Кіно про іншу війну

1 Травня 2010
45081
1 Травня 2010
08:20

Кіно про іншу війну

45081
Новий фільм Нікіти Михалкова «Стомлені сонцем – 2. Предстояння» суперечить офіціальній версії подій 1941 – 45 років, яку сьогодні поширюють у Росії
Кіно про іншу війну

Для мене дуже показовим смисловим моментом фільму «Стомлені сонцем - 2. Предстояння» Нікіти Михалкова, який 22 квітня вийшов на екрани в Україні, є скромний епізод в окопі перед очікуванням бою. Там щось обговорюють засмальцьований у боях командир штрафного батальйону і чистенький командир кремлівського полку, якого щойно привезли на фронт. І раптом чути мусульманську молитву. «Це що? Молитва?!» - ошелешено запитує командир кремлівських бійців. «Не звертай уваги», - спокійно відповідає йому командир штрафників.

 

Бійці кремлівського полку - це молоді хлопці, всі заввишки 183 сантиметри, які до того лише в почесні варти ходили. Ясна річ, воїни такого наближеного до начальства підрозділу мали бути ідеологічно незаплямованими і затято вірити в те, що партійна лінія єдино правильна й непомильна. І раптом в окопах, де мав би панувати дух партії і Сталіна, звучить молитва, яку виголошує татарин із штрафників. Як таке може бути? Адже партія сказала, що релігія «опіум народу» і з цим самим опіумом треба боротися. Йому не повинно бути місця на такій відповідальній ділянці, як передова фронту. Тим часом, життя зненацька показує, що воно саме не має нічого спільного з ідеологією, яку проповідують кремлівські вожді.

 

Так само реальна війна не мала нічого спільного з уявленнями кремлівських солдатиків про неї. Вони їхали на фронт мало не як на свято і щиро хвалилися, мовляв, зараз ми покажемо на що здатні. У першому ж бою вбили їх усіх, за винятком командира, якому німецький танк розтрощив обидві ноги. Так само і цілий фільм Михалкова демонструє, що реальна війна не має нічого спільного з тими картинками, які нам десятиліттями по її закінченні вкладали в голови і які настільки ж далекі від дійсності, як мусульманська молитва від Кремля.

 

Від часів самої перебудови суспільна думка усвідомлювала, що війна була не такою, якою малювали нам партійні історики-пропагандисти. Але якою вона була? Ми були готові до сприйняття іншого погляду. В кінематографі ми дістали відповіді, але на рівні якихось окремих епізодів. Нікіта Михалков уперше в нові часи спробував зробити це масштабно.

 

Нова робота режисера - це продовження знятого в середині дев'яностих минулого століття оскароносного «Стомлені сонцем». Там у підсумку головного героя командарма Котова заарештовують і відправляють до таборів. У фільмі-продовженні він тікає з табору і потрапляє у штрафний батальйон, де воює рядовим бійцем. Тим часом, дочка намагається його розшукати. Так само і полковник НКВД Мітя теж прагне розшукати Котова, бо таке завдання йому дав сам Сталін. Правда, для чого він знадобився Сталіну - не зрозуміло. Драматизм ситуації полягає в тому, що колишній друг сім'ї Котових енкаведист Мітя живе з дружиною командарма, адже це був єдиний спосіб урятувати її.

 

Але описаний сюжет являє собою лише формальну основу, на яку автор один за одним одягає епізоди з різних сфер тодішнього життя. Ледь пов'язані між собою, вони, тим не менше, створюють вражаючу загальну картину. Вона за своїм настроєм дуже перегукується зі спогадами тих свідків і учасників подій, які було надруковано вже під час перебудови і після неї й не було причесано цензурою. Загальне враження, що тодішня країна і війна в цілому - це велика лицемірна смердюча задниця, яка примушує людей виявляти свої найгірші якості. Та не всі піддаються, люди часто опираються тискові ззовні й навіть виявляють благородство та сміливість.

 

У піонерському таборі дочка командарма Котова каже подрузі, що при вступу до комсомолу не збирається відмовлятися від свого батька «ворога народу». Вона порушує тодішні правила, які передбачали, що від такого батька радянські діти-піонери мусили відмовитися. Подруга тут же пише на неї донос. На щастя, його розглядає вже згадуваний полковник НКВД Мітя, який заїхав до цього табору. Донощиця хвалиться йому, що вони з мамою публічно зреклися їхнього - батька зрадника батьківщини. Правда, в її голосі при цьому не відчувається ні щастя, ні гордості, а в очах стоять сльози. Мітя заохочує дівчину і каже, що її нагороджено путівкою до піонерського табору «Артек». А сам забирає той донос і спалює його.

