Програму представив незмінний директор форуму Тьєррі Фремо. За його словами, минулий рік став успішним для світової кіноіндустрії, тому скласти список учасників було нелегко.

Дійсно, основний конкурс рясніє відомими іменами; а є ж іще паралельний «Особливий погляд», «Двотижневик режисерів», численні позаконкурсні покази. Відкриє кінофестиваль комедія Квентіна Дюп’є «Другий акт». Головне журі очолить Грета Гервіг, яка стала першою режисеркою, чий фільм («Барбі») зібрав у прокаті понад $1 мільярд.

Розказуємо про найбільш очікувані, на нашу думку, каннські прем’єри.

«Мегалополіс», режисер Френсіс Форд Коппола

Дія фільму відбувається в майбутньому. Головний герой — геніальний архітектор Серж Катіліна, який хоче перебудувати Нью-Йорк, щоб перетворити його на грандіозну столицю світу. Він стикається з конкурентом, мером Нью-Йорка Френком Сісеро, який веде боротьбу навіть забороненими методами. Сюжет заснований на творі Саллюстія «Про змову Катіліни», фільм мав стати сучасною варіацією на тему класичних пеплумів (пишних костюмованих фільмів) «Клеопатра» (1963) і «Бен-Гур» (1959). Створюючи сценарій, Коппола надихався історією Стародавнього Риму, і в іменах головних героїв укладено відсилання до Марка Тулія Цицерона та Луція Сергія Катіліни.

Ідея «Мегалополіса» з’явилася у Копполи незабаром після закінчення роботи над картиною «Апокаліпсис сьогодні»; таким чином, розробка задуму зайняла близько 40 років. Головні ролі виконають Адам Драйвер, Джон Войт, Дастін Гоффман, Кейт Бланшетт, Мішель Пфайффер.

«Саван», режисер Девід Кроненберг

Класик боді-горору і похмурої фантастики, Кроненберг завжди був улюбленцем Канн, навіть очолював тут журі в 1999 році. Вже короткий виклад сюжету звучить дуже по-кроненбергівськи й може вкрай заінтригувати шанувальників.

Головний герой фільму — бізнесмен Карш, який втратив дружину. Він розробляє гаджет, за допомогою якого можна отримувати повідомлення з труни про ступінь розкладання тіла. Однак пізніше кілька могил, включно з могилою дружини Карша, піддаються розграбуванню. Це змушує героя переосмислити й своє життя, і свій бізнес. У ролях Венсан Кассель, Гай Пірс і Діана Крюгер.

«Види доброти», режисер Йоргос Лантімос

Виходець із руху «грецького сюрреалізму», Йоргос Лантімос остаточно утвердився в статусі модного режисера, здобувши зі своїм попереднім фільмом «Бідолашні створіння» чотири «Оскари».

Дистриб’ютор фільму, компанія Searchlight Pictures, характеризує його як «казку-триптих про людину без вибору, яка намагається взяти під контроль своє життя; про поліцейського, стурбованого тим, що його дружина, що зникла в морі багато років тому, повернулася, але здається зовсім іншою людиною; і про жінку, сповнену рішучості знайти особливу людину, якій судилося стати неймовірним духовним лідером». Головні ролі виконають Емма Стоун і Віллем Дефо; варто нагадати, що їхня гра в «Бідолашних створіннях» визнана феноменальною (Стоун отримала зрештою свій другий «Оскар»).

«Партенопа», режисер Паоло Соррентіно

Дія фільму розгортається в Неаполі. За словами режисера, картина розповідає про життя неаполітанки Партенопи, «яка носить ім'я свого міста, але не є ні сиреною, ні міфом, від моменту її народження в 1950 році до сьогоднішнього дня». Ім’я героїні є відсиланням до давньогрецької міфології.

Соррентіно є постійним учасником Каннського кінофестивалю. Саме тут відбулася прем’єра його найуспішнішого фільму «Велика краса» (2013), відзначеного «Оскаром», «Золотим глобусом» і BAFTA. Чи сягне нова картина таких самих вершин — невідомо. Одну з ролей у «Партенопі» виконав Гері Олдман.

