Але серед розмов про захист журналістів та ЗМІ просто зараз не можна забувати й інше: наша «четверта влада» великою мірою сама винна у тому, що дозволила президентській владі дійти до такого. Це важливий урок, і його треба вивчити. Ні, я зараз не про 2019 рік. Я про 2021-й.

Точку неповернення насправді було пройдено на початку квітня 2021 року — коли президент вперше видав указ про санкції проти громадян України, чим порушив низку статей Конституції та дві статті Кримінального кодексу.

Це не моя особиста думка; про це одразу заявили українські правозахисники. Натомість провідні українські ЗМІ влаштували цій заяві правозахисників... майже суцільний бойкот (!). І цим заколисали свою аудиторію, не повідомивши їй про (насправді величезну) загрозу для майбутнього розвитку подій у країні.

Ось тоді треба було кричати криком, поки такі порушення не увійшли в цієї влади у звичку.

Натомість ЗМІ та журналісти, за лише поодинокими винятками, або мовчали, або... аплодували цим діям влади.

У певному сенсі ситуація вийшла сумно-анекдотичною: якщо у 2017-18 роках наші провідні ЗМІ бачили в Порошенка зазіхання на авторитаризм, яких там і близько не було, то у 2021 році ті самі ЗМІ свідомо проігнорували зазіхання на авторитаризм, коли про них уже треба було волати на повний голос.

Певно, не хотіли псувати стосунки з ОПУ. До того ж, тоді «по бєспрєдєлу» покарали явних негідників, тож чи варто було ризикувати своєю репутацією, обурюючись цим указом в одній компанії із Шуфричем?!

Хоча насправді ключове слово тут — «по бєспрєдєлу». І якщо тоді «по бєспрєдєлу» завітали до Медведчука, то післязавтра так само «по бєспрєдєлу» завітають уже не до другого Медведчука, а... наприклад, до Юрія Ніколова. Або організують «чорнуху» проти «Детектора медіа».

Кого наступного оголосять «російським агентом» і піддадуть санкціям через РНБО? Може, Ігоря Мазепу? Або засновників / керівників тих ЗМІ, що їх підконтрольні Банковій телеграм-канали вже зараз звинувачують у «роботі на Росію» за будь-яку критику дій влади?

Правових обмежень вже немає — ігнорувати їх, за потурання виборців та ЗМІ, ця влада вже добре звикла. Тепер усе вирішує лише рівень зухвалості цієї влади та її розуміння політичної доцільності. Я тоді, у квітні 2021 року, зробив із цього приводу окремий допис, у якому затегав 19 провідних медійників (один із яких одразу прибрав тег на себе). Це не допомогло: «заколот мовчання» навколо заяви правозахисників наші ЗМІ не зняли (винятки можна було перелічити на пальцях однієї руки), хоча в курсі ситуації були всі.

Ну от, пані та панове, тепер уже на тих же засадах починають приходити і за вами. Вибачте за банальність, але ви справді «зробили це разом» — разом із тими, хто нині вас цькує, а декого й відверто переслідує.

Хоча вас прямим текстом попереджали. Хоча б зараз зробіть із тієї історії належні висновки на майбутнє. Лінк на той мій допис у першому коментарі.

Олексій Панич, доктор філософських наук, професор, медіаексперт

Текст публікується з дозволу автора, оригінал публікації за посиланням.

Ілюстративне фото: Esther Vargas/Flickr