З ранковими програмами доля розвела мене ще років десять тому - у самостійному житті не знайшлося місця для телевізора, а коли він з'явився, валятись уранці в ліжку під улюблений старий «Сніданок з 1+1» якось не випадало. Коли така можливість знов з'явилась, не було вже ні того «Сніданку», ні взагалі чогось вартого ранкової уваги. Остаточним аргументом проти ввімкненого телевізора стало спостереження, що перегляд «Сімпсонів» удвічі збільшує час, необхідний на збирання дитини в дитсадок (школу). Відтоді ранки в нас минають у тиші.

Але, хоч я й не належу до аудиторії ранкових програм, проект каналу «Інтер» із офіційною назвою «Шалені татусі» та самоназвою «Кормящие отцы», що стартував у грудні минулого року, мене заінтригував. Не лише як критика і глядача, але й як батька двох синів, молодший із яких ось просто зараз витягає в мене з-під пальців клавіатуру йййййцууц5коаЙь43ццЙЙЙ2222йй :)  

Згідно з описом проекту та судячи з його перших випусків, його мета - корисні поради (наприклад, як міняти підгузки) й психологічна допомога батькам, промоція сучасних родинних цінностей, пропаганда здорового сімейного відпочинку, гармонізація стосунків у родині. Справа воістину важлива і актуальна. Багатьом, особливо батькам-неофітам, у яких інстинкти ще не прокинулись, а страхи - не розвіялись, подібного дуже бракує. Важко сказати, наскільки насправді поширені серед молоді уявлення про те, що народження дитини є кінцем вільного життя, а період її зростання - «вирваними роками», але круглі очі знайомих, які зустрічають нас із дітьми на фестивалях або бачать фото з туристичних вилазок, багато про що говорять. Тематика створення сім'ї, батьківства і дітонародження, хоч і стосується в першу чергу юнацтва й молоді, на вітчизняному телебаченні подається як «старперська». Сам вигляд успішного молодого чоловіка, що із задоволенням тримає на руках дитину, є досить нехарактерним для нашої візуальної культури, особливо для телепродукту, орієнтованого на юну аудиторію. Від перегляду серіалів та програм для глядачів віком 14-25 виникає враження, що дії відбуваються у віртуальному світі, куди діти приходять відразу 15-річними, та ще існують у вигляді примарної загрози «залетіти». З цього погляду програма, що пропагує здоровий погляд на молодіжне батьківство - справжній прорив.

Напевно, про все це вельми доречно говорити саме о 6.55, коли телеглядач (особливо столичний, якому ще дві години до роботи їхати з трьома пересадками) почувається свіжим як огірок, його чакри відкриті для сприйняття позитивного досвіду, а спогади про нічні немовлячі концерти роблять тему п'ятихвилинної програми ще актуальнішою. Тим більше, що глядач із категорії, яка могла б зацікавити партнерів проекту - Premier Palace, Bentley та Apple - зазвичай тільки спати вкладається під ранок. Напевно, саме тому в програмі немає продакт-плейсменту (особливо Bentley).  Втім, важко назвати час, коли заклопотаних і виснажених роботою та сімейними турботами молодих батьків легко втримати перед екраном навіть на 5 хвилин.

Студія програми, завалена іграшками, стилізована під дитячу кімнату, якою заклопотано блукає син ведучого Дмитра Носикова Тимур. Йому півтора роки, але він має поважний статус батькового співведучого. Друга співведуча, Аглая, якій на момент старту проекту ще півроку не виповнилось, сидить у тата Олексія Семенова на руках, демонструючи нехарактерну для немовлят витримку. За 5 хвилин ведучі - старші з них, звісно, - встигають у загальних рисах описати певну проблему, а під кінець - підбити підсумки кількома тезами («"Шалені татусі" рекомендують»).  Весела та безпосередня поведінка старших перед камерою мимоволі викликає усмішку, не кажучи вже про саму присутність у кадрі чарівних Тимура з Аглаєю. Вигук «труляля!», яким ведучі завершують програму, найкраще характеризує настрій у студії, як і слоган «Діти - це круто!».

Більшість порад і висновків гранично прості: міняйте підгузки раз на дві-три години, не вдягайте дитину занадто тепло, не забувайте про шапочку, беріть із собою на прогулянку іграшки,  не обмежуйте дитину без потреби, вибирайте досвідчену і симпатичну вам няню і так далі. Однак простота в цьому випадку зовсім не дорівнює примітивності - банальними чи самоочевидними поради «шалених» можуть здаватись лише тим, хто вже забув, як у перші тижні перелякано дивився на червоне пискля, незбагненне і схоже на інопланетного прибульця. Зрештою, хоч скільки автори популярних у народі книжок, як і лікарі-педіатри, радять не маринувати дитину в памперсах і не кутати її в сто одежок у спеку, батьки все одно роблять дурниці й учаться переважно на власних помилках, або переймають ретроградські забобони старших поколінь. За всієї поваги до досвіду й вислуги років, у питаннях, де і як гуляти з дітьми в загазованому місті, за якими критеріями обирати няню, як користуватися тими чи іншими сучасними дитячими «аксесуарами», краще покладатись на людей, які набули подібного досвіду після смерті Брежнєва та перебудови.

