Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії КЖЕ

Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії КЖЕ

10 Січня 2023
803

Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії КЖЕ

803
29 грудня 2022 року Президент України підписав Закон про медіа. Оскільки, новий закон містить понад 300 сторінок тексту, й вводить багато законодавчих новел, у журналістів і редакцій з’явилося багато запитань, які потребують тлумачень.
Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії КЖЕ
Новий Закон про медіа: питання і відповіді в рамках роботи Гарячої лінії КЖЕ

На запитання медійників, в рамках роботи Гарячої лінії з питань етики і стандартів КЖЕ, відповідає Максим Дворовий, медіаюрист Лабораторії цифрової безпеки та Комісії з журналістської етики, член робочої групи з написання Закону про медіа.

Питання були отримані під час реєстрації на онлайн-лекцію КЖЕ «Новий Закон про медіа: що треба знати журналістам та редакціям?».

Запитання 1: «Закон про медіа: чи варто очікувати обмежень свободи ЗМІ? Чи справді в законі є обмеження свободи слова?»

Відповідь: Закон кодифікує контенті обмеження, що вже наявні в чинному законодавстві, та робить з них єдину і більш зрозумілу систему. Якщо подивитися на контенті обмеження, то в них (статті 36, 42 та 119 Закону) майже немає нічого такого, чого не було б в законодавстві раніше.

Водночас справді, вперше в історії України створюється механізм притягнення до відповідальності онлайн-медіа та друкованих медіа, а також певних категорій аудіовізуальних медіа (VOD платформи) за поширення ними протиправного контенту.

Чи є це обмеженням свободи слова? Так. Чи є такі обмеження необхідними в демократичному суспільстві з точки зору правомірності обмежень свободи вираження поглядів? Більшість – так. Чи погіршує закон ситуацію для онлайн- та друкованих медіа? Лише якщо вони збиратимуться систематично порушувати законодавство, хоча остаточне припинення їх діяльності в будь-якому разі відбувається через судове рішення (єдиний виняток – анонімні онлайн-медіа).

Запитання 2: «Наскільки змінюються права журналістів у контексті нового закону про медіа?»

Відповідь: Положення щодо прав журналістів, які існували в Законі “Про інформацію”, не були змінені. Положення, які раніше містилися в Законі “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” були дещо адаптовані та перенесені в Закон “Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста” у нову для цього закону статтю 11-1, але їх зміст залишається аналогічним. Тобто, фактично, каталог прав журналістів залишається незмінним.

Запитання 3: «Як планувати і висвітлювати події у фронтових та прифронтових населених пунктах/містах/локаціях згідно нового закону?»

Відповідь:  Закон не впливає на цю сферу, тож журналісти можуть продовжувати як і раніше. Специфічні контентні обмеження щодо цього питання, а також порядок акредитації, визначені Наказом Головнокомандувача, який Комісія аналізувала в цих Рекомендаціях.

Запитання 4: «Ст. 63 вказує, що суб’єкти у сфері друкованих медіа та онлайн-медіа можуть зареєструватися добровільно. Чи означає це, що вони можуть взагалі не реєструватися? Адже ст. 37 вимагає в онлайн-медіа вказувати у вихідних даних номер із Реєстру, а у друкованих –  вказувати такий номер “якщо вони зареєстровані”»

Відповідь:  Загалом – так, але є одне але: ч. 3 ст. 124 Закону залишає таку реєстрацію обов’язковою на період до скасування Верховною Радою статусу РФ як держави-агресора. Тому нині всі друковані медіа, які продовжуватимуть діяльність, матимуть перереєструватися упродовж року з набрання чинності законом – до 31 березня 2024 року, що, серед іншого, дозволить бодай частково очистити реєстр від видань, які є мертвими. Після закінчення агресії можна буде видавати друковані медіа без реєстрації.

Запитання 5: «Як відбуватиметься регуляція Національною радою України діджитал платформ (Ютуб, фейсбук інші) аудіовізуальних медіа?»

Відповідь:  З огляну на те, що платформи не перебуватимуть під українською юрисдикцією щонайменше до впровадження Акту про цифрові послуги (DSA), регулювання буде вкрай обмеженим і буде залежати від «доброї волі» платформ.

Єдине, що може зробити Нацрада і на що її уповноважує закон – це звертатися до платформ з проханням обмежити доступ до інформації у разі, якщо за її поширення до суб’єкта було застосовано штраф та суворіші покарання.

Якісь додаткові елементи регулювання можуть бути передбачені меморандумами між регулятором та платформами. Втім, зараз про їх укладення говорити зарано.

