«Надо поговорить»?! Медіапідсумки 1–7 липня 2019 року
NewsOne вирішив провести телеміст «Надо поговорить» із російським державним телеканалом «Россия 24». Зауважте: з усього новоствореного холдингу «Новини» Віктор Медведчук aka Тарас Козак обрав для цієї спецоперації телеканал, який є найменш цінним із точки зору ліцензій. Версій щодо мотивів такої спецоперації може бути багато, виділимо дві з тих, що лежать на поверхні: або це цинічна спроба шантажу української влади – чи зійде йому й це з рук; або виборча технологія. Обурена громадськість та політичні опоненти закликають президента Володимира Зеленського вжити заходів. Люди, які входять до кола впливу партії «Слуга народу», натякають, що все це влаштували люди, які входять до кола впливу партії «Європейська солідарність», щоби збити їм рейтинг. Люди, які входять до кола впливу партії «Європейська солідарність», у відповідь роблять великі очі та кажуть, що це неможливо без контактів із Кремлем, на які, власне, й натякають люди, котрі входять до кола впливу партії «Слуга народу».
Іншими словами, політики вдалися до традиційної української гри «Вгадай, хто тут агент Кремля», суть якої полягає у взаємних звинуваченнях у співпраці з Росією. Шкода, що, як показало нещодавнє голосування в ПАРЄ, ці змагання відбуваються на тлі скорочення кількості безумовних міжнародних союзників України в боротьбі з агресором.
Одним із таких союзників лишається Канада. І візит Зеленського до Торонто в рамках Ukraine Reform Conference, що тривала 2–4 липня, визнали вдалим навіть політичні опоненти президента.
«Дії Росії – це загроза не тільки для України, але й для міжнародного права», – сказав прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо під час конференції. А міністерка закордонних справ Канади Христя Фріланд повідомила, що її країна не дозволятиме в’їзду на свою територію за російськими паспортами, виданими мешканцям окупованих Донецької та Луганської областей, та сподівається на міжнародну підтримку цих своїх дій.
Питання збільшення впливу Віктора Медведчука на український медійний простір теж неодноразово звучало під час конференції. Зокрема, менеджерка Реанімаційного пакету реформ Олена Галушка під час свого виступу сказала, серед іншого, наступне: «Нещодавно близький до путінського оточення Віктор Медведчук купив в Україні низку телеканалів. Вони поширюють прокремлівську пропаганду, що абсолютно неприпустимо в країні, яка воює з Росією».
А громадський та політичний діяч у Канаді Юрій Шимко у своїй промові висловив обурення залежністю телеканалів «112 Україна», NewsOne і ZIK від Медведчука й попросив узяти до уваги заяву ексжурналістів каналу ZIK, Медіаруху «Медіа за усвідомлений вибір» та громадських організацій із закликом запобігти використанню українських телеканалів для просування прокремлівської пропаганди та повзучій окупації медіапростору Росією.
Також цю заяву представники Медіаруху в особі учасників конференції від «Детектора медіа» передали Христі Фріланд, заступниці генсекретаря Ради Європи Габріелі Ваттаіні-Драгоні та депутатам канадського парламенту.
До речі, в пані Фріланд є рецепт для українців, як подолати сильного сусіда. Відповідаючи під час панельної дискусії на запитання народної депутатки Ганни Гопко про те, як не дати забути країнам ЄС, що атака Росії на Україну – це не тільки війна двох країн, але й атака на цінності, принципи й устої всіх країн ліберальної демократії, вона згадала, що Канада теж межує з великим сусідом. І хоча його поведінку не порівняти з Росією й загалом це зразковий сусід, усе-таки бували моменти напруження стосунків між країнами. І тоді на допомогу канадцям приходили їхні єдність та згуртованість. А ще канадські політичні лідери були впевнені у правильності обраного шляху і не звертали з нього.
Погляньмо, що в нас зі згуртованістю. Її немає. Громадяни роз’єднані та дезорієнтовані: одна частина – через російську пропаганду, яка ллється на них із таких українських медіа як холдинг «Новини», інша – через своє обурення діяльністю цих медіа й тупістю співгромадян, які їх споживають. І всі разом зазнають нищівних ударів по психіці з боку українських політиків, які в ході передвиборних кампаній сіють хаос та ненависть.
«Інвестуйте в Україну, бо ми один із найбільш перспективних та зростаючих ринків. Останні роки були для нас дуже складними, проте ми досягли макростабільності. Наша економіка стабільно зростає протягом 30 місяців поспіль. Борг України поступово зменшується. За ці роки вдалося побудувати дійсно сильний Національний банк, незалежність якого від впливу політиків я особисто гарантую. Хочу запевнити, що Україна продовжує рухатися на Захід. Свій перший візит, ставши президентом України, я здійснив до Брюсселя, де зустрівся з керівництвом Європейського Союзу та НАТО. Вчора мав зустріч із керівництвом Міжнародного валютного фонду та Світового банку. З усіма ними ми будемо продовжувати тісну співпрацю», – сказав Володимир Зеленський у своїй промові під час сніданку із представниками канадського бізнесу.
Звісно, після цього він розповів про скасовані укази попередніх президентів, які створювали зайвий тиск на бізнес, про нове керівництво Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, Державної податкової служби, поставлені перед ними завдання побороти контрабанду й корупцію тощо. Але стривайте, ще раз: то в команди попереднього президента таки були досягнення? А уявіть, якби їхнє визнання було не лише експортним варіантом комунікацій, а й потрапляло до вух наших громадян усередині країни. Може б, і єдності та згуртованості додалося.