У вересні-жовтні 2020 року протягом семи тижнів «Детектор медіа» проводить моніторинг (про)російських дезінформаційних наративів у загальнонаціональних медіа та в регіональному медіапросторі восьми областей — Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Одеської, Запорізької, Дніпропетровської та Харківської. У кожній області ми аналізуємо онлайн-видання, новини телевізійних каналів, телеграм-канали та фейсбук-сторінки, що поширюють політичні новини. Готуючись до цього дослідження, експерти «Детектора медіа» склали перелік найпоширеніших дезінформаційних наративів, що трапляються в українських медіа та є суголосними з типовими меседжами кремлівської пропаганди. Методологію моніторингу та перелік типових наративів можна побачити тут.

Щотижня на «Детекторі медіа» публікуються окремо загальноукраїнський та регіональний звіти. Попередні звіти читайте тут, тут, тут, тут....

Кількість прикладів наративів проросійської пропаганди, виявлених в українських медіа протягом аналізованого тижня:

Під «дезінформаційним наративом» у цьому моніторингу мається на увазі сталий набір тверджень або оцінок, який, на думку авторів моніторингу, загалом покликаний впливати на громадську думку, перебільшуючи або спотворюючи картину дійсності. Усі наративи з переліку є типовими для російських пропагандистських ЗМІ, тому в моніторингу фіксуються співзвучні з ними твердження та оцінки. Оскільки неможливо з’ясувати мотивацію тих чи інших журналістів, медіа або інших поширювачів медіаконтенту, автори моніторингу не стверджують, що вони займаються цілеспрямованою проросійською пропагандою, а, наприклад, не просто критикують чинну владу або певних політичних опонентів. А лише констатують, що в їхніх матеріалах з’являються меседжі, тотожні або близькі до наративів Кремля.

Порівнюючи результати моніторингу ЗМІ за 7‒13 та 14‒20 вересня з даними моніторингу за 21—27 вересня, бачимо, що з наближенням місцевих виборів, а також в унісон із поточними подіями / інформаційними приводами, інтенсивність поширення певних наративів змінюється. На цьому тижні різко побільшало матеріалів, пов’язаних із Кримом та обставинами його втрати; почастішали згадки про «нацистську державу»; а одним із ключових наративів стало «посилення антизахідних настроїв». Також частішають приклади поширення наративу «зрив місцевих виборів», покликаного делегітимізувати чи поставити під сумнів результати виборів у тих громадах, де проросійські сили не здобудуть бажаної перемоги. Найбільше прикладів поширення (про)російських наративів, як і раніше, ми фіксуємо у виданнях «Страна.uа», «Вести», MigNews, «Подробности», на каналах «112», NewsOne, ZIK та «Інтер», а також на різних платформах, які поширюють (часто без змін і доповнень) заяви «Опозиційної платформи — За життя».

Україна — недодержава. Для підживлення цього наративу протягом тижня використовували такі меседжі:

• держбюджет на 2021 рік провалений, а «те, що подали, — катастрофа» («112»);
• «центральна влада руйнує все те, що було побудовано до них» («112»);
• некомпетентний уряд скоро відправлять у відставку, а на парламент чекають перевибори (ZIK);
• ДБР, НАБУ, САП виконують бутафорну функцію («Эхо Киева»);
• влада не розуміє, що відбувається на ринку, а тому зростають ціни («Эхо Киева»);
• тестування суддів — це «приниження і узаконена дискредитація» (ZIK);
• прикордонник порівняв військових української армії зі свинями («112»);
• нацгвардійців годують личинками — «в українській армії вибухнув скандал, як на броненосці Потьомкін» («Страна.ua»);
• боротьба з корупцією — показова (ZIK);
• шахтарі протестують, а перемовини з владою нічого не дають («Вести», NewsOne);
• влада заробляє на коронавірусній епідемії («Страна.ua»);
• уряд не бореться з наслідками економічної кризи («Страна.ua»);
• гривня продовжить падіння («Страна.ua»);
• руїна в авіаційній галузі («Страна.ua») призвела до катастрофи Ан-26 із курсантами — «коли будь-якій техніці 40+ років — вона приречена в якийсь момент впасти» («Страна.ua»), «авіакатастрофа Ан-26 на совісті влади, яка допустила бардак і уявні реформи» (заява «ОПЗЖ»), «це патріотична братія купила хлопцям квитки в останній рейс на небо» («Страна.ua»);
• медицини немає — «плоди того, що нам залишила в спадок пані Супрун, яка розпочала так звану медичну реформу» («Подробности»);
• «фармацевтична мафія» змусить українців колоти «мутні» вакцини («Страна.ua»);
• пенсійна система розграбовується — «це спроба зменшити надходження до Пенсійного фонду і забезпечити безбідне життя друзям Галини Третьякової» (ZIK).

