29 червня Верховна Рада визначилася зі своєю четвіркою в Національній раді з питань телебачення і радіомовлення, обравши Миколу Фартушного (362 голоси) і Євгена Баранова (249 голосів) від Партії регіонів, Ірину Опілат (249 голосів) від Блоку Литвина та Оксану Єлманову (250 голосів) від Компартії. Троє з четвірки - Баранов, Опілат і Єлманова - це ті, що не пройшли конкурс в Комітеті з питань свободи слова та інформації через невідповідність поданих документів із кваліфікаційними вимогами.

На початку розгляду у залі ВР питання про обрання членів Нацради голова Комітету з питань свободи слова та інформації, депутат від фракції БЮТ Андрій Шевченко наголосив, що попри рішення комітету, який з-поміж 26-ти кандидатур направив для розгляду у сесійній залі 17, сьогодні на погоджувальній раді «на вимогу трьох фракцій коаліції» було прийняте рішення розглядати всі кандидатури, подані до комітету, за винятком тих, хто вже взяв самовідвід (Олександр Зорка, Віктор Набруско і Михайло Калініченко). Пан Шевченко нагадав, що на своєму засіданні профільний комітет вилучив ті кандидатури, які не відповідали нормам законодавства (були внесені з запізненням, надані невідповідними суб'єктами подання та не відповідають  критеріям щодо наявності вищої освіти або п'ятирічного стажу роботи у телепросторі).

У відповідь на його доповідь депутат від фракції НУНС Анатолій Матвієнко висловив занепокоєння через те, що внаслідок рейтингового голосування опозиція не отримає присутності у Нацраді. «Чи є це справедливим? І чи не варто було б домовлятись, щоб представники опозиційних фракцій мали представлення в Нацраді?», - запитував він. Однак Андрій Шевченко у відповідь підкреслив, що Комітет розглядав претендентів з точки зору їхнього професіоналізму, а не політичного представництва: «Дуже хотілося, щоб в Нацраді працювали не люди з політичними прапорцями, а ті люди, хто працюватиме в інтересах всього ринку».

Володимир Ландік, член Комітету з питань свободи слова та інформації і депутат від фракції Партії регіонів намагався звинуватити опозицію, в особі членів комітету, у недотриманні «законних вимог, де записано що функція комітету полягає у попередньому обговоренні та внесенні на розгляд ВР всіх кандидатур». У відповідь Андрій Шевченко нагадав, що пан Ландік, які і решта членів комітету, голосував за вилучення зі списку всіх претендентів, які подали документи пізніше (зокрема Костянтина Панасюка поданого Партією регіонів), та тих, які не відповідають кваліфікаційним вимогам ( у тому числі і Євгена Баранова, внесеного Партією регіонів). Те саме пан Шевченко відповів на аналогічне зауваження Алли Александровської (фракції Комуністичної партії України). «Представник вашої фракції одноголосно голосував, щоб вилучити з конкурсу представників ПР, Блоку Литвина на підставі невідповідності кваліфікаційним вимогам. У мене в руках стенограма», - сказав він. На ці зауваження Володимир Ландік зазначив, що з його ініціативи на наступний день було скликане нове засідання, на якому намагалися внести на голосування всіх кандидатів, і через відмову опозиції, яка представляє в комітеті більшість, представники від коаліції залишили засідання.

