У вересні-жовтні 2020 року протягом семи тижнів «Детектор медіа» проводив моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів у загальнонаціональних медіа та в регіональному медіапросторі восьми областей — Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської. У кожній області ми аналізуємо онлайн-видання, новини телевізійних каналів, телеграм-канали та фейсбук-сторінки, що поширюють політичні новини. Готуючись до цього дослідження, експерти «Детектора медіа» склали перелік найпоширеніших дезінформаційних наративів, що трапляються в українських медіа та є суголосними з типовими меседжами кремлівської пропаганди. Методологію моніторингу та перелік типових наративів можна побачити тут. Щотижня на «Детекторі медіа» публікувались окремо загальноукраїнський та регіональний звіти.

Загальноукраїнський моніторинг за 19–25 жовтня, 12–18 жовтня, 5–11 жовтня, 28 вересня — 4 жовтня, 21–27 вересня, 14–20 вересня, 7–13 вересня.

Регіональний моніторинг за 19–25 жовтня, 12–18 жовтня, 5–11 жовтня, 28 вересня — 4 жовтня, 21–27 вересня, 14–20 вересня, 7–13 вересня.

Дезінформаційні наративи — це не лише фейки. Це суміш правдивих і напівправдивих, перекручених і тенденційно дібраних фактів, оціночних суджень, деякі з яких видають за факти, вирваних із контексту цитат та інші маніпуляції. Геть фантастичні історії й неправдиві повідомлення в потоках проросійської пропаганди українських медіа трапляються не так часто. В більшості випадків їх озвучують або політики (як правило, «Опозиційної платформи — За життя» — головного генератора проросійського політичного дискурсу в Україні), або політичні коментатори, хоча трапляються й фейки, створені журналістами. Ми зібрали десять найзнаковіших вигадок проросійських медіа за час виборчої кампанії 2020 року.

Іноземні ядерні бомбардувальники вперше над Україною

Фейк: медіа «ОПЗЖ» попереджають: «Украинской власти мало биолабораторий Пентагона — теперь над Украиной будут летать американские бомбардировщики, способные нести ядерное оружие. Появление впервые в истории нашей страны иностранных ядерных бомбардировщиков над территорией Украины сложно расценивать иначе как зловещее предзнаменование. Усилился риск того, что украинская земля и дальше будет использоваться в целях геостратегической конфронтации и ей уготована роль Афганистана XXI столетия. Более того, обозначилась угроза обмена ядерными ударами на территории Украины. "Жизненно важные учения" могут превратить нашу землю в безжизненное пространство». 

А насправді: пара літаків В-52Н, здатні нести ядерне озброєння, брала участь у навчаннях «Об’єднані зусилля-2020» (звісно ж, без жодного ядерного озброєння). Але американські бомбардувальники не були першими іноземними літаками, здатними нести ядерне озброєння, що з’явилися над Україною. У березні 2019 року Росія розмістила на окупованій території України стратегічні бомбардувальники Ту-22М3, які можуть нести ракети з ядерними боєголовками. Й це лише частина підготовки до потенційних ядерних ударів, яку Росія вже кілька років веде в окупованому Криму. Жодних протестів із цього приводу «Опозиційна платформа — За життя» не висловлювала.

Влада винна в убивствах опозиціонерів

Фейк: проросійські медіа поширили матеріал із заголовком «Марчевський: У вбивствах опозиціонерів винна влада». Керівник молодіжного крила «Опозиційної платформи — За життя» і водночас топменеджер телеканалу «112» Артем Марчевський говорить: «У мене є питання лише до влади, яка контролює ось цих радикалів. Згадаймо напади в Харкові, розстріл активістів "Патріоти за життя", де був дійсно замах на вбивство. Там людей дійсно добивали, і вони досі перебувають у лікарнях. Все це вилилося в конкретне вбивство людини, нашого партійця. Я думаю, що зараз буде дана команда подавати це як якийсь побутовий конфлікт, але чи часто в конфліктах фігурує балаклава? Балаклава фігурує, коли цілеспрямовано йдуть з кимось розправлятися, вбивати, скоювати злочини. Поки влада не захоче зупинити цих націоналістів і радикалів — такі ситуації будуть виникати. Влада насправді контролює всіх цих злочинців і каже їм, що робити. Кого бити, кого вбивати, кого лякати, а кого не чіпати. Це результат їхніх розпоряджень».

