Якщо говорити про сформованість глядацьких смаків, то всі мешканці моєї квартири належать до цільової аудиторії каналу СТБ. Принаймні, чотири рази на тиждень один із трьох телевізорів ввімкнений саме на цьому каналі. У п'яницю всі мої домашні танцюють, по суботах слухають спочатку неймовірні історії чийогось кохання, потім - вислуховують чергову сповідь у програмі «Моя правда», по неділях беруть участь у битвах екстрасенсів та час від часу дивляться «наше нове кіно». Але якщо з адекватною реакцією моїх домашніх на побачене та почуте в названих проектах все гаразд, то щовівторка, переглянувши черговий випуск «Правил життя» (19.10), всі довкола мене починають дивуватися, як я ще живу на цьому світі. Бо від випуску до випуску стає зрозуміло: їмо та п`ємо ми не те, лікуємося не так, дихаємо не тим,  всім своїм існуванням виправдовуючи фразу Михайла Жванецького: «Что с человеком ни делай, он уверенно ползет на кладбище».

Парадокс ситуації полягає в тому, що проект «Правила життя» - справді корисний, грамотно зроблений і нашпигований потрібною інформацією, значна частина якої претендує на ексклюзивність. Це заради нас автори проекту купують у магазинах та на базарах різні продукти і віддають на експертизу, аби ми дізналися, скільки небезпечної для здоров'я та життя гидоти містять біляші, пундики з мережевих фастфудів, салати з супермаркетів, фруктові соки з пакетів чи ще щось, що ми регулярно пхаємо в себе під виглядом їжі та питва. На офіційному сайті каналу СТБ значиться: «Правила життя» є успішним соціальним проектом власного виробництва, який живе в ефірі з 2006 року і, безумовно, став подією в нашому суспільному житті. Тут погоджуюсь на всі сто відсотків: не знаю, як там наше суспільство, а в мікросуспільстві, зразком якого є моя родина, кожен побачений випуск «Правил життя» справді стає подією. Від чого мені зовсім не легше: кожна така подія б`є мене по кишені, не покращуючи ситуації в цілому.

Почнемо з проблем, окреслених та, по можливості, всебічно висвітлених у рамках проекту з початком нового сезону. Варто сказати, що майже завжди узагальнення «Життя небезпечне!» починається з окремого прикладу: громадянин такий-то щось з`їв і, в кращих традиціях «Доктора Хауса», втратив працездатність. Або став недієздатним, почавши лікуватися від чогось дуже банального. Чи громадянка така-то чистила організм від шлаків за якоюсь популярною методикою, у результаті опинившись між життям та смертю. Підлітки, які не п`ють, не курять і не бавляться наркотиками, все одно можуть занапастити себе, вживаючи безалкогольні енергетичні напої. Навіть звичайна мінеральна та столова пляшкова вода, яку ми звикли пити, - не просто вода: тепер і аква віта несе смерть.

Коли події на екрані доходять до кульмінаційної точки, а саме - до оприлюднення результатів чергових лабораторних досліджень чи аналізів, мене зазвичай голосно гукають, аби я на власні очі побачив, що саме пустив до свого шлунку разом із вуличним пиріжком, шматочком рибних консервів (реклама яких, до речі, трапляється і в ефірі СТБ) та куснем вареної ковбаси. Після чого варена ковбаса, куплена буквально напередодні, безапеляційно летить з холодильника на смітник. Консервовані оливки віддаються колегам по роботі, які давно отруюють життя хорошим людям. На лимонад та цукерки для дитини накладається мораторій, бо в лимонаді - барвники, а в цукерках - соя. А одні ліки з домашньої аптечки замінюються іншими: до того часу, поки в якомусь черговому випуску «Правил життя» не піддадуть обґрунтованій обструкції і цей набір медикаментів. Всі ці заміни, прошу зауважити, робляться за мої гроші...

Проблема «Правил життя», на мою думку, полягає в тому, що проект виходить не в тій країні, де з побаченого та почутого люди готові зробити вірні висновки. Поза всяким сумнівом, соціальна складова проекту відповідає завданню: попереджати народ України, що небезпека для нації - не сусідство з Росією та русифікація, не хорори в кінотеатрах та американські мультики по телевізору, навіть не народні депутати, які замість того, аби примати потрібні закони, будують собі особняки. Пряма та явна загроза - це прострочені продукти з магазинів, брудна вода, неякісне лікування, самолікування, взагалі - низька якість нашого з вами життя. З цією превентивною функцією команда «Правил життя» цілком справляється: навіть такі фаталісти, як ваш автор, мимоволі починають читати на етикетках склад шоколадного сирку і вишукувати смертельні інгредієнти під літерою «Е». Моя дружина, побачивши серед куплених продуктів дитяче фруктове желе, без зайвих розмов, апелюючи до телевізора, готова викинути покупку з пакету в сміття, і щоб не пропадало, я починаю їсти желе чайною ложечкою. Знову не так: я, виявляється, зашлаковую організм емульгаторами, та й ложечка, якою я все це їм, теж сама по собі підозріла... Словом, програма «Правила життя» з часу свого виходу щовівторка успішно витягує з підсвідомості всі наші фобії та комплекси, роблячи це саме життя неможливим. Навіть за правилами.

