При всій повазі й любові до журналістських колективів телеканалів 5-го і ТВі, які сьогодні стали на оборону частот, виграних на конкурсі від 27 січня і програних учора в суді першої інстанції, не можу не згадати історію.

2005-й рік. У каналу НТН намагаються відібрати 75 частот. Менеджери обурено коментують ситуацію для преси, журналісти маніфестують на Банковій, в ефірі промовистий сюжет «Україна при Ющенко», де, здається, молоток з помаранчевою стрічкою розбиває безневинний телевізор. Про те, що ці 75 частот канал фактично навіть не виграв, а купив на одному-єдиному конкурсі у вересні 2004-го, в телевізорі не говорять.  Як і про те, що це безпрецедентний випадок в історії розбудови українських мереж. І про те,  що одразу стільки частот дали Едуарду Прутніку навіть не тому, що він мав гроші за них заплатити (це був би хоч якийсь, хоч гондураський, але ринок), а за те, що він «похресний син єдиного кандидата» Януковича.

Випливає запитання: де тепер той НТН, де Прутнік і де ті журналісти, яких переконали тоді йти на Банкову, вимахувати прапорцями і відстоювати свій канал?

Знову 2005-й. Нацрада намагається відібрати багато скромніший набір частот у телеканалу ТЕТ  - всього лише 22 ТВК (тут досить ґрунтовне пояснення цієї проблеми керівником каналу Григорієм Тичиною, щоправда, звісно, з точки зору власної правоти). Канал тут же запускає міжпрограмку «Кому заважає канал без політики». У програмі «Дивись!» виступають українські зірки, які розповідають про унікальність ТЕТу і про цинізм нової помаранчевої влади.

Як відомо, ТЕТ зараз також змінив власника. І менеджера, який так палко його відстоював. І навіть програма «Дивись!» - уже не та, а усічена із щоденної програми до тижневика.

2006-й рік. Історія з радіомережею «Ніко FM», яка отримала на постреволюційному конкурсі довгоочікувану частоту в Києві і ще кілька десятків частот під концепцію українського радіо. Журналісти і редактори, які виграли конкурс, - як вони вважали, - так на виграних частотах вийти і не встигли. Їх було звільнено, радіо переформатовано під стандартне Hot AC, а пізніше найбільшу українську радіомережу «Радіо 5» було продано в «Український медіахолдинг» панові Ложкіну.

Історія повторюється. І знову у вигляді для когось - трагедії, для когось - фарсу. Пропоную, щоб це була не наша трагедія, зробити нарешті висновки: розбудовуючи покриття каналу, власник передовсім думає про його капіталізацію. І, як правило, збирається його вигідно продати. Не підписуйтеся під це своєю репутацією і стоянням на майдані. Все-таки це, як не гірко, не ваш канал. Це його канал.

Ну і головне. Відстоюючи частоти своїх власників, журналісти ризикують втратити довіру аудиторії.

Ну як можна вірити в чесність новин 5-го після заяви редакційної ради про те, що канал перебуває на межі знищення? Причому, що цікаво, знищення саме інформаційного мовника. Бо, як з'ясувалось, у квітні 2010 року одна з юросіб каналу - «Експрес-інформ», який має якраз краще покриття, -  переоформила ліцензію чи то на розважальне мовлення, як казав член редакційної ради і колишній генпродюсер Юрій Стець, чи то на пізнавальне мовлення, як казав генеральний директор 5-го  Іван Адамчук на прес-конференції в УНІАН. Головне, що це переформатування тримали в глибокій таємниці.

5 грудня 2007 року Нацрада розподіляла місця у цифровому мультиплексі. Тоді гарантію виходу після вимкнення аналогу отримали всі загальнонаціональні телеканали, а 5 канал отримав тоді навіть цілих дві гарантії (два місця у мультиплексі) зі словами: «Цифра дає можливість роз'їхатися компаніям, які до цього моменту мали мовити на одній частоті. Так, окремі місця отримують НТКУ та "Ера", а також "Експрес-інформ" і НБМ». Від того самого моменту ринок із нетерпінням чекав на концепцію другого 5-го каналу, під який виділено окреме цифрове місце. Питання, чому треба було чекати 2010-го, зміни складу Нацради, зміни політичної ситуації в країні, якщо ще у 2007-му так хотілося розбудовуватися?

