Хлопці на мільйон доларів
Частина перша. Кріс Мойлз, і чому у нього ніколи не закривається рот.
У Британії є щонайменше три теле-/радіоведучі, які отримують більше мільйона доларів на рік. У міні-серіалі про трьох добрих молодців – Кріса Мойлза, Террі Вогана і Джонатана Росса – Катерина Хінкулова намагається з’ясувати, за що їм стільки платять. Сьогодні публікуємо першу частину: «Кріс Мойлз, і чому у нього ніколи не закривається рот».
Ця трійця – не єдині, хто одержує таку велику платню; є і інші, хоча й небагато. Утім, ці найбільш найпомітні у британському ефірі і приваблюють найвищі аудиторії: Кріс (Radio 1) і Террі (Radio 2) – чемпіони радіо, Джонатан (Бі-бі-сі 1) – телебачення. Вони можуть вести будь-який формат – від «драйвового» ранкового шоу до «На добраніч, діти!», і це буде незабутньо – смішитиме, розчулюватиме, інколи дратуватиме, але ніколи не викликатиме бажання вимкнути. Я дуже люблю всіх трьох, але кожного по-різному: Кріс змушує мене реготати до сліз, Террі – зверхньо глузувати, а Джонатан... перш за все змушує дивуватися, як людина з такими фефектами фікції змогла не просто пробитися на телебаченні, а й приваблювати 30-відсоткову частку п’ятничними вечорами.
Отже, «Кріс Мойлз, і чому у нього ніколи не закривається рот»
Кріс Мойлз веде ранкову програму «Шоу Кріса Мойлза» на першому каналі національного радіо Бі-бі-сі Radio 1, з 6:30 до 10-ї. За кількістю радіослухачів Кріс поступається у всій Великобританії тільки Террі Вогану, який у цей же час веде ранкову програму на другому каналі. Аудиторія Кріса складає сім із чвертю мільйонів слухачів, у Терр – на півмільйона більше.
Пів на сьому ранку, я їду з роботи після нічної зміни і переді мною стоїть життєво важливе завдання не заснути ще протягом півгодини, поки не дістануся додому. Я вмикаю радіо – Radio 1. Після сигналів точного часу (не зовсім природних о 6:30) лунають ритмічні гітарні акорди у стилі 70-х і голос, який нагадує соліста Піснярів, завзято співає: «Прокидаються пташки, прокидаються міста і села, ліси і поля, і ви, ВИ, прокидаєтеся разом із Бі-бі-сі! Це шоу Кріса Мойлза і ми зичимо вам доброго ранку! Доброго, ДОБРОГО ранку! Ми співаємо для вас цю пісню! Доброго ранку! Нашу веселу радісну пісню!». Якщо не чути, з яким самознущанням це виконується, пісня нагадуватиме складову якоїсь дитсадківської постановки. Але ні, ця пісня через краї переливається сарказмом і через півтори хвилин гітарного програшу музика замовкає і Кріс Мойлз каже: «Доброго ра-а-анку.... Це шоу Кріса Мойлза... Бі-бі-сі Рейдіо Уан... Лондон... Англія... Європа... Планета Земля...», або «Доброго ранку! Блін, але ж я втомлений... Я так пізно вчора ліг...», або «Доброго ранку! Агем-агем... Доброго агем... ррррранку... агем... ррр... ррр... ррранку!». Його вітання, так само як і решта програми щоразу інше. Шоу чотири з половиною роки.
На відміну від решти ефіру Radio 1, яка є станцією поп- і рок-музики, у шоу Кріса Мойлза відносно мало пісень. У середньому не більше п’яти на годину, а може навіть чотирьох, якщо в шоу є якийсь відомий гість – Девід Бекхем, Роббі Вільямс, Оззі Осборн і ще нескінчена низка знаменитостей прикрасили своєю присутністю його ефір. Інколи Кріс знущається і з поставлених у ротацію хітів: «ЩО це було? Я тут ні при чому, я це грав тільки тому, що мене примусили…»
Здебільшого програма заповнена позірно спонтанною балаканиною Кріса і його банди – Дейва (який є автором багатьох скриптованих елементів шоу), Дома (який читає новини), Рейчел та Аледа (які цю програму продюсують і підносять, так би мовити, патрони) і Керрі (яка читає спортивні новини і в якої, як каже Кріс, гарний великий бюст). Вони починають невимушену розмову з того, хто що вчора робив, хто яку телепрограму дивився, на якому концерті був. У Керрі зламалася пральна машина. «Отже, Керрі, твої мокрі труси і далі в машині? Мокрі труси... А в чому ж ти сьогодні прийшла на роботу?». Грубуваті і часом на межі пристойності жарти – визначальна риса програми, але це спрацьовує і якимось чином лунає не по-жлобськи.