Українських режисерів у конкурсах немає, проте в програмі спеціальних показів відбудеться прем’єра фільму Сергія Лозниці про російську агресію «Вторгнення».

У 2022 році в Каннах Лозниця назвав російську культуру «досягненням і багатством України», а її бойкот — таким, що суперечить «європейським принципам культурного плюралізму». Водночас його фільми разом із роботами росіян були внесені до програми фестивалю у Франції під назвою «Від Львова до Уралу». Це слугувало однією з причин, чому Сергія Лозницю виключили зі складу Української кіноакадемії.

Тема України не обмежується лише «Вторгненням». На Каннському кіноринку компанія Goodfellas представляє проєкт «Окупація», режисером якого є Мирослав Слабошпицький, чий повнометражний дебют «Плем’я» став сенсацією рівно 10 років тому у тих же Каннах.

Ми попросили Мирослава розповісти про його нову картину трохи детальніше.

— Майже два роки тому мені зателефонував Олександр Роднянський і сказав, що Anonymous Content купили права на статтю Пітера Померанцева «Ми можемо бути тільки ворогами» з журналу The Atlantic і чи цікаво було б мені цим зайнятися. Я прочитав статтю, потім познайомився з Пітером, познайомився з Anonymous Content. Стаття невелика. Вона про події, що відбувалися в Чернігівській області під час її окупації, коли група російських військових прожила три тижні біч-о-біч зі звичайною українською родиною Горбоносів — із ними я теж поспілкувався.

І потім, власне, почалася робота над сценарієм, яка тривала близько року, тому що проблема полягала в тому, що, по-перше, як я казав, стаття невелика, по-друге, доволі складно взагалі було працювати, оскільки війна та її сприйняття змінюється. Війна часів, я не знаю, пса Патрона одна, періоду очікування контрнаступу — інша, зараз — знову інша. Я маю на увазі емоційне сприйняття, тому що ти працюєш зі своїми почуттями як режисер, як художник, і мусиш знайти правильний співзвучний ключ. Звичайно, для війни важлива документалістика, здатна вхопити те, що відбувається тут і зараз, а так це складно відрефлексувати, тому що у тебе постійно змінюється сприйняття, як, власне, в усього суспільства.

Але, на щастя, в статті Пітера йдеться про події в Чернігівській області, і до цього часу там нічого не змінилося. Тобто це, власне, було 4 тижні, здається, окупація від лютого до березня. Вже на початку квітня окупанти відійшли. І ця історія є завершеною в часі, понад те, від неї пройшов уже проміжок часу. Вона вже не поміняється. І ця історія не стільки про бойові дії, хоча, звичайно, ми не планували багато чого. Але насамперед зосереджені на окупації. Я співпрацював із командою журналістів-розслідувачів. Ми бачили деякі матеріали стосовно військових злочинів, і це дуже допомогло в створенні сценарію. Сценарій я закінчив місяці три, може, тому.

Мені складно розповідати якісь деталі, бо якщо я зараз почну розповідати про кінематографічні фокуси, які я задумав, то це буде тупо, тому що ми ще не почали знімати й багато чого може змінитися. Для мене основними проблемами було, по-перше, як до цього підступитися, по-друге, як підібрати ключ. Коли я знайшов, як це має бути, тоді якось просунулося. Але писалося доволі складно. Плюс, знов-таки, знайомство з матеріалом, як це сказати? Ти в якомусь комфортному житті перебуваєш, а мусиш занурюватися в ці деталі, тортури. Робота непроста.

Компанія Goodfellas — це колишній Wild Bunch, найкрутіша європейська контора, яка давно займається закордонним релізом прав на різні фільми, зокрема американські, і власне Goodfellas продаватимуть у Каннах, я так розумію, права на світовий прокат майбутнього фільму. За такою схемою фінансується частина фільмів, зокрема коштом попередніх продажів фільмів. Так це працює. Тому що в Америці немає Держкіно.

Тож я зараз на стадії препродакшну. Повірю, що я фільмую, коли ввімкну камеру. У всякому разі я готовий і сподіваюся, що вдасться все, що я задумав, і це буде дійсно подія.