Один з організаторів парламентських слухань «Про стан свободи слова у регіональних засобах масової інформації» народний депутат, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Ганна Герман (Партія регіонів) назвала їх холостим пострілом. Пані Ганна мала на увазі дещо інше, але її метафора виявилася напрочуд влучною: як ще назвати кількагодинні збори людей з усієї України, які мали на меті не констатацію масових порушень свободи слова як з боку центральної, так і місцевої влади, а чергові політичні розбірки між БЮТом і Партією регіонів?

На слухання 2 грудня не прийшли не тільки більшість запрошених високопосадовців (запрошували і прем'єра Юлію Тимошенко, і керівників міністерств, і Віктора Януковича), а й представники загальнонаціональних ЗМІ. Серед тих,  кого зацікавили слухання, були тільки омбудсмен Ніна Карпачова, виконувач обов'язків голови Держкомтелерадіо перший заступник Олег Наливайко, голова Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький та представники декількох міністерств і відомств, депутати.

У регіонах дійсно існує чимало проблем зі свободою слова. Це і відкрита, і прихована цензура, перш за все з боку місцевих органів влади різних кольорів,  політичний, економічний і фінансовий тиск на журналістів та ЗМІ з боку власників, напади на редакції та журналістів, перешкоджання їхній професійній діяльності.

І про це варто було говорити  з парламентської трибуни. Але картину наступу на свободу слова під час слухань чомусь розмальовували тільки в біло-червоні та біло-голубі кольори. Навіть не розмальовували, а вели перестрілку як у пейнтболі кульками з фарбою.

Відкриваючи засідання,  віце-спікер Микола Томенко сказав, що у парламенті за останні 10 років уже  вшосте проводяться такі слухання. Він вважає правильним, що вирішили обговорити проблеми комунальних і державних регіональних ЗМІ у цей «непростий період», бо зазвичай вони посилюються під час президентської виборчої кампанії. Хоча нагадаю, що фракція БЮТ майже одноголосно проголосувала проти проведення цих слухань у грудні, пропонуючи провести їх після виборчої кампанії. Можливо, вони мали рацію.

Томенко також зауважив, що у парламенті треба було б поговорити про не тільки про державні і комунальні, а й про комерційні ЗМІ. «Комерційні засоби масової інформації треба змушувати працювати у відповідності до чинного законодавства та стандартів професійної журналістської етики», - сказав він.

Доповідачів на слуханнях мало би бути двоє: Олег Наливайко та Ганна Герман. Насправді ґрунтовну доповідь підготував тільки Наливайко. Після традиційних для доповідей загальних фраз про цінність свободи слова, очільник Держкомтелерадіо зазначив, що хоча відкритість влади за останні роки значно зросла, все ж у регіонах часто порушується право журналістів на доступ до інформації, місцева влада тисне на ЗМІ, втручається в редакційну політику, звільняє і переслідує «неслухняних» журналістів.

«На жаль, адекватної реакції на злагоджені дії з боку правоохоронних і судових органів поки що ми не бачимо. Якби ми не знали реальної ситуації, то подумали б, що журналісти у нас працюють у тепличних умовах, адже за  9 років з часу набуття чинності Кримінального  кодексу було лише два випадки, коли винні у перешкоджанні професійній діяльності журналістів понесли покарання згідно з рішенням суду за статтею 171», - сказав Наливайко. Зазвичай напади на журналістів правоохоронці кваліфікують як хуліганство.

Керівники місцевої влади нерідко намагаються використовувати те чи інше видання у своїх здебільшого вузькопартійних інтересах або ж для власного піару. Наливайко вважає, що цивілізованим способом вирішення подібних конфліктів може бути роздержавлення комунальної преси.

А поки такий закон не прийнятий, на місцях подекуди відбуваються жахливі речі. Місцеві органи влади виходять із засновників ЗМІ, і, як наслідок, припиняють фінансування, відчужують майно, або засновують власні видання з подібними назвами. Олег Наливайко навів декілька прикладів, зокрема згадав Старовижівську районну газету «Сільські новини» (редактор Наталка Вещук), «Баришівські вісті» (редактор Наталя Кириленко)  та інші.