Ваш автор не має жодних сумнівів у тому, що «Правила життя» не залякують нас свідомо і не займаються підтасовкою фактів. Навпаки, інформація про те, чим ми дихаємо, що їмо, чим лікуємося та з ким/чим маємо справу за межами квартири, дуже корисна та сегментована. До честі авторів проекту, тут не тупо лякають, а «пропонують вирішення суспільної проблеми, шукають правильний вихід із непростої ситуації, в якій може опинитися кожен». Зокрема, у одному з жовтневих випусків нам не просто показали та довели, що замість печінкових паштетів у магазинних консервах - легені та жили, а замість тушонки - подрібнені кістки з жиром та шкірою, а й запропонували рецепти консервування: як приготувати смачний та поживний паштет своїми руками в домашніх умовах. Нещодавно, розповідаючи про способи виведення з організму шлаків, порадили їсти якомога більше овочевих салатів із оливковою чи соняшниковою оліями. Можна навести багато прикладів, котрі можна одночасно вважати порадами для виживання. Але давайте подумаємо, чи можна скористатися ними в нашій з вами країні.

Так, паштет із печінки робимо своїми руками. Де взяти печінку? Купити в супермаркеті? Боже збав, там усе за визначенням не свіже. На базарі? Добре, нехай так. Чим годували корову, бичка чи теля, перед тим, як зарізати? Є гарантія, що корма без шкідливих домішок? Добре, нехай худоба пасеться, нагулюючи боки та печінку, на природі. А як же погана екологія, про яку теж говорять час від часу у «Правилах життя»? Хто дасть довідку, що трава, яку їдять корови з телятами, екологічно чиста?

Те ж саме - з овочами. На базарі їх купувати не радять, бо там - привезені Бог знає звідки, помідори, огірки, перець та салат, і невідомо, якими нітратами ці овочі, а заодно - імпортовані фрукти шпигували. Проте так само не радять нам купувати продукти овочі-фрукти в супермаркетах та стихійних ринках, у «баби»! З усього побаченого та почутого я поки що не чув застережень стосовно кількох продуктів: білокачанної капусти, буряку, моркви, української картоплі та сала. Бачте, яке бідне, хоч і «натуральне», нам пропонується повсякденне меню...

Давайте тепер про наші улюблені пиріжки та шаурму. Їсти всього цього не можна. Проте в «Правилах життя» постійно звучить рефрен «регулярно». А є якась норма регулярності? Наприклад, колись я брав інтерв'ю у лікаря-сексопатолога, і він сказав: «Регулярне статеве життя - це мінімум три рази на тиждень». У випадку з пиріжками чи гамбургерами можна застосувати подібний принцип? Якщо я з`їм пиріжок із горохом раз на тиждень - нічого, це не буде вважатися «регулярним вживанням»? Отже, небезпека від вуличної їжі може бути або повною, коли досить однієї порції шаурми на рік, аби отруїтися назавжди, або - частковою, коли від споживання одного біляша на тиждень, по понеділках, з нами нічого не станеться. Тобто, коли говорять про шкоду від чогось, слід уточнити: до цього шкідливого краще взагалі не наближатися, чи оцінювати ступінь ризику, виходячи з конкретної ситуації.

Стосовно сала теж можуть виникнути питання: а чим годують зараз українських свиней? Поки що у «Правилах життя» ваш автор такої проблеми не бачив (можливо, було, але я пропустив). Проте, насторожений телевізором і родиною, яка тепер сама боїться банальної мінералки, не те що сирокопченої ковбаси, не здивуюся, якщо наших свиней давно годують «не тим». Апокаліпсис гряде: не їсти, не пити, не митися (київська водогінна вода погано впливає на шкіру), не лікуватися в поліклініках, не ходити до «шептухи», яка викачає з тебе все яйцем, не дихати... Та й не помреш просто так: на кладовищах корупція.

Я не кажу, що всього цього нема. Розказуючи, з чого складається наше життя, «Правила» роблять хорошу справу. Суть у іншому: жодна (!!!!!) добра та мудра порада з тих, що їх старанно дають автори проекту, не убезпечить нас із вами. Бо зовсім не їсти м`яса - не вихід, у супермаркетах воно прострочене, з землі купувати не можна, а на базарі - обдурять. Ну не може кожен українець завести собі на балконі індивідуальну зооферму чи агрофірму, а в шафі - персональну аптеку, де сам робитиме потрібні ліки! Ми загнані в глухий кут: усіх довкола нас натягують з метою наживи, але нікому не вірити -теж не вихід. Корисна порада є корисною лише в тому випадку, коли в суспільстві є альтернатива поганій якості життя (крім як перемогти на виборах і мати депутатський мандат) і довіра хоч до якихось інституцій.

Поки що в нас кожен сам за себе. Такі українські правила життя...