Організаторам вдалося зібрати масштабну програму, попри перепони й біди, спричинені війною: загалом можна буде подивитися понад 60 картин із 34 країн світу: від Чилі до Тайваню. Друга хороша новина — українське кіно вижило й продовжує говорити на повний голос: маємо 10 національних і 9 світових прем’єр вітчизняних фільмів. Будуть і супутні події — мистецькі інсталяції та актуальні дискусії. Всього прогнозується понад 150 учасників і учасниць, із яких 25 — гості з-за кордону.

Центральна тема фестивалю сформульована настільки ж парадоксально, наскільки й точно: «10 років триденної війни, яка триває три сторіччя». Так само називається й найпомітніша позаконкурсна секція. Всього в неї входять 6 фільмів, котрі так чи так торкаються питань пам’яті — як приватної, так і історичної — в контексті нелегких глобальних обставин.

Тут, звісно, хочеться виділити «Мирних людей» Оксани Карпович, котрі відкриють фестиваль, — приголомшливий фільм-свідчення про злочини російських горлорізів в Україні. Тут нема ані наскрізної оповідної лінії, ані головних героїв: чисте спостереження, на яке накладаються записи телефонних розмов окупантів із їхніми рідними в Росії. Цей потік нехитрих, але ошелешливо відвертих зізнань у власноруч скоєних воєнних злочинах неможливо слухати, але необхідно почути. Світова прем’єра картини відбулася на Берлінському кінофестивалі; вітчизняних масовий глядач побачить фільм уперше.

«Мирні люди»

Інший своєрідний полюс цієї програми — режисерський дебют письменника, мистецтвознавця й ексдиректора Віденського міжнародного Австрійського музею кіно Александера Горвата «Генрі Фонду — в президенти». Фільм-есей розгортається в кількох часових і просторових планах, від Голландії 1651 року до Америки часів Вотергейту. І кожна зупинка в цій подорожі пов’язана з голлівудською легендою Генрі Фондою. Горват намагається подивитися на американську історію крізь призму образів стовідсотково позитивних хлопців, героїв без докору й страху, яких традиційно виконував Фонда.

 «Генрі Фонду — в президенти»

Ще одна позаконкурсна добірка — це, хай як пафосно це звучить, доволі цікавий геополітичний хід фестивалю. «Призма суспільства: тайванська документалістика у фокусі» — саме це формулювання здатне неабияк збісити посольство Китайської Народної Республіки в Києві. Диктаторський режим у Пекіні дуже ревно ставиться до будь-яких активностей, пов’язаних із бунтівним островом, що КНР вважає своєю територією. До програми увійшло 6 стрічок, які пропонують усебічний погляд і на сучасні реалії тайванського суспільства, і на історію здобуття островом фактичної незалежності. З огляду на повідомлення про те, що Китай почав чи ось-ось почне таємне постачання зброї та військових технологій Росії, вся ця програма виглядатиме особливо резонансно.

Найбільшу увагу кіноманів може привернути позаконкурсна програма Docu/Хіти, де зібрано картини, що привернули увагу на великих світових кінофорумах. Тут є й українська робота — «Фото на памʼять» Ольги Черних стала першою нашою стрічкою, що відкрила Міжнародний фестиваль документального кіно в Амстердамі (IDFA). Картина показує війну очима трьох поколінь жінок в одній родині.

  «Фото на памʼять»

А цвяхом програми безумовно є «Лазневе сестринство» Анни Гінтс (Естонія) — дуже незвична історія, повністю знята в лазні по-чорному, де героїні діляться найпотаємнішими секретами та найглибшими переживаннями.

«Лазневе сестринство»

Що ж до конкурсів, то традиційно фільми на Docudays UA змагатимуться в конкурсах Docu/Світ, Docu/Україна та Docu/Коротко. На окрему нагороду Rights now! номіновано 10 стрічок, обраних з усіх фестивальних програм. Кожний конкурс оцінює окреме журі; матимуть власний ареопаг також і студенти. Новація Docudays UA — журі Спілки кінокритиків України, яке обере власного переможця/-ницю в національному конкурсі.

Docu/Україна склали 5 фільмів, що через персональні історії змальовують шлях України до незалежності та її сучасність: «Фрагменти льоду» Марії Стоянової, «Висота» Максима Руденка (режисер стрічки наразі в ЗСУ), «Трішки чужа» Світлани Ліщинської, «Nice Ladies» Марії Пономарьової та «Все має жити» Тетяни Дородніциної й Андрія Литвиненка.

«Трішки чужа»

«Фрагменти льоду» також беруть участь у Docu/Світ разом із 9 повнометражними фільмами: «Маштат» Соні Бен Слама (Ліван), «Республіка коників» Деніела Маккейба (США — Уганда), «Невгамовна» Джейсона Ґолдмана (США), «Зачарована гора» Маріам Чачіа й Ніка Фойґта (Грузія — Польща), «Нескінченний острів» Кантена Лельґуаша, Екієма Барб’є, Ґієма Коса (Франція), «Золоте життя» Бубакара Санґаре (Буркіна-Фасо — Франція), «Більше за травму» Ведрани Прибачич (Хорватія), «Тіло» Петри Селішкар (Словенія — Хорватія — Північна Македонія), «Світ очима мого тата» Марти Коварової (Чехія — Словаччина).

 «Фрагменти льоду»

Після вимушеної перерви Docu/Коротко повернулась у повноцінному міжнародному форматі: 14 фільмів із 10 країн світу: «Наш дім» Анни Ютченко, «Під знаком якоря» Тараса Співака, «Сказання трьох вогнів» Жюльєт Мантонне, «22 квітня 2023 року з 13:05 до 13:11 в Ірпені нічого не відбувалось» Ані На, «Позиція» Юрія Пупиріна, «Гуляю» Дарії Журавель, «Найкрасивіший куточок у світі» Робо Мігали, «Кіоск» Даніеля Стопи, «Інцидент» Білла Моррісона, «Ближнє світло» Нікколо Сальвато, «Чоботи в ґрунті, руки в землі» Кароліни Ускакович, «Мусон Кат- манду» Нґіми Ґелу Шерпа, Testudo Hermanni Дж. Ентоні Сватека та «Нові фасади» Кей Ганнаган.

Закриє 21-й Docudays UA прем’єра докудрами «Місія 200» Володимира Сидька. Головна героїня, успішна бізнеследі, призупинила свій туристичний бізнес після початку повномасштабного вторгнення Росії. Власним коштом вона придбала рефрижератор і почала перевозити тіла загиблих військових. Фільм Сидька — відсторонене спостереження без закадрових коментарів чи інтерв’ю в кадрі, але він тримає увагу до останнього кадру.

«Місія 200»

Фестиваль завершиться 6 червня. «Детектор медіа» інформуватиме про перебіг подій Docudays UA в режимі щоденника.

Архівне фото на головній: Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA / фейсбук