Ілля Кива ввійде в історію України в багатьох іпостасях: бовдур, зрадник, людина Авакова, агресивний пес Медведчука, російський пропагандист, політик-невдаха, мем і власник жомової ями. Але насамперед Кива був оратором. Не дарма в часи, коли телеканалом ZIK керувала Наташа Влащенко, Кива мав там власну програму. Не дарма Ілля був у трійці найпопулярніших гостей на токшоу Медведчука. Цей текст — епітафія Киві, складена з його виступів, що збереглися в архівах «Детектора медіа». Урешті, як казав майбутній труп, «запомните тех, кто лежит в земле. Там правда».

Дисклеймер: усе це було сказано здебільшого вже народним депутатом Кивою ДО повномасштабної війни. Так, важко повірити, що всього два роки тому наше телебачення було таким.

Звісно ж, насамперед Кива був державним зрадником. Він називав «Слава Україні!» нацистським гаслом. Стверджував, що росіяни, білоруси та українці — один народ. Звинувачував українську владу, що вона начебто загострює «конфлікт на Донбасі», щоб відвернути увагу від інших проблем, установити диктатуру чи взагалі спровокувати Росію на війну.

До речі, про Росію: Кива вважав її імперією, що нібито диктує умови всьому світові, тому Україна повинна рахуватися з її позицією. У Білорусь державник пропонував відправити українську владу: на курси керування країною. Але найбільше Ілля любив совок. Він навіть заявляв, що «“Оппозиционная платформа — За жизнь” взяла лучшие принципы Советского Союза». Та якось пропонував зламати спину «капиталистической гидре».

З усіх членів «Опозиційної платформи — За життя» саме Ілля Кива найсмішніше хвалив Медведчука. Наприклад, стверджував, що однопартійці називають майже 70-річного лідера «ведмедем» та одного разу назвав кума Путіна «медведем со стальными яйцами». На «думку» Киви, Медведчук символізував боротьбу добра зі злом. А ось так постійний гість коментував «незалежну редакційну політику» каналів Медведчука: «У нас всегда на заставке Виктор Владимирович Медведчук. Потому что, ну, сегодня это символ... борьбы оппозиции с беспределом».

Це, власне, все, що Кива публічно любив. Інші речі він нещадно, епатажно, трагікомічно критикував. Наприклад, бідкався, що українські діти затиснуті між фашизмом і «гомосексуалізмом». Переконував, що це «гомосексуалісти» навчили жінок кричати про рівність. Казав, що особисто став на захист «гетеросексуального мира». Та цілком серйозно стверджував, що жінки завжди будуть другорядними в нашому світі, адже Ісус був чоловіком.

  Кива. Борець із нацизмом

Тут варто трошки перепочити від, ем, змісту слів Іллі та віддати належне формі. Просто подивіться на цю цитату: «Мы одеваем костюмы, но живём по законам природы». Одного разу в ефірі ZIK Ілля образився, що опонент звинувачує його у тюремній «фені». А вже через дві хвилини інформував поважну аудиторію, що «гнид сажал именно на парашу». Кива справді був майстром туалетних порівнянь. Наприклад, коли «ОПЗЖ» виступала проти вакцинації, Ілля називав Covieshield «индийской мочой, которой окропили нашу землю». Коли «ОПЗЖ» критикувала Революцію гідності, Ілля стверджував, що «после событий 14 года наша страна превратилась в задницу».

Мабуть, найяскравішим творчим періодом у житті Киви була його боротьба проти права українців на землю. Скасування мораторію на продаж землі «ОПЗЖ» прив’язала до «західного впливу». А Ілля, що взагалі славився боротьбою із «Соросом» (одного разу навіть узяв участь у театральній постановці перед американським посольством), досяг свого апогею.

«Кто из присутствующих захочет продать свою мать? А земля — это моя мать!» — виголошував Кива. Паралельно називаючи Міжнародний валютний фонд «терористичною організацією». Та описуючи земельну реформу як «сопоставимую з Чернобылем, чумой, крахом государственности, уничтожением будущего детей...». Після прийняття земельних змін у першому читанні Кива проголосив, що «сегодня были похороны украинского государства». Щомісяця Іллі ставало все гірше: «Диджитализация, Европа, НАТО. Ничего этого нам никогда не светит. Нету этого бесконечного светлого пути. Есть дорога в Ад».

 Кива після Чорнобиля, чуми, знищення майбутнього

Сумно, що хоча би щось із цього лунало на українському телебаченні. Сумно, що Ілля Кива взагалі так довго був медійним феноменом, а не прожив забуте всіма тихе життя у своєму природному середовищі — за гаражами. Проте, насправді, не ці слова народного депутата були найбільш обурливими.

Найгірше завжди ставало, коли Кива починав відпрацьовувати карту сортів українців: «Что вообще происходит с Западной Украиной? Сегодня что у них там взыграли их жилы и по их венам взыграла вот эта кровь предателей? Что они сегодня вытворяют? Кто такой Шухевич? Пособник нацистов. Так вы завтра на Западной Украине, мои дорогие, начнете школы называть именем Адольфа Гитлера. Кому ваши предки отдавали честь и клялись в верности».

Одного разу Ілля Кива навіть кричав, що ветеранів дивізії «Галичина» «мы недавно тихонько должны бы были подкапывать в посадках». Що ж. Гадаємо, іронію цієї цитати, як і тих слів Киви, що земля — його мати, що далі — лише пекло чи що (це теж реальні слова) «Аваков дал мне возможность умереть за свою страну», ви бачите самі.

Сподіваємося, що насправді Ілля Кива не ввійде в історію України ніяк. Він був ніким, помер ніким. Добре, хоч посмішив, поки жив, і порадував, коли помер.