Науковці вирішили дослідити цей зв’язок протягом тривалого часу, а не одномоментно, і не в якійсь обмеженій групі, а в масштабах усієї країни — США. Для цього вони взяли інформацію зі щорічних комерційних досліджень MBIS (Prosper Analytics, США) — це опитування з понад 1300 питань, яке фіксує звички у використанні медіа, характеристики та загалом стан аудиторії для замовників зі сфери маркетингу. Є там і питання про стан здоров’я — перелік із 31 стану, які опитувані можуть у себе зазначити.

Отже, одразу до висновків. Науковці взяли опитування за 11 років — із 2014 по 2024 роки, загалом 183 тисячі дорослих 18—70 років. І виявили, що зв’язок між тим, що опитувані назвали в себе «депресією», і часом у соцмережах (інстаграм, тікток, снепчат) тримається всі 11 років.

У середньому кожна додаткова година соцмереж на день пов’язана зі зростанням шансів «депресії» приблизно на 17% (нижче я поясню, чому пишу в лапках). Чіткий позитивний зв’язок фіксується після приблизно 150 хвилин на день. Це узгоджується з іншими роботами, які називають 2—3 години «переломною точкою» у погіршенні стану при використанні соцмереж. До речі, у молоді 18—25 років жінки мають вищу поширеність «депресії» (~24—40%), ніж чоловіки (~15—25%).

Загалом же «час у соцмережах» виявився одним із найсильніших поведінкових предикторів «депресії» — другим після особистого доходу.

Увага: це не означає прямого зв’язку і причинності, це означає лише кореляцію. Автори прямо вказують на слабкі місця дослідження.

По-перше, воно перехресне, а не лонгітюдне — тобто не відстежує одну групу чи людину протягом 11 років. Це радше 11 окремих «знімків» популяції в різні роки, ніж спостереження за одними й тими самими людьми в часі. Тому ми бачимо лише асоціацію, а не напрямок впливу. Автори пропонують таку лонгітюдизацію саме як напрям подальших досліджень.

По-друге, варто розібратися, що це взагалі за комерційне дослідження і чи відповідає воно стану популяції загалом. Автори пишуть, що вибірку зважили за двома параметрами — вік і стать (за переписом у США). Але немає інформації про зважування за рівнем доходу чи наявністю роботи. А це важливо: люди, готові відповісти на понад 1300 питань про медіаповедінку, маркетинг і здоров’я, набрані з баз клієнтів партнерів, соцмереж, поштової розсилки й онлайн-заповнення, — це специфічна група. Вона може бути більш безробітною та ізольованою, ніж зайняті люди, а може, навпаки, — більш лояльною до опитувань і схильною давати соціально прийнятні відповіді. Усе це здатне вплинути на підсумкові показники, й автори самі на це вказують.

Найважливіший нюанс дослідження — у ньому не йдеться про діагностовану депресію як хворобу, а про те, що автори позначили абревіатурою SRD (self-reported depression), тобто самодіагностовані ознаки депресії. Показник вимірювали серед переліку з 31 стану здоров’я — поряд із тривожністю, високим кров’яним тиском і навіть носінням коригувальних лінз. Питання звучало так: «Якими з наступних станів здоров’я ви страждаєте?», а відповідь була бінарною: «так» або «ні».

Автори пишуть, що поширеність цієї SRD відповідала національним оцінкам поширеності депресії, що підтверджує певну достовірність показника. Але це все одно не клінічний тест: можливі й нерозуміння формулювання питання, і плутанина депресії з поганим настроєм. Тому правильніше говорити про асоціацію довшого часу в соцмережах із погіршенням психічного стану — і про те, що після ~150 хвилин на день цей зв’язок стає чітко позитивним.

Сукупність методів і обмежень цього дослідження приводить до одного висновку: ми бачимо лише, що люди з вищим часом у соцмережах частіше кажуть, що в них депресія, — але не бачимо, що було спочатку. Чи спочатку зріс час у соцмережах, а потім з’явилася депресія, чи навпаки?

Уявіть, що одного дня виміряли у людей кількість випитих чашок кави і рівень тривожності й побачили: хто п’є більше кави — той тривожніший. Це перехресний зв’язок. Але він не доводить, що кава викликає тривожність: можливо, тривожні люди частіше п’ють каву, або є третій фактор (наприклад, недосип), який одночасно збільшує і споживання кави, і тривожність.

Так само і тут: вибірку зважили за віком і статтю, але невідомо, чи врахували інші фактори — соціальну ізоляцію, стрес, безробіття, якусь невказану хронічну хворобу. Усе це може одночасно збільшувати і час у соцмережах, і ризик депресії, а в перехресному дизайні їх важко відокремити одне від одного. Навіть час проведення опитування (січень—лютий) може впливати на результат, адже депресія в частини людей має сезонний характер.

Можливий і зворотний зв’язок: людина з депресією може більше сидіти в соцмережах задля уникнення реальності або пошуку підтримки — тобто депресія веде до зростання часу в соцмережах, а не навпаки.

Тому важливо — і це, напевно, буде головним висновком цієї статті — не лише скільки часу людина проводить у соцмережах, а й що саме вона там робить. Не виключено, що є й позитивні ефекти: для ізольованих людей це може бути способом підтримувати контакти, а для студентів — способом вивчення мов. Усе це ще належить з’ясувати.

Варто також нагадати про географічні й вікові межі цього дослідження: воно охоплює лише США (в інших країнах усе може бути інакше), лише три соцмережі (інстаграм, тікток і снепчат) і аналізує лише дорослих 18—70 років. Підлітків у подібному метадослідженні вивчали британські науковці, й там гіпотеза про прямий вплив соцмереж на емоційні труднощі в них не підтвердилася — щоправда, те дослідження мало ті самі методологічні застереження, що й американське.

Таким чином, можна хіба впевнено говорити про зв’язок часу в соцмережах і погіршення психічного стану в дорослих американців. Щодо підлітків ситуація суперечливіша. Чи перше викликає друге, чи навпаки — поки що теж до кінця не зрозуміло. Але цей зв’язок точно стає позитивним після приблизно 150 хвилин на день: більше сидимо — гірше почуваємося.

А ще можемо говорити про вплив на когнітивні функції: мозок — як м’яз, він розвивається якщо ми його тренуємо, і деградує якщо залипаємо в тіктоку чи інстаграмі за випадковими фото й відео котів, кіногероїв, політиків чи ШІ-згенерованим вмістом.

І це набагато важливіше за прямий позитивний зв’язок між понад 150 хвилинами в соцмережах і більшим ризиком погіршення психічного стану. Важить не лише скільки часу людина проводить у соцмережах, а й на що ці 2—3 години свого життя витрачає.

 Фото: magnific.com