Як зазвичай, у матеріалах, що містять такі твердження, використовується поєднання реальних фактів із перекрученнями або перебільшеннями, маніпуляції причинно-наслідковим зв’язком та тенденційний добір фактів і думок, що в кінцевому підсумку підживлює наратив «недодержави».

Приклад:

«Крушение самолета, который должен был проходить техобслуживание и у которого во время полета отказал левый двигатель, заставляет проводить аналогии с общей ситуацией в стране.

Основные механизмы государства, такие как экономика, социальная сфера, медицина и образование, изношены и могут отказать в любой момент. Ограничение конституционных прав украинцев, в частности права избирать и быть избранными, лишает их гарантированных Основным Законом прав и свобод. Нищета и коррупция лишь усугубляют те угрозы, с которыми ежедневно сталкиваются пассажиры самолета под названием "Украина", хорошо осознающие, что они не могут положиться на экипаж и пилота этого самолета — Президента Зеленского. Это происходит потому, что вместо исполнения своих обязанностей Зеленский занят клоунадой в угоду западным хозяевам, которые ввели внешнее управление Украиной как колонией» (ZIK).

Україна — нацистська держава. Популярнішим цього тижня став наратив «Україна — нацистська держава». В його межах можна побачити тези про слабкість влади, яка «боїться націоналістів-радикалів», та про «переписування історії». Зокрема:

• влада виконує забаганки «вулиці» (ZIK);
• «репресії» «Національного корпусу» проти каналів Медведчука («Вести», «Страна.ua») у вигляді нетривалого пікету під будівлею одного з проросійських телеканалів, який було подано як перешкоджання роботі ЗМІ з боку націонал-радикалів («112»);
• актуалізували вже підзабуті «таємні тюрми СБУ» («112»);
• утиски прав російськомовних громадян (сайти організації «Украинский выбор» та «ОПЗЖ» і сайти пов’язаних з ними телеканалів з посиланням на соцопитування), зокрема у контексті навчання в школах українською мовою («Страна.ua»).

Приводом для матеріалів про «реабілітацію нацизму» в Україні стало рішення Шостого апеляційного адмінсуду Києва, згідно з яким символіка дивізії СС «Галичина» не є нацистською («Страна.ua»). Такий же резонанс на проросійських майданчиках спричинило фото зі сторінки працівниці Держархіву в касці зі свастикою (ZIK).

Проросійські ресурси в цей же час розганяли історію про письменницю Ларису Ніцой, яка посварилася з касиром одного з київських супермаркетів через відповіді на її питання російською мовою («112», «Страна.ua», ZIK, «Вести», NewsOne). Частиною наративу «утисків російськомовних» стало й незбалансоване та перебільшене висвітлення «планів» Ради національної безпеки і оборони «поставити на облік» користувачів «Вконтакті» (насправді йдеться не про плани здійснити, а про плани обговорення такої можливості). Водночас проросійські медіа поширювали заяву адміністрації російської соцмережі, яка виступила проти «переслідування людей за відвідування ними соціальних мереж, інформаційних ресурсів та поширення особистої думки» та закликала українську владу дати громадянам «право вільно висловлювати позицію і обмінюватися інформацією, спілкуватися і користуватися тими сервісами, які вважають для себе зручними і корисними» («Вести», «Страна.ua», «Подробности»). Як і в попередні тижні, матеріали про блокування соцмереж не мають необхідного бекґраунду, що дозволив би зрозуміти мотивацію рішення про блокування.

Приклад:

«В Украине полным ходом идет реабилитация гитлеровских пособников и самой нацистской идеологии. При Порошенко, а теперь и при Зеленском, этим открыто занимается украинская власть при поддержке разномастных национал-радикалов. Коверкается история, именами фашистских коллаборантов называют улицы и вешают им мемориальные доски, а подвиг воинов-освободителей стараются очернить. Власть отказывается праздновать День Победы в Великой Отечественной войне, не хочет чествовать ветеранов, но давит на суды, заставляя их принимать губительные для общества решения. 23 сентября Шестой апелляционный административный суд отменил решение нижестоящей судебной инстанции и заключил, что символика дивизии СС "Галичина" не является нацистской. Тем самым, суд фактически отменил решение Нюрнбергского трибунала и, забыв обо всех трагедиях войны и ужасах нацизма, разрешил открыто популяризировать деятельность эсэсовцев в Украине» (ZIK, «Подробности», NewsOne, «112», MigNews).

Зовнішнє управління. Кількість матеріалів, що підживлюють цей наратив, зросла попереднього тижня разом з агітаційною активністю «Опозиційної платформи — За життя» й залишається високою. Зокрема ми зафіксували меседжі:

• про небажаність іноземців у владі («112»);
• про «міжнародних шахраїв», які начебто створили в Україні «псевдоантикорупційні» органи, що з корупцією не борються, але порушують кримінальні справи проти інакодумців і грабують країну («112»);
• про кредит від Європейського союзу в обмін на контроль над правоохоронною системою і верховенством права («Эхо Киева»);
• про «мародерів карантину», які замінили «мародерів Майдану» («112»);
• про ринок землі, що відкритий для розпродажу земельних ресурсів в руки іноземців і олігархів («112»);
• про Україну як сировинний придаток для Європи («112»);
• про вирубку лісу нібито в інтересах європейського бізнесу («112»);
• про позицію влади щодо визнання Косово як приклад зовнішнього управління (MigNews);
• про посольство США, яке нібито замість громадян забезпечує легітимність влади («112»).

Здебільшого ці матеріали складаються з передвиборних заяв представників «Опозиційної платформи — За життя» та експертів із орбіти медіа Медведчука.

Приклад:

«Ренат Кузьмин, "ОПЗЖ": Украина находится под полным иностранным контролем и управлением. Иностранные мошенники и аферисты с целью личного незаконного обогащения, вступив в сговор с украинскими олигархами, под прикрытием Майдана в 2014 году совершили в Киеве вооруженный государственный переворот. Они захватили ключевые посты в государстве, взяли под контроль систему государственного управления, правоохранительные органы и перенаправили финансовые потоки государства в собственные карманы, после чего вывели украденное в офшоры. Фактически Украина оккупирована иностранными преступниками и представителями спецслужб западных государств, работающих в геополитических интересах своих правительств» (NewsOne).

Посилення антизахідних настроїв. Цей наратив іде у зв’язці з наративом про зовнішнє управління й часто трапляється в тих самих матеріалах. Його також використовують замість доволі рідкісних (бо, ймовірно, занадто небезпечних) закликів до єдності з Росією та зміни вектору інтеграції. (Про)російські медіа використовують стереотипи та архетипи громадян пострадянської країни, засновані на образі зовнішнього ворога. Зокрема не припиняється експлуатація фейку про американські біолабораторії в Україні. Протягом тижня цю тему педалював канал «112», дійшовши до твердження, що коронавірус був створений саме в цих лабораторіях. В іншому матеріалі «112» кураторкою «біолабораторій» назвали Уляну Супрун.

Для тих, кого не переконує аргумент про співпрацю з Міжнародним валютним фондом як форму втрати суверенітету, проросійські пропагандисти припасли прагматичніші аргументи: мовляв, запозичені в міжнародної фінансової інституції гроші використовують неефективно й переважно витрачають на обслуговування влади («112»). Віктор Медведчук на ZIK та в інших медіа «ОПЗЖ» маніпулює цифрами, пояснюючи зниження експорту українських товарів до США та країн ЄС тим, що ці країни — погані партнери. Тут же експерти з пулу каналів Медведчука прогнозують, що Україна відмовиться від угоди про асоціацію з Євросоюзом. «Страна.ua» оголосила, що Європейський союз «зневірився в реформуванні України і закрив проєкт».

Медіа з пулу «ОПЗЖ» потрактували спільні навчання з американською авіацією як «повзучу окупацію України» (ZIK), «Страна.ua» — як підтвердження до начебто підготовки до війни НАТО з Росією на території України і підготовку до ядерному удару по Криму. «Вести» активно висвітлюють усе пов’язане із заявами Андрія Деркача, якого США назвали російським агентом. Навіть смерть судді Рут Гінзбург стала для медіа «ОПЗЖ» приводом для маніпуляцій: «Битва за заповнення вакансії, яку утворила у Верховному суді США смерть Рут Гінзбург, нагадала, що наші заокеанські наставники доволі далекі від стандартів, які вони проповідують в Україні» (ZIK).

Приклад:

«Ні для кого не секрет, що на території України знаходяться 15 біолабораторій саме американських, і вони знаходяться тут не один рік, а вже більше десятка років. Наскільки я пам'ятаю, з 2005 року. І ніхто не звертає уваги на те, що смертність українців за цей час збільшується. Відповідно, цілком імовірно, що саме вірус пішов з України, тому що низький рівень життя населення, наших українців кидають по всьому світу. Це заробітчани. Це Польща, Італія, Португалія і пішло-поїхало. Так же само виїжджають і в Америку. Відповідно, цілком можливо і ймовірно, що цей вірус пішов від нас» (ZIK).

Україну врятує дружба з Росією. Більш прямолінійний і менш поширений наратив, що продовжує агітаційну лінію «ОПЗЖ»: тільки Росія і Китай можуть допомогти українцям вижити. Одна з типових його частин — докладне позитивне висвітлення зусиль Росії з запровадження вакцинації від коронавірусу та зображення Путіна «доброчинцем», що рятує світ від пандемії («Подробности») й людиною, що заслуговує на Нобелівську премію миру («Вести», ZIK). Також пропагандисти стверджують, що «повернення на традиційні ринки країн СНД є ключовим елементом відновлення вітчизняної промисловості» (ZIK); «світ втомився від роздільних ліній, що поділяють держави на них і нас» («112»).

Приклад:

«Артем Марчевський, "ОПЗЖ": Наша страна в тупике. Мы либо должны поменять вектор развития, либо мы скатимся в пропасть, в которой мы уже и так есть. Мы должны развивать любые индустрии, которые приносят добавочный стоимость.  Мы должны избавиться от западных партнёров, так называемых, которые реально не партнёры, а хозяева. Нужно реструктуризировать внешний долг и начать работать на граждан, а не на долги» (NewsOne).

Громадянська війна. З огляду на сумнівні перспективи помітного просування в переговірному процесі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі у вигідному Росії напрямку, пропагандисти зосередилися на тому, щоби перекласти відповідальність за війну на українську владу. До позиціонування збройного конфлікту як внутрішньоукраїнського були залучені й медіа, і блогери, й навіть священнослужителі. Українська православна церква Московського патріархату стала головним ньюзмейкером тижня в питанні «громадянської війни», влаштувавши форум «Люди миру» у Святогірській лаврі на Донеччині, насичений проросійською риторикою.

Пропагандистські медіа протягом тижня повідомляли, що:

• це українські політики війною розділили свій народ («Подробности»);
• політики хочуть війни (ZIK);
• «Резников "обнулив" Мінський процес» (ZIK);
• українські силовики начебто вбивають мирних мешканців на Донбасі, а суди не хочуть розслідувати справи («Страна.ua»);
• «коли в Україні заходить мова про виконання Мінських угод і надання Донбасу особливого статусу, влада починає лякати, що націоналісти піднімуть бунт, організують новий Майдан і скинуть владу» («Страна.ua»).

Наскрізною особливістю практично всіх матеріалів, що підживлюють цей наратив, є відсутність згадок про Росію як сторону конфлікту або бодай країну, яка підтримує бойовиків на окупованих територіях.

Приклад:

«Зеленский уже год отвергает механизм мирного урегулирования, предусмотренный Минскими соглашениями, но не предлагает ничего взамен.

Ну, вот говорит он: выводите воинские формирования и передавайте контроль над границей. Но это же не план, это лишь ультиматум. А план какой? Вот, предположим, все согласились. И как это будет реализовано?

1. Зеленский даёт 48 часов, чтобы все террористы покинули территорию ОРДЛО, после чего ВСУ беспрепятственно продвигаются до границы и берут её под контроль.

2. Победителям даётся неделя на разграбление ОРДЛО, сопровождающееся насилием и расправой над побеждёнными (это ж традиция вековая).

3. МВД создаёт фильтрационные лагеря для местного населения. Всех, кто не прошёл, поражают в гражданских правах, пенсии — только тем, кто присягнёт на верность майдану.

4. Бригады радикалов сносят все советские памятники, уничтожают Аллею ангелов, разграбляют, сопровождая насилием и расправой, то, что осталось после ВСУ» («Страна.ua»).