Між іншим, рішення Нацради тоді зобов'язувало 5 канал переоформити лише одну ліцензію - на багатоканальне  мовлення, яка до базових ліцензій на мовлення не має відношення.  

Її було переоформлено таким чином - див. тут.

При цьому базові ліцензії каналу мають отакі логотипи і формати:

Уважно дивимося в таблицю і бачимо, що якраз «Експрес-інформ» має логотип... «5 канал чесних новин». Чесно кажучи, не уявляю з таким логотипом ані розважального, ані пізнавального каналу. Але справа навіть не в тому: у цих каналів один власник і один менеджмент, і тільки від них залежить, який саме формат розвивати і яким чином вони переоформлюватимуть ліцензії в Нацраді. Жодну з наявних частот каналу Нацрада не відбирає (і відібрати не може).

Тобто, тепер, у 2010-му,  «відібрано» (поки що умовно, адже і 5-й, і ТВі вирішили оскаржувати це судове рішення) по суду лише те, що було розіграно на останньому конкурсі. І нічого більше. Канал фактично залишився при своєму.

Ну і, очевидно, 5-му каналу доведеться відмовитися не тільки від планів про «другий 5-й канал», який, судячи з неквітучого матеріального стану «першого 5-го каналу», будується лише для того, щоб не пропало місце в мультиплексі; а й від самого цього місця. А от це і справді солідна втрата: втрачається покриття на всю країну (для порівняння: зараз 5-й канал втратив лише 17+9 частот - і скільки галасу, а місце в мультиплексі - це загальнонаціональне покриття, якому поки що й ціни немає). Гірко, шкода, досадно, але тим не менш свобода слова тут ні до чого. Недоречне використання антицензурної риторики тільки девальвує проблему свободи слова в очах суспільства.

Так, на сьогодні в країні лишилося тільки три канали, що проводять більш-менш зважену інформаційну політику - це якраз 5-й, ТВі та ТОНІС (який, до речі, теж не отримав виграних на останньому конкурсі 2 частот). І суспільство зацікавлене в тому, щоб ці канали були і розвивалися. Але це залежить не лише від влади, а й від власника каналу. Зокрема від власника 5-го каналу, від того, наскільки він готовий зберігати саме інформаційне мовлення.

Інша ситуація по ТВі. Канал має супутникову ліцензію. Він приходив на український ринок, коли  в Плані розвитку телерадіопростору було чітко зафіксовано: загальнонаціональних мереж  на українському ринку аж 15, саме їм має всебічно сприяти Національна Рада у розбудові. А звідси вже виникає логічний наслідок: саме для того, щоб сприяти наявним мережам з огляду на скромні розміри українського рекламного ринку, Нацрада не повинна дозволяти постання нових мереж.

Зрештою, країна має переходити на цифру. Від 1 січня 2010 року в країні діє мораторій на роздачу аналогових частот. На думку генерального директора ТВі Миколи Княжицького, це означає, що від 1 січня не має оголошуватися нових конкурсів. На мою думку, мораторій означає мораторій, і самого цього «підсудного» конкурсу не повинно було бути.

Та й 10-ваттні передавачі - це не телевізійний діапазон узагалі (якщо йдеться, звісно, не про відкриття домового каналу телебачення). Це багатоходова комбінація - спочатку отримати маленькі потужності, потім -  «залагоджуючи» питання й отримавши дозволи у спецкористувачів (в основному, авіаційних служб і військових), ці потужності збільшити. І от я хочу зрозуміти: якщо з цим конкурсом і з цими частотами все гаразд, то чому одразу не було сказано, що в конкурсі розігрується не 10-ваттний передавач в Обухові Київської області, а 2,5-кіловаттний передавач у Києві? В мене є вагомі мотиви припускати, що частотні справи завжди «нечисті». Але і ця, на жаль, теж не виняток. І саме це робить її вразливою в суді. Тобто вже зробило.

Але знов-таки свобода слова тут ні до чого. І знов-таки нав`язливе бажання менеджменту ТВі видати одну проблему за іншу може призвести до ерозії  питання боротьби за свободу слова в очах суспільства.

