Наступний конкурс «Євробачення» відбудеться в Росії. Напевне, в Москві. З другої спроби заслужену перемогу здобула пісня у виконанні Діми Білана. Саме його маленький колектив, який коментатори охрестили «Збірною Росії», представив найбільш телевізійне шоу. Навіть не досить чітка робота телевізійної команди у фіналі в Белграді на показі його виступу все ж таки привернула увагу в більшості країн Європи. Голосували цього року 43 держави. Виступ Білана набрав 272 бали. Другою знову була Україна. Цього разу це виглядало логічним.

 

 

Фінальний концерт «Євробачення-2008» за традицією розпочала торішня переможниця. Розпочала з поєднання реміксу виграшної балади «Молитва» та свого новітнього хіта. Потужний вокал Марії Шеріфович вихлюпнув у переповнену залу «Белград арени» й енергетику, і потрібний рівень шоу. В залі було дійсно людське море! Напередодні в одному з телерепортажів із Белграду промайнув кадр із приліпленим до стовпа оголошенням про продаж квитка на балкон за 100 євро – разів у 4-5 дорожче за номінал! Квитки на фінал офіційно продавалися за ціною від 15 до 70 євро. Це чи не найдешевше за останні роки – і яблуку не було де впасти!

 

В останній день цікаво було подивитися на чергові спроби представників «великої четвірки» – фінансових донорів конкурсу і Європейської мовної спілки Великої Британії, Іспанії, Франції та Німеччини щось змінити на цьому пісенному змаганні. Франція й Іспанія відверто продовжили знущання з події, започатковане Ірландією: жорсткі комічні номери – така собі «печія», що лишилася від торішнього конкурсу. Іспанський виконавець запам’ятався лише приспівом «ель чікі-чікі» (для повного вітчизняного набору забракло заспівати ще й про «пікі» – от би який-небудь «Серьога» потішився!). А ще він запам’ятався своїм трагічно незапам’ятовуваним чи то прізвищем, чи то прізвиськом, чи то псевдо – Чікілікуатре!

 

В Україні ж потішилися «автори» абсолютно автентичного колективу «Нє ангєли» – виявляється, кляті німецькі продюсери цю назву вже поцупили! Німеччина про це щось дізналася і виставила пісні з України – 0 (це «нуль»). «Хто мене не любить – той мені заздрить!» – як кажуть у тусні. Думаю, правда, що то німці на мову виконання української виконавиці так знервовано зреагували. Що до їхніх «нє», то вони були дрібною кавер-версією на такий собі «Спайс гьорлз».

 

Англійці представили на конкурс досить професійного Енді Абрахама. Стильно це було б років так 20 назад! На англійську мову виконання також знервовано відреагували у Франції. Вочевидь політики і ті, хто «навколо них», пісні не чули і не бачили – а французам цей тотальний стьоб із англомовної попсні сподобався! Європейським телевізійникам – ні. Тому француз викликав потужний переляк при показі – можливо, не «туди» пішов на сцені, чи не «те» зробив… Востаннє «не туди» сталося багато років тому – прямо в зал і не заплановано побіг, а потім ще й видерся на звуковий портал пристаркуватий німець-рокер. Виступ французів «убили» так само, як і колективу з Ірландії на першому концерті. Такої ганьби на показі під час фіналу «Євробачення» я за одинадцять років спостережень не бачив жодного разу! І результати глядацького голосування не примусили себе довго чекати – адже телевізор перш за все дивляться!

 

Взагалі, знервованість одразу відчувалася, коли на сцену виходив костюмований колектив, який намагався продемонструвати міні-виставу: хорватські «Королі вулиць» зі своїм 75-літнім веселим дідом-репером чи латвійські «пірати» зі своїми «віна хай-хай-гов, віна хай-хай-гей» або азербайджанські «ангели дня і темряви» чи команда Діани Гурцкая (представниці Грузії) з украй ефектним трюком із миттєвою зміною кольору сценічних костюмів із чорного на білий.