Далі йдуть вікторини, анонси, балаканина, гості, кепкування одне з одного, з гостей, зі слухачів, із телебачення, з блондинок. Політкоректність ледве жевріє у студії шоу Кріса Мойлза і тому програма особливо свіжо пахне. Глузування виведене в абсолют – у день народження колеги Дома Кріс запитує в нього, який епітет у своєму напрямку той не любить найбільше. Лисий Дом відповідає: «Голомозий». Передбачувано, протягом наступних півгодини саме це слово вживається з потрійною частотою.
Колись у нього в гостях була Холі Беррі, яка (як на мене, абсолютно необґрунтовано) звинуватила Кріса в расизмі. Здається, він вимовив слово «чорний», навіть безвідносно до кольору шкіри. Але наступного дня таблоїди підхопили тему і написали про «Розгодованого грубіяна Кріса Мойлза», якому занадто багато платять і який уже взагалі втратив совість. Кріс, слід зауважити, справді трохи дебелий. Тож у наступному шоу він відповів, мовляв, знущатися з нього за його статуру таблоїди вважають за нормальне, не думаючи, що його почуття вражені ще більше, ніж почуття чорношкірих слухачів, яким було неприємно почути слово «чорний», вжите ним у розмові з Холі Беррі.
Саме тоді Кріс зробив неймовірне культурологічне відкриття. Він розповів, що прийшов до висновку, що у британському ефірі треба бути досить обережним – будь-які фобії й упередження критикуються і стають предметом нескінченних дзвінків слухачів до контролерів радіостанції чи телеканалу. Краще не наближатися до тем чорношкірих, жінок, одностатевого кохання, працевлаштування у похилому віці, євреїв і так далі, бо хтось точно неправильно витлумачить ваші слова й обізве расистом, мізогіном, гомофобом, ейджистом чи антисемітом.
«Єдина сфера, – радісно розповів Кріс, – де можна говорити АБСОЛЮТНО все і давати волю найзаскорузлішим стереотипам – це ФРАНЦУЗИ! Ви можете гнати на них все, що хочете, і ніхто не подзвонить поскаржитися, всі лише сміятимуться!». Він, звісно, мав цілковиту рацію.
У шоу Кріса Мойлза специфічне звукове тло – тут граються ретро-джингли, заставки з дитячих програм 30-літньої давності, тут регулярно лунають «вау», «фу» і слова найвищого ступеня порівняння. Тут багато пауз, позіхання, кректання і спонтанних фраз. «Ммм, – каже Кріс, – ееххх... Я не виспався. Що сьогодні? Четвер? Це ще завтра пахати... Я не хочу працювати... Знаєте, що я хочу? Я зараз хочу сидіти вдома на дивані і їсти сосиску в тісті... (пауза) Вісім одинадцять дев’яносто дев’ять – текстуйте, якщо ви хочете піти зі мною додому і їсти сосиски в тісті». Врубається трек із топ-десятки, через 45 секунд вимикається, Кріс каже: «Дві з половиною тисячі людей хочуть іти зі мною їсти сосиску в тісті... Вау!».
«Самозакоханий, самовпевнений, із завищеною самооцінкою і пельку йому не заткнеш», – це цитата з обкладинки автобіографічної книжки Кріса Мойлза. Це все правда, а на додаток – у нього є феноменальний ритм, що і робить його ні на кого не схожим. У нього немає оксамитового голосу, зате є маса іронії і жартів – більшість із яких у традиціях чорно-білих елінговських комедій 40-х років і Монті Пайтона 70-х: не послизнувся на банановій шкірці, а підклав бананову шкірку для когось іншого, забув, що вона там лежить, послизнувся, впав, підібрав і пішов з’ясовувати, яка наволоч з’їла банан, а з ним не поділилася.
Катерина Хінкулова, Українська служба Бі-бі-сі
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
5
элка
5942 дн. тому
"Мне Изя напел по телефону"
Howard Big Mighty Magic Stern
5943 дн. тому
дайош добрих олдскульних зірок ефіру!) стаття добра, спасибі, чекаю продовження, Катерино. шкода шо про радіо нема де більше писати як на Телекритиці, чую, вам було би чим поділитись)
МК
5943 дн. тому
А мені сподобалося. Коли буде про інших двох?
Джамщут
5943 дн. тому
Чё ты чужие бабки считаешь? В штаны им ещё загляни.
КГ/ам
возмущённый
5943 дн. тому
пеши пелотко в ЖЖ !
Наводнение, война, трагедия, а ты про всякую муйню...
в свой задро...енный надушенный дневник засунь свои изыски
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