Слід визнати, каналу ТВі не дають розбудуватися не тому, що він є голосом правди, а тому що група «Інтер» щиро дбає про своє ніким не підтверджене, але все-таки монопольне становище на українському ринку. Ще купуючи НТН за скажені гроші в грудні 2007 року, Хорошковський коментував своє рішення пристати на далеко не ринкову ціну каналу тим, що інакше б його купив хтось інший. У царства «Інтера» не має бути конкурентів. Але в данім разі дії «Інтера», який не дає розбудовуватися іншим каналам, вигідні й решті учасників ринку - на наш худенький рекламний пиріжок досить голодних ротів.

І ще по «Інтеру». Можна погодитися з багатьма аргументами (ми й раніше про це писали) позивача, але неможливо погодитися з його методами. Спочатку «Інтер» бере участь у конкурсі, не ставлячи, звісно, жодним чином під сумнів його законність,  і при цьому претендує на ВСІ  частоти (про тиск на членів Нацради ТК розповідав екс-член регуляторного органу Віктор Понеділко). Скандал розгоряється тоді, коли з 92-х каналів групі перепадає лише 20. Ось тоді починаються суди, звернення СБУ до Нацради і виїмка матеріалів по конкурсу (начебто з метою перевірки законності), тиск на окремих членів Нацради. Чи є гарантією справедливого суду така зв'язка - найбільший медіавласник (формально - чоловік найбільшої медіавласниці), він же позивач, він же голова СБУ, він же член Вищої ради юстиції? Як на мене, після цього заяви Хорошковського про тиск на суд, який здійснює своїми відкритими листами 5 канал, є закликами слона, що вийшов помірятися силами з бультер'єром, не кусатися нижче пояса.

Не менш уразливою є позиція Нацради. По суті, Нацрада зробила те, чого не робила ніколи. Я не кажу про те, що регулятори програли суд, - це якраз не новина. Але ніколи регуляторний орган не здавався без бою, натомість терпляче добивав суди дрібними моментами заплутаного регуляторного законодавства. Нині ж Нацрада  визнала всі позовні вимоги і погодилися з ними. Більше того, за свідченням очевидців, відповіді представникові Нацради підказував представник «Інтера» Ярослав Порохняк.

Але найбільшою засадою у зв'язку з цим виглядає намір регуляторного органу виставити спірні частоти на конкурс знову. Попри всі мораторії, попри серйозний владний тиск (кажуть, що нині Хорошковський особисто проводить співбесіди з «правильними» кандидатами на посаду члена Нацради), бажання проводити нові й нові конкурси може бути потрактоване не як питання доцільності, а лише як питання апетитів. 

Слабко віриться, що повторний конкурс буде проведено тільки з метою легалізувати тих переможців, які вже є, хіба що дотримавшись процедури конкурсу. Мені ще не випадало бути свідком атракціону небаченої принциповості. Але за умови, що на розіграних частотах з'являться нові переможці, це призведе до серйозних судових баталій - адже хто-хто, а Княжицький точно від свого не відступиться.

Попри всі судові заборони, той же канал ТВі частину виграних частот уже освоїв і зупинятися не збирається. Поки суд та діло, канал запустить свої передавачі, а далі відібрати не якісь абстрактні частоти, а конкретне майно каналів із передавачами й антенами, вимкнути сигнал, який уже транслюється в конкретних телевізорах, -  це буде справжня війна масштабу НТН-2.

... Але знов-таки, колеги, перш ніж іти на маніфестацію під АП, ВР, КМ, НР (потрібне підкреслити) отримайте від власників не тільки палкі слова, що це наш спільний канал і що як його не буде, то нам усім ніде буде працювати, а й гарантію, що це справді канал ваш.

Адже якщо власник проаналізує історію, він зрозуміє, що там, де були конфлікти з владою, їх було виграно тільки завдяки воланням про утиски свободи слова. Якщо не волатимете ви - їм не повірять. А це, як на мене, є вагомою підставою вимагати гарантій від медіавласника - гарантій  незалежної редакційної політики, оплати вашої праці та фіксації певної структури медіавласності, яка не може бути змінена без згоди трудового колективу. І ось тільки тоді, коли ці гарантії буде отримано - можна буде справді говорити про те, що в боротьбі за розвиток 5-го й ТВi зацікавлене все суспільство, і журналісти разом із ним.

Без таких гарантій ви опинитеся там же, де нині є журналісти колишнього НТН, ТЕТу, «Радіо 5». Тобто десь. На інших каналах.

Ілюстрація - 21region.org