Вперше про Ксенію Хелль я дізналася в червні з сюжету «Важных историй» про депортацію українських дітей. Вона дала російським журналістам доволі гострий і емоційний коментар від імені Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду (це той самий суд, який видав ордер на арешт Путіна і Львовой-Бєловой). Виглядало це дивно, але тоді часу розбиратися не було.

Пані Хелль стала зіркою так званих ліберальних медіа Росії. Вона коментувала розслідування справи щодо депортації дітей та розказувала про особливості роботи МКС. Іноді Хелль говорила в ефірах відверті нісенітниці. Наприклад, вона закликала повідомляти МКС не тільки про злочини росіян, але й «добровольческих подразделений, которые выступают со стороны Украини».

Аж поки не зʼясувалося, що Ксенія Хелль ніколи не працювала в Міжнародному кримінальному суді і не має жодного стосунку до цієї інституції. Нам це також офіційно підтвердили в пресслужбі суду.

«Интервью, которые пришлось удалить».

Росіяни швиденько почали видаляти розлогі розмови з пані Хелль та правити її коментарі в статтях. Тепер її представляють як експертку, яка «вивчає діяльність Міжнародного кримінального суду при Віденському університеті».

Але ж скріни «не горять» і веб-архів теж працює непогано.

Ксенія Хелль (це не єдине її прізвище, але про це нижче) вивчала китайську мову і культуру в Московському державному університеті та брала участь в європейських заходах та освітніх програмах, які так чи інакше повʼязані з МЗС РФ. В 2018 році їй вдалося потрапити на коротке стажування в Міжнародний кримінальний суд. Власне, це єдине, що повʼязує її з Гаагою.

У відкритих джерелах інформації про Ксенію Хелль мало. Так само як і світлин. Жодних фото зі студентських років або з передніх місць роботи знайти не вдалося.

За допомогою баз даних та соцмереж ми змогли ідентифікувати її російську родину. І знайти кілька фото самої Ксенії, які були зроблені ще до її «карʼєри» в МКС, в «Одноклассниках» мами. Родина Хелль живе в Єкатеринбурзі.

Читайте також: 

• Властивості пам’яті
• Розмови між носіями культури країни-агресора та представниками країни-жертви про «вишневі садки» — нонсенс
• Що не так із «хорошими росіянами»

Як зʼясувалося, у Ксенії Хелль є ще одне імʼя — Ксенія Коркіна. Те саме прізвище мають її сестри та мама. В 2017 році, наприклад, під іменем «Ксенія Коркіна»вона реєструвалася на сайті з пошуку роботи в Росії. Хоча ще з часів навчання в МГУ та Швеції (2013 рік) використовує прізвище Хелль. Примітно, що в англомовних джерелах можна зустріти доволі різні транслітерації її імені: Ksenia Khell, Kseniya Hell, Xenia Hell.

Не знаю, чи це зроблено умисно, але пошук значно ускладнює. Ксенію Хелль також запрошував в прямий ефір щонайменше один український телеканал. Ще кілька наших медіа цитували її з посиланням на російські «Важные истории».

«Перспективну студенту очевидно готували до висадки десь в Азії, але після 2013 року довелося швидко «перекваліфіковувати» на захід», — жартує наш дослідник Костянтин Нечипоренко.

Очевидно, що росіяни роблять і будуть робити все для дискредитації розслідувань воєнних злочинів, які вони вчиняють в Україні, і спроб притягнути їх до відповідальності. Для нас це давно не новина. Але що ще має статися, щоб українські журналісти нарешті перестали цитувати російські медіа та тягати російських спікерів в ефіри?

Євгенія Моторевська, керівниця відділу воєнних розслідувань The Kyiv Independent

Текст публікується з дозволу авторки, оригінал публікації за посиланням.