А насправді: можливо, Артема Марчевського дезінформував його колега по партії Ілля Кива, який 27 серпня повідомив про «жертв розстрілу автобуса» з «активістами» організації «Патріоти — За життя» під Люботином на Харківщині. Втім, ніхто з постраждалих від цього нападу не загинув. 

Марчевський каже про смерть Павла Седляра — кандидата в депутати ради Вишківської ОТГ на Закарпатті. Чоловіка побили 4 жовтня, а повідомлення про смерть з’явилося 8 жовтня. За час, що минув від побиття до смерті, живий і на вигляд здоровий Седляр устиг дати інтерв’ю, кадри якого можна побачити в сюжеті каналу ZIK. Звісно, не можна виключати, що побиття стало причиною пізнішої смерті; в «ОПЗЖ» попередили, що смерть «спробують списати на хворе серце» (гостра серцева недостатність — офіційна причина) і сказали, що Седляр був «мирною людиною, займався бізнесом і брав участь у виборчій кампанії». Окрім припущень однопартійців і слів самого Седляра, в матеріалах навіть медведчуківських медіа немає жодних доказів, що напад був пов’язаний із політичною діяльністю, як і свідчень гострої політичної боротьби між владою та проросійською партією саме у Вишківській ОТГ. Що не завадило «ОПЗЖ» розтрубити про «політичне вбивство» не відомого за межами сіл Вишково і Велятино чоловіка на всю Україну і навіть Росію. Що не дивно, адже в процесі просування наративу «переслідування опозиції» медіа «ОПЗЖ» називали інциденти на зразок обливання агітаційних наметів фарбою або псування листівок «замахами» і «атаками».

Коронавірус створили в американській біолабораторії в Україні

Фейк: вигадана росіянами та відроджена українськими медіа історія про «американські біолабораторії» масово використовувалась у передвиборній риториці «ОПЗЖ». Колишня регіоналка, а тепер активістка «ОПЗЖ» та «Українського вибору» Інна Іваночко в ефірі каналу ZIK говорить: «Ні для кого не секрет, що на території України знаходяться 15 біолабораторій саме американських, і вони знаходяться тут не один рік, а вже більше десятка років. Наскільки я пам'ятаю, з 2005 року. І ніхто не звертає уваги на те, що смертність українців за цей час збільшується. Відповідно, цілком імовірно, що саме вірус пішов з України, тому що низький рівень життя населення, наших українців кидають по всьому світу. Це заробітчани. Це Польща, Італія, Португалія і пішло-поїхало. Так же само виїжджають і в Америку. Відповідно, цілком можливо і ймовірно, що цей вірус пішов від нас».

А насправді: «Детектор медіа» пояснював, звідки взявся фейк про біолабораторії, ще півроку тому. Представниця ГО «Український вибір» Інна Іваночко, яка не раз організовувала проросійські провокації у Львові (СБУ в курсі), не вигадала нічого нового. Про освіту пані Іваночко нам дізнатися не вдалося, але «цілком можливо й імовірно», що менеджерка «Консорціуму агентств економічної безпеки» не має нічого спільного з вірусологією, медициною і статистикою. Смертність в Україні з 2005 року невпинно знижується (але ми не стверджуємо, що це якось пов’язано з американськими лабораторіями).

Американці в агонії заблокували ютуб-канал Медведчука, щоби приховати правду

Фейк: проросійські ресурси повідомляють: «Блокирование Youtube-канала оппозиционного политика, выступающего против внешнего управления Украиной со стороны США, является актом политической мести за принципиальную позицию Виктора Медведчука, его активность, направленную на расследование деятельности биолабораторий Пентагона на территории Украины… призвано помешать донесению до Украинского народа объективной, невыгодной Соединенным Штатам Америки информации о вакцине "Спутник V"… направлено на ограничение права украинцев на информацию о достигнутых Виктором Медведчуком в ходе переговоров с Владимиром Путиным договоренностях относительно снятия в одностороннем порядке ответных санкций с ряда украинских предприятий, что позволит им нарастить объемы производства, дать работу гражданам нашей страны, остановить волну банкротств предприятий и продажу их за бесценок наравне с землей и недрами Украины, в чем заинтересованы финансово-промышленные круги в США». Медведчуківський пул також поширив колонку телеведучого Дениса Жарких, де, зокрема, є такі слова: «Цинично, не правда ли? Ведь завтра Вашингтон будет кричать о нарушении свободы слова в других странах. А то, что они делают в зависимой Украине, это что? Я бы назвал это агонией». А ось слова політкоментатора з медведчуківської обойми Михайла Чаплиги: «Сьогодні у Медведчука заблокували його канал на ютюбі, відео на якому переглянули 158 мільйонів разів. Причому це найбільше число переглядів серед усіх українських політиків. І все це "звичайно" ж не порушення свободи слова (сарказм). Вибачте, але це тотальне ядерне інформаційне бомбардування по тому, хто всуху виграє на американських же ресурсах у проамериканських політиків. Це не "свобода слова" — це брудні методи боротьби і подвійні стандарти».

А насправді: достеменно не відомо, чому ненависник усього західного й викривач зовнішнього управління Медведчук обрав для поширення своїх меседжів саме американський сервіс YouTube (а не російський аналог RuTube, не заблокований в Україні). Але як власнику популярного ютуб-каналу нардепові точно варто було прочитати правила використання цього сервісу. Ще у березні адміністрація YouTube попередила, що частіше видалятиме відео з неправдою про коронавірус, а канали, що поширюють таку неправду систематично, блокуватиме. Неодноразові заяви Медведчука про «дієвість» та «перевіреність» російської вакцини, яка насправді ще не пройшла клінічних випробувань, та інші твердження, які можуть підштовхнути аудиторію до використання небезпечного препарату — типова неправда про коронавірус, тож у блокуванні Медведчука нема нічого дивного.  Ані американський уряд, ані Джордж Сорос, ані навіть керівництво Google не приймають рішень про блокування каналів — це робить комп’ютерна програма, яка аналізує зміст відео та скарги користувачів. Тож своєї «агонії» американці, скоріш за все, навіть не зауважили, а дізнатися, що заблокували видатного політичного лідера, могли хіба що з Russia Today.

Британська субмарина у степах України

Фейк: проросійські медіа цитують одного з лідерів «ОПЗЖ» Вадима Рабиновича: «... Они хотят Николаев отдать под британскую базу, остальное заложить в западные банки, а наблюдательные советы наполнить заграничными надсмотрщиками. Вот что предлагают нам "слуги" Зеленского! Да кто вы такие, что имеете право торговать нашей страной?!» Меседж про «британські військові бази» і навіть інтервенцію й колонізацію широко розповсюдився в медіапросторі. У російському ресурсі «Новостное агентство “Харьков”» британські військові бази перетворилися на американські. До створення фейку доклався й представник «Слуги народу» Олександр Дубінський, який коментував на каналі «Наш» «бази НАТО в Очакові». А ведучі телеканалу NewsOne провокували «слугу» Неклюдова, аби він коментував «зміни до Конституції, що дозволять будувати іноземні військові бази в Україні».