Зрив місцевих виборів. Із наближенням виборів припущень і тверджень про наміри влади зірвати або сфальсифікувати вибори дедалі більшає. Можна припустити, що це намагання політичних сил проросійського табору підготуватися до оскарження чи бодай декларативного невизнання результатів виборів у тих округах, де їхній результат буде незадовільним. Водночас «ОПЗЖ» та її союзники не припиняють вимагати зміни постанови про місцеві вибори та проведення виборів на окупованих та прифронтових територіях («112»). Цей наратив підсилюють такі тези:

• влада боїться програшу на виборах, бо зростають рейтинги опозиції;
• влада скасувала вибори в низці опозиційно налаштованих ОТГ Донбасу з політичних причин («112»);
• «Офіс президента все ще обговорює варіант перенесення виборів під прикриттям коронавірусу» (NewsOne);
• влада не допускає до виборів кандидатів від опозиції (ZIK);
• влада вже шукає крайніх за провал на майбутніх виборах — будуть відставки («Вести»);
• «слуги» намагаються стати господарями у виборчих комісіях («Страна.ua»);
• нові бюлетені потрібні владі для фальсифікації виборів (NewsOne);
• вже є порушення при реєстрації списків «ОПЗЖ» (ZIK);
• «у цій виборчій кампанії влада використовує брудні методи боротьби» («112»).

Загалом це досить типова риторика опозиції перед виборами в Україні, однак цього разу вона присмачена закликами провести вибори на окупованих та прифронтових територіях та звинуваченням влади у співпраці з «нацистами», які нападають на агітаційні пункти опозиційних партій.

Приклад:

«"Сегодня зеленая власть в связке с осколками режима Порошенко делает всё, чтобы не допустить к выборам Павла Придворова — кандидата на пост мэра Славянска от "Оппозиционной платформы — За жизнь", и таким образом обеспечить на Донбассе реванш кандидатов от партий войны и их пособников. Понимая, что рейтинг Павла Придворова постоянно растет и он становится лидером избирательной кампании в Славянске, власть не нашла ничего лучшего, чем заблокировать участие Придворова в выборах, отказав ему в регистрации", — заявил Юрий Красненко, доверенное лицо кандидата на пост городского главы Славянска Павла Придворова.

В "Оппозиционной платформы — За жизнь" заявили, что такие действия — ни что иное, как попытка политической расправы, организованной властью. Сначала они лишают права голоса 500 тысяч избирателей Донбасса, потом возбуждают уголовные дела против представителей оппозиционных партий, а сейчас, понимая, что с треском проиграют местные выборы, идут на откровенный беспредел, отказывая в регистрации самому рейтинговому кандидату на пост мэра города Славянска. Представители Донецкой областной организации "ОПЗЖ" заявили, что будут добиваться регистрации Павла Придворова кандидатом в мэры Славянска и сделают всё, чтобы выборы прошли честно и в соответствии с действующим законодательством» (MigNews).

Переслідування опозиції в Україні — наратив, що працює у зв’язці зі «зривом виборів» на дискредитацію влади, створення «мученицького» образу для проросійських медіа та водночас підживлення наративу «нацистської держави» або слабкої влади, яка боїться радикалів і не наводить лад у країні. Медіа Медведчука й «ОПЗЖ» вже не вперше застосували для підкріплення цього наративу «іноземний десант»: републікували допис депутата німецького Бундестаґу Роббі Шлунда від лояльної до Кремля партії «Альтернатива для Німеччини». Політик закликає українську владу «взяти за основу мирний план Медведчука і реалізувати його», а також каже, що кримінальні справи щодо Медведчука та інших представників «ОПЗЖ» «щодо мирних ініціатив з врегулювання конфлікту на Донбасі не мають нічого спільного з демократією». Під «мирними ініціативами» маються на увазі поїздки Медведчука та його однопартійців до Росії, де вони вдавали представників України в переговорах із тамтешньою владою.

«Більше того, таким чином президент Зеленський демонструє, що продовжує войовничу політику Порошенка, і не збирається реалізовувати Мінські угоди, — пише Шлунд. — Це дійсно дивний процес, який, на мій погляд, має мало спільного з розумінням демократії. На Зеленського покладали великі надії багато депутатів Бундестагу, а також український народ. На жаль, ці надії не виправдалися… Чимала кількість депутатів Бундестагу вважає вкрай сумнівними зростаючі шельмування і криміналізацію роботи опозиції, зокрема, наприклад, представленої Віктором Медведчуком парламентську ініціативу в нормандському форматі» (ZIK). Це вже далеко не перший виступ Шлунда на цю тему, і проросійські медіа щоразу зображають маргінального політика і приятеля Медведчука як мало не голос усього парламенту Німеччини.

