Останнім часом багатьом полюбилося писати в державні установи відкриті листи, тексти яких мандрують по Інтернет-виданнях і прочитуються та перечитуються всіма на всі лади ще раніше, ніж ці листи потрапляють за призначенням. Мабуть, на такі відкриті листи треба давати відкриті відповіді і, попри додатково згаяний на це час, тішити себе тим, що в такому публічному обміні епістолярщиною є певний зиск – економія на поштових марках… 

Отож даю відкриту відповідь панові Олександру Саломасі, який вирішив поспілкуватися зі мною через «Детектор медіа» («“УКР-ДВБ-Форум” закликає Нацраду прийняти програму Мінтрансу з упровадження цифрового телебачення» – інформація від 18 вересня 2007 року). 

Шановний пане Олександре! 

Я не розумію, про яке «двовладдя» у прийнятті програмних документів щодо впровадження цифрового телебачення йдеться у Вашому листі, оскільки вже цілий рік ми спостерігаємо в цій сфері прісне «одновладдя»: Кабмін відкинув узгоджену різними відомствами концепцію Державної програми і несподівано для всіх підтримав зовсім інший документ, «одновладно» розроблений Міністерством транспорту і зв’язку. Потім «одновладно» з’явилася й сама Держпрограма, яку ні ми перед тим не бачили, ні громадськість не обговорювала. Чи, може, якесь «двовладдя» в її підготовці нам невідоме? 

Ви цікаво написали у своєму відкритому листі: «Національна рада не має права гальмувати прийняття Державної програми, розробленої Міністерством транспорту та зв’язку України». Чому Ви так вирішили? Навпаки, Національна рада як спеціальний конституційний орган, наділений відповідними повноваженнями, не лише має право, а й ЗОБОВ’ЯЗАНА не підтримувати документ, що не витримує ні нашої критики, ні критики деяких інших органів влади в цій галузі. Якби ми бачили вади цього документа, але закривали на них очі, нас слід було би притягати до відповідальності. 

Ви публічно запитуєте – чому ми так робимо? Тому, що: 

«…Це дасть можливість розробити частотно-територіальний план. 

Забезпечить подальше здійснення конверсії.

Просуне роботу над детальною розробкою експериментальних зон. 

Будуть розроблені та затверджені стандарти та правила інвестування в галузь...» і т.д. 

Як Ви помітили, я процитував Ваші слова про «блага», які, на Вашу думку, мало би принести прийняття «одноосібно» розробленого мінтрансзв’язківцями і не погодженого з нами (та й не лише з нами) проекту Державної програми впровадження в Україні цифрового телемовлення, і зухвало заявляю, що те, про що написали Ви, вдасться зробити саме завдяки тому підходу до «циферизації», який сповідує Національна рада. 

У листі до мене Ви відкрито поінформували громадськість, що (цитую), «вдаючись до розробки та обговорення нової програми, Національна рада свідомо гальмує дані процеси мінімум на півроку». Побійтеся Бога, пане Олександре, адже тривожна й гірка правда полягає в іншому: відколи Мінтрансзв’язку кудись подів міжвідомчо узгоджену концепцію Держпрограми і тихесенько розробляв та просував свою, минув уже РІК. Цілий рік країна тупцює на місці і чухає потилицю над Програмою, якою Ви опікуєтеся в листі до мене, пропущеному через руки громадськості. 

Запевняю Вас: якщо Кабмін зрештою візьме до уваги численні критичні зауваження звідусіль і відхилить цю Програму як таку, що не розроблялася і не узгоджувалася у встановленому порядку, Національна рада разом із іншими відомствами запропонує новий проект протягом двох-трьох тижнів. Півроку на це нам не потрібно. Власне, ми й зараз уже маємо глибші й цілісніші розробки, ніж ті, що містяться у вразливому проекті. 

І ще одна важлива деталь. Ви пишете, що «просування Державної програми у життя з подальшим її доопрацюванням дозволить уже в 2007 році освоїти 10 мільйонів гривень та бути внесеними до бюджету 2008 року». Чесно Вам скажу, що мені завжди стає не по собі, коли чую термін «освоїти гроші». Мені здається, що процес «освоєння грошей» – винахід соціалізму радянського штибу. І коли йдеться про «освоєння», то все інше вже не сприймається всерйоз. До речі, минулого року вже виділяли на «циферизацію» телебачення перші 10 млн грн. (що, зрештою, є краплиною в морі величезних фінансових потреб на цю справу), але дві третини цієї суми так і лишилися без руху, бо таємно від нас почали розробляти іншу концепцію програми, і все спинилося.  

Після першого конкурсу на експериментальне цифрове мовлення в Києві, проведеного Національною радою, та перших виданих нами ліцензій – рік простою. Дуже дорого обійшлася державі чиясь чиновницька забаганка усунути Національну раду від процесу запровадження «цифри» (хоча в Європі цим займаються саме регуляторні органи у сфері телерадіомовлення). Це не те, що «загрожує національній безпеці держави» (цитата з Вашого листа). То були заподіяні державі прямі збитки і доволі відчутний удар по безпеці держави. 

З повагою, Віталій Шевченко, голова Національної ради 

19 вересня 2007 року