Із теми візиту до України Московського патріарха Кирила важко висловитись оригінально, адже останні два тижні вона викликає величезний, - сказати б, навіть дещо гіпертрофований, - інтерес у вітчизняних публіцистів та блогерів. Так само важко писати про медійний вимір патріаршого візиту, не зачепивши почуття тих людей, які належать до Російської (напевно, так буде чесніше, ніж «Руська») православної церкви та її української філії. Особливо важко стримуватися, щоб не зачепити їхніх релігійних почуттів, слухаючи, наприклад, про те, як в Одесі спраглі благословення Кирила, не дочекашись його виходу, розірвали на сувенірні клапті килим, якого торкалися його ноги.

Утім, слід констатувати, що саме організатори візиту Кирила, його супутники та група інформаційної підтримки подбали про те, щоби подія була оточена аурою конфліктного напруження. Коли практично щодня московський гість робить заяви, в яких наголошує, що його візит має пастирський, а не політичний характер, а тим часом прес-аташе Одеської єпархії УПЦ МП отець Сергій пропонує державі «зупинити розкол», скасувавши реєстрацію православної церкви Київського патріархату; коли з уст Кирила лунають слова про «єдиний народ», тим часом Юрій Лужков закликає російський флот залишатися в Севастополі «вічно», а Володимир Путін говорить про Крим як про «спільну землю»; і коли все це знаходить у медіа дуже вибіркове відображення, виникає відчуття, що візит є політичним у квадраті - бо всі його сторони, аж до опозиціонерів-протестувальників, прагнуть отримати від нього саме політичну користь.

Однак із поваги до релігійних почуттів частини читачів утримаюся від подальших коментарів і дозволю собі лише одну ремарку. Впевнений, що українська влада робить ведмежу послугу церкві, до якої належать зокрема й перші особи держави, перетворюючи її практично на офіційну, привілейовану й - усупереч Конституції - поєднану з державою. Й наслідки цієї нерозважливої політики неодмінно дадуться взнаки як державі, яка, поглиблюючи конфлікт між церквами й сприяючи одній із них, налаштовує проти себе вірян інших конфесій, так і церкві, чиї справи в Росії - країні, де РПЦ вже давно зробили, власне, церквою державною, - йдуть, попри майже цілковиту відсутність конкуренції, доволі кепсько.

Що ж до висвітлення візиту патріарха Кирила у телевізійних новинах, то практично кожен канал продемонстрував у цьому питанні свою власну політику, яка, втім, значною мірою збігалася зі ставленням каналу (чи його власників) до чинної влади.

За формою фору всім конкурентам давали новини «Інтера», хоча, напевно, це не в останню чергу пов'язано з російськомовністю, адже в російській навколоцерковна офіційна лексика звучить пафосніше, ніж в українській. «Святейший патриарх Кирилл снизошел до ниспослания святейшего благоговения» - такого роду конструкції зустрічаються в інтерівських новинах повсюди, й складається враження, що справжніми авторами сюжетів і повідомлень про візит Кирила були співробітники прес-служби РПЦ:

«Днепропетровск. Свято-Преображенский кафедральный собор. Предстоятеля Русской православной церкви встречают песнопением и боем колоколов. Свою проповедь его святейшество начал с Евангелия. Сомнение - вот что порождает неверие».

«Верить в Бога, уповать на Него и молиться за Церковь святейший патриарх призвал паству. И благословил пришедших на литургию».

«Продолжается визит в Украину Патриарха Московского и всея Руси Кирилла. Сегодня Его Святейшество прибыл в Днепропетровск. В программе высокого гостя - освящение нового храма, посещение двух соборов, больницы, исторических памятников и даже ракетно-сборочного цеха на "Южмаше"».

«Его Святейшество первым делом посетил Свято-Троицкий кафедральный собор, управляющего епархией митрополита Еремея патриарх Кирилл знает уже 40 лет. Когда он учился в Ленинградской духовной академии, владыка Еремей был там преподавателем. Митрополит приготовил для патриарха особый подарок - местную святыню - Самарскую икону Божьей Матери. Она была написана специально к приезду Его Святейшества со старинного намоленного образа. На иконе изображено пророчество Богоприимца Симеона - кинжал, направленный в сердце Святой Богородицы».

«Его Святейшество, в свою очередь, подарил епархии образ Спасителя и обратился к верующим с рассуждениями о духовном единстве всего пространства Святой Руси».

