У НАТО сформулювали принципи боротьби Альянсу з дезінформацією
У НАТО сформулювали принципи боротьби Альянсу з дезінформацією
У НАТО сформулювали підходи організації до боротьби з дезінформацією. В оприлюдненому на офіційному сайті Альянсу документі дається чітке визначення того, що таке дезінформація, пояснюється, чому вона становить небезпеку, і розповідається, чому НАТО приділяє цьому явищу увагу. Крім того, в документі йдеться про те, як НАТО протистоїть дезінформації, і дано рекомендації, як виявити і запобігти її поширенню.
«Дезінформація — неправдива або неточна інформація, що навмисно поширюється для маніпулювання думками та діями інших. Зазвичай дезінформація має на меті підігріти певну сильну емоцію (гнів, страх, огиду) і пересилити раціональне і критичне мислення у визначеній цільовій групі», — йдеться в документі.
Його автори зауважують, що дезінформація є одним зі складників ширшого набору заходів ворожої інформаційної діяльності, що може включати різні тактики, методи й процедури, і наводять основні терміни:
- мізінформація — незловмисне поширення неправдивої або неточної інформації, хоча така інформація може заподіювати шкоду;
- пропаганда — інформація, покликана маніпулювати конкретною цільовою аудиторією з метою формування певної поведінки або переконань, часто застосовується державним суб’єктом протягом тривалого періоду часу для досягнення політичних цілей;
- ворожий наратив — спеціально створена історія, спрямована на дискредитацію або паплюження визначеного суб’єкта;
- ворожа інформаційна діяльність — широкий спектр узгоджених заходів, які мають на меті посіяти недовіру й маніпулювати думками, зазвичай із застосуванням одного або сукупності зазначених вище методів і прийомів, включаючи оманливі меми, теорії змови, дипфейкові зображення або відео, цитати поза контекстом або просто відверту брехню, яку люди поширюють з метою маніпулювання іншими;
- зовнішнє маніпулювання інформацією і втручання — модель поведінки, яка загрожує або може негативно позначитися на цінностях, процедурах і політичних процесах у цільовій країні. Така діяльність здебільшого не порушує закони, але має маніпулятивний характер, ведеться цілеспрямовано й узгоджено державними або недержавними суб’єктами, включно за допомогою маріонеток, як на своїй території, так і поза її межами;
- гібридна війна — застосування військових і невійськових, прихованих і відкритих засобів (включаючи дезінформацію, кібератаки, економічний тиск, залучення як незаконних збройних формувань, так і регулярних збройних сил), щоб стерти межу між війною і миром, посіяти сумніви у свідомості цільових груп населення і дестабілізувати та ослабити суспільство.
Пояснюючи небезпеку дезінформації, в НАТО вказують на те, що вона знищує сполучну тканину суспільств. Дезінформація руйнує віру людей у традиційні джерела новин, які, на відміну від агентів дезінформації, дотримуються етичних стандартів і мають юридичні зобов’язання повідомляти факти, часто складніші і менш привабливі за прості ворожі наративи.
«Дезінформація підриває довіру громадян до урядів та інших державних установ. Зазвичай, вона апелює до наших найгірших поривань, страхів і упереджень — нацьковувати сусідів одне на одного, підбурювати прошарки суспільства один проти одного, виправдовувати і розпалювати екстремізм, принижувати наше почуття належності до спільноти або країни — усе це, прагнучи розколоти суспільство і взяти гору в інформаційній війні», — пояснюють в Альянсі.
Там упевнені: дезінформація в змозі заподіювати реальну шкоду. Тому захист громадян від цієї загрози має бути пріоритетом національної безпеки, і НАТО та державам — членам Альянсу належить вагома роль у цьому сенсі.
У документі наголошується на рішучості союзників по НАТО протидіяти зовнішньому маніпулюванню інформацією з метою ослаблення суспільств Альянсу, незважаючи на те, що зловмисники, включаючи Росію і Китай, прагнуть знизити довіру громадськості і підірвати солідарність Альянсу, спрямовують свої кампанії дезінформації проти НАТО як організації.
Що стосується методів протидії дезінформації Альянсу, то основними серед них є:
- розуміння інформаційного середовища;
- взаємодія з громадськістю;
- викриття основних випадків дезінформації;
- координація з союзниками і партнерами.
«Може виникати відчуття, що дезінформація є повсюдною — так, ніби все, що ми бачимо в інтернеті, є неправдою, і всі є співучасниками поширення брехні. Але існують прості речі, які всі ми можемо зробити, щоб не бути частиною проблеми», — зауважують автори документа і наводять п’ять найкращих рекомендацій для виявлення дезінформації та запобігання її поширенню.
Фото: Філіппо Баччі, Getty Images