 

Щодо насиченості шоу ефектами та акцентами. Деякі номери, що вийшли з півфіналу телевізійники намагалися зробити більш «жирними», ніж на попередніх виступах: збільшилася кількість вдалих показів портретних і крупних планів, намагалися підкреслити камерою важливі деталі. Особливо це відчувалося на виступі наймолодшої учасниці з Албанії. І що дуже приємно – на виступі представниці України Ані Лорак. На мою думку, саме вдалий і доволі довгий (у порівнянні з напівфіналом) показ чарівних принад нашої учасниці і забезпечив Кароліні потрібну підтримку Європи. Один із операторів таку панораму знизу догори забабахав, що навіть у цнотливого телережисера рука на таку красу не піднялася – а може, просто застиг від захвату! У захваті, до речі, мали змогу завмерти і більше ніж 100 мільйонам телеглядачів програм із пісенного конкурсу цього року. До того ж, чи не найдовше за історію «Євробачення» – протягом 7 годин і 15 хвилин ефірного часу. Тішить, що більшість країн, які голосували, відзначили українську учасницю!

 

На фінальному концерті також значно побільшало піротехнічних і спеціальних ефектів (дими, вентилятори для створення ефекту вітру). Це мало підсилити телевізійність виступів рокерів-фінів, польки, азербайджанців, турків, вірменки. Ще одна родзинка цього року – намагання трохи пожвавити доволі одноманітну і довжелезну процедуру проголошення результатів. Ця процедура вперше переривалася показами фрагментів виступів трійки учасників, що набирали найбільшу кількість балів на цю хвилину. Ще одна несподіванка: результати українського голосування проголошувала в програмі НТКУ ведуча... комерційного мовника-конкурента. Очевидно, у штаті Національної телекомпанії не залишилося жодного чарівного жіночого або розумного чоловічого обличчя. Чи, може, просто хтось так думає? А може – чергове нове керівництво НТКУ відпрацьовує новітні схеми піару?

 

У музичному плані слід зазначити, що командою пісенного конкурсу у телепоказі настійливо підтримується, а значить – і поступово перемагає, англомовна попса. Безпечна, сльозлива, стандартизована. Це могло привести до перемоги виступ грецької учасниці. Досить довго вона реально змагалася за перше місце – ця перемога була б нечесною і несправедливою. «Витягнути» подібного роду пісенний матеріал може лише бездоганна візуалізованість виконавця: перше місце Білана та друге Ані Лорак тому яскраве підтвердження! Зі звучання ж нещадно видаляються всі індивідуалізовані і національні елементи – така собі пісенна «глобалізація». Можливо, це своєрідний і логічний «відкат» потужної фольклорної пісенної хвилі з берега Європи. На жаль. Замість цього конкурс продукує однаковість: у костюмах, кольорах, манері виконання. Пригадайте, хоча б кінокомедію з низкою сріблястих платтячок на тілах різних конкурсанток чи танцюристок.

 

Чи був, для прикладу, виступ-вистава дуету з Азербайджану з віртуозно високим меццо-сопрано сильнішим і цікавішим за стандартизований попсовий виступ грекині чи досвідченої співачки зі Швеції? На мій погляд, беззаперечно! Але на телебаченні для отримання (ні – не негативного, а всього лише нейтрального) результату достатньо... не показати. Не показати важливі акценти на полотні цілісного музично-хореографічного твору. Ні, начебто в кадрі все красиво, він дуже «багатий»: море світла, велична зала, розлогі рухи і лет камери – а бажаного телевізійного результату немає! Для азербайджанців. Та все одно: я переконаний, що перша поява цієї країни на пісенному конкурсі запам’ятається! Приємно також, що масштабне складно костюмоване та сценографічно витончене шоу Ельнуру і Саміру допомагали зреалізувати українські фахівці.