У такому дусі витримано абсолютно всі повідомлення «Інтера», присвячені візиту патріарха. Чи нормальним є настільки рясне використання церковної лексики, малозрозумілих багатьом глядачам слів (літургія, паства і т. п.), вживання штампів на зразок «Святая Русь» і т. п.? Неважко провести аналогію - якщо це нормально, тоді сюжет того ж «Інтера» про отруєння в дитсадку мав би виглядати так:

«Сегодня утречком в детский садик городка Цюрупинска приехали дяденьки и тётеньки доктора на белой бибике. У деточек животик и головка бо-бо, наверное, они снямкали несвежий кефирчик, фу, кака».

Репортажі з місць позбавлення волі, відповідно, мають вестися тюремним жаргоном, і так далі. Використання нейтральної лексики, уникання діалектизмів і спеціальних слів - загальноприйнятий стандарт інформаційної журналістики, якщо не йдеться про спеціалізовані ЗМІ. Наприклад, у релігійній телепрограмі, цільовою аудиторією якої є глядачі, що ведуть активне церковне життя, цілком припустимо сказати, що «святейший архиерей даровал экклесии освящённую епитрахиль», але для пересічної аудиторії це китайська грамота. Можливо, на «Інтері» вважають, що таким чином демонструють шанобливе ставлення до «високого гостя»? Можливо, але водночас засвідчують неповагу до глядачів.

Що ж до змісту, то зазирання в рот патріархові, цілковите відсікання будь-якого негативу (наприклад, запланованих акцій протесту або критики з боку інших релігійних організацій), некритичне відтворення деталей, які, в принципі, вимагали б додаткового з'ясування фактів (наприклад, «для поездок по Крыму святейший патриарх попросил предоставить ему автомобиль "Чайка" советских времен» - чому?) цілком і повністю дублює низькопоклонне ставлення «Інтера» до Януковича, Азарова та їхніх соратників.

Підхід Першого національного, який цього разу має права на трансляцію заходів за участю патріарха і взагалі грає, так би мовити, минулорічну роль «Інтера», мало відрізняється від інтерівського і за формою, і за змістом. Патріарх тут неодмінно «святійший», усі гострі кути згладжуються, рефреном проходить ідея «аполітичності» візиту Кирила. Утім, Перший дозволяє собі більше свободи в репортажах із регіонів, де побував російський гість, намагаючись привернути увагу до своїх власних прямих трансляцій. Дещо про специфіку цих трансляцій уже писав Борис Бахтєєв. Зауважмо, що участь державного каналу в медійно-пропагандистській кампанії навколо приїзду глави однієї з церков, - нехай навіть ця участь була оплачена не бюджетними, а заробленими на рекламі коштами, - аж ніяк не наближає НТКУ до принципів суспільного телебачення.

До речі, повідомивши про те, що Кирило вручив Віктору Януковичу орден князя Володимира, «Інтер» забув задовільнити цікавість глядачів - за що ж така честь? Перший національний, натомість, таку інформацію подав: «за увагу до проблеми зміцнення православ'я в Україні». Тут би теж непогано було розтлумачити, що мається на увазі під увагою, що за проблема зміцнення... Допитливий журналіст пошукав би статистику - кількість парафій УПЦ МП, наприклад, у пересічній російській та українській областях... Іншу статистичну інформацію, яка, можливо, засвідчила б, що справи в московського православ'я в Україні не такі й погані, якщо порівнювати з метрополією. Але подібні вольності в програму журналістів державного каналу не входять.

«1+1» у висвітленні візиту Кирила обходиться без надмірного благоговіння. Тут ніякого «святішого» - просто патріарх або Кирило, про нього говорять як про живу людину, а не втілення божества; поїздку Україною називають словом «турне» (добре, що не «гастролі»), а повідомлення здебільшого сухі, стримані, інформативні. Фактів та подробиць, що не вписуються в загальну ідилічну картину, тут не оминають: «Увійти до храму віряни могли лише за запрошеннями. Решта спостерігали за тим, що відбувається в головному храмі Одеси на двох великих моніторах, встановлених на Соборній площі. Але навіть ті, хто потрапив всередину, ледве вистояли службу. Спека та задуха давалися взнаки. Під собором чергували близько 10 "швидких". Серед присутніх у храмі були дипломати і представники української влади. Був і колишній голова Одеси Руслан Боделан. Саме при ньому і почали відбудовувати зруйнований 36 року собор. Гроші на реставрацію збирали всім миром». Дозволяють собі тут і погратися словами - наприклад, літак Кирила називають «православним бортом номер один». Але етичну межу не переступають. Загалом цій темі в інформаційній картині тижня було приділено саме те місце, на яке заслуговує візит глави потужної, але не найчисельнішої за кількістю вірян, церкви країни.

Приблизно такий самий, як в «1+1», підхід демонструє й СТБ. І навіть демократичніший. Кирило тут - патріарх або панотець, про його пересування, виступи та плани повідомляють стисло, стримано, зате сюжети розлогі, витримані переважно у стилі лайф. У сюжеті від 21 липня - безпрецедентна, насправді, подія, - використано синхрон представника Київського патріархату:

«Марія ВОРОНОВА, кореспондент: У представників Київського патріархату щодо візиту Кирила своя думка.

Яків, єпископ Одеський і Балтський, УПЦ (Київський патріархат): "Інша справа, якби ти приїхав як гість помолитись, а ти приїхав політизувати церкву, висвітлити своє невдоволення і нав'язати свою російську культуру, націю чи інше"».

Інші канали на час перебування Кирила в Україні зробили вигляд, що інших церков, окрім РПЦ/УПЦ МП, на території «Юга Руси» немає. У сюжетах - описи заходів із підготовки до візиту патріарха, подробиці його меню, синхрони пересічних людей тощо. Кореспонденти СТБ не бояться піднімати конфліктні аспекти теми: в одному з сюжетів ідеться про виселення митців із лаврських приміщень.

Так само нейтральним та інформативним, але без стьобу та «жовтих» описів був 5 канал. Його матеріали - суха й порівняно докладна хроніка перебування патріарха в Україні. Особливої уваги протестам та «альтернативним» думкам щодо мети приїзду Кирила в новинах тут не приділяли, але й не демонстрували жодних виявиів захоплення його приїздом - звичайна робота з висвітлення події, важливої для частини аудиторії.

Не менш «світською» була парадигма висвітлення візиту Кирила й у Нового каналу. Ось, наприклад, повідомлення про прибуття патріарха на українську землю:

«Одеса на вухах. Місто заповнене міліцією з усієї країни. Туди стягнули 4,5 тисячі правоохоронців. Тамтешні комунальники з ніг збилися: стрижуть газони, вимітають сміття, латають дірки на дорогах. Так Україна зустрічає Московського патріарха. Кирило приїхав в Одесу і відправив там службу. Голова Російської Православної Церкви каже: його візит в Україну звична справа. Мовляв, приїхав у свою парафію.

Для порівняння, матеріал «Інтера» починався підводкою: «В Украину прибыл Патриарх Московский и всея Руси Кирилл. Здесь Его Святейшество проведет более недели. Он посетит Одессу, Днепропетровск и Киев, где примет участие в торжествах по случаю годовщины Крещения Руси». Новий повідомляв про пересування Кирила навіть не щодня й був максимально лаконічним, що, втім, можна пояснити обмеженим хронометражем «Репортера». На противагу інтерівському «паки-паки, иже херувимы»-стилю, Новий був навіть надмірно світським, дозволяючи собі конструкції на зразок «можновладці подарували храм церковникам». Але, принаймні, ці новини були точно зрозумілі пересічним глядачам.

ICTV виставив на патріарший фронт свою важку артилерію: за Кирилом Україною їздить сама Дарка Оліфер. Незважаючи на зміну героя, зміст і стилістика її телепанегіриків не змінилися:

«Такого Одеса ще не бачила. Свого патріарха південна Пальміра чекала майже півтора десятиліття. Двісті тисяч прочан, 4 тисячі правоохоронців - місто перекрито, але люди не скаржаться. Кілька місяців все місто готувалось до візиту святішого. І миряни, і духовенство».

Пафос, захоплення, переказування непрямою мовою проповідей Кирила, відсутність будь-яких неприємних фактів і подробиць, які могли би затьмарити урочисто-ідилічну картину, - все це єднає цикл сюжетів ICTV з матеріалами, які Дарка Оліфер присвячує Януковичу, Азарову і їхній братії.