 

Німці заходять у село, і троє з них відстають від загалу, щоб попити води. Один із них раптом бачить дочку командарма Котова, яка звідкись узялася тут. Дівчина тікає і стукає у різні хати, але село наче мертве. Один німець, потім другий заходять у якийсь сарай, куди втекла дівчина. Коли туди з'являється третій німець, він бачить трупи своїх товаришів.

 

Дочка Котова і жінка, яка вбила німців, тікають і здаля спостерігають, як німці, що повернулися, виганять натовп селян. «Де вони були всі? - здивовано питає дочка Котова, - я стукала в усі двері». Німці вимагають признатися, хто вбив солдатів, інакше вони розстріляють усіх. Дочка Котова поривається піти до німців, але жінка зупиняє її зі словами: «Мене троє німців зґвалтували на очах усіх і ніхто не заступився». Німці заганяють селян у великий хлів і спалюють їх усіх.

 

В окопах солдати не вискакують на повен зріст із криком «За Родіну! За Сталіна!». Вони виконують методичну, страшну, брудну роботу з убивства ворогів. При цьому гинуть самі.

 

Російські критики від фільму Михалкова не залишили каменя на камені. Не розумію такого загального несприйняття. Фільм про іншу війну знято в іншій, можливо, незвичній естетиці. А критики, здається, висувають до нього традиційні критерії. Це все одно, що критикувати танк за те, що він не літає. Або сварити літак за те, що він не здатен пересуватися по пересіченій місцевості.

 