Ірина Геращенко (фракція НУНС) наголосила на тому, що в умовах, коли до нової влади лунають критичні зауваження щодо свободи слова, від рішення парламенту залежатиме, чи стане Нацрада з одного боку «каральним апаратом, який надаватиме частоти лише лояльним до влади каналам і заганятиме в резервацію всіх невгодних», а з іншого - «буде карати усіх тих, хто займає правильну позицію щодо свободи слова». «Зараз ви можете потрапити у пастку, коли Нацрада може стати заручником однієї особи, одного холдингу і однією силової структури», -  зазначила вона, запевнивши, що НУНС підтримає і висуванця своєї фракції, і кандидатів від громадських організацій. Андрій Шевченко також  закликав звернути увагу на висуванців НУНС (Івана Адамчука) та БЮТ (Юрія Сторожка), а також кандидатів, запропонованих рухом «Стоп цензурі»: «По-перше, це  Тарас Шевченко - директор Інституту медіа права, блискучий медіаюрист і, можливо, найкращий медіаюрист Східної Європи. Наталія Лигачова - багаторічний керівник "Детектор медіа" і багато в чому совість журналістської спільноти. Костянтин Квурт прекрасно і досконало  знає ринок, і достойно його б представляв».

Після того, як Андрій Шевченко представив усіх 23-х кандидатів, Петро Симоненко, голова фракції КПУ переконував, що інформаційний простір зараз перебуває під загрозою: «За останні 5 років помаранчева команда знищила інформаційний простір і роздерибанила його у своїх інтересах. Коли вони говорять про свободу слова, я хочу, щоб вони згадали, як вбивали одеські телекомпанії за те, що вони виступали проти Ющенка. Це  свобода слова по-бандерівськи. Вони нищили дніпропетровські канали за те, що вони виступили проти губернатора, який роздерибанив землю».

Петро Симоненко переконував, що кандидатура від фракції комуністів (Оксана Єлманова) була дискредитована. «Тому що постало питання про кримінальну відповідальність тієї команди, що працювала у складі тієї  ради, - сказав він. Також він наголосив, що у пані Єлманової два дипломи та дві вищі освіти і всі документи вона подала вчасно, однак вони «спеціально були заховані». «Треба це розглянути і звільнити з займаної посади секретаря комітету. Спеціально заховали ці документи, щоб сфальсифікувати цю позицію. Далі кандидат трудову книжку показує, де записано, що сім років очолює компанію, яка має стосунок до цього питання», - не вгавав Петро Симоненко.

Його підтримав колега по фракції та член профільного комітету Олександр Голуб зазначивши, що під час засідання пані Єлманова  надала всі документи про вищу освіту та трудову книжку, тому формальних підстав для відхилення її кандидатури не було. У відповідь Андрій Шевченко дорікнув комуністам в тому, що вони з десяти тисяч журналістів та експертів знайшли людину, якій не  змогли допомогти «нормально подати всі документи». «Якщо на комітеті під стенограму ця людина нам каже, що не сама заповнювала документи і там є неправдива інформація, і нам на комітет приносять "липовий" диплом 1995 року радянського зразка і показують трудову книжку без печатки і підпису, - це нормальна повага до Верховної Ради та Національної ради?», - поцікавився він і закликав поважати процедуру.

У свою чергу Михайло Чечетов фракція Партія регіонів закликав голосувати не за своїх висуванців, а за «достойні кандидатури», які  потрібні та «адекватні політичним реаліям і здатні зробити ЗМІ четвертою незалежною гілкою влади, що не будуть прислуговуватись окремим політичним силам». «Ми як ніхто зацікавлені у тому, щоб ця четвірка була незалежною від влади, ми хочемо, щоб ЗМІ були широкою площадкою для дискусій та обміну думками. Оскільки доведеться приймати не політичні рішення, і нам би не хотілося, щоб використовували силу влади чи нашу політичну волю», - переконував він. І додав, що результат голосування покаже «найбільш достойних кандидатів».

Результативне голосування виявило найбільш достойними тих, кого заздалегідь називали найбільш прохідними (Миколу Фартушного, Ірину Опілат, Оксану Єлманову і Євгена Баранова). Ірина Геращенко назвала такий фінал «плювком в обличчя не опозиції, а громадських організацій», а Олег Ляшко (БЮТ) запропонував привітати з обранням парламентської четвірки не тільки Нацраду, а й голову СБУ Валерія Хорошковського, «адже троє із чотирьох обраних людей є його представниками». Натомість Михайло Чечетов звернув увагу на те, що кандидатури Опілат і Фартушного набрали 348 і 356 голосів під час рейтингового голосування, а отже, за його словами, половина обраних кандидатів змогли об'єднати і коаліцію, і опозицію.