 

Чим принципово відрізнявся виступ-переможець від інших? Чітко продуманим телевізійним вирішенням. Вся сценографія виступу була розрахована на виграшний телевізійний показ. Творча команда Білана вочевидь врахувала досвід попереднього виступу на цьому пісенному конкурсі. Також було враховано патологічне невміння телевізійної команди адекватно і невимушено передати багатофігурні та багатофактурні вирішення пісень на сцені. Було обрано вкрай аскетичне й ефектне вирішення. Російський виконавець єдиний, хто одразу розпочав свій виступ із авансцени – максимально наближеній до глядачів у залі та... до максимальної кількості телекамер. Для ще більш виграшного сприйняття – строгий білий колір вільно випущеної сорочки та темні брюки, відсутність взуття. Крупна гола і... чиста п’ята (Дійшов в капцях? Винесли на руках? Прилетів?) виконавця таки справила на початку показу враження. Такий підхід до сценографії виступу просто примусив телевізійників іти за внутрішнім вирішенням номеру: операторів тримати портретні та крупні плани, а режисера та продюсера видавати їх в ефір на суд мільйонів телеглядачів. І лише потім, із початком другої третини відведених на виступ 180 секунд, співак пішов назад від глядача до середини сцени. Практично всі інші виконавці робили інакше: або залишалися статичними посеред сцени, або виходили, з розвитком внутрішньої драматургії виконання, вперед до глядача. Дрібниця – але яка суттєва! Ще одне: дійство було зосереджене на максимально маленькому клаптику декорації – в даному випадку подіумі з «живим» льодом. Три повноправні учасники шоу: співак, скрипаль і, звичайно, фігурист демонстрували свою майстерність виключно плече-у-плече з партнерами, а значить – знову максимальна концентрація телевізійних очей-об’єктивів!

 

Ще одна важлива деталь (у нашому випадку – випадкова), яка спрацювала на перемогу Діми Білана. Його виступ проходив під 24-м номером. Ніби готуючи глядача до його композиції, на сцену вийшла представниця Сербії. Знову прозвучала, здавалося б, уже набридла, мелодійна, неспішна, розлога балада сербською мовою із сербськими фольклорними мотивами і, якщо хочете, сербським духом – стовідсотково виграшна «фішка» на багатьох конкурсах поспіль! Очевидно, що не ставилося завдання виграти. Просто і гідно представити країну знову. Єлена Томашевіч зробила це високопрофесійно. Але жорстке око телекамери витягнуло до глядача і дрібненькі деталі: чого вартий тільки вигляд ззаду «пасхальних» невипрасуваних штанів учасника її колективу – такий собі представник сільської української інтелігенції на сцені клубу! А після цього – вишукана скрипка Страдіварі, олімпійський чемпіон, елегантні костюми, Білан босий по льоду, продумане світло, чіткі жести, внутрішня напруга і зовнішня динаміка! А після росіян – простенька стандартизована норвезька англомовна попса. Для порівняння. Й одразу –голосування! Незважаючи на певні негаразди з набором балів у глядачів товстих і великих Великої Британії, Німеччини, Швейцарії та Франції, Білан своє набрав у братів-слов’ян та сусідів. Знову перемога представників Східної Європи. І перемога ця впевнена. Не може лінива Європа здолати вибухоподібний темперамент вихідців із пострадянського та постсоціалістичного простору. І чого б це раптом? Можливо, тому, що ми відкриті і наївні?

 

На завершення про неприємне – про гроші. Перед початком «Євробачення» на Першому національному знову пообіцяли: цього разу показати «лише» в ефірі Першого національного всі матчі «Євро-2008» із футболу. Переглянувши цю рекламу, я тицьнув кнопку на пульті керування каналами телевізора і включив канал «РТР-планета». Там третій вечір на «всю катушку» крутили в українському ефірі «ексклюзивний продукт, права на показ лише на одному каналі належать». Я не знаю, скільки мені коштувало оте «лише» на «Євробаченні». Футбольне «лише» на «Євро-2008» коштує мені і всім нам 4 млн євро. А бізнесмени навколо «РТР-планета» поспішали, як востаннє, «зрубити бабло», що жодного разу коректно не включили рекламні блоки, на півслові зрізуючи або відеозаставки «Євробачення», або рекламу міжнародного і російського спонсора. І куди вони поспішають? Цікаво, що місця для розміщення україномовної реклами, як виявилось, аж занадто багато: коли в ефірі «Євробачення» від НТКУ ще йшла реклама, українські глядачі «Євробачення» від «РТР-планета» уже насолоджувалися шикарним виступом «Оркестру весіль і похоронів» Горана Бреговича.