«Ну що ж, не дарма кажуть, що в Одесі кожен день свято. Тим більше влітку. Але сьогоднішній день є особливий. В архітектурному символі південної Пальміри, Національній Одеській опері зібралися вчені, митці, громадські діячі, студенти. Люди прийшли аби послухати, що скаже Патріарх Московський і всія Русі Кирил. По-святковому вбрані сімейні пари йшли вулицями, осяяними сонцем, аби потрапити до цієї зали, і побачити що ж таке патріарша прем'єра».

Втім, у матеріалі з Дніпропетровська не вдалося оминути прикрий момент - проти приїзду Кирила насмілилися протестувати:

«Противникам візиту Кирила з УНП суд не дозволив пікетувати. Свободівці дозволу не питали і тому потрапили до міліції. Та патріаршим відвідинам Дніпропетровська протести не завадили. Сюди він приїхав, аби говорити про віру, знання та працю. Символ промислової та наукової могутності України. Південний машинобудівний завод імені Макарова має особливе значення не лише для Дніпропетровська, а й для всієї держави. Саме тут роблять ракети, які виводять на земну орбіту супутники. Тут працює 12 тисяч людей. Своїми руками, розумом та душами вони роблять Україну сильнішою. Віра та знання, молитва та праця, духовне та матеріальне мають іти разом в житті людини. У своїй промові до південмашівців Кирил каже: Богові до вподоби, коли люди спільно працюють. Праця має приносити духовне задоволення і бути даром Божим».

Журналістка сміливо узагальнює, висловлюючись від імені всього людства: «Про книжки та космічні ракети, про гумор та архітектуру, про працю та інтернет - у перший тиждень свого візиту до України святійший патріарх Кирил говорив про все, що цікаво людям, простими зрозумілими словами».

Свідомо чи ні, пані Оліфер відроджує добрі традиції радянської журналістики: «На працівників "Південмашу" патріарша проповідь справила сильне враження»; «В ці хвилини патріарх вже спілкується з киянами. Тим часом настоятелька Свято-Архангельського Михайлівського монастиря Одеси матінка Серафіма наголошує: головний результат приїзду патріарха - зміцнення віри у нелегкі часи».

Втім, у матеріалі ICTV також, як і на СТБ, знайшлося місце для позиції інших конфесій. Але в якій формі!

«Тим часом українська православна церква Київського патріархату вважає, що у візиті Кирила - забагато політики. Греко-католики наголошують, що не варто протидіяти візиту Кирила, бо у протистоянні церква може втратити своє головне завдання - множити любов та добро. А саме з цим прибув до України патріарх, - акцентує Руська православна церква».

Думаю, неважко вгадати з одного разу, парафіянкою якої церкви є Дарка Оліфер. А докладне переказування змісту проповідей можна вважати її ноу-хау.

У несподівано вільному стилі висвітлювала візит патріарха Московського ТРК «Україна». Я вже писав про дивовижне пряме включення кореспондента Мар'яни Бухан, у якому присутній «сюр» і «жестяк» у чистому вигляді. Далі Мар'яна продовжувала висвітлювати події навколо патріарха з тим самим безбашенно-лайфовим відтінком:

«Крестным ходом в последнем ряду идут и люди с черными замками-тросточками. Это сотрудники Службы безопасности. Не на камеру охранники признаются: зонтики для защиты патриарха от возможных нападений. До визита Кирилла активисты местного союза анархистов обещали забросать святейшего яйцами. Но сегодня, говорят в СБУ, их планы изменились. Несмотря на это вокруг Преображенского собора 2 кордона милиции. Всех, кто оказался за - внутрь не пускают. Вот российские журналисты прорваться обратно смогли только благодаря матушке Серафиме. Избранных охрана пускала и на патриаршую службу. По пропускам. 10-летняя Александра из Одесской воскресной школы в список не попала. Хочет, чтобы Кирилл ее причастил. Ждет на улице в детской очереди».

