поширювали меседжі, що «режим, встановлений у Болгарії після 1990 року, є антиболгарським, геноцидним, антинародним, антинаціональним, зарозумілим, вульгарним і бандитським у політиці, економіці, освіті, обороні, науці, охороні здоров'я, культурі, спорті, ЗМІ. На верхівці влади в країні — мафія». Мовляв, лише за 30 років стародавня нація й держава перетворилися на «чорну діру Європи і лахміття європейської цивілізації». Така ж риторика часто присутня щодо країн, які перебували під впливом Радянського Союзу. Мовляв, вони не є окремими, суверенними, ба більше — «повноцінними» державами й існують лише «завдяки Росії».

Із меседжів, типових для інших країн, у Болгарії найбільше писали, що «Україна програє війну». У червні в інфопросторі найчастіше йшлося, що «українці — нацисти». 

У липні болгар переконували, що «Болгарія залежна від Росії», «Росія та її союзники сильні / могутні», а «ядерна катастрофа неминуча». У серпні акценти дещо змістились на те, що «російська армія досягає успіхів». Наступного місяця агітпроп знову перейшов здебільшого до меседжів про «Україну, яка програє війну», але й додавав ще тези й про «Росію, яка не воює на повну силу». 

У вересні болгар активно переконували в «легітимності» російських псевдореферендумів на окупованих українських територіях 23–27 вересня. У жовтні основні акценти знову змістились на меседж «Україна програє війну». Цього разу його посилювали повідомленнями, що «Захід використовує Україну для війни з Росією» та «НАТО бере безпосередню участь у війні».

Чехія

У Чехії найбільше поширювали дезінформацію, що стосується подій російсько-української війни з лейтмотивом, що «Україна війну програє».

У червні в чеському інфополі були меседжі про «іноземних найманців, які воюють за Україну» й історії про «воєнні злочини України». Не оминули пропагандисти й теми «розкрадання воєнної допомоги», яку надають Україні. Також чехів переконували, що «Захід планує використати ядерну зброю». У липні тенденції майже збереглись, однак пропагандисти писали, що «ядерну зброю застосує Росія, оскільки програє у війні». Також у липні російська пропаганда зреагувала на прийняття чергового пакету воєнної допомоги Україні від Чехії й почала поширювати меседжі, що воєнна допомога «послаблює країну, яка її надала», «продовжує війну» і «використовується не за призначенням». 

Натомість у серпні найбільший наголос робили на тому, що «українці нападають на мирних та вчиняють воєнні злочини». Підсилювали цей меседж повідомленнями, що «Україна робить теракти проти мирних росіян». 

У вересні агітпроп стверджував, що «США безпосередньо беруть участь у війні в Україні», але попри це «Україна війну програє», бо «Росія не воює на повну силу». У жовтні в чеському інфопросторі пропагандисти поширювали меседжі, що «дії США призводять до загострення війни в Україні».

Грузія

У грузинському інфопросторі російська пропаганда вдавалася до тактик, схожих із болгарськими. Найчастіше писали, що «у Грузії буде другий фронт проти Росії», подекуди уточнювали, що цього прагнуть «Захід, Україна чи грузинські опозиційні партії».

У червні аналітики також зафіксували найбільше дописів, у яких стверджувалося, що «Україна програє війну». Також багато писали, що «санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії». Зреагувала російська пропаганда й на неотримання Грузією статусу кандидата на членство в ЄС, й почала просувати меседжі, що це трапилося через те, що Грузія не запровадила санкцій проти Росії. 

Схожі тенденції збереглись у липні. До ключових меседжів додали тези, що «Захід змусив Росію напасти на Україну», «Західна воєнна допомога Україні марна», вона лише «продовжує війну» тощо.

У серпні в грузинському інфопросторі поширювали меседжі про русофобську кампанію. Мовляв, зацікавлені сторони навмисно поширюють русофобію у Грузії. Також агітпроп намагався переконати грузинів, що «Захід розглядає Грузію як свою колонію й зброю проти Росії» та «контролює Грузію».

