На українському телебаченні відсутні аналітики. Чи, можливо, відсутня достатня свобода редакційних дій, щоб використати напрацювання штатних (якщо є) чи запрошених до ефіру аналітиків. Причому йдеться не тільки і не стільки про економістів чи політологів (персонажів, які звуть себе цими гучними словами, в Україні аж занадто, тож дещиця вихлюпується і в телестудії), скільки про соціологів (а не маркетологів, які нерідко фігурують як автори соціологічних досліджень), про психоаналітиків (хоча їх у нас і не більше десятка), про психологів та етнологів, психіатрів (так!) та експертів-міжнародників. А також фахівців із логістики, ергономіки, кліматологів тощо.

Цей уже майже трюїзм спав на думку після того, як телеканали України та Росії прокрутили сюжети, присвячені транскордонному етапові авторалі ретромашин Санкт-Петербург - Київ, який пройшов за участю президентів двох держав - Медвєдєва та Януковича.

Російське державне телебачення, ясна річ, переповідало цю подію дуже й дуже серйозно.

Український «Інтер» - практично в тій самій стилістиці.

А от НТВ дозволив собі трохи більше неофіційного, просто людського. Й одразу «засвітилися» деякі дуже цікаві речі, про які трохи пізніше.

Всі ж інші українські телеканали нічим особливим не відзначилися, хіба що Євгеній Кисельов у «Великій політиці» на тому ж «Інтері» дозволив собі згадати інший автопробіг - який самочинно очолював великий комбінатор Остап Ібрагімович Сулейман Берта Марія Бендер-бей. Та й по тому. А тим часом поживи для роздумів автопробіг підкидав чимало. Ясна річ, у нинішній Росії поєднання імператора Ніколая ІІ (на приз якого сто років тому відбувся перший в імперії автопробіг за маршрутом Санкт-Петербург - Київ) та вшанування ветеранів війни, якою керувала та партія, за наказом ЦК якої було колись розстріляно імператорську сім'ю - явище цілком органічне. Аби великодержавна велич наявна була, а там хоч трава не рости. А як бути Україні з абсолютно чіткими асоціаціями з тим от імператором, який є наче таким собі «покровителем» цього автопробігу - винуватцем двох війн, російсько-японської та Першої світової, послідовним противником парламентаризму та політичних прав українців? Чому треба було ще навесні домовлятися з російською стороною про автопробіг саме в такому форматі? Якщо треба було пропагувати дружбу двох народів, то присвятили би спільну акцію, скажімо, легендарному одеситу, автомобілісту й авіатору Уточкіну...

Ще одна «цікавинка» - це вибір президентом України саме «Побєди» для участі у пробігу ретроавтомобілів, адже для нього готували (з цілком зрозумілих патріотичних міркувань) ЛуАЗ. Сам Віктор Янукович пояснив це так: «Я вам скажу, як старий автомобіліст, що ми не могли іншу машину вибрати з Дмитром Анатолійовичем, тому що він мене заразив, коли я був у нього в гостях». Нагадаю, напередодні Дня перемоги Медвєдєв приймав у себе в резиденції главу Української держави й катав його саме на «Побєді».

І тут ми вступаємо в царину психології, входимо в ту сферу, заглиблення в яку потребує кваліфікованих експертних оцінок. Прослуханих особисто мною курсів і спецкурсів із психологічних дисциплін та прочитаних книжок, думаю, недостатньо для винесення остаточних присудів, але цілком досить для формулювання запитань на основі побаченого й почутого.

Те, що Дмитрій Медвєдєв виглядав щасливим під час перегонів, зрозуміло. Тут кілька причин: і те, що він по-своєму скопіював-таки Путіна, й те, що він вочевидь у цій президентській парі був старшим (попри 15 років різниці на користь Януковича), і, зрештою, те, що він міг трішечки побути майже собою: пітерським доцентом за кермом дідівського авто. А з якого дива так непідробно щасливим виглядав Віктор Янукович? Невже ж лише від того, що сподобився знову потиснути руку «самому» Медвєдєву Д.А.?

Погляньмо на додачу до телероликів (особливо до останнього, де показано обох «автопробіжників» у салоні авто) на ці фото, розміщені офіційним інтернет-представництвом президента України.

Чи на інші з того ж джерела.

Вам не здається, що Віктор Янукович, нарешті, почувається повністю у своїй тарілці, на своєму місці, поруч із цими авто?

Ви пам'ятаєте, як Віктор Ющенко наприкінці своєї президентської п'ятирічки кілька разів щиро зізнався, що він ненавидить політику і з більшою охотою займався би розведенням бджіл та гусей у себе на хуторі? Він хоча б зумів артикулювати свій настрій, який відчувався впродовж усієї каденції, коли роздмухувана оточенням жадоба всевладдя поєднувалася у діях Віктора Андрійовича із підсвідомим прагненням кинути все, від'їхати до Безрадичів і жити там щасливим життям статечного селянина. А що нуртує в підсвідомості Віктора Януковича? Які прагнення? Які мрії про щастя? І чому так упевнено й щасливо виглядав президент України під час автопробігу?

Отут якраз телебаченню (та й іншим ЗМІ) конче потрібні психологи й психоаналітики. Щоб суспільство могло уявляти бодай у загальних рисах, чого йому чекати від чинного глави держави і як мінімізувати можливі проблеми, що виникають у зв'язку з його підсвідомими настановами.

І взагалі - наскільки щасливішим могли б бути всі ми, якби хтось так і залишився художником-акварелістом, хтось - присяжним повіреним, хтось - провінційним бухгалтером, а хтось - завідувачем автобази...

Фото - www.president.gov.ua