Інші канали і про СБУ, і про анархістів із яйцями змовчали. Схожих подробиць чимало і в подальших матеріалах каналу. Хоча, подібно до колег із «Інтера», кореспондент «України» пересипала свій сюжет усілякими «божественними літургіями» та «святейшими», атмосфера була створена геть не благоговійна. У програмі 25 липня зачепили, окрім заборони акцій протесту, й іншу дражливу тему - перейменування частини вулиці Мазепи на Лаврську:

«Александр МОЗГОВОЙ, ведущий: Сейчас патриарх Кирилл уже отдыхает в Киево-Печерской лавре. Его самолет приземлился в международном аэропорту «Борисполь» три часа назад. Около лавры патриарха ждала только милиция. Какие-либо массовые акции запретил Окружной административный суд Киева. И сегодня сюда активисты Всеукраинского объединения «Свобода» не пришли. Хотя пообещали, что предписание суда нарушат и запланированные акции проведут завтра. В Киеве святейший проведет три дня. К его приезду столичные власти даже переименовали часть улицы Ивана Мазепы в Лаврскую. Таблички на домах меняли до сегодняшнего утра. Несмотря на то, что местным жителям теперь придется менять прописку в паспорте, на переименование улицы они отреагировали спокойно.

Сергей ЛЕВЧУК, житель улицы Лаврская: «Я знаю багато осіб на цій вулиці, котрі ще не змінили свій паспорт ще з часів, коли вона називалась Січневого повстання. Ця назва мені подобається. Вона більш поміркована, не стосується якихось політичних негараздів в Україні. Чесно кажучи, думаю, що вона приживеться»».

Звісно, це маніпуляція - цитата лише однієї людини подається як позиція всіх мешканців вулиці, хоча насправді нещодавно на Печерську відбулася доволі багатолюдна акція протесту, в якій брали участь зокрема й мешканці Мазепи-Лаврської. Однак сам факт згадки про перейменування, яке намагалися провести якомога тихіше, щоб і Кирилові догодити, і шуму не здійняти, є доволі промовистим. «Україна» почувалась у висвітленні теми патріаршого візиту порівняно вільніше за інші телеканали.

Попри те, що розповідали про приїзд патріарха різні телеканали по-різному, мовчали вони, як зазвичай, хором. Досить дивно лунали регулярні виправдання-спростування патріарха та церкви щодо не політичного, а суто пастирського характеру приїзду глави РПЦ. Якщо хтось бачить тут політичний підтекст, - а ми з вами знаємо, що таких політиків, експертів, публіцистів чимало, - варто було, напевно, спершу дозволити висловитись їм, а потім заперечувати. Однак нікому так і не дали пояснити або висловити свої гіпотези щодо того, якою саме може бути політична місія Кирила в Україні. Якщо щось і було сказано, то суцільними недомовками. Як ось на ICTV 20 липня:

«Московський патріарх Кирил сьогодні прибув в Україну. 9-денний візит він почав з Одеси. Як пояснюють представники РПЦ, - це місто стало першим, бо Кирил прагне відродити статус Одеси, як патріаршого центру. До приїзду високого гостя місто поселено готувалося. Главу руської православної церкви охоронятимуть додаткові підрозділи міліції з Миколаєва, Херсона та Вінниці. Ближнє коло охорони забезпечуватимуть співробітники ФСБ Росії. Одеситам поки радять уникати центру міста. Там перекрили рух, а припарковані машини обіцяють евакуювати. У пресі ж вже зазвали цей візит занадто дорогим. Бо міста витрачають великі гроші на підготовку, і політичним, адже позиція Кирила в Україні посилилася з новою владою, і патріарх продовжує втілювати ідею поєднання православних церков різних країн під егідою Москви. Але сам Кирил всілякі підтексти свого візиту заперечує, і каже: приїхав лише для спільної молитви».

Про яку «пресу» йдеться? Про який порядок витрат? (Теж, до речі, інформація, яку суспільство має повне право знати.) Чому не названо видань, де дані такі оцінки, та прізвищ людей, які їх давали? До речі, про ідею перетворення Одеси на патріарший центр журналісти також мовчали, хоча ця перспектива, безперечно, цікавить дуже багатьох людей у регіоні та всій Україні. Чи існуватиме тепер в Одесі постійна резиденція Московського патріарха? Як часто він буватиме в Україні? Багато запитань залишилося без відповіді.

І це ще раз підтверджує тенденцію, яка простежується у теленовинах в останні місяці. Головна, магістральна маніпуляція громадською думкою тепер здійснюється шляхом дозування та фільтрування інформації. Глядачам можна довідатися деякі факти, почути деякі коментарі, але їм за жодних обставин не дають поживи для роздумів, достатньої для того, щоби самостійно дійти висновків, якоюсь мірою невигідних для влади. Або, як у цьому випадку, її друзів.