Приклад:

«Националист Андрей Билецкий фактически объявил войну "Оппозиционной платформе — За жизнь". Нападение и расстрел автобуса под Харьковом, пикеты каналов, которые связывают с Виктором Медведчуком, пикет одесской конференции "ОПЗЖ", другие акции протеста дают четкое понимание того, против кого "Нацкорпус" Билецкого будет "работать" перед местными выборами. Есть только один вопрос: откуда у националиста деньги на все эти отнюдь не дешевые акции?

Ответ максимально прост: деньги Билецкому дает олигарх Ринат Ахметов. Сразу несколько источников подтверждают данный факт» («Вести»).

Втрата Криму — вина України. Про те, що постмайданна влада «здала» Крим, багато говорять із подачі колишнього нардепа Сергія Лещенка, який вимагає від прокуратури дослідити дії тогочасного виконувача обов’язків президента Олександра Турчинова. Оливи у вогонь періодично підливає своїми відеозверненнями колишній соратник Петра Порошенка Давид Жванія, який став проросійським політиком. Про «здачу Криму» активно пишуть «Вести» і «Страна.ua», говорять ZIK і NewsOne. Водночас ці самі медіа поширюють російські повідомлення про затримання в окупованому Криму українців за «екстремістські» дописи в соцмережах та листівки. «Страна.ua», посилаючись на російське інформагентство, пише, що у затриманого «виявлено та вилучено компоненти вибухових речовин, предмети, зовні схожі з вогнепальною зброєю і боєприпасами, листівки екстремістського змісту, а також інші предмети, що свідчать про протиправну діяльність затриманого». Інших джерел, окрім державного російського інформагентства, «Страна» не потребує. Тим часом ZIK публікує заяву, що в Росії планують запровадити тисячні штрафи за заклик до відчуження території, а також нагадує, що раніше Рада Федерації Росії схвалила поправки до закону «Про протидію екстремістській діяльності», згідно яким «відчуження території РФ прирівнюється до екстремізму, тобто тепер в РФ заклики повернути анексований Крим Україні підпадають під його дію», так само не балансуючи це повідомлення українською позицією або позицією міжнародних організацій. А «112» вкотре поширює заклики відновити водопостачання окупованого півострова. Загалом переведення фокусу зі злочинних дій Росії, яка загарбала українську територію, на провину України («не дбала про Крим», «не оборонялася», «не постачає воду» тощо), — звична тактика російської пропаганди.

Приклад:

«Без боя и даже практически без сопротивления солдаты чужой державы спокойно пересекали государственную границу Украины и под объективами телекамер чуть ли не колоннами расходились по городам и весям украинского полуострова.

Непризнанный большинством стран мира референдум тогда оставался делом будущего, а новая украинская власть де-юре и де-факто оставалась единственной силой, контролирующей полуостров. Можно говорить о протестных настроениях среди крымчан, в массе не поддержавших Майдан (что сами же майдановцы опровергали), можно указывать на неудовлетворительное состояние украинских боевых частей (но в Крыму на начало 2014 года было около 200 военных объектов и почти 20 тыс. украинских военнослужащих!), однако ничто из перечисленного не объясняет того факта, что от новой власти в Киеве никаких приказов о сопротивлении не поступало. Если к операциям такого масштаба применим термин "без единого выстрела", то это тот самый случай.

Не оказав сопротивления в Крыму, Украина потеряла контроль над историческим регионом и его почти двухмиллионным населением. В случае с Донбассом неподконтрольным стал высокоразвитый индустриальный регион с населением более чем 3,5 млн населения. Почему так произошло и кто виноват в "сдаче без боя"?» («Вести»).

Майдан — це помилка. Андрій Портнов, ідеолог дискредитації Революції гідності, в контексті звинувачення в корупції чинного нардепа Микити Потураева у своєму телеграмі назвав його «героєм Майдану», відомим «своєю орієнтацією на одіозні, фінансовані з-за кордону неурядові організації і пафосом щодо так званої Революції гідності» («Страна.ua», «112», MigNews). «Одинаковый и универсальный конец почти каждого борца с коррупцией и героя Майдана», — цитують Портнова проросійські медіа.