У вересні російська пропаганда знову наголосил на бажанні Грузії стати членом ЄС та поширювала меседжі, що «Грузія повинна відмовитись від європейський і євроатлантичних прагнень і приєднатися до Росії». До цього додавали й дрібніші меседжі: «Грузія повинна отримати вигоду від допомоги Росії в обхід міжнародних санкцій», «Захід карає Грузію за те, що вона не запровадила санкції проти Росії», «Захід накладе санкції на Грузію».

Меседж, що «у Грузії буде другий фронт проти Росії», найбільше поширювали як у вересні, так і в жовтні. Проте в жовтні його тиражували разом із меседжами, що «США спровокували конфлікт між Росією та Україною», «громадяни західних країн не підтримують санкції проти Росії», «НАТО безпосередньо бере участь у війні» тощо.

Угорщина

В угорському інфопросторі поширювали російську дезінформацію на різноманітні теми. У червні лейтмотивами стали події російсько-української війни та економічні наслідки санкцій. Зокрема, пропагандисти писали, що «санкції шкодять Заходу більше, ніж Росії», «Україна програє війну», «Захід слабкий», «російська армія досягає значних успіхів», натомість українські військові «нападають на мирних людей і чинять воєнні злочини». У липні до цих меседжів додали ще й такі: «українське керівництво корумповане та некомпетентне», «Захід втрачає інтерес до допомоги Україні».

У серпні російський агітпроп в Угорщині зосередився на просуванні дезінформації про велику війну. Угорців переконували, що «російська армія досягає значних успіхів», натомість «українці відмовляються воювати». Також стверджували, що в Україні воюють «іноземні найманці». У пропагандистському матеріалі, що просував ідею «нацизму в Україні» описали історію, що «українські солдати — людоїди». Хоча відео, на яке спираються пропагандисти, записав не військовий, а невідомий блогер заради хайпу на чутливій темі.

У вересні вже згадані меседжі, що «країни третього світу обирають Росію як союзника» переросли у більш глобальні — «Росію підтримує весь світ». Як і в Болгарії, в Угорщині російська пропаганда поширювала меседжі, що російські псевдореферендуми на окупованих територіях України «легітимні». Також в інфопросторі просували меседжі, що «Захід / США винні в саботажі газопроводів» «Північний потік — 1» та «Північний потік — 2».

У жовтні лейтмотиви дещо змінилися. Агітпроп перемкнув увагу на те, що «Західне суспільство не підтримує Україну», «певні країни не повинні допомагати Україні через минулі історичні конфлікти», «Україна вчиняє теракти проти мирних громадян». Також угорців переконували, що «Україна готується застосувати “брудну бомбу”».

Північна Македонія

Інфопростір Північної Македонії, як і Угорщини, таргетували дуже розрізненими дезінформаційними меседжами. Проте щодо українських біженців протягом п’яти місяців дезінформацію не поширювали.

У червні пропагандисти писали, що «російські війська досягають успіхів» попри те, що «за Україну воюють іноземні найманці». Дослідники також зафіксували велику кількість меседжів, спрямованих на звеличення російського президента Володимира Путіна. Зокрема, такою пропагандою займався керівник «Формули-1» Берні Екклстоун. У липні акценти пропаганди дещо змістились. В інформаційному просторі зафіксували меседжі, що США / Захід намагаються «розділити слов’ян» чи навіть «православних християн». Також писали, що «російська армія досягає успіхів», хоча й «не воює на повну силу». Щодо наслідків економічних санкцій, то ключовими в червні були меседжі, що «санкції не шкодять Росії» або ж «шкодять Заходу більше, ніж Росії».

У серпні найбільше поширювали меседж, що «воєнна допомога послаблює держави, які її надають». У такий спосіб агітпроп зреагував на те, що Північна Македонія передала Україні танки й літаки. Також писали, що «Україна вчиняє воєнні злочини», натомість російські удари по українських містах називали законними. В інфопросторі Північної Македонії аналітики фіксували й меседж, що «Путін зітре Європу “Сарматами”», попри те, що цих ракет досі немає на озброєнні в російській армії. 

