«Євробачення»: скандал як спосіб життя
Кількаденний скандал із національним відбором на «Євробачення» вщух 2 березня: після того, як Джамала і Злата Огнєвіч з різних причин відмовилися брати участь у переголосуванні, переможцем відбору визнано Міку Ньютон, яка й представить Україну на міжнародному пісенному конкурсі, що відбудеться в Дюссельдорфі у травні.
Коли торік після національного відбору на конкурс «Євробачення» вибухнув скандал, гадалося: це хвороби зростання. Хвороби становлення нової команди НТКУ. А ще - наслідок об'єктивної ситуації, коли довелося організувати й провести конкурс у гранично стислі терміни.
Нинішній скандал із переголосуванням переконує: це система. Тим більше що скандал цей виник просто на рівному місці. Як і торік, усе оповито туманом, із офіційної інформації було не зрозуміти нічого. Тепер от виявилося, що переголосування не буде, бо спочатку Джамала, а потім Злата Огнєвич відмовилися брати в ньому участь.
Театр абсурду - це надто м'яке визначення того, що відбувалося. Це вже навіть не цирк - радше якийсь зоопарк. (Сподіваюся, шановні мешканці Київського зоопарку на мене не надто образяться.)
Тож залишаються самі лише запитання, отримати відповіді на які майже немає надії.
Запитання перше. У чому, власне, полягала причина намірів провести переголосування? Чи був факт правопорушення під час проведення фіналу 26 лютого, а чи його не було? «Деякі члени журі висловили подив», «Надходять листи від людей, здивованих і обурених результатами відбору», «Чимало хто висловлює сумнів» - даруйте, все це несерйозно. Все це не факти. Поки суспільство не привчилося ходити строєм, завжди будуть ті, хто не згоден, і ті, хто висловлює подив. Нічого аж такого в цьому немає: комусь мила попадя, а комусь - попова дочка. Подобається комусь пісня Міки Ньютон чи не подобається - це теж ніякий не аргумент і тим більше не причина скасовувати результати фіналу.
Чи не дивна, до речі, обставина: фактично йшлося саме про скасування результатів фіналу, оголошення їх нечинними, але отак прямо ніхто цього не казав, усі вдавалися до малозрозумілих обтічних формулювань: «затвердити», «підтвердити», «суперфінал»?
Окрім смс-голосування було ще й голосування журі. Як показали наприкінці трансляції 26 лютого, журі також вивело на перше місце Міку Ньютон. Тепер із пояснень виходило, ніби ніякого голосування журі й не було, члени журі висловлюють сумніви, а смс-голосування було єдиним, що визначило результат.
То все ж: чи встановлено факт фальсифікації голосування 26 лютого, чи все це - лише здогадки та припущення?
Запитання друге. Генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф пообіцяв створити слідчу комісію, яка вивчатиме перебіг голосування 26 лютого. Заступник голови Адміністрації президента України Ганна Герман сказала, що до комісії буде залучено представників прокуратури. Отже, комісію ще навіть не було створено (чи буде тепер, після відмови від «суперфіналу»?), з'ясування обставин ще й не розпочиналося, а результати голосування вже було визнано нечинними. Навіщо тоді та комісія? Що вона мусила розслідувати й що доводити - й, головне, для чого?
Запитання третє. Європейська мовленнєва спілка віддає процедуру національного відбору на розсуд національних телекомпаній. Яких учасників «Євробачення» національні телекомпанії запропонують - із тими ЄМС і погодиться. Здоровий глузд підказує, що ЄМС має цілковиту рацію, виходячи з того, що кожна національна телекомпанія зацікавлена у якнайвищому результаті свого представника, а отже, посилати на конкурс «по блату» кого завгодно їй невигідно.
Так от, встановлені НТКУ правила, що діяли на момент проведення фіналу ввечері 26 лютого, не містили ніяких обмежень кількості смс з одного телефону. Тож хоч би як хто накручував голоси, а правилам це не суперечило. Встановлені НТКУ правила давали можливість накручувати голоси, й керівники НТКУ мусили передбачати ймовірність того, що випадки накручування таки матимуть місце.
А коли так, то кількість оригінальних телефонних номерів, із яких було відправлено смс, не має ніякого значення. Факту порушення правил не було! Хай правила були поганими й недолугими, але вони були саме такими. То чи правомірно було намагатися змінити правила заднім числом? Чи можна було вести мову про фальсифікації за відсутності порушення правил? Чи правомірно було запроваджувати «суперфінал», якого у правилах не було? Чи респектабельно це було, чи додавало це авторитету НТКУ, зокрема й у тій самій ЄМС?
Запитання четверте. Єгор Бенкендорф звернувся до Міки Ньютон, Злати Огнєвич та Джамали чи то з проханням, чи то з пропозицією переграти фінал. Що означало це прохання-пропозиція? Що означали слова Бенкендорфа про те, що коли на «суперфінал» з'явиться сама лише Міка Ньютон, вона й буде єдиним його учасником? Який сенс обирати переможця з-поміж однієї Міки Ньютон? Чому врешті-решт від цього відмовилися - адже Міка Ньютон не відмовлялася від участі в переголосуванні? Ні, збагнути все це неможливо.
Генеральний директор НТКУ мав би вчинити в один із двох способів: або вольовим рішенням призначити «суперфінал», або ж так само вольовим рішенням залишити все так, як є, проігнорувавши всілякі подиви й невдоволені голоси. На жаль, він не зробив ані того, ані того.
Запитання п'яте. Якщо пристати на думку, що підсумки голосування 26 лютого було підтасовано, з цього випливає одна-єдина річ: усі результати фіналу, всі сімнадцять місць нічого не варті. І коли вже був намір перегравати фінал, то треба було перегравати його весь, від початку й до кінця, включно з Віталієм Галаєм і Тетяною Воржевою. Адже зовсім немає гарантії, що справжнім переможцем був хтось із чільної трійки: могло виявитися, що 26 лютого справжнього переможця відсунули в самий низ підсумкової таблиці.
То чому звернулися з проханням лише до трьох учасників фіналу? Чи не викликав би такий «суперфінал у вузькому колі» нових і нових підозр у залаштункових оборудках? Чи не надто сумнівно він виглядав би сам по собі?
Запитання шосте. З одного боку, підсумки голосування 26 лютого нібито викликають сумніви. Принаймні, в керівництва НТКУ. З іншого боку, те саме керівництво НТКУ врешті-решт затвердило ці підсумки. Як усе це складається до купи? Припустімо, Злата Огнєвич та Джамала відмовилися брати участь у «повторному фіналі». Чи не логічно було б запросити до участі в ньому наступних за місцями конкурсантів - Дашу Медову, Івана Березовського та інших? Самовідвід фаворитів, фактичне зняття ними власних кандидатур - чи може це бути підставою для відмови від наведення законності й справедливості?
Запитання сьоме. Чи відмовилися б Злата Огнєвич та Джамала від «перефіналування» (адже не виключено, що історія з травмуванням ноги Златою Огнєвич - то лише «делікатна» відмовка; до того ж, її номер не є танцювальним, тож навіть якби Огнєвич співала, сидячи у кріслі, це не зіпсувало би враження, а, навпаки, спонукало б глядачів співчувати співачці й захоплюватися її мужністю), якби результати голосування 26 лютого було офіційно анульовано й офіційно ж було призначено повторний фінал? Якби не йшлося про якісь малозрозумілі прохання ледь не приватного характеру?
Запитання восьме. Чи випадково ще восени почали вирувати наполегливі чутки, буцімто Джамала має намір поїхати до Дюссельдорфа від Туреччини? Чи не позначилися ці чутки на глядацькому голосуванні за Джамалу, й коли позначилися, то яким саме чином?
Запитання дев'яте. 26 лютого саме смс-голосування викликало сумніви. Але у «суперфіналі» НТКУ мала намір відмовитися від... журі й зробити смс-голосування єдиним критерієм перемоги. Чи був тут бодай натяк на щось подібне до логіки?
Запитання десяте. Чи є гарантія, що наступних років - після всього, що сталося - найкращі українські співаки не оминатимуть «Євробачення» десятою дорогою, а в конкурсі тільки й залишаться, що гламурні «пусикішечки»? І що саме вони й лише вони відтепер представлятимуть Україну?
І, нарешті, ще одне запитання, безпосередньо не пов'язане зі скандалом, і все ж... Що робила в журі підкреслено деполітизованого пісенного конкурсу заступник голови Адміністрації президента? Адже «Євробачення» проводить не держава, а НТКУ! Не Україна, а НТКУ входить до ЄМС! Чи, може, на самісінькій верхівці влади не розрізняють урядові та неурядові міжнародні організації?
Гаразд, хай Ганна Герман була в журі не як високий державний чиновник, а просто як авторитетна й компетентна приватна особа. Але тепер, у розпал скандалу - чому вона давала коментарі так, ніби саме їй належало право вирішального голосу? Невже ніхто не розумів, що участь Ганни Герман підняла скандал до рівня державного, й уже не НТКУ, а Україна втрачала рештки міжнародного авторитету?
А загальна ситуація навколо «Євробачення» є такою. На Міку Ньютон кинуто тінь підозри. Оскільки ніякого офіційного звинувачення їй не висунуто, ані довести, ані спростувати ту підозру буде неможливо. Ця підозра так і залишиться чорною плямою в її творчій біографії. І не лише в її біографії. І Злата Огнєвич, і Джамала перебувають і перебуватимуть надалі під такою самою підозрою. Незалежно від того, чи взяли б усі вони участь у «суперфіналі», чи не взяли б. Що незрозумілішими й туманнішими були й будуть надалі слова та дії керівництва НТКУ, то більшою ця підозра буде.
Підозра ця давитиме на Міку Ньютон у Дюссельдорфі, тиснутиме їй на плечі. Із таким тягарем ой як нелегко буде виступити вдало.
Нагадаємо, 26 лютого у фінальному відборі учасника від України на міжнародний пісенний конкурс «Євробачення-2011» перемогла Міка Ньютон. Переможницю національного відбору визначали члени журі (45%) та глядачі шляхом смс-голосування (45%), а також відвідувачі сайту Першого національного (10%).
За переможницю Міку Ньютон було надіслано 29064 смс, при цьому тільки 1996 із них - з оригінальних телефонів. А за співачку Джамалу, яка посіла третє місце, було надіслано 10800 смс, при цьому з різних телефонів - 6365.
Заступник глави Адміністрації президента Ганна Герман, яка входила до складу журі, вирішила ініціювати створення комісії для перевірки відбору.
Після цього 28 лютого НТКУ звернулася до трьох лідерів голосування національного відбору «Євробачення-2011» - Міки Ньютон, Злати Огнєвіч і Джамали - з пропозицією виступити 3 березня у прямому ефірі Першого національного в суперфіналі нацвідбору на «Євробачення».
На переголосування погодилася Міка Ньютон. Джамала відмовилася, бо не хотіла мати нічого спільного з «маніпуляціями, корупцією та амбіціями окремих осіб, чиїми інтересами вони були прикриті», Злата Огнєвіч відмовилася через травму.
Врешті-решт, 2 березня НТКУ вирішила не проводити суперфіналу та оголосила Міку Ньютон переможцем.