До Дня пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи канал «2+2» показав 4-серійну детективну драму «Переслідуючи вогонь». Серіал, що заснований на реальних подіях, розповідає про розслідування причин масштабних лісових пожеж у Чорнобильській зоні.

«Переслідуючи вогонь» зняли восени 2021 року за підтримки Державного агентства України з питань кіно і Міністерства культури та інформаційної політики України. Вочевидь, показ готувався на квітень 2022-го, але через повномасштабне вторгнення прем’єра була відкладена.

З огляду на перерву аж у два роки дивитися серіал було особливо цікаво. Як будуть виглядати проблеми з мирного минулого на тлі нашої реальності? Чи мають вони зараз сенс і вагу? Зазирну наперед та скажу, що актуальності сюжет не втратив і чіпляє не менше, ніж фільми про російську агресію. Але ідея серіалу здається небезпечною.

Події в драмі відбуваються у селищі Ружани десь поблизу Чорнобиля. Це вигаданий населений пункт, адже справжні Ружани розташовані в Білорусі. У селище з Києва приїжджають керівник підрозділу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, підполковник Андрій Троян і слідча Інституту пожежних експертиз Зоряна Ковалевська, щоб з’ясувати причини загадкових лісових пожеж у небезпечних районах. Вона доволі швидко з’ясовує, що ліс підпалюють навмисно, аби приховати якийсь злочин. Чи то нелегальну крадіжку ліса, чи то стихійний смітник побутових відходів, чи якесь незаконне виробництво. Але — увага, тут і далі спойлери — несподівано гине через підпал будівлі. Слідство продовжує її напарник і за сумісництвом наречений Троян. Підполковник розплутує складну справу, яка насправді має декілька «шарів». Адже підпалювали ліс і вбили Зоряну зовсім різні люди з різною метою. Одночасно мимохідь з’ясовується, що в пожежах винні не лише злочинці-палії, а й держава.

Отже, в першому «шарі» детектива йдеться про корупційну схему, яку налагодив голова місцевої райдержадміністрації. Він потайки крав ліс у забороненій зоні та переправляв на підприємство з виготовлення меблів. Потім влаштовував підпали, які приховували нестачу дерев. Те, що під столицею держслужбовець облаштував незаконне підприємство, не є головним закидом. Врешті решт, нема роду без вироду. Але держава в серіалі вочевидь недостатньо забезпечила пожежників засобами для роботи у складній і відповідальній зоні.

— Загасили вже. Наступного разу можемо не встигнути. Нам потрібні квадрокоптери, цілодобове чергування, система оповіщення! Поки ви всі свої тендери проведете, тут половина Ружан згорить, — лається на самому початку серіалу ружанський пожежник Володимир Губенко. Він типовий хороший хлопець — чесний, відповідальний, професійний і усміхнений.

Далі з’ясовується, що держава покинула не лише місцевих пожежників, а й пенсіонерів.

— Тось, ну що ти гребеш? Найняла б мого сина, він би все сміття виніс за п’ять сотень, — пропонує сусідка жительці Ружан.

— Я краще спалю безкоштовно. Навіть якщо штраф прийдуть брати, то всього 150 грн. Тобто 350 грн економії, — відповідає баба Тося.

Звісно, від «безплатного сміттєпереробного» багаття виникла пожежа, яка ледь не знищила бабі Тосі житло. З одного боку, автори сценарію провели виховну роботу та показали, як ще, окрім підпалу, можуть виникати пожежі. А з іншого — розповіли, що баба Тося не від хорошого життя має звичку заощаджувати.

— Тарас мій усе життя проробив. А пенсія — дві тисячі. Як помер, не було за що поховати. Ото й дослужився, — скаржиться баба Тося в іншій сцені.

— Про нас згадують, коли припече, — відповідає їй Губенко.

Власне, навколо байдужості держави до місцевих жителів і ліквідаторів аварії на ЧАЕС і розгортається другий «шар» детективу.

Вбивцею Зоряни Ковалевської та взагалі злочинцем світового масштабу, бо планував підпалити Чорнобильську станцію та вчергове забруднити весь світ, виявився той самий «хороший хлопець» Володимир Губенко. Його батько загинув під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Але мотиви палія складніші та благородніші за помсту.

— Чорнобиль давно вже перетворився на ї…ний Діснейленд. Чого туристи сюди пруть? Може, вшанувати пам’ять загиблих? Чи ліквідаторів? Та хер там, Андрюша. Пофоткатися вони сюди лізуть. Дігери, сталкери, сатанисти, приколисти… Всі сюди. Що, на трунах розважатися? — каже він у фіналі Андрію Трояну.

— А чого ти доб’єшся таким чином? Нових трун? — перепитує Троян.

— Визнання для мого батька, для батька Льохі Мамзера, для чоловіка баби Тосі. Наша держава використала їх і викинула помирати. В злиднях, хворобах і забутті. А натомість створила собі інших кумирів. Тилових щурів, картонних героїв, як ото твій тато. Насправді герої вони, і заслужили вічний вогонь аж до неба. Це буде мій реквієм, — відповідає Губенко.

Якби не погрози підпалити ЧАЕС, ця промова цілком могла належати й позитивному герою, чи не так? Троян, до речі, не придумав що відповісти, окрім того, що спіч Губенка «занадто пафосний». Впевнена, що серед глядачів зайдеться достатня кількість тих, хто погодиться з думками антигероя.

Відвернути глядача від нього могла б загибель Зоряни. Але, по-перше, Губенко щиро кається і каже, що дівчина загинула випадково. Він хотів знищити архів свого батька, який Троян із нареченою дійсно просто вкрали. Адже для сина це святиня, яку не треба вивозити за межі Чорнобильської зони. А по-друге, серіал суто сценарно не дотиснув смерть Зоряни. Вона померла якось буденно і без зайвих сліз ще у першій серії, тому до фіналу ця прикра подія вже не мала особливого значення.

Хоч би актор грав погано! Але ні. Олександр Печериця у ролі Губенка впорався блискуче і затьмарив Андрія Ісаєнка, який грав Трояна. Отже, маємо харизматичного переконливого антигероя, що закликає до небезпечних дій на тлі разючого відеоряду (а декорації, локації та трюки каскадерів в серіалі вельми гідні). Зовсім не впевнена, що це гарна ідея.

Ба більше, я не впевнена, що самі творці проєкту вважають свого антигероя злочинцем.

«В основі серіалу лежить реальна історія пожежника, ліквідатора на Чорнобильській АЕС, який вважав, що перетворивши Чорнобиль на туристичний атракціон, люди забули про грізне попередження, яким була для нас катастрофа 1986 року. Рано чи пізно нам доведеться пошкодувати про те, що Чорнобиль став зловісним варіантом Діснейленду, куди люди приїжджають полоскотати собі нерви. Ідея серіалу народилася, коли в новинах повідомили, що в епіцентрі чорнобильських пожеж знайшли смолоскип, кинутий невідомим. Я уявила, ким би могла бути ця людина? Чим вона керувалася? Так була написана ця історія, у якій зло зовсім не те, чим здається. А добро і справді з кулаками», — розповідала авторка сценарію та креативна продюсерка серіалу Лариса Марцева на початку зйомок у 2021 році.

До того ж серіал має вкрай дивну інтерпретацію справедливості та правосуддя. Лише один з-поміж злочинців, які були викриті в серіалі, потрапив до прокуратури. Та й те він здався сам через докори совісті. Його онука захворіла на рак, адже навчалася за партою з радіоактивних дерев, що їх дідусь допомагав незаконно вивозити з забороненої зони.

Організатор продажу брудного лісу втік, поперед тим убивши власного сина, який за його наказом підпалював ліс. А жінка, яка посприяла загибелі Зоряни, взагалі отримала прощення. Річ у тім, що головні герої не доїхали до Києва та потрапили у вогняну пастку лише тому, що хтось перерізав ремінь генератора у їхньому авто. З’ясувалося, що це зробила адміністраторка готелю. Вона хотіла помститися Трояну за погані оцінки свого сина, що був його учнем. Потім ця жінка зізналася головному герою у злочині, розкаялася — і вуаля. Залишилася жити, наче нічого не сталося. А якби Зоряну не підпалив головний злодій, а вона б загинула у ДТП? Виходить, відвертий замах на вбивство можна пробачити лише тому, що жертва загинула за інших обставин.

Нарешті сам головний злодій теж був покараний не законом. І навіть не головним героєм. Він скоїв самогубство, а потім все діло його життя змарнувала природа. Великий вогонь Губенка загасив дощ.

Чесніше було б відразу знімати не детективну драму, а якийсь містичний трилер, де головним арбітром є карма (бог, природа — на ваш смак), а не органи влади.