Запитання 6: «Як новий закон вплине на діяльність блогерів? Чи визнаватимуть блогерів журналістами?»

Відповідь:  Фактично їх визнаватимуть журналістами лише в тому разі, якщо вони самі цього захочуть та відповідатимуть ознакам онлайн-медіа (одна з основних ознак – поширення інформації на власному веб-сайті). Пункт 1 частини другої статті 2 Закону у комплексному тлумаченні з визначенням “онлайн-медіа” та частиною третьою статті 16 Закону дає розуміння того, що поширення інформації на власній сторінці в соцмережі не робить тебе медіа. Втім, якщо ти хочеш зареєструватися як медіа, закон дозволяє це зробити. Блогерські платформи законом не регулюються.

Запитання 7: «На які моменти Закону варто звернути увагу при підготовці фахівців з журналістики?»

Відповідь:  Передусім на контентні обмеження, передбачені законом – статті 36, 42 та 119. Журналісти мають розуміти, про що вони не можуть писати і виховувати в собі розуміння того, якої шкоди може завдати поширення того чи іншого контенту. В перспективі після розробки актів співрегулювання варто буде ознайомлювати і з кодексами, які будуть прийняті органом і деталізуватимуть контентні обмеження, передбачені згаданими вище статтями закону. У інших аспектах закон переважно не зачіпає діяльність журналістів і передбачає вимоги до ведення медіабізнесу.

Запитання 8: «Чи можна буде писати статті на російській мові?»

Відповідь:  Писати російською можна – мовні норми щодо друкованих та онлайн-медіа лишаються чинними: тобто, якщо газета чи журнал хоче видати тираж російською, то має бути виданий аналогічний за кількістю наклад українською; щодо онлайн-медіа, то вони можуть мати кілька мовних версій, але українська має завантажуватися за замовчуванням.

Запитання 9: «Чи регулюватиме закон ситуацію з власними друкованими медіа громад, які не мають ліцензії, юридично не зареєстровані та створюють масу проблем для існування офіційних друкованих ЗМІ?»

Відповідь:  Доки триває російська агресія, всі друковані медіа підлягатимуть реєстрації. Тому такі друковані медіа в громадах матимуть зареєструватися. Водночас, закон закриває декілька прогалин, які використовували органи місцевого самоврядування для того, аби видавати старі комунальні газети, і зводить роль офіційних друкованих медіа винятково до публікації нормативно-правових актів.

Запитання 10: «Як саморегуляція діятиме всередині редакції: обов’язково мати відповідний документ?»

Відповідь:   Закон цього не визначає. Редакційний статут та необхідність його публікувати взагалі згадані лише для лінійних аудіовізуальних медіа (тобто для радіостанцій та класичних телеканалів). Тому саморегулювання та побудова взаємин всередині редакції – це дискреція самої редакції.

Запитання 11: «Що каже Закон про регіональні ЗМІ: 1. Як забезпечити незалежність ЗМІ, що фінансуються бюджетами громад? 2. Незважаючи на роздержавлення ЗМІ, в багатьох містах створено комунальні підприємства, які засновують і фінансують друковані ЗМІ. Це ті ж газети міської влади, як і колись. Чи передбачає закон про ЗМІ регулювання цієї ніші?»

Відповідь:   Закон забороняє функціонування друкованих та онлайн-медіа, у структурі власності яких є органи місцевого самоврядування та юридичні особи, засновані ними. Це означає, що газети, зареєстровані на такі КП, муситимуть або привести свою діяльність у відповідність з законом і перереєструватися належним чином, або закритися.

Тому за ідеологією закону про медіа, такі “районки” мають відійти у минуле. З огляду на це, закон врегульовує переважно діяльність місцевих публічних аудіовізуальних медіа, для забезпечення незалежності яких створюється наглядова рада при кожному медіа за схемою, подібною до наглядової ради суспільного мовника.

Втім, інших механізмів забезпечення незалежності медіа, що можуть отримувати кошти зі спеціальних бюджетних програм, не передбачено.

Запитання 12: «Як новий закон захищатиме друковані ЗМІ та  убезпечуватиме їх від цензури і ліквідації з ініціативи влади? Яке покарання передбачає за цензуру?»

Відповідь: Специфічних механізмів для цього закон не передбачає. У разі здійснення протиправного впливу на діяльність друкованих медіа – зокрема спроб вказівок зі сторони можновладців щодо редакційної політики – існують кримінально-правові заходи захисту, такі як звернення до Нацполіції з заявою про вчинення злочину, передбаченого статтею 171 КК України (перешкоджання діяльності журналіста).

Завданням Нацради, яка є регулятором, є реагувати на поширений контент, тому вона не має змоги притягувати до відповідальності за цензуру. Припинення діяльності друкованих медіа можливе лише за рішенням суду.

Запитання 13: «Для мене, як іноземної журналістки, яка працює про та в Україні, цікаво, що цей новий закон означає для роботи українських колег і можливо для нас іноземних журналістів?»

Відповідь: новий Закон кодифікує воєдино контентні обмеження, які раніше були розкладені по різних актах законодавства. В інших аспектах він майже не стосується діяльності журналістів як такої, а регулює діяльність медіа як суб’єктів. Каталог прав та обов’язків журналістів взятий з нинішнього законодавства та не зазнав будь-яких значних змін. Він поширюється на іноземних журналістів такою ж мірою, як і на українських.

Запитання 14: «Чи відповідає новий закон про медіа стандартам ЄС в цій галузі?»

Відповідь: Новий закон відповідає вимогам щодо регулювання аудіовізуальних медіасервісів, визначеним Директивою ЄС про аудіовізуальні медіасервіси. Водночас, через особливості українського правового регулювання, частина норм Директиви – щодо реклами – буде впроваджуватися окремим законом, розробка якого зараз закінчується. ЄС не має актів, які регулюють діяльність онлайн- та друкованих медіа. Діяльність соцмереж врегульовується Актом про цифрові послуги (DSA), прийнятим лише у 2022 році. Його імплементацією нині займається Мінцифри.

Запитання 15: «Якою мірою, на вашу думку, закон вплине на практики висвітлення в медіа війни Росії проти України? Адже формально велика кількість інформаційних повідомлень містить лексику, що може розцінюватися як дискримінаційна стосовно росіян?»

Відповідь: Незважаючи на те, що відбувається війна, медіа мають ставитися обережніше до підготовки матеріалів, які вони готують, і уникати мови ворожнечі, особливо з огляду на те, що у цих реаліях нам жити досить довго. Подібні обмеження насправді вже існували – щонайменше стаття 161 КК України – тому питання стоятиме лише в практиці їх застосування.

Можна припустити, що в умовах, які склалися, практика застосування цих норм щодо виразів, які можуть бути розтлумачені як дискримінаційні щодо росіян, залишиться аналогічною до тої, що є сьогодні – тобто її не буде.

Насамкінець, всі ці заборони детальніше розкриватимуться в актах співрегулювання, які, за своєю логікою, мали б спиратися на міжнародно-правові стандарти. Останні передбачають, до прикладу, що заклики до війни, яка відбувається в рамках законної самооборони, не підлягають обмеженню.

Подібний підхід може допомогти і медіа, які припустяться дискримінаційних висловлювань щодо росіян.

Запитання 16: «Багато новинних сайтів зареєстровано як ФОПи, що надають інформаційні та рекламні послуги. Чи можна нас вважати онлайн медіа?»

Відповідь: За змістовними характеристиками – так. Закон надаватиме таким сайтам змогу зареєструватися як онлайн-медіа та більш чітко отримати статус медіа з усіма супутніми правами та обов’язками, які з цього випливають. Реєстрація є добровільною, однак для зареєстрованих медіа передбачений полегшений режим відповідальності за поширення протиправного контенту та можливість долучитися до розробки стандартів через розробку кодексів в рамках системи співрегулювання.

Запитання 17: «Хто саме відповідатиме за закриття певних онлайн медіа, якщо це відбудеться?»

Відповідь:  Остаточне блокування онлайн-медіа може відбуватися лише за рішенням суду. Є два винятки:

  • якщо медіа анонімне та не розмістило вихідні дані про себе і не відреагувало на комунікацію Нацради щодо надання контактних даних, то після двох чи трьох приписів від Нацради (залежно від тяжкості порушення) воно може бути заблоковане за його рішенням;
  • незареєстроване онлайн-медіа можна тимчасово заблокувати на 2 тижні у разі, якщо за місяць таке медіа отримало 5 штрафів, за рішенням Нацради.

Нагадаємо, що Гаряча лінія КЖЕ з питань етики і стандартів працює за фінансової підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні. Думки та оціночні судження, висловлені в цьому матеріалі, можуть не збігатися з позицією Уряду США.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
803
Коментарі
1
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Віталій
11 дн. тому
Як зареєстурвати онлайн медіа?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду