Своєрідною «відлигою» для українського політичного телебачення стали останні сім днів. Почасти це можна вважати реакцією на заяви журналістів телеканалів «1+1» та СТБ про редакційну цензуру, які поширились за межі України і схвилювали міжнародну спільноту. Почасти - зміною тактики напередодні візиту в Україну президента Росії Дмитра Медведєва: вочевидь необхідно було показати, що після низки угод, визнаних значною частиною суспільства кабальними та зрадницькими, розпочався демонстративний рух маятника в інший бік, а закручування гайок змінилось їх послабленням.

«Тиждень демократії», оголошений генеральним директором «1+1» Олександром Ткаченком, в тій чи іншій мірі поширився й на деякі інші канали. За повідомленнями джерел «Детектор медіа», у ще не остаточно зацензурованих ньюзрумах послабився або припинився (чи то пак, призупинився) прямий тиск. Подекуди у новинних сюжетах, зокрема й «1+1», знов почали з'являтися коментарі експертів, яких не бачено там віддавна. Екс-прем'єр Юлія Тимошенко у п'ятницю, 14 травня, була гостем відразу двох політичних ток-шоу - «Шустер live» на ТРК «Україна» і «Великої політики» на «Інтері». Остання була повністю присвячена сучасній українській опозиції та її спробам об'єднатися; її учасниками стали Анатолій Гриценко, В'ячеслав Кириленко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок, а під завісу завітала Вона.

Поява Тимошенко у Шустера, - цілком виправдана, позаяк програма була присвячена відновленню кримінальної справи проти лідера БЮТ, - була такою несподіваною, що Інна Богословська, розхвилювавшись, почала проганяти Юлію Володимирівну на «Інтер». Тимошенко, втім, до Кисельова не поспішала. Керуючись, вочевидь, притаманними нашим політикам статусними міркуваннями, у параді опозиційних лідерів Тимошенко воліла виступати останньою і, можливо, уникнути дискусії з колишніми соратниками. Хоча такої дискусії формат спецвипуску «Великої політики» й не передбачав. Відтак, Тимошенко перемудрила: прийшовши на ефір опівночі, отримала найменше часу для виступу. І ще раз промовисто засвідчила таку вигідну владі тезу про неготовність опозиції не лише об'єднуватись, а навіть перебувати на одному гектарі. До того ж, її менш популярні опоненти отримали перевагу, значно краще представивши в ефірі свою позицію та відповівши на більшу кількість запитань ведучого та журналістів. Серед яких, до речі, був колишній герой тимошенківських «чорних списків» - Олександр Чаленко з газети «Сегодня». Загалом, якщо навіть прихованою метою цього випуску «Великої політики» було продемонструвати роздрібненість опозиції, на якій так наполегливо наголошує влада та підконтрольні їй ЗМІ, головним висновком радше стала наявність в опозиційному середовищі різних поглядів на шляхи розвитку України (які, втім, різняться і в політичних сил - учасників коаліції «Стабільність і реформи», наприклад, Блоку Литвина і Комуністичної партії України).

Однак уже з підсумкових тижневиків стало ясно, що радіти «відлизі» зарано.

На Першому Національному стартував аналітичний тижневик «Підсумки тижня», який, якщо закрити очі на дивовижну зовнішню подібність із старими «Подробицями тижня» на «Інтері», із певною натяжкою можна вважати технологічно якісними. Щоправда, перший випуск програми чи не наполовину складався з інтерв'ю російського президента, яке брали журналісти НТКУ (Світлана Леонтьєва), «1+1» (Марія Васильєва) та «Інтера» (Олег Панюта); після випуску інтерв'ю було показане ще раз, повністю. В продовження наскрізної теми останнього часу перший сюжет програми був присвячений розпорошеності, невизначеності і неспроможності опозиції до об'єднання. Своєрідний програмний «темник» знов озвучує лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов:  мовляв, слабкі, об'єднатись не можуть, майбутнього в «цієї політичної сили» немає.

Помітною маніпуляцією супроводжувалась перша частина інтерв'ю Медведєва, показана в рамках випуску: у підводці ведучий Андрій Сміян озвучив загальновідомі побоювання опонентів чинної влади щодо можливої передачі у власність Росії української газотранспортної системи, авіапромисловості тощо, і запропонував довідатись про те, чи будуть підписані «такі угоди», з інтерв'ю. У розмові з українськими журналістами Медведєв перелічив інші теми майбутніх угод (зрештою, це виявилось правдою), таким чином нібито спростувавши похмурі прогнози опозиції і виставивши її спікерів панікерами. Хоча насправді російський президент не лише не заперечив саму можливість укладення таких угод у подальшому, а й навпаки - наголосив, що ні від чого не варто зарікатися. Характерно, що єдиним джерелом інформації про майбутній візит Медведєва стало «першоджерело» - сам Медведєв; ані для позиції української сторони, ані для експертної оцінки ефірного часу не знайшлося. Також до першого випуску тижневика ввійшов сюжет про «покращення життя вже сьогодні» - підвищення пенсій та бюджетних доплат пенсіонерам.

Натомість у «ТСН. Тижні» «1+1» вийшов сюжет Марії Васильєвої з цілим спектром поглядів на російсько-українські домовленості у світлі майбутнього візиту Медведєва. До матеріалу ввійшли синхрони російських опозиціонерів Бориса Нємцова та Володимира Мілова, провладного політика і технолога Сергія Маркова, українського віце-прем'єра Андрія Клюєва і  опозиційного прем'єра Сергія Соболєва, експертів Олександра Чалого і Віталія Кулика. Такого розмаїття думок компетентних спікерів в одному сюжеті український телеглядач не бачив уже давно. Далі, після інтерв'ю з Медведєвим та сюжету про міст/тунель через Керченську протоку, - сюжет Юрія Сидоренка про веремію навколо опозиції. В цілому збалансований, хоча й тут прозирає улюблена теза влади про неспроможність опозиції домовитись і об'єднатись: «Тож поки що опоненти влади навіть свої акції проводять окремо. Хто мітингує під Верховною Радою, а хтось роздає жовто-блакитні прапори. І це свідчить про те, що нині в опозиції немає фігури, навколо якої могли б об'єднатися різні політичні сили, як це було 2004-го року. Отже проти єдиного владного фронту вітчизняні опозиціонери боротимуться поодинці». Вкотре вже доводиться риторично запитувати: звідки взагалі ідея про те, що всі опозиційні політичні сили повинні об'єднатися навколо одного лідера? (І, до речі, хто сказав, що всі вони були об'єднані 2004-го?). 

В аналогічному ключі витриманий сюжет Ольги Клюєвої в «Подробностях недели» на «Інтері»: «Пока оппозиционные командиры определяются, создание единого фронта против власти откладывается на неопределенный срок». Як і «ТСН. Тиждень», інтерівський тижневик відрядив кореспондента на Тузлу, а також на Луганщину - знімати поки що не демаркований і не делімітований державний кордон. І, звісно, не забули про «покращення життя вже сьогодні»:

«Бюджетников и пенсионеров уже в мае ждут повышенные выплаты. Об этом на заседании Кабинета министров сообщил Николай Азаров. В случае с зарплатами размер повышения будет зависеть от разряда специалиста. До сих пор некоторые бюджетники получали по 550 гривен. Хотя, по закону, минимальная зарплата в стране должна быть на 350 гривен больше. Теперь этот разрыв ликвидируют, причем перерасчет проведут задним числом, с начала года. Всего в течение 2010-го минималка будет повышаться 5 раз. Пенсионерам уже с мая выплачивают не менее 700 гривен вместо прежних 570. К концу года минимальная пенсия должна превысить 920 гривен.

Николай Азаров, премьер-министр Украины: "Доплати отримають 9,5 мільйона пенсіонерів та близько 1,5 мільйона громадян, що отримують державні допомоги і компенсації. Підвищення посадових окладів отримають понад 3,5 мільйона працівників освіти, культури, охорони здоров'я, науки тощо"».

У «Фактах тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV також з'являються експерти, ось тільки з дуже специфічною метою. Наведемо текст розлогого сюжету Олександра Візгіна, який відкривав програму, повністю, виділивши найбільш маніпулятивні фрагменти:

«Оксана Соколова, ведуча: Поновлення проти Юлії Тимошенко кримінальної справи за епізодами 6-річної давнини викликало бурхливу реакцію (Чию? - О.Д.). Сама Тимошенко назвала це початком репресій, оскільки справу, за якою її обвинувачували в спробі дати хабар суддям, закрили ще 2005-го року одразу після "помаранчевої" революції. Утім Генпрокуратура вважає, що тоді це сталося передчасно. Справа потребує розслідування, аби розставити усі крапки над "і". І саме з цією метою розпочинається міжнародний аудит урядової спадщини Тимошенко. (Як аудит діяльності уряду 2007-2009 років може розставити крапки над «і» в справі про хабарництво 2003 року? - О.Д.) Цього тижня влада пояснила, що запросила закордонних фахівців з Єврокомісії, міжнародних фінансових, юридичних і навіть детективних організацій, аби отримати неупереджену оцінку того, що відбувалося в системі держзакупівель, держмонополій, діяльності податкової адміністрації та у сфері повернення ПДВ.

Олександр Візгін, кореспондент: А буде 5 угод. Міждержавна - про демаркацію сухопутного кордону. Решта - міжвідомчі. Ані енергетики, ані авіапрому серед них, зі слів першого віце-прем'єра, немає. Група депутатів "За Україну" у це не повірила.

Олександр Візгін, кореспондент: Віктор Янукович вже спростував можливість злиття "Нафтогазу" з "Газпромом", але наголосив на зацікавленості у подальшому зближенні з Росією.

У цьому величезному сюжеті (17 синхронів!) все: і необґрунтовані оцінки, і жорсткий розфокус теми, і безпідставний сарказм (наприклад, остання фраза), і маніпулятивний добір синхронів, і один (!) експерт із явно антитимошенківською експертною думкою - не виключаю, що вирваною з контексту. Вінчало програму інтерв'ю з кримським прем'єром Василем Джарти, якому Оксана Соколова ставила запитання на зразок: «Ваш тезка, російський письменник, Василь Аксьонов, він бачив Крим таким островом розкішного життя, свободи, оазою такою. Яким бачите Крим ви? Взагалі, яка ваша амбіція на посту, власне, керівника Кримської автономії?» і «Ви два місяці, в понеділок буде, два місяці як ви на посту, як ви вважаєте, що ви встигли за цей час? Головне досягнення...». Умовно «незручні» запитання, наприклад, про незаконне будівництво, формулювались дуже обережно. Що ж, Оксану Соколову можна привітати з початком великого марафону - потенційних героїв для подібних інтерв'ю є чимало, і президент щодня постачає нових, призначаючи голів райдержадміністрацій та інших органів.

У матеріалі «Событий недели» ТРК «Україна», - випуск програми, до речі, розпочався багатообіцяючою фразою «Политическая неделя ознаменовалась сразу несколькими резонансными событиями» :) - маніпулятивних перлів поменше, ніж у сюжеті ICTV, але теж вистачає:

«Вокруг предстоящего визита Дмитрия Медведева ходило столько разных слухов, что пришлось создавать целый комитет - спасения Украины. В первую очередь, спасение от действующей власти. И как следствие - от продажи родины северному соседу. Экс-премьер под дождем призывает всех присоединиться к новоиспеченному комитету. Но он так и останется недоукомплектованным. Откажутся идти в ногу с Тимошенко и оппозиционные Яценюк, и Гриценко, и вся партия Ющенко. Да и сами уличные акции как инструмент в современных условиях себя изжили, - говорит политтехнолог Сергей Гайдай. Не потому, что люди не хотят, а потому, что лидеры не могут».

«Оппозиция, хоть и не объединившаяся, но убежденная: к подписанию готовятся документы по сдаче украинской "трубы" авиапрома и атомной энергетики».

«Будут экспромты, - уверен директор украинского филиала Института стран СНГ Владимир Корнилов. Ведь в рамках визита у Дмитрия Медведева запланирована встреча со студентами и целый бизнес-форум. Но это коснется только живой беседы, а никак не подписания документов».

«К концу недели украинские СМИ напишут, что готовится все-таки больше, чем пять анонсированных Андреем Клюевым документов. Что называется, из информированных источников стало известно: президенты собираются подписать еще как минимум три совместных заявления: о европейской безопасности, о безопасности в черноморском регионе и о приднестровском урегулировании». («Что называется», під «украинскими СМИ» мається на увазі «Дзеркало тижня», - О.Д.) «Владимир Корнилов, директор украинского филиала Института стран СНГ: "Что касается экспромтов в международных договорах, то, вы знаете, редко очень солидные государства, солидные страны, говоря о подписании каких-то договоренностей, договоров, руководствуются сиюминутным вдохновением».

«Тимошенко действующую власть обвинит в политических репрессиях, утверждая, что ее преследование ведется по личному требованию президента. Виктор Янукович подобные заявления назовет абсолютно беспочвенными».

«К концу недели повестку о явке лидера БЮТ в ГПУ отменили. Мотивировка - срочная командировка следователя. А вот международный аудит деятельности правительства Тимошенко отменять не стали. Кабмин Николая Азарова доверил аудит американской компании. Как утверждают в Кабинете министров, компания не имеет никаких коммерческих интересов на Украине, а также не связана с политической и финансовой элитой страны», - останній пасаж особливо промовистий з огляду на те, що, за повідомленням «Української правди» та розлогою статтею Валентини Самар у «Дзеркалі тижня», все якраз зовсім навпаки. Як бачимо, в сюжеті Наталії Кравченко теж з'являються експерти, але, як і в сюжеті ICTV, дуже специфічні - їхня позиція неначе дібрана для ілюстрації певних тез, що цілком відповідають головним ідеям сюжету... які, зрештою, збігаються з головними меседжами влади.

Насамкінець, 5 канал, якому ТК останнім часом приділяє незаслужено мало уваги. У програмі «Час. Підсумки» теми приїзду російського президента та опозиції розвели в окремі досить ґрунтовні сюжети. У підводці до першого було чи не забагато відсебеньок ведучої на кшталт «Його чекають і з радістю, і з смутком. Україна перезбуджена візитом російського Президента... Київський офіційний візит - суцільна інтрига» та неконкретних посилань на «експертне середовище»: «Чому Росія нарешті наважилася на позначення кордону з Україною експерти пояснюють по-різному. Одні називають це реверансом Москви у бік Брюсселя, своєрідним виправданням про Чорноморський флот. Інші з'ясовують ціну питання, тобто що саме дасть Україна Росії за згоду на демаркацію», «В українському експертному середовищі побутує думка, що жодних скандальних угод не буде». Зауважмо, наскільки відрізняється тональність сюжету Ольги Кошеленко від робіт колег з інших каналів:

«За 80 днів свого правління Віктор Янукович настільки прискорив відносини із Російською Федерацією, що збоку може здатися - нова модель стосунків із братнім народом гальм не передбачає взагалі. Пристрасті лише підігрівають проекти широкомасштабних угод по співпраці в галузі енергетики та авіабудування. Українській владі навіть довелося заспокоювати - цього разу усе буде набагато скромніше».

«Публічні перемови першому віце-прем'єру вдаються не так добре. Він як міг відбивав словесний пінг-понг нав'язаний опозиційними спікерами. Оприлюднений Клюєвим перелік документів, запланованих до підписання 17-18 травня, меншості видався неповним».

«Водночас, за інформацією видання "Дзеркало тижня", активно обговорюється ще один документ, про який перший віце-прем'єр не розповів - стосовно делімітації Керченської протоки. І хоча стовідсоткової впевненості, що угоду підпишуть уже в понеділок або вівторок, немає - ціна питання для України в найближчому майбутньому, - наголошує видання, - може бути надто високою»  (Порівняйте з інформацією ТРК «Україна»).

 «Ще один документ - про використання та розвиток російської супутникової системи ГЛОНАСС може бути як вигідний, так і обтяжливий для України, - констатує голова парламентського комітету з питань оборони Анатолій Гриценко. Усе залежить від того, на яких умовах нам запропонують до нього долучатися.

{...}

Майже непомітно під час парламентського обговорення прослизнула угода про співробітництво між вітчизняним "Укрексім" та російським "Внешторгбанками". Списи схрестили навколо двох культурних та освітніх угод».

На ймовірне зауваження, що коментуються недостовірні, неофіційні документи, журналістка тут же й відповідає: «доступ до резонансних документів, що стосуватимуться стратегічних енергетики, авіабудування та інших галузей, отримати і надалі буде непросто. А те, що рано чи пізно такі угоди побачать світ, представники Президента не заперечують. Кажуть, нині шукають в них український інтерес. А коли знайдуть - часу не гаятимуть». Загалом матеріал Ольги Кошеленко найінформативніший з усіх, що були представлені у підсумкових програмах із цієї теми, й містить найширший спектр думок - коментарі бютівців Віктора Терена, Володимира Яворівського і Андрія Шкіля, віце-прем'єра Андрія Клюєва, нунсівців Анатолія Гриценка і В'ячеслава Кириленка, регіонала Юрія Мірошниченка і литвинівця Олега Зарубінського. На жаль, «експерти» у сюжеті представлені лише анонімною непрямою мовою.

Другий сюжет, авторства Ольги Сніцарчук, великим планом бере опозиційну тему - від кримінального переслідування Юлії Тимошенко до вуличних акцій. Підводка до сюжету доволі інформативна, можливо, навіть перенасичена фактами, проте серед них наявний «той самий»:

«...навіть до такої серйозної речі як міжнародний аудит можна доскіпатися. Аналіз дій попередньої влади влада нинішня замовила не аудиторській, а американській юридичній компанії Trout Cacheris, яка захищала інтереси Моніки Левінскі. Допомагати цій конторі будуть ще дві фірми, добре відомі бізнесменам Віктору Пінчуку та Рінату Ахметову. На авторитетнішому аудиторі вирішили зекономити кошти платників податків» (Порівняймо, знов-таки, з варіантом ТРК «Україна»). Однак у самому сюжеті зустрічаємо добре знайомий нам мотив роз'єднаності та імпотентності опозиції:

«...сюди і у найближчий понеділок, аби гідно зустріти російського Президента. І дати йому зрозуміти: так просто українці свого не віддадуть. Так вирішили, коли формально створювали Комітет захисту України. Чекали там усіх, та ні Віктора Ющенка, ані Арсенія Яценюка, ані В'ячеслава Кириленка не дочекалися».  Потім синхрони неприєднанців - Анатолія Гриценка, Арсенія Яценюка та Андрія Парубія.  При тому, що партії, які таки увійшли до складу комітету, навіть не перелічено... Збалансовано опозицію в сюжеті синхронами вже добре нам відомого коментатора дій опозиції Олександра Єфремова, який викриває прагнення Тимошенко зробити Комітет захисту України «під себе», а в останній частині матеріалу, де йдеться про кримінальну справу проти Тимошенко, порівнює долю опозиціонерки зі своєю власною:

«Президент Віктор Янукович відкидає звинувачення у репресіях. Каже, у давні часи справа була недорозслідувана. Дорозслідують тепер. Регіонали заспокоюють лідерку БЮТ своїм досвідом.

Завершується сюжет тонкою шпилькою на адресу екс-президента: «На допитах хочуть бачити не лише Юлію Тимошенко. За свіжою кримінальною справою через метання яєць та шашок у парламенті у прокуратуру кличуть депутатів Андрія Парубія та Юрія Гримчака. До того ж голова Верховної Ради вже отримав листа на позбавлення цих опозиціонерів депутатської недоторканності. Коаліціянти кажуть: голосуватимуть залюбки. В опозиції спробують боротися. Потенційні революціонери знають: краще їх бачитимуть за ґратами, ніж за пивом на курорті. Це більше надихає народні протести і додає більше народних симпатій».

Це натяк на нещодавню поїздку Віктора Ющенка до Німеччини, де він відпочивав, пив пиво і грав у карти. Щоправда, вирішувати за всіх «потенційних революціонерів», що вони «знають», напевно, занадто претензійно. Але, в усякому разі, 5 канал дає ширше уявлення про те, що відбувалось в опозиційному середовищі протягом тижня, що минув, ніж підсумкові програми інших телеканалів.

Отже,

Послаблення тиску на журналістів, пов'язане з резонансними заявами колективів «1+1» і СТБ про редакційну цензуру, вочевидь не свідчить про системні конструктивні процеси, а є ситуативним заграванням про людське око, яке може припинитися, щойно послабиться увага українського суспільства та світової спільноти до сфери свободи слова в Україні. У підсумку це послаблення не призводить до реального підвищення якості новин і аналітичних тижневиків.

Опозиції надали ширший доступ до ефіру, в тому числі й до прямого, вибудувавши однак цей ефір таким чином, аби проілюструвати наполегливо поширювану тезу про роз'єднаність і слабкість опозиційних сил. Завдяки маневрові Юлії Тимошенко, яка встигла в обидві студії та долучилась до програми «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» наприкінці ефіру, цього ефекту було досягнуто лише частково. У студії «Шустер live» Тимошенко витримала непростий для неї ефір із серйозними опонентами - Інною Богословською, Олександром Єфремовим та іншими, - відповідаючи на запитання щодо поновлення кримінальних справ, яке на той момент, очевидно, було для неї важливішим «фронтом», аніж процес об'єднання опозиції.

Головними темами підсумкових програм стали прийдешній приїзд президента Росії Дмитра Медведєва та «тема опозиції», що включала три компоненти - створення Національного комітету захисту України, поновлення кримінального переслідування Юлії Тимошенко та вуличні протести. Тема опозиції висвітлювалась більшістю телеканалів широко, але з наголосом на тому, що опозиція неспроможна координувати свої дії, не змогла привести до Києва обіцяну кількість маніфестантів, тощо. Ці тези «підтверджувались» відповідними синхронами представників влади.

Зміст поновленої кримінальної справи проти Тимошенко давали фрагментарно, подекуди не зовсім точними формулюваннями, часто обмежуючись констатаціями на зразок «її звинувачували в хабарництві». Коментарі експертів із цієї теми відсутні.  

Всі телеканали, окрім 5-го, замовчали певний фактаж (перелічені «Дзеркалом тижня» проекти угод, зв'язок компаній-аудиторів із Ахметовим і Кучмою, перепони на щляхах, які чинили працівники ДАІ бажаючим приєднатися до акцій опозиції 12-го травня тощо) або подали його у перекрученому, подекуди з точністю до навпаки, вигляді. Натомість наголошували на тому, що влада відкрито задекларувала зміст угод, що готуються до підписання, таким чином пішовши назустріч опозиції. Про те, що опозиція піддала  сумніву вичерпність озвученого Андрієм Клюєвим переліку, переважно змовчали.  

Загалом, попри деяке послаблення тиску, про яке говорять журналісти, та появи у сюжетах більшої кількості синхронів опозиції (що, втім, відповідає тактиці влади - привертати увагу суспільства до проблем всередині опозиційного табору) та поодиноких експертних коментарів, більшість підсумкових аналітичних тижневиків залишаються маніпулятивними, спотворюючи картину тижня на догоду інтересам влади.

Фото - www.pravda.com.ua