У вересні до лейтмотивів російської пропаганди додалися меседжі, що «Третя світова та ядерна катастрофа неминучі», «Донбас російський», а російські війська «досягають успіхів». Схожа тенденція трималася й у вересні: мовляв, «Росія та її союзники сильні», «Україна програє війну» та «застосує “брудну бомбу”». Також македонців переконували, що Захід «хоче знищити Росію» та «відповідає за аварію на російських газопроводах».

Польща

Від початку великої війни Польща прихистила найбільше українців, які потребували допомоги, та лобіювала українські інтереси. Тож російська пропаганда тергетувала польський інфопростір чи не найбільше з усіх європейських країн. 

Одним із найпоширеніших меседжів російського агітпропу в Польщі було твердження, що «Польща не повинна допомагати Україні». Найчастіше для просування цього наративу маніпулювали темою волинської трагедії та іншими суперечливими історичними подіями. Наприклад, у червні, щоб демотивувати поляків підтримувати Україну, поширювали фото з Києва, де нібито люди насолоджуються літом, і запитували, чи справді схоже, що вони «потребують допомоги». 

У липні ключовий меседж доповнювали посилами, що українські біженці «нібито мають пріоритет над поляками» та «підривають внутрішню стабільність приймаючої країни». У Польщі також просували меседж, що «українці — нацисти». Писали і про наміри Польщі «анексувати Україну». Схожі тенденції збереглися в липні-серпні. Російські пропагандисти писали, що «українці нападають на мирних людей та чинять інші воєнні злочини». У польських телеграм-каналах зафіксували й згадки про «американські біолабораторії в Україні», які нібито розробляли коронавірус та мавп’ячу віспу. 

Восени аналітики фіксували в польському інфопросторі меседжі про політиків, що «дбають про Україну ціною власних громадян», «українські біженці розбещені та невдячні», «західні медіа брешуть», «Україна поступово українізує Польщу» тощо. Також восени агітпроп розповідав полякам, що «мобілізація в Росії проходить успішно».

Словаччина

У Словаччині за п’ять місяців моніторингу найчастіше фіксували меседж, що «санкції більше шкодять Заходу, ніж Росії». У червні його також доповнювали тезою, що «санкції Росії не шкодять». Також писали, що «Україна програє війну», а воєнна допомога «продовжує війну» та «послаблює країну, яка її надає». 

У липні серед найбільш поширених меседжів були такі: «ЄС / НАТО / Захід слабкі й незабаром розпадуться», «інфляція й енергетична криза спричинені хибним політичним підходом», «ЄС під впливом США». 

У серпні російські пропагандисти писали, що «Україна завдала шкоди Словаччині, бо припинила транзит газу». Також словаків переконували в тому, що Захід — «агресор», який «спровокував Росію на напад» та «використовує Україну для війни». Ще агітпроп переконував мешканців Словаччини, що «Україна обстріляла Запорізьку АЕС». 

У вересні в словацькому інфополі центральними стали російські меседжі, що нібито «Словаччина контролюється США». Пропагандисти переконували, що «західні медіа брешуть», а сам Захід «підриває зусилля з мирних перемовин». Разом із тим, «керівництво США та ЄС некомпетентне», що призвело до «інфляції та енергетичної кризи». Що ж до подій російсько-української війни, то в інфопростір Словаччини просували меседж, що нібито «життя під російською окупацією краще, ніж під українською владою». У жовтні зафіксували меседжі, що «третя світова неминуча», «Україна не є суверенною державою», а українська армія «вчиняє теракти проти мирних людей».

У вересні й жовтні до моніторингу російської дезінформації долучилися команди з Румунії, Сербії та Болгарії. За результатами дослідження, в цих країнах не зафіксували жодного дезінформаційного повідомлення щодо російськомовних меншин та русофобії. 

