21 травня, у каннському Театрі Круазет, в конкурсній програмі Каннського кінофестивалю «Двотижневик режисерів», пройшов показ ігрового фільму режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука. «Памфір» змагається за «Золоту камеру» – премію Каннського кінофестивалю, що присуджується за найкращий дебютний повнометражний фільм. Подробиці показу розповіли на сайті Держкіно.

За сюжетом фільму, чоловік на ім’я Памфір, колишній контрабандист, стоїть перед необхідністю знову порушити закон, хоча й присягався цього не робити. Його син припустився помилки, і Памфір приймає рішення.

Представляючи свою роботу, Дмитро Сухолиткий-Собчук поділився думками про виклики для українського кіно:

«Соціуму потрібні міфологеми – нові орієнтири, що виникають з потреби в комусь сильному, відважному, незламному. І важливо, щоб вони були сучасними: базувалися не на далекому, але на ближньому минулому, котре ми самі для себе міфологізуємо. Нам не треба Гастелло – нам треба Привид Києва. Нам треба дівчина, котра виводить собак з Ірпеня. Це зриме мессіанство: тут і зараз. І цю нову міфологію «тут і зараз» неможливо очорнити, як у разі героїв минулого, бо все це ми бачимо на власні очі. Ці приклади незламності нам зараз потрібні. І ми маємо розуміти, як вони народжуються. І ось «Памфір» – це, власне, один зі сценаріїв того, як народжується міфологема».

Хоча сюжет «Памфіра» не має жодного стосунку до війни в Україні, у стрічці згадується про ці події: у радіо- та телепередачах, що потрапляють у кадр, у діалогах героїв. І, за словами Дмитра Сухолиткого-Собчука, «завдяки цим відголоскам глядачі ідентифікують єдність усього українського суспільства, що має проблемного сусіда на Сході».

«Памфір» створено у копродукції чотирьох країн: України (Bosonfilm), Франції (Les Films d’Ici), Польщі (Madants) та Чилі (Quijote).

Проєкт 2019 року став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно в секції авторських повнометражних ігрових фільмів спільного виробництва.

«Після Канн в "Памфіра" заплановані прем'єри у Північній та Південній Америці, Африці, Азії. В нашого міжнародного сейлз-агента Indie Sales є варіанти не лише для кожного континенту, а й для кожної території – як у контексті прем'єри, так і участі у фестивалях. Також завдяки міжнародним партнерам ми маємо гарантію релізу на території кожного з них: у Польщі, Франції, Чилі, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Німеччині. Ну і, звісно, сподіваємося на якнайшвидшу можливість прем'єри та релізу в Україні», – розповіла продюсерка Олександра Костіна.

Робота над фільмом, починаючи від створення сценарію, тривала вісім років.

«Двотижневик режисерів» – самостійна секція Канн, заснована після подій 1968 року, коли фестиваль скасували через студентські заворушення. В основі програми лежить принцип «Кінематографісти для кінематографістів».

Нагадаємо, український фільм цього року відібрано до конкурсної програми «Особливий погляд»,учасниками якої є стрічки, що мають вплив на кіномистецтво. Це кінокартина «Бачення метелика» («Спас»), кінорежисером якої є Максим Наконечний.

Фото з сайту Держкіно