У зв'язку з обранням нових членів Національної ради за квотою Верховної Ради, «Детектор медіа» звернулася до експертів із запитаннями:

1. Як ви оцінюєте результати голосування Верховної Ради і обрання саме цих чотирьох членів Нацради?

2. Чого чекаєте від цих чотирьох нових членів Нацради?

Андрій Шевченко, народний депутат (фракція БЮТ), перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації:

1, 2. Позитив є в тому, що Нацрада почне працювати. Тому що, коли заблоковано регуляторний орган - це на шкоду всьому ринку. Як він буде працювати - побачимо. Друге. Позитивним моментом є те, що конкурс проводився за зразково-показовою процедурою. Коли всі претенденти приходять, коли кожного можна заслухати, коли можна подивитися документи, коли все це може вся країна подивитися на телеканалі «Рада». Однак ми побачили, що процедура призначення членів Нацради вимагає ще більшої деталізації.

Ще один позитив. Вперше за всі конкурси були потужно представлено громадські організації, як кількісно (було десь близько 10), так і якісно. Ми говоримо про Тараса Шевченка, Наталю Лигачову, Костянтина Квурта, Катерину Котенко, Тетяну Котюжинську, Катерину М'ясникову. Для журналістської медійної тусовки ці люди були б окрасою Нацради і багатьох інших органів влади. Вже те, що вони сьогодні були на обговоренні в сесійній залі, голосувалися і деякі набирали під двісті голосів, - це хороший знак. Нехай він дає надію тим людям, які будують собі кар'єру в медійній сфері, я сподіваюся, рано чи пізно вони отримають можливість працювати на країну.

З негативу найгірше, що ми стали свідками жорсткої політизації цього процесу і самої Нацради. Коаліція просто через коліно переламала Верховну Раду і країну, і сформувала Національну раду виключно в інтересах правлячої більшості. Це не на користь ринку. Це ставить серйозні питання до фаховості рішень, які будуть ухвалюватися Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення. Якщо ми в Нацраду більшістю голосів заводимо людину, яка нам під стенограму і відеозапис говорить, що вона ніколи не працювала в телерадіопросторі, хоча цього вимагає закон, це підриває довіру до самого органу.

Я не здивуюся, якщо знайдуться претенденти, які подадуть до суду. Вони матимуть цілком формальні логічні підстави, бо легко доведуть, що до конкурсу допущені і в ньому перемогли люди, які прямо порушують закон.

Підсумовуючи, скажу, що спроба Нацраду зробити Нацрадою не вдалася.

Олена Бондаренко, народний депутат (фракція Партії регіонів), голова підкомітету з питань телебачення і радіомовлення Комітету з питань свободи слова та інформації:

1. Голосование вышло политическим. Не может, к сожалению, любое голосование, проходящее в парламентский зал, быть абсолютно аполитичным, поскольку парламентская работа сама по себе и есть политика.

Я отдавала голоса и за эту четверку, и за других кандидатов - Сторожука, Анипченко, Кудинова, Швеца, Котенко. Может быть, мой пример эксклюзивен, как и у Ландика, - мы часто голосовали вместе с левой стороной зала. Но эти люди получили меньше голосов, чем те кандидатуры, о которых договорились коалиционные фракции.

2. Ожидаю уж точно более эффективной работы, чем от предыдущего Национального совета. Но говорить об этой эффективности мы сможем только по прошествии какого-то периода, как минимум 100 дней. Сейчас преждевременно давать оценку органу, который еще не до конца сформировался (еще остается вакансия от президентской четверки).