Нове кіно Михалкова ніяк не вписується у барабанний бій про Велику Вітчизняну, який сьогодні чути в Росії. Він явно суперечить старій радянській міфології, яку Кремль намагається підтримувати досі. Але щоб дозволити собі зняти таке конфліктне кіно, Михалков мусив усіляко розхвалювати Путіна. Останній, мабуть, заплющив очі на невідповідність нового кіно офіційній ідеології.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
45081
Читайте також
Коментарі
10
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Козюля
5103 дн. тому
Шановний пане Луканов! Написати у Вашому поважному віці посередній шкільний твір та видати його за рецензію - це щонайменше дивно для журналіста. Згодна з попередніми дописувачами: бюджет фільму величезний, а фільм сумнівний щодо якості. Це мені нагадує славнозвісну історію з "Молитвою про Гетьмана Мазепу", на яку було витрачено річний бюджет усієї української культури. І ніхто Ільєнка не посадив, та й сам він не кається. Навпаки, хизується, що реалізував свої особисті фантазії (нічого, що за державний кошт) та вчить усіх любити Батьківщину через партію "Свобода". Думаю, це далеко не останній дебілізм у нашому житті. А Міхалков, на жаль, уже виродився як режисер. Комерціоналізація кіно та вважання себе Богом зробили свою справу.
Луканов
5105 дн. тому
для piton Шановний, тепер я зрозумів вас точніше. Ймовірно, ви праві, коли пишете, що там наявні історичні неточності. Але фільм все ж таки художній, а не документальний, а в художньому фільмі допускаються певні фактологічні вольності. Отой самий Гоблін, переказуючи епіходи фільму, пише про них саркастично. Якщо орієнтуватися на його слова, то і справді виглядає кумедно. Але це кумедність на рівні - такого не може бути, тому зо мені це не подобається. А я перпеконаний, що все може бути, питання лише в тому переконливо це показано чи ні. І ось мені здається, що переконливо. Припустимо, що я не об`єктивний. Але ж є іще реакція залу. Якби це було так кумедно, то зал би сміявся. А сміху я не почув жодного разу. Отож, ваше право не любити цей фільм, але те, що це не кумедно і не карикатруно - це однозначно.
piton
5105 дн. тому
Мабуть, я не точно висловився, тому Ви мене не зрозуміли. Мені близька «правда про війну» Віктора Астаф’єва. Гадаю, Ви погодитесь, що вона значно відрізняється від офіційної радянської та теперішньої путінської. «Дитячі» потуги показати приблизно таку війну і продемонстрував Михалков. Але зробив це бездарно і примітивно. Це не справжнє кіно про війну. Воно комічне. Про це і пише згаданий Гоблін. І у цьому я його підтримую. Фізично нереально висунути голу дупу із літака, щоб сходити «по-великому». Так можна застудити собі яйця. Штрафних підрозділів ще не було восени-взимку 1941 року. Ви гадаєте, це та сама «правда про війну»? І це лише два приклади численних примітивізмів і ляпів. За 50 мільйонів створити посміховисько це, принаймні, сором для режисера зі світовим ім’ям. А Ви захоплюєтесь його «спробою суперечити радянській міфології». Це така ж «міфологія», як і офіційна радянська. Тільки з іншим знаком. «Афганский излом» Бортка – справжнє кіно про Афганську війну, «Проверка на дорогах» Германа - теж. Зі свіжих, у принципі, непоганий «Свої» Месхієва. Там немає традиційного «ура-патріотизму» і фанфар. Там немає немає дебілів-ворогів і таких же дебілів-своїх. Мерзотники - є, дебілів – немає. Краще б за ці мільйони екранізували «Прокляты и убиты», не міняючи сюжету і авторського тексту.
Луканов
5105 дн. тому
Для piton Шановний, рецензія Гобліна, яку я прочитав, якраз і є підтвердженням моїх слів. Автор сварить режисера саме за те, про що я написав. Бо Михалков насмілився зняти не ура-патріотичну кіношку "За родіну, за сталіна", а показав таку війну, яка не збігається з сьогоднішніми офіційними владними установками. Правда, ці установки мало чим відрізняються від радянських. А ви погугліть "Николай Никулин" і знайдете спогади російського інтелігента, який пройшов війну. Їх не цензурували і ви побачите, що правда про війну у Михалкова ближча до нікулінської.
bursak
5105 дн. тому
Це не критика, а стислий переказ змісту. Про що мова? Тут протилежний погляд на фільм: http://zaua.org/pg/article/newsmaker/read/22447/Umom_Rossyju_ne_ponat_Utamlonnuju_Raseju_Nikyty_Mihalkova
piton
5106 дн. тому
З "рецензії" пана Луканова стає зрозумілим, що він не цікавиться кіно про Другу світову війну. Однак треба щось створити, щоб про нього не забули, тож і створив... Для початку, перш аніж писати замітку в ТК, варто було б переглянути "Утомленные солнцем-1". Там комдива (а не командарма) Котова відправляють не до таборів, а у могилу. Відносно "масштабності" роботи Михалкова: бюджет "масштабний" - це очевидно. 50 мільйонів - не дріб"язок. У всьому іншому - "маячня сивої кобили для недорозвинутих дітей". Не буду вдаватися у деталі, адже все досить непогано "розклав по поличках" всім відомий Гоблін (http://oper.ru/news/read.php?t=1051606225). Гоблін виявився літературно більш обдарованим і історично краще поінформованим, аніж пан Луканов. Тож повністю згоден з російськими критиками, які «не залишили каменя на камені…». Був би я російським громадянином, то бажав би, щоб Михалкова посадили за даремно протринькані казенні кошти. У всій цій історії дивує одне: як на мене, Михалков справді надзвичайно талановитий актор і режисер. А у підсумку створив таке, що може створити лише компанія малоосвічених людей після тривалої пиятики. Щоправда, в титрах вказано аж четверо сценаристів. Можливо, тому й вийшло таке собі «дитя без ока»?
фельдкурат Кац
5109 дн. тому
Увы!Все,что снималось о той войне после 1991 года - азартное соревнование космополитичных богатых буратин в ПРОФАНАЦИИ ВЕЛИКОЙ ЖЕРТВЫ народов мира. И не более.Вот и Никитушка никогда не отставал от мировухи.Неужели еще кому то хочется что то писать об его кине? Но еще больше меня поражают те идиоты,считающие своим долгом убить пару часов своей жизни на просмотре дежурного высера Mihalkoff! Эпоха просвещенного идиотизма,блиаць!
фельдкурат Кац
5109 дн. тому
Увы!Все,что снималось о той войне после 1991 года - азартное соревнование космополитичных богатых буратин в ПРОФАНАЦИИ ВЕЛИКОЙ ЖЕРТВЫ народов мира. И не более.Вот и Никитушка никогда не отставал от мировухи.Неужели еще кому то хочется что то писать об его кине? Но еще больше меня поражают те идиоты,считающие своим долгом убить пару часов своей жизни на просмотре дежурного высера Mihalkoff! Эпоха просвещенного идиотизма,блиаць!
кіноаматор
5109 дн. тому
Таке враження, що фима не вміє читати. "Святые для каждого русского человека вещи"??? Розуй очі! "тодішня країна і війна в цілому - це велика лицемірна смердюча задниця". А фільм, очевидно, й справді варто подивитися. Сподобається чи ні - не важливо. В кожному разі це культурна подія... Син автора російського гімна знімає фільм про святу смердючу задницю? :-)
фима
5109 дн. тому
Хорошая, аргументированная статья. Действительно, давно надо было дать по рукам так называемым российским дерьмократам от кинокритики, которые в приступе очернительного ража стремяться опорочить святые для каждого русского человека вещи - Великую Отечественную войну, священный подвиг советских воинов и т.д. Спасибо вам, товарищ с веселой фамилией Луканов. Времена меняются, но мы-то не меняемся вместе с ним!
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду