Стрічка «Змова» про «касетний скандал», продемонстрована 20 жовтня каналом ICTV, стала черговим телевізійним спецпроектом із відбілювання репутації президента України (1994-2005) Леоніда Кучми, який є фігурантом справи про вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе (відео). Навесні ICTV та СТБ з холдингу Віктора Пінчука, зятя Леоніда Кучми, показали уривки фільму Андрія Кончаловського «Битва за Україну», які згодом адвокати Кучми попросили долучити до матеріалів справи. Влітку «Детектор медіа» писала про зйомки в Україні фільму про вбивство Ґонґадзе російською групою, однак ця картина ще не вийшла в ефір. А от на самому ICTV за півроку після показу фільму Кончаловського вийшла нова порція інформаційної підтримки для Леоніда Даниловича - як указано в титрах, власного виробництва каналу, автором сценарію та режисером є генеральний продюсер спецпроектів каналу Михайло Павлов.

Поінформовані глядачі та експерти не могли не побачити у «Змові» ознак маніпулятивності. Наприклад, фільм по суті не дає принципово нової інформації. Викладені в ньому факти зібрано з матеріалів, давно оприлюднених. Однак добірка вирізняється тим, що всі результати попередніх журналістських розслідувань є вигідними одному фігуранту касетного скандалу - Леоніду Кучмі. І для Кучми виходить цілісний концентрований позитивний контекст.

«Змова» насичена синхронами. Однак частина з них - це уривки інтерв'ю кількарічної давнини (часом 2001, 2002 років). Наскільки коректно використовувати думки людей 10 років потому? Адже за цей час вони могли змінити свою точку зору у зв'язку з розкриттям нових подробиць у справі. Та навіть якщо спікери не міняли поглядів, чому не можна було взяти свіжі інтерв'ю для телепродукту 2011 року?

Щодо синхронів автори фільму вжили ще один маніпулятивний прийом - монтаж. Без нього у телевиробництві не обійтися. Однак «Змова» в деяких епізодах лідирує за кількістю склейок. Приміром, один із синхронів Володимира Цвіля, присвячений ролі Євгена Марчука в касетному скандалі, тривалістю півтори хвилин містить близько шести склейок. Це набагато більше, ніж звичні для таких недовгих уривків дві - максимум три склейки.

Окрім цього, «Змову» російською мовою начитував анонімний (не зазначений у титрах) голос, у якому чується російський акцент. Чому ж у фільмі не назвали імені загадкового росіянина, який розповідав про «операцію спецслужб»?

Що стосується виробничої якості, то 50-хвилинний документальний фільм вийшов дещо затягнутим. Стандартний формат телевізійної документалістики - 30 хвилин. 45 хвилин - це максимум, при якому слід драматизувати кінцівку, аби не втратити уваги глядача. Натомість стрічка ICTV чимдалі більше втрачала динаміку та інтригу.

Втім, у появі «Змови» можна вбачати і позитив. «Добре, що Пінчука змусили робити щось у публічному напрямі зі справою Ґонґадзе. Адже це не хвилювало його до тих пір, доки не зачепили Кучму. Сама поява цього фільму є позитивною хоча б тому, що привертається увага до справи і що принаймні якісь докори сумління в родини Кучми є», - сказав ТК офрекордз один із глядачів фільму.

«Детектор медіа» запропонувала кільком експертам обмінятися думками про побачене.

Отар Довженко, телевізійний критик:

- Це черговий абсолютно маніпулятивний фільм, який таким професійним людям, як Михайло Павлов, мало би бути соромно робити. Навіть незважаючи на всю корпоративну солідарність із власником телеканалу.

Це перекручування і підміна фактів гіпотезами, причому ретельно підібраними гіпотезами. Справу Ґонґадзе подано як план спецслужб, ані про який баланс і зіставлення версій не йдеться. Матеріал підібрано таким чином, що він не просто відбілює, а вихваляє Кучму. Скажімо, звучала теза, що в країні був хаос, але після перемоги Леоніда Кучми у 1999 році на виборах Україна почала потроху виходити з кризи (наче до цього Кучма був не при владі), однак знайшлися люди, яким реформи стояли поперек горла, і вони задумали справу Ґонґадзе, щоб дискредитувати президента. Або інший меседж: владу спеціально провокували на насильство, щоб показати західному світу картинку недемократичної української влади (це йшлося про «Україну без Кучми»). Тобто у фільмі Кучму нам змальовують позитивною фігурою, яку оббрехали.

Звісно, було б чудово, якби у відповідь на «Змову» хтось знайшов сили і час зробити справді збалансований фільм про цю історію, про смерть Ґонґадзе. Щоб принаймні прозвучали різні версії.

Олег Єльцов, журналіст:

- Поставленную владельцем канала задачу коллеги выполнили достаточно неплохо. Людям поставили задачу максимально корректно в преддверии суда над Кучмой подготовить общественное мнение и суд к тому, о чем намекал в своем интервью президент Янукович, что суд все точки над «і» расставит, а Кучма на самом-то деле не виновен. Получилось весьма убедительно, особенно для обывателей, которые уже забыли, кто такой Гонгадзе, что такое «кассетный скандал». Естественно, ожидать откровений и поиска истины не стоило. При этом «собачатины» я там не увидел, и тупой пропаганды, которую любят делать россияне, здесь тоже не было.

Но если бы это был не фильм ICTV, то в нем должна была бы быть главная фраза, что Кучма виновен, поскольку он создал эту систему, он запустил эту машину, спустил с цепи убийц. А кто что конкретно делал - не суть важно, это должны следователи выяснить, журналистам это не по зубам. За месяц, за который сказали снять кино, нереально эту тему раскрутить.

Олексій Степура, журналіст:

- Цей фільм можна подати під гаслом: «Ми вас використаємо в темну». Ми купимо всіх, а кого не купимо, то висмикнемо ваші цитати і вставимо те, що нам треба. У цьому простежується зневажливе ставлення до всіх людей, які опинилися в цій історії не завдяки своїй волі (як-от журналісти Олег Єльцов, Олена Притула, Олексій Степура).

Загалом у стрічці наводяться беззаперечні факти, які давно відомі, але шматками з'являлися в ЗМІ - про роль Мороза й Марчука в прослуховуванні, про їхню співпрацю з Мельниченком, про Володимира Савченка, який допомагав Мельниченку в його діяльності з прослуховування. Наприклад, у фільмі цитується моя свіжа стаття, що нещодавно з'явилася в інтернеті. Але якщо вони цитують частинку статті і кажуть, що це правда, то, може, варто процитувати всю статтю, і все решта - там правда?

Безумовно, це пропагандистський фільм, і великою мірою він маніпулятивний. Очевидно, що він є точкою зору команди захисту Леоніда Кучми, і вони мають право її викласти. Втім, я б на їхньому місці зробив інакше: я би порадив розповісти правду про те, що насправді сталося (вона не настільки страшна для Леоніда Кучми). Натомість вони йдуть іншим шляхом: піднімають версію вбивства під записи, яка вже була відпрацьована і відпала як така, що не відповідає дійсності, вони йдуть у наступ на Марчука, який не має відношення до вбивства Ґонґадзе. Я вважаю, що це персональне замовлення Леоніда Кучми, який ненавидить Євгена Марчука. Цей фільм не наближає до істини в касетному скандалі і до правди у справі Ґонґадзе. Він не дає відповіді на запитання, який зв'язок між записами Мельниченка і вбивством Ґонґадзе.

Зауважу, що чотири інтерв'ю, використані в цьому фільмі, брав особисто я (з Валентиною Теличенко, Олегом Єльцовим, Володимиром Цвілем, Тарасом Чорноволом). Я не заперечую проти їхнього використання, не маю ніяких претензій до каналу ICTV. Але я хотів би вибачитися перед цими людьми за те, що вони давали інтерв'ю Олексію Степурі, котрий, на жаль, не зміг проконтролювати, щоб це вийшло в його фільмі, а не в фільмі інших авторів.

Фото - dif.com.ua, blogs.pravda.com.ua, unian.ua