У всіх, кого не було в Одесі або хто там був, але не встиг на українські прем’єри, точно буде можливість надолужити це дуже скоро: учасники національної конкурсної програми «Січень-березень», «Рівень чорного», «Припутні», «Стрімголов» та багато інших фільмів (загалом – більше десяти ігрових картин) восени-взимку вийдуть у прокат.

Зали з українськими прем’єрами під час ОМКФ були повними. Але ще більший ажіотаж спостерігався на російських фільмах: побачити «Аритмію» Бориса Хлєбнікова чи «Лагідну» Сергія Лозниці (остання стрічка, попри копродукцію, виглядає дуже російським кіно) змогли далеко не всі бажаючі, а серед найбільш затятих «кіноголіків» доходило ледь не до бійок під дверима кінозалів. Навіть не знаю, як це краще прокоментувати: кіномани прагнули ковтнути шматочок «запрєщьонкі»?

Траплялися й милі курйози: наприклад, один продакшн так забігався із приготуваннями до прем’єри, що забув запросити на неї свого дистриб’ютора. А один лауреат конкурсної програми лише дивом потрапив на церемонію оголошення переможців, бо дуже щиро збирався замість цього піти на пляж. А одна палка дискусія щодо «фірмової» приглушеної картинки одного з фільмів-конкурсантів несподівано виявила, що ніякої «фірмової» картинки режисер не знімав, а просто в одному з кінотеатрів, де демонструвалися фільми ОМКФ, проектор має дуже стару лампу, через що він відтворював картинку з на 30% зменшеною яскравістю та контрастністю.

Про бурхливі процеси в українському кінематографі свідчила й індустріальна секція: на кіноринку свої портфелі кінотеатрам презентували дві новостворені дистриб’юторські компанії, яких рік тому просто не існувало, – «Своє кіно» і Kinove. А в сектор кіновиробництва продовжують приходити люди, які раніше з кіно справи не мали: наприклад, на пітчингу повнометражних фільмів свій проект представляв відомий театральний режисер Влад Троїцький, а на кіноринку – співзасновники Final Cut Media Андрій та Олеся Ногіни. Та що там: навіть міський голова Одеси Геннадій Труханов підтримує зйомки «першої валютної комедії» «Сотка». Подейкують, що на її презентацію в рамках ОМКФ дисципліновано прийшли всі одеські ЗМІ – а їх, як ми знаємо, чимало.

Свої плани роботи на найближчий рік на ОМКФ представили одразу дві кіноасоціації: Асоціація кіноіндустрії України Володимира Яценка та Українська кіноакадемія Вікторії Тігіпко. Перша, зокрема, анонсувала на осінь освітні заходи для кінематографістів, друга – оголосила дату другої «Золотої Дзиґи», в якої в 2018 році побільшає номінацій. Так що всі українські фільми, які не брали участі в конкурсній програмі ОМКФ або які в ній були, але не виграли, матимуть змогу спробувати свої сили навесні в Києві.

Сергій Лозниця, Вікторія та Сергій Тігіпко

Однією з найнесподіваніших подій ОМКФ став iClub – «комунікаційна платформа для культурних і бізнес-еліт України, організована з метою ефективного нетворкингу, пошуку нових можливостей для інвестицій та розвитку бізнесу». Стосунок до кінематографу під час iClub мала тільки keynote-промова Сергія Лозниці, яку модерувала Вікторія Тігіпко. Решта два пункти програми не мали з кіно жодного зв’язку. Першим із них був виступ директора «Центру розвитку стійких медичних інновацій» Річарда Баркера, який говорив про прецензійну медицину. Другою була панельна дискусія «Hard talk: challenges, business, Ukraine» за участю співзасновниці та генерального директора Horizon Capital Олени Кошарної, засновника компанії «Текстиль-Контакт» Олександра Соколовського та Сергія Тігіпка. А ще організатори ОМКФ говорили про те, що в рамках фестивалю власні івенти можуть проводити різні бізнес-асоціації – ЕВА, СУП, UVCA тощо.

Старожили ОМКФ кажуть, що не пам’ятають такого штибу публічних виступів пана Тігіпка і що, мабуть, це його акуратне повернення до публічного поля. До речі, під час панельної дискусії хтось із залу запитав у Сергія Тігіпка, чи не збирається він повертатися в політику. Він відповів, що його цікавить тільки бізнес. Дозволю собі прокоментувати це словами одного відомого літературного та кінематографічного персонажу: це «ж-ж-ж» точно не просто так.

Фото: прес-служба ОМКФ