Потім доповідач закинув парламентарям, що вони роками не розглядають низку необхідних для галузі законопроектів, зокрема про захист професійної діяльності журналістів. І висловив сподівання, що слухання пришвидшать ухвалення цих законів.

Після  конструктивного виступу Наливайка слухання почали перетворювати на взаємні звинувачення бютівців і регіоналів.

Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Ганна Герман вирішила доповіді не робити. Натомість вона розповіла присутнім про труднощі, які спіткали її на шляху організації цих слухань, а також відкинула  звинувачення колеги по комітету Андрія Шевченка, що нібито мала намір перетворити ці слухання в клуб Партії регіонів.

«Комітет зі свободи слова написав мені цілих 30 сторінок прикладів про тиск на журналістів, як звільняють з роботи цілі редакції, цензурують матеріали і змушують ставити замовні матеріали, змушують журналістів використовувати чорний передвиборчий піар. Але я не буду наводити ці приклади, я хочу, щоб, натомість, на цю трибуну вийшли ці люди і відверто і щиро про все розповіли», - сказала Ганна Герман і передала решту свого часу головному редактору львівської газети «Ратуша» Миколі Савельєву.

Виступ Савельєва був надзвичайно емоційним. Він розповів про те, що «Львів віддано на поталу» меру Андрію Садовому. І як протягом цього часу Садовий планомірно знищував комунальну пресу. Із гордістю пан Микола також розповів, як міська газета «Ратуша» стала перепоною на шляху корумпованих планів влади, «вмотивовано критикує міського голову» і його оточення, до того ж не програла жодного судового процесу.

Савельєв так розійшовся, що йому не вистачило ні свого часу, ні подарованого Ганною Герман:

«За короткий час мер створив саме таку структуру, яка  дозволила йому, не  криючись, абсолютно безкарно чинити у Львові все, що заборонено законом. Один із заступників мера - кум. Секретар Львівської міської ради - кум. Лідер фракції міської ради - кум. Члени виконкому - всі колишні бізнес-партнери. Прокурор міста - однокласник, а начальник міліції міста - однокурсник. Здавалося, чого б не жити?»...

Наступна доповідачка, Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова зауважила, що нічого в житті не буває випадково. Як невипадковим є те, що слухання про свободу слова проходять в Міжнародний день боротьби за скасування рабства.

«Нам випадає саме сьогодні ще раз усвідомити, що журналіст без свободи слова, чи журналіст в центрі, чи у найвіддаленішому селі -  кріпак на інформаційній панщині грошовитого хазяїна або можновладця», - полум'яно сказала вона.

Тиждень тому до неї звернувся головний редактор житомирської районної газети «Сільське життя» Валерій Іванівський, який просив захисту від свавілля міської влади. Він обстоював законні права свого трудового колективу, який з червня  нинішнього року не отримує заробітної платні. Замість підтримки, на яку очікував цей редактор від влади, районний керівник вдався до ганьби: підняв на нього руку. Омбудсманом було невідкладно відкрито провадження по цій справі. Але подібних справ дедалі більшає.

Карпачову на трибуні змінила народний депутат, член фракції КПУ Світлана Шмельова (за сумісництвом головний редактор газети «Київський вісник»), яка почала свій виступ з рядків Володимира Маяковського «Газетою ми чистимо республіку в болоті».

Як справжня комуністка, вона не змогла піти з трибуни, не «вкусивши» президента Ющенка. На відміну від нього вона вважає, що зі свободою слова в Україні значні проблеми, оскільки жодна місцева газета не береться опублікувати критичний матеріал про місцеву і центральну владу, навіть якщо  професіоналізм матеріалу  не викликає сумнівів.

На її думку, свобода слова в Україні переродилася на безкарність і вседозволеність у висловах.

Ніби  підтвердженням цих слів став виступ екс-директора Дніпропетровської ОДТРК, а сьогодні просто депутата облради від блоку Лазаренка, Вікторії Шилової.

«Я чекала на це слово вже майже півроку, - ефектно розпочала вона. - Я присягаюся перед Богом і народом України говорити тільки правду». І сказала правду. Свою. Суть її правди полягала в тому, що риба гниє з голови. Головою, на її думку, є Юлія Тимошенко і БЮТ, які «розтоптали» свободу слова на Дніпропетровщині, звільнивши її, Шилову, з посади директора Дніпропетровської ОДТРК.

Голова НСЖУ Ігор Лубченко, який міг би залишитися без слова, оскільки Герман нібито викреслила його прізвище зі списку виступаючих, все ж вийшов на трибуну. Томенко допоміг. Він оприлюднив заяву пленуму НСЖУ, який відбувся того ж дня 2 грудня.

«НСЖУ глибоко стривожена тим, що політична ситуація у державі,  ускладнена гострими протиріччями між президентом і прем'єр-міністром,  розв'язала руки олігархам і чиновникам для наступу на свободу слова, права журналістів. Обласні, районні державні адміністрації ради у багатьох випадках не виконують покладенні на них обов'язки щодо розбудови інформаційного простору, не розраховуються вчасно з редакціями за опубліковані регуляторні акти та інші матеріали про  діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, здійснюючи  таким чином прихований економічний тиск на видання. За те вони відразу реагують на кожен критичний виступ у пресі, радіо, телебачення. Не рідко багатотисячними судовими позовами намагаються закрити рота журналістам», - сказав Ігор Федорович.

Лубченко назвав місцеві газети, де влада намагається викинути трудові колективи із співзасновників. Деякі ситуації, в які потрапляють місцеві ЗМІ, голова НСЖУ вважає взагалі безпрецедентними. Наприклад, у Чернігові група людей почала видавати газету з назвою «Деснянська правда». Однойменна газета вже багато років випускається облдержадміністрацією, обласною радою і журналістським колективом. Мало того, до передплатників доходить не стара, а «нова» газета.

А у Здолбунові на Рівненщині взагалі існує ганебна практика. Нинішній голова адміністрації Любомир Кінах викупив перший поверх редакційного комплексу, яким тепер керує його дружина. Вона вимагає, щоб редакція сплачувала по 100 гривень щомісяця за те, що журналісти користуються сходами на 2 поверх. Коли ж журналісти обурюються, то пан Кінах каже: «Я дружиною не керую». 

Оскільки ради різних рівнів нерідко керуються лише інтересами політичних сил, то Ігор Лубченко покладає останні надії в захисті прав журналістів на Генеральну прокуратуру та її органів на місцях.

Микола Томенко, узгоджуючи список виступаючих, залишив там багатьох викреслених Ганною Герман людей. Це підтвердив перший заступник голови профільного комітету, член фракції БЮТ, Андрій Шевченко. Мабуть, щоб віддячити пані Герман, він розповів ще одну передісторію слухань. Шевченко був вкрай здивований, що зі списку були викреслені не лише депутати, делеговані фракціями, не лише керівник Держтелерадіо, а й голова НСЖУ Ігор Лубченко, керівник НМПУ Роман Скрипін. «Зате в цьому списку було дуже багато людей, таких як пані Шилова, яка свого часу була в списку ворогів преси», - сказав він. Шевченко вважає такі дії спробою маніпулювати цією ситуацією в інтересах однієї команди.

Тільки після цього Андрій Шевченко перейшов до суті питання. «Я думаю, - сказав він, - що з цього моменту і надалі треба чітко розуміти, що вороги преси є в усіх ключових політичних командах. Треба чесно розуміти, що політична дурість -  вона не має партійних кольорів, як і чиновницьке хамство».