Румунія

У Румунії найбільше дезінформації поширювали щодо «інфляції та енергетичної кризи в Європі», які спричинені «хибним політичним підходом». Найбільш поширювані меседжі стосувалися подій російсько-української війни. Здебільшого писали, що «Росія і її союзники сильні», «США спровокували війну», а Захід «підриває зусилля з мирних перемовин». Також агітпроп переконував румунів у тому, що «західні громадяни не підтримують Україну».

Дослідники зафіксували у фейсбуку меседж, що «Україна фактично є старовинною румунською територією». Дезінформацію щодо українських біженців у румунському інфопросторі в цей період не поширювали.  

Сербія

У Сербії російські дезінформаційні вкиди переважно стосувалися економічних наслідків санкцій. Мовляв, «санкції шкодять Заходу більше, ніж Росії, або ж взагалі не шкодять їй», «Захід таємно торгує з Росією» тощо. У вересні найбільше просували наратив, що «Захід використовує Україну для війни з Росією». Крім цього, агітпроп намагався переконати сербів, що «Донбас російський», а Захід «винний» у війні.

У жовтні серед іншого просували меседжі, що «ядерна катастрофа неминуча», «НАТО безпосередньо бере участь у війні», «Україна — банкрот».

Білорусь

У Білорусі російська дезінформація звучить чи не найгучніше, адже контрольований державою білоруський інфопростір перебуває під потужним впливом Росії. Тут зафіксували чи не весь спектр російських пропагандистських наративів та меседжів, котрі «виправдовують» Росію та звинувачують Захід у «всіх можливих гріхах».

Зокрема, пропагандисти прагнули приховати справжню роль Білорусі в російсько-українській війні. Для цього просували меседжі, буцімто «Білорусь не бере участі у війні». Також агітпроп поширює меседж самопроголошеного президента Олександра Лукашенка, що «НАТО чи Захід атакуватимуть Білорусь», а тому «Білорусь готова до мобілізації на випадок війни». Також пропагандисти розповідали, що нібито українські військові провокують Білорусь на конфлікт.

Щодо українців поширювали наративи про «нацистів», а також переконували, що «українська армія вчиняє воєнні злочини». 

Україна

Український інфопростір російська пропаганда щоденно атакує численними фейками, маніпуляціями, меседжами й наративами, які команда «Детектора медіа» спростовує і пояснює в режимі реального часу. Зокрема, інформаційними атаками супроводжують масовані ракетні удари. Численними фейками й маніпуляціями підігрівають ситуацію щодо кризового стану української енергосистеми. Дезінформація крокує поряд з українськими біженцями, котрі шукають прихистку від великої війни за кордоном, маніпулює темами, які стосуються українок і представниць й представників ЛГБТ-спільноту. 

Найвдалішими майданчиками для поширення російської дезінформації стали телеграм та інші соціальні мережі. Нещодавно «Детектор медіа» опублікував дослідження щодо  проросійських та окупаційних телеграм-каналів.

Висновки

Росія систематично використовує дезінформацію для досягнення своїх геополітичних цілей. Зокрема, дослідження Принстонського університету (США) «Тренди онлайнових зусиль іноземного впливу» показало, що Росія є глобальною лідеркою в застосуванні дезінформації в інтернеті під час кампаній впливу. Саме Росія відповідає за 62 % таких втручань у внутрішні справи інших країн. «Замість дотримуватися чітко визначеної політичної ідеології, російські зусилля з іноземного впливу видаються достатньо прагматичними та складними, орієнтуючись лише на те, які зміни сприятимуть їхнім геополітичним цілям», — пишуть науковці. Тобто Росія використовує інформацію як зброю, достатньо ефективну. Наприклад, як показують дослідження, окремі наративи російської пропаганди, як-от «Україна — недодержава» або ж «Майдан — це помилка», перекочувавши від російських у проросійські українські медіа, справді вплинули на сприйняття подій українцями. Згідно з соціологічними дослідженнями, у грудні 2021 року, напередодні повномасштабної агресії Росії проти України, тільки 65 % українців вважали, що війну на Донбасі в 2014 році першою почала Росія: натомість 17 % українців говорили, що війну розпочав український уряд, 18 % вагалися з відповіддю на це запитання. Майже 60 % респондентів вважали, що події на Майдані 2014 року — це Революція гідності, справедливе повстання проти авторитарної влади, 24 % — що це незаконний державний переворот, 16 % вагалися з відповіддю. А майже 40 % думали, що через співпрацю з Міжнародним валютним фондом Україна опинилася під зовнішнім управлінням, 38 % вважали, що ця співпраця надає необхідну економічну допомогу, 22 % вагалися з відповіддю.

Результати дослідження «Детектора медіа» та партнерів також доводять, що Росія використовує сталий набір дезінформаційних наративів та меседжів, які стосуються України, й тиражує їх в інфопросторах інших країн. Більшість із цих наративів і меседжів націлені на дискредитацію України як самостійної держави та українського керівництва, яке, як стверджує російська пропаганда, нібито перебуває під впливом третіх сторін. За допомогою дезінформації російська пропаганда змінює реальність: показує, начебто Україна як держава не відбулася; використовує псевдоісторичні факти, щоби переконати світ, що історично Україна була Росією; звинувачує українців у нацизмі, щоб виправдати своє вторгнення тощо. В різний час в інфополі різних країн з’являлися повторювані меседжі російської пропаганди, які підлаштовувалися під інформаційні приводи. Наприклад, низка меседжів з’явилася після вибухів на газопроводах «Північний потік ― 1» та «Північний потік ― 2». Зокрема, пропаганда звинувачувала в них країни так званого Заходу. Або ж сталі меседжі й наративи, наприклад, що Україна програє війну, теж з’являлися в інфопросторах як реакція на найменшу поразку чи успіх української армії на полі бою.

Під час моніторингів інфопростору у країнах Східної Європи аналітики класифікували дезінформаційні наративи й меседжі за кількома основними групами: події російсько-української війни; економічні наслідки санкцій; дезінформація щодо українських біженців; «дискримінація» російськомовних та російської культури; воєнна допомога Україні; воєнні загрози Східній Європі. Загалом за підсумками п’яти місяців моніторингів виокремили більше 300 таких меседжів та наративів. Всі вони потрібні Росії, щоб переконати світ у правильності своїх рішень. Зокрема, вони покликані виправдати війну, переконуючи, що без цього іншим країнам було б лише гірше; спонукати уряди країн, які підтримують Україну, зупинити поставку зброї, бо її розкрадають на місцях; переконати західні суспільства, що без підтримки Росії й, зокрема, її енергетичних ресурсів, вони не впораються тощо.

Така дезінформація небезпечна, адже поляризує європейські суспільства й популяризує розкольницькі плани. Зокрема, дезінформаційні наративи шкодять в умовах, коли у країнах ЄС люди починають відчувати на собі соціально-економічні наслідки війни в Україні. 

Дослідження підготоване на основі результатів щотижневих моніторингів інформаційного простору в країнах Східної Європи, які проводили громадські організації за спільною методологією:

• Болгарія — «Analyses and Alternatives»;
• Чехія — «Prague Security Studies Initiative»;
• Естонія, Латвія, Литва — «Debunk.eu»;
• російськомовний контент у країнах Балтії — «Civic Resilience Initiative»;
• Грузія — «GRASS»;
• Угорщина — «Atlatszo»;
• Північна Македонія — «MOST»;
• Польща — «Fakenews.pl»;
• Словаччина — «Slovak Security Policy Institute»;
• Румунія — «Global Focus»;
• Сербія — «European Western Balkans»;
• Білорусь — «Press Club Belarus»;
• Україна — «Детектор медіа».

Головне фото: Наталія Лобач
Візуалізації: Вікторія Наместнік

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю «Детектора медіа» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.