Зеленський обманув виборців і Зеленський — це Порошенко-2. Намагання бити по рейтингу «Слуги народу» через його найупізнаваніше обличчя — Володимира Зеленського — є частиною передвиборчої стратегії «ОПЗЖ» та Партії Шарія; водночас мета цих дій збігається з метою кремлівського наративу, спрямованого на дискредитацію президента України як інституту влади. Ми зафіксували такі меседжі:

• президент зобов'язаний зупинити свавілля псевдонаціоналістів, але боїться (NewsOne);
• влада не позбавляє мандатів «слуг народу», коли вони порушують закон, хоча обіцяла («112»);
• Зеленський обіцяв посадити Порошенка, але в нинішньої влади немає на це політичної волі («112», ZIK);
• Порошенко вигідний Зеленському як єдиний опонент, як його єдиний опозиціонер («112»); українці мають обрати іншу владу, яка буде виконувати обіцянки (ZIK);
• заяви Зеленського про прагнення до миру — всього лише піар-хід, який він буде експлуатувати до кінця каденції («Коментарі»);
• що Зеленський «продовжує корупційні схеми, започатковані Порошенком», мілітаристичну політику Порошенко, яка веде до війни і глухого кута в Мінському процесі (NewsOne);
• Зеленський не хоче виконувати Мінські домовленості; Зеленський обіцяв знизити тарифи, але не знизив (NewsOne, ZIK, «112»).

Приклад:

«Володимир Кацман: Я четко помню слова Зеленского, которые он произнёс во время дебатов на Олимпийском в 2019 году, будучи кандидатом в президенты о том, что "пенсионеры должны спокойно смотреть в платежки — и не боятся инсульта или инфаркта"... Он обещал обществу снизить тарифы! Выполнено ли это обещание? Нет. Премьер-министр Денис Шмыгаль в начале карантина сказал, что правительство отменит или дифференцирует оплату коммунальных, как это сделали в других странах. Было ли это сделано? Нет! Мы слышали также "пленки Деркача", на которых якобы наш предыдущий президент Порошенко якобы вице-президенту США Байдену под "хиханьки" заявил, что, мол, вместо повышения тарифов на 75 %, он "провел" повышение на 100 %. Кто-нибудь понес ответственность за подобное преступление? Что-то изменилось? Нет!.. Все, что было раньше – продолжается и сегодня! Именно такие факты и влияют на рейтинг партии власти, ее лидеров и на рейтинг президента лично тоже влияет» ( NewsOne).

Розкольники ПЦУ. На тлі проросійського форуму «Люди миру» у Святогірській лаврі на Донеччині побільшало в медіа згадок про «єдину канонічну церкву», звинувачень на адресу влади в «розпалюванні міжконфесійної ворожнечі» («Подробности», «Вести»). «Страна» і «Вести» роздмухують історії про погрози та напади на священиків церкви Московського патріархату, «рейдерські захоплення» церков, покладаючи провину на «розкольників» і владу, яка їх підтримує. Також «Страна.ua» і «112» повідомили про нібито примусове виселення разом з дітьми з його власної домівки священника УМП МП, аби поселити там священника ПЦУ. Однак тільки наприкінці тексту вказується, що «домівка» — це церковна будівля, яка перейшла в розпорядження ПЦУ. Конфлікт у Рівненській області триває з 2019 року: парафіяни ПЦУ вже проводять служби в цьому храмі, однак священник УПЦ МП досі відмовлявся покинути територію і проводив свої служби в наметі поряд. Скандалізують пропагандисти й заяву секретаря РНБОУ Олексія Данилова, яку трактують як удар по «канонічному православ’ю».

Приклад:

«Заявления секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины Алексея Данилова, которые могут быть направлены против Украинской православной церкви, могут способствовать розжигу межконфессиональной вражды в обществе.

"В отличие от Турчинова (бывший̆ секретарь СНБО Александр Турчинов) Данилов не открыто атакует Украинскую Православную Церковь, но говорит о неких "религиозных организациях", которые инициируют конференции, форумы и крестные ходы, являясь при этом "инструментом гибридной̆ войны и русского мира". Данилов своим заявлением лукаво намекает, провоцирует. Он не может не понимать, что подобные заявления разжигают межконфессиональную вражду в обществе, которая, казалось бы, поутихла с приходом президента Зеленского» («Подробности»).

Матеріал підготовлений у співпраці з інформаційною агенцією Guildhall.