Далі на трибуну потяглися представники Одеси, яку останні місяці колотить від ситуації з Представництвом управління комунальною власністю та ТОВ «Міський телерадіоцентр». Депутат Одеської облради Марина Багрій-Шахматова з гумором розповіла про цей конфлікт, в якому задіяний народний депутат Олексій Костусєв. На її переконання, цей конфлікт має більше політично-економічну основу, аніж є наступом  саме на свободу слова.

Олексій Костусєв  вийшов на трибуну і сказав, що Багрій-Шахматова говорила неправду. Після нього слово надали колишньому головному редакторові газети «Юг», голові Фонду свободи та демократії одеситові Володимиру Курінному, який  в свою чергу  повідомив, що неправду говорить Костусєв.

Президент Західноукраїнської гільдії операторів кабельного телебачення Василь Волокітін  виступав від учасників ринку кабельного телебачення України, тому просив депутатів звернути увагу на ситуацію, що склалася в Україні з обмеженням розповсюдження іноземних телеканалів, яка, на його думку, вже більше року дратує українського телеглядача. З виступу пана Волокітіна легко було зробити висновок, що найбільшим ворогом свободи слова в Україні є той, хто заборонив в Україні  телеканал «Охота-рыбалка», тобто Національна рада з питань телебачення і радіомовлення.

З ним би могла посперечатися радіожурналіст Людмила Грубляк з міста Сокиряни Чернівецької області. За її словами, вона втратила роботу через критику БЮТ.

Наступну хвилю «дискусії» між БЮТ та Партією регіонів збурив представник фракції «НУ-НС» Юрій Кармазін. Після звинувачень Партії регіонів у тому, що вона зриває засідання комітету з питань свободи слова та інформації (бо їй нібито належить більшість), він перейшов до пропозицій.

«Як юрист і багаторічний дописувач усіх газет і всього, що тільки пишеться і рухається, хочу сказати, що ті речі, які були по так званих педофілах, вийшли за межі моралі, у тому числі за допомогою журналістів. Тому хочу внести зміни до Кримінального кодексу про те, щоб протидіяти вчиненню злочинів проти статевої свободи і статевої недорканності неповнолітніх, в тому числі поширення неправдивих відомостей про вчинення таких злочинів. Зробив цей злочин - хімічна кастрація! Розповсюдив неправдиву інформацію про такий злочин - також хімічна кастрація! На цій світлій і мажорній ноті хотів би побажати добра і процвітання всім представникам засобів масової інформації», - бадьоро закінчив Кармазін.

Ганна Герман насилу дочекалася, щоб відповісти на звинувачення  на адресу ПР. Очевидно, слова про хімічну кастрацію журналістів її схвилювали менше, ніж закиди на адресу партії.

Бютівець Микола Томенко повівся шляхетно і не відповів на закиди Ганни Герман.

Він завершив ці вельми професійні слухання оптимістично, припустивши, що наступні парламентські слухання будуть присвячені тому, що зробили ЗМІ для створення позитивного образу України.

P.S.

Були й інші виступи, про які ми в тексті не згадали, - розумні люди казали розумні слова: і про  перезрілу потребу роздержавлення, і про необхідність створення суспільного мовлення. Розумно говорили у черговий раз про те, про що не раз згадувалося і на парламентських слуханнях в тому числі. 

Справді, для багатьох, хто  приїхав сюди з різних районів  і міст України - це велика подія. Про них і їхні проблеми згадали, і не де-небудь, а в парламенті! Вони їхали сюди з думкою, що їх вислухають і допоможуть. А  таке враження, що їхні сподівання просто використали у боротьбі однієї парламентської фракції з іншою. 

Детального обговорення проекту рекомендацій під час слухань не вийшло. Одні виступаючі пропонували пришвидшити розгляд медійних законів, інші - активніше працювати прокуратурі. Згідно з регламентом профільний комітет має в 20-денний термін підготувати проект постанови Верховної Ради про рекомендації парламентських слухань і внести на розгляд парламенту.

Завтра ТК опублікує коментарі експертів щодо слухань у Верховній Раді. Стенограму слухань можна прочитати тут.