А насправді: проросійським медіа не вдалося перевершити російського пропагандиста Дмитра Кисельова, який оголосив, що Україна буде будувати базу військово-морського флоту в Сєверодонецьку (у 200 кілометрах від моря). Хоча Миколаїв замість Очакова — це теж двійка з географії. Британія ж усього лише запропонувала Україні кредит на модернізацію українських військово-морських баз в Очакові та Бердянську. Наголосимо, що йдеться не про заснування чи будівництво нових баз (хоча саме так маніпулятивно потрактувала цю новину проросійська пропаганда),  а про вдосконалення тих, які вже існують.

Посольство США заборонило купувати російську вакцину

Фейк: медіа з пулу «ОПЗЖ» повідомили: «Посольство США на своей странице в социальной сети Facebook обнародовало сообщение о том, что Украина не будет покупать российскую вакцину от коронавируса. Это решение посольства США было доведено до министра здравоохранения Украины Максима Степанова на спешно организованной встрече с временной поверенной в делах США в Украине Кристиной Квин. Это грубое и возмутительное вмешательство во внутренние дела Украины является реакцией на позицию украинского министра, который ранее в эфире телеканала NewsOne допустил возможность закупки российской вакцины, и служит хамским образчиком внешнего управления США нашей страной, которое даже не пытаются маскировать». Проросійські пропагандисти подали це як «спростування спростування фейків»: «У нас дуже часто розповідали, що от фейк, дезінформація про зовнішнє управління, ніякого зовнішнього управління немає і так далі. А що ми з вами спостерігаємо? І це не перша історія». На сайті MigNews, що належить Вадиму Рабиновичу, повідомили: «Медведчук договорился о поставке в Украину наиболее востребованной в мире вакцины от коронавируса. Однако власть по приказу посольства США отказалась от российской вакцины».

А насправді: заява посольства США дослівно: «Вчора Тимчасова повірена у справах США Крістіна Квін запросила на конструктивну колегіальну вечерю Міністра Степанова, щоб обговорити боротьбу з COVID-19 та реформи сектору охорони здоров'я. Україна НЕ купуватиме російську вакцину від COVID, яка не пройшла клінічних випробувань на безпечність!» Немає нічого дивного в тому, що після заяви представника «Слуги народу» Качури, що Україні слід купити російську вакцину (ці свої слова він сам потім назвав фейком), американське посольство захотіло почути позицію української влади з уст міністра, довідалось її й переказало на своїй сторінці. Навіть якби йшлося про «рішення посольства» (хоча зазвичай посольства не вповноважені приймати жодних рішень), воно було б запізнілим — двома днями раніше, 14 жовтня, Максим Степанов заявив, що Україна не купуватиме російську вакцину, бо вона не пройшла клінічних випробувань. Але й у цій заяві немає нічого нового — ще у серпні Міністерство охорони здоров’я повідомляло, що вакцину, яка не пройшла клінічних випробувань, не купуватиме. Вся без винятку інформація про умоглядну можливість закупівлі російської вакцини, переговори, домовленості, пропозиції чи відмови була породжена проросійськими медіа, а подекуди буквально вичавлена ведучими проросійських каналів із представників влади (як у цьому випадку на NewsOne) або навіть парламентської опозиції (у цьому ефірі на «Україні 24»).

Медведчук запустить Лисичанський нафтопереробний завод

Фейк: у фейсбук-групах Луганської області поширили повідомлення: «В ближайшее время будет запущен Лисичанский нефтеперерабатывающий завод, работа которого была законсервирована в 2012 году. Об этом заявил председатель политсовета партии "Оппозиционная платформа — За жизнь" Виктор Медведчук на встрече с избирателями и партийным активом в Луганской области. “Этот завод был законсервирован в 2012 году, были попытки его расконсервировать в 2014 году. К сожалению, сегодня там продолжает работать в условиях консервации около 400 человек. Я могу сказать, что мы ведем переговоры длительное время, и уже есть предварительные договоренности о том, что в течении 9 месяцев мы сможем запустить Лисичанский нефтеперерабатывающий завод”. Он добавил, что партия "Оппозиционная платформа — За жизнь" берет на себя обязательства по возобновлению работы предприятия». Заява також з’явилась у медіа «ОПЗЖ» та на низці сайтів-сміттярок.