Треба віддати Дмитрові й Олексієві належне - розмова з глядачем у них виходить доволі відверта; наприклад, програма на тему «Що робити з бабусями?» від 11 січня тягне на справжній теракт проти головної інтерівської аудиторії. Пенсіонерів та особливо пенсіонерок, напевно, не дуже потішило б питання «як захиститись від неслухняної бабусі?» та рекомендація для молодих батьків відселятись або замінити бабусю нянею, якщо не вдається впоратись із постійними сварками. Але, не применшуючи значення конфлікту поколінь, ведучі все ж намагаються розглядати проблему з конструктивної позиції, закликаючи прислухатись до порад старших, поводитись дипломатично і не забувати, що рішення щодо виховання дитини все ж приймають батьки.

Або ж така суперечлива й непроста для багатьох тема, як спільне спання дитини з батьками. Завсідники «мамських» сайтів і спільнот добре знають, скільки списів ламається в дискусіях на цю тему. Для одних це - збочення, інші вірять, що з дитиною треба спати мало не до настання статевої зрілості, треті не знають, як відучити і чи варто відучувати... Як і в цих суперечках, думки ведучих розділились - Дмитро оголосив себе прибічником, Олексій - противником спільного спання. Але сперечатись не стали: виклали спершу аргументи «за»,  потім - «проти» спільного спання, наголосивши на необхідності тактильного контакту з дитиною, а під кінець легко й безпосередньо перейшли до найпроблемнішого аспекту: впливу СС на інтимні подружні стосунки. Рекомендувавши матусям, які воліють спати з дітьми,  не забувати приділяти увагу своїм чоловікам поза спільним подружньо-дитячим ложем, аби заспокоїти їхні ревнощі та невдоволення. І, звісно, приймати спільне рішення про те, чи брати дитя до себе в ліжко. Приємно бачити, як природно, без жодного ханжества чи моралізаторства молоді чоловіки говорять на такі непрості  теми.

Зазвичай викладення різних поглядів та рекомендацій щодо теми випуску в «шалених татусів» труднощів не викликає - вони згладжують суперечливість, зазначаючи, що одні вважають так, а інші - інакше. Втім, на деякі проблемні питання погляд у татусів однозначний - наприклад, недоцільність фізичних покарань (аргументація мені сподобалась: «побий дитину, і вона помститься тобі за 20 років») і радше ліберальне, ніж обмежувальне, виховання. Що ж, для середнього класу, якому насамперед адресовано цю програму, такий підхід виправданий - справді, не радити ж білим комірцям профілактично лупити своїх дітей, аби зростали в покорі. Підхід до виховання дітей, пропагований татусями, - сучасний, гуманний, без маніакальних заморочок на зразок вегетаріанства чи цілодобового носіння дитини на собі, дуже органічний для молодої благополучної родини наших днів.

Характерно, що безпосередньої пропаганди активнішої участі батька у догляді за дитиною, якої можна було б чекати, виходячи із сформульованої мети програми - «пришло время воздать хвалу главе семьи и папе, который тоже не спит по ночам, который тоже меняет пеленки, который тоже знает, что такое стерилизатор и молокоотсос (ведь он их покупал!!!! и успел разобраться во всех тонкостях), который тоже носит фотографию малявки с собой в портмоне и хвалится перед друзьями своим самым лучшим ребенком в мире. Мы за таких пап! Мы за пап и мам, которые знают, что такое слезы счастья от рождения своего малыша», - принаймні, в тих випусках, які вже вийшли в ефір, немає. Дмитро та Олексій пропагують ці ідеї своєю обізнаністю в темі, впевненістю, із якою вони розповідають про речі, що в більшості родин перебувають у сфері відповідальності мам. Окрім власних порад, ведучі відповідають на прислані глядачами запитання, а тим, чиє запитання найцікавіше, обіцяють винагороду - запрошення їхніх дітей у студію. Є також конкурс на найкраще сімейне фото. Старшим дітям під час запису програми дозволено робити що заманеться, і стежити за ними - окреме задоволення. Самі ж татусі часто приєднуються до їхніх ігор, даючи таким чином глядачам чи не головний наочний урок.

Словом, «Шалені татусі» - корисна і потрібна програма як для тих, хто вже в курсі, наскільки круто мати дітей, так і для тих, хто планує, мріє або побоюється зробити цей крок. Більшість порад, які ви почуєте від Дмитра та Олексія, ви можете вичитати в розумній науково-популярній книжці. Без якої також можна обійтися - он скільки чудових дітей виховано без жодних Споків і Комаровських. Але навіть для тих, хто знає все, що стосується піклування про дітей, «Шалені татусі» можуть бути доречним нагадуванням: любіть своїх малявок і одне одного, прощайте їм, дбайте про них і про себе.

(Написано у співавторстві з Ростиславом, 9 місяців, який добиває вже другу татову клавіатуру).

Фото podrobnosti.ua