Віталій Шевченко, член Національної ради у 2002-2010 роках:

1. У мене особисто є підозри, що це хороші люди. Без підозр можу сказати наступне. Щодо Фартушного, очевидно, не може бути жодних застережень - людина абсолютно готова, має відповідний досвід. Щодо інших - цікаво було б дізнатися, чи знає їх медіаринок настільки достатньо, щоб був вотум довіри на цій посаді. І дуже прикро, що ми в черговий раз потопталися по закону. Не хотілося б із часом говорити, що цим самим було зроблено погану послугу деяким членам Національної ради, яких обирали із заплющеними очима, керуючись лише політичною доцільністю. А вони, мабуть, непогані люди і навряд чи варто було підмочувати їхню репутацію в такий спосіб.

2. Я йду від зворотного. Не дай Бог вони керуватимуться якоюсь політичною доцільністю чи отримуватимуть якісь рекомендації з тих політичних штабів, які їх привели на цю посаду. Ми від цього дуже тяжко відходили в попередні роки. І якщо ця практика зараз повертається - а склад Національної ради говорить про те, що можна із заплющеними очима приймати будь-що, навіть не вникаючи в суть, достатньо більшості, щоб тримати сторону тих чи інших медіагруп - це було б дуже прикро. Хотілося б, щоб ці побоювання не справдилися.

Микола Княжицький, генеральний директор ТВі:

1, 2. Для мене все, що порушує те, що написано в законі, є несподіваним. Здавалося, до цього пора вже звикнути. Я, чесно кажучи, сподівався на те, що Верховна Рада виконає закон і буде обирати тих людей, хто працювали досить довгий час у цій сфері. Деякі ці прізвища я чув, а деякі чую вперше. Можливо, вони талановиті самородки. Тому мені складно сказати, чого від них очікувати.

Віктор Понеділко, член Національної ради у 2002-2010 роках:

1. Оцінюю як результат домовленостей - нічого іншого там немає. Результат майже один в один: я не знаю, хто така Опілат, а про трьох знав, що вони будуть обрані.

2. В Україні кажуть: «Дай, Боже, нашому теляті вовка з'їсти». Хай їдять.

Роман Андрейко, генеральний директор ТРК «Люкс»:

1. По-перше, ніяких несподіванок: ніби ж відомо було, що ці люди мають найбільше шансів. І було б дивно, якби вони не пройшли. Це, як мені здається, стало результатом подальшої вибудови вертикалі влади в країні, а також політичних компромісів.

2. Очікуємо, що нарешті Національна рада почне голосувати і розглядати питання.

Сергій Бойко, президент компанії «Воля»:

1. Я не очікував формування четвірки саме у цьому складі. Найбільше непокоять коментарі щодо причетності або підконтрольності деяких новопризначених членів до певної бізнес-групи або особи. Як на мене, з 23-х запропонованих кандидатур можна було б вибрати і менш суперечливих осіб з точки зору професійності та незаангажованості.

2. Я очікую професійного і державницького підходу до вирішення питань регулювання. Це означає залучення професійних об'єднань до формування проектів рішень, публічне обговорення проектів документів, професійну дискусію та швидке прийняття рішень з питань, що накопичились. І насамперед це системні питання на рівні регуляторних актів, а не індивідуальних рішень щодо окремих суб'єктів індустрії (конкурси тощо).

Вікторія Сюмар, директор Інституту масової інформації:

1. Результаты свидетельствуют только об одном: правящее большинство руководствуется исключительно политической целесообразностью, ни во что не ставя такие вещи как профессионализм, репутация, авторитет.

Это - диагноз кадрового подбора действующей власти. Диагноз, который не дает даже надежды на нормальную работу регулятора и построение нормальных условий развития телерадиорынка. Эти люди исполнители, чью волю они будут исполнять вполне понятно. Это очередной и серьезный этап монополизации телерадиорынка.

2. Ожидаю все большей непрозрачности работы Нацсовета. К сожалению, не приходится ждать реформирования этой сферы.

Фото - www.seti.ee, tv.irtafax.com.ua, www.radiosvoboda.org, www.zaxid.net та з архіву «Детектор медіа»