А насправді: Лисичанський нафтопереробний завод належить російській корпорації «Роснефть». Ця корпорація 2013 року відмовилася продати контрольний пакет акцій українській владі, хоча завод був збитковим перед зупинкою на ремонт у 2012 році (за часів дружби з Росією, між іншим) й далі, простоюючи, приносить лише збитки. 2014 року підприємство законсервували. Російське агентство РБК, побачивши заяву Медведчука, звернулось до «Роснефти» й отримало відповідь: «В настоящее время у “Роснефти” нет планов расконсервации Лисичанского завода».

Влада закликала єврейські громади молитися за Бандеру й Шухевича

Фейк: посилаючись на «директора Українського єврейського комітету Едуарда Долинського», «Вести» в матеріалі під заголовком «КГГА порекомендовала еврейским общинам молиться за Бандеру и Шухевича» повідомляють: «Ссылаясь на указ Порошенко от 2014 года, КГГА рекомендует еврейским общинам провести 14 октября, в день создания ОУН-УПА, молебен с целью Почтения защитников Украны всех поколений».

А насправді: спростування є вже в самому дописі Едуарда Долинського, якого проросійські медіа часто використовують для підживлення пропагандистського наративу «Україна — нацистська держава». (Про інші, ще очевидніші фейки, які поширює Долинський, ми розповідали тут.)

У документі, фото якого наводить Долинський, ідеться про молебень за «українське військо та захисників України». «Бандера й Шухевич» у заголовку притягнуті за вуха: День захисників України відзначається 14 жовтня у свято Покрови, знакове для українського козацтва. Дата заснування Організації українських націоналістів — 3 лютого 1929 року. За однією з версій істориків, перший загін українських повстанців у Сарнах сформований у жовтні 1942 року, однак дані про це не настільки певні, щоб можна було називати саме 14 жовтня днем створення УПА. Святкувати 14 жовтня як «День створення УПА» почали після постанови Української головної визвольної ради 1949 року, але в самій постанові немає твердження, що саме в цей день заснована УПА. В усякому разі до заснування повстанських загонів не мали стосунку ані Бандера (сидів у нацистському концтаборі), ані Шухевич (був у цей час у Білорусі).

Золота епоха правління Медведчука

Фейк: Катерина Стриженова, яка потрапила в базу псевдоекспертів «Текстів» як авторка маніпулятивних панегіриків Медведчукові, пише на сайті «Кореспондент.нет»: «Народ помнит, как Медведчук во времена Леонида Кучмы фактически руководил Украиной. И как в начале 2000-х начался рост благосостояния населения, как начал оформляться средний класс, как стало безопасно ходить по улице и вести бизнес. На фоне всё ухудшающегося экономического состояния государства, у людей возникает потребность в политической силе и политиках с сильной позицией в отстаивании интересов Украины и её граждан, а не политических “слуг” Джорджа Сороса и демократов из США и других стран Западной Европы. А ведь во время “золотой эпохи” Кучмы-Медведчука нашу страну уважали на мировой арене, Украина с выгодой для себя и своих граждан сотрудничала и с Западом, и с Востоком». Раніше про епоху правління Медведчука ми чули в пропагандистському фільмі Олівера Стоуна, маніпуляції якого докладно розбирали.

А насправді: Віктор Медведчук був впливовим політиком за часів президентства Леоніда Кучми, але те, що він «фактично керував Україною» — неправда. У 1998–2000 роках він був заступником, у 2000-2001 роках — першим заступником голови Верховної Ради. Посаду, з якої Медведчук міг істотно впливати на главу держави — керівника адміністрації Кучми — він зайняв у жовтні 2002 року. Тоді у владі існувало кілька потужних груп впливу, одна з яких — «донецька» — посилилась із призначенням у листопаді 2002 року прем’єр-міністром Віктора Януковича. Більшість ключових посад в уряді займали люди, не пов’язані з середовищем Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Медведчука. Ось вам і «керівник України». І ці люди звинувачують своїх опонентів у переписуванні історії! :)

Навіть якщо припустити, що два з половиною роки головування Медведчука в Адміністрації президента — це і була «золота епоха», то показники валового внутрішнього продукту в Україні почали зростати раніше — у 1999 році, коли уряд очолював неблизький Медведчукові Віктор Ющенко. Зростання ВВП тривало до 2009-го (року світової фінансової кризи), 2010-го відновилось зі значно скромнішими темпами і зупинилось 2013 (ще до Революції гідності та війни). У розквіт «золотої епохи» ВВП на душу населення був 1367 доларів, а у 2018-му — 3095. Середня зарплата у 2004 році — 111 доларів, тепер — 419 (більше, ніж у 2013-му). Звісно, це не єдині показники добробуту населення, однак факт, що за часів голови АП Медведчука українці жили значно гірше, ніж зараз.

Школярам хочуть заборонити говорити російською на перервах

Фейк: перед виборами проросійським політичним силам дуже потрібні свідчення утисків російськомовних, тож їх виколупують із кожної дірки або просто вигадують. «Страна.ua» пише: «Как видим, некоторые украинские ученые видят в двуязычии украинский детей не просто данность или культурную особенность (как это воспринимают, к примеру, в Евросоюзе), а целую проблему. Причем такая точка зрения транслируется на уровне правительства. Что же до рецептов решения этой "проблемы", то здесь все традиционно: новые запреты. Говорить на русском во время перемен хотят запретить даже учителям из русскоязычных регионов, где русский — родной и для детей, и для учителей, и для родителей». І якщо в самому матеріалі йдеться про «примушування учителів», то далі наводиться коментар політика, який коментує чомусь «примушування дітей»: «Нардеп от ОПЗЖ Ренат Кузьмин уверен: принуждение детей говорить на каком-либо языке — насилие, а описанная проблема —  выдуманная». Вийшла ціла хвиля матеріалів із промовистими заголовками: «В Институте украинского языка предлагают запретить в школах говорить по-русски на переменах», «В Украине предлагают запретить в школах говорить по-русски на переменах», «В Институте украинского языка предлагают запретить в школах говорить по-русски на переменах», «"Нужно заставить". Почему в школах продолжают говорить по-русски и как предлагают с этим бороться» тощо. 

А насправді: старша наукова співробітниця Відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови Оксана Данилевська висловила свою думку під час круглого столу. Дослівно вона сказала таке: «Діти приймають те, що для школи мають бути чітко прописані правила.  І от правило має бути одне, загальне для всіх: якщо це школа з українською мовою навчання, то, безумовно, вчителі мають користуватися цією мовою, не демонструючи подвійні стандарти, коли вони у класній кімнаті користуються українською, а лише лунає дзвоник, виходять у коридор і перемикаються на російську. Такий приклад є набагато дієвішим і переконливішим у реальному житті для засвоєння певної мовної поведінки». Отже, йшлося не про школярів, а саме про вчителів, які, на думку дослідниці, мали б розмовляти українською на роботі поза уроками. До того ж, Інститут української мови Національної академії наук України — не орган влади, а дослідницька установа. Ані наукові співробітниці, ані навіть керівництво цього інституту не може нікому нічого забороняти. Характерно, що коли публічні політики в ефірі проросійських медіа, наприклад, називають війну на Донбасі громадянською, і самі політики, і журналісти, які дозволяють їм це робити, прикриваються свободою слова та правом на власну думку. В цьому ж випадку думка однієї дослідниці прирівнюється до державної політики.

До речі, стаття 12 закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» констатує: «Робочою мовою діяльності органів державної влади… органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова». Отже, робочою мовою в комунальних установах, якими є більшість шкіл, має бути українська.