Як уже повідомила ТК, 30 квітня стали відомі імена ворогів преси-2008 - лауреатів третього (після ворогів-2006, 2007) всеукраїнського антирейтингу, складеного Інститутом масової інформації та Незалежною медіа-профспілкою України. За декілька годин до повідомлення ІМІ свою версію ворогів української журналістики вдруге озвучила й Національна спілка журналістів України. Торік ІМІ, дізнавшись про те, що спілчани збираються робити власний перелік, запропонував їм об'єднати зусилля. Проте консолідації не відбулося, відтак, громадські організації діють порізно. «Чим більше рейтингів, чим більше людей названо, тим більша їхня особиста відповідальність», - каже на це виконавчий директор ІМІ Вікторія Сюмар.

Рейтинги спілки й інституту значно відрізняються. У спілчан у ньому здебільшого судді, які ухвалювали рішення проти медіа, та посадовці регіонального масштабу. В ІМІ до переліку ворогів занесені посадовці, які або самі чинили тиск на журналістів, або протидіяли розслідуванню порушень журналістських прав. Рейтинг сформований на основі анкетування 50 експертів, які оцінювали за п'ятибальною шкалою винуватців вчинків, що потрапили до щорічного моніторингу порушень прав журналістів, який проводить ІМІ.

На відміну від двох попередніх років, коли пальму першості здобував столичний міський голова Леонід Чернівецький, нині рейтинг ІМІ очолив генеральний прокурор України Олександр Медведько - за сукупність багатьох антижурналістських дій. По-перше, саме  на період роботи пана Медведика на цій посаді припало закриття справи про напад депутата Олега Калашникова - лауреата 2006 року - на журналістів СТБ. По-друге, генпрокуратура гальмує процес у справі Ґонґадзе. Після оголошення вироку виконавцям убивства у 2008 році так і не з'явилося жодної нової інформації щодо організаторів і замовників злочину. По-третє, Олександр Медведько не зреагував на факт збройного захоплення ТРК «Крим» кримськими депутатами-комуністами, які зірвали вихід телепрограми про НАТО. І, зрештою, генпрокурор не реагував на інші резонансні злочини проти журналістів.

Другу сходинку в антирейтингу обіймає також представник правоохоронних органів - міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Його громадськість осудила за конфлікт з каналом «1+1» і журналістом Жаном Новосельцевим та за побиття працівниками міліції фотокореспондентів під час акцій протесту проти незаконних забудов у Києві. Читачі ТК, певно, добре пам'ятають обидва прецеденти. З «Плюсами» міністр ворогував через цикл журналістських розслідувань «Жесть мундира», у яких Жан Новосельцев розкривав факти порушень закону і прав людини з боку української міліції. Пан Луценко звинувачував «1+1» в умисній дискредитації МВС, у той час, як канал оголошував про погрози невідомих на адресу автора сюжетів. Після гучних заяв конфлікт вилився у круглий стіл, організований ТК, і заглух. Сюжети «1+1», присвячені міліцейському свавіллю, й надалі виходять під рубрикою «Жесть мундира».

Третя позиція в рейтингу дісталася узагальненому образу власників ЗМІ. Прикриваючись кризою, вони погіршили умови праці журналістів: виплачують зарплати «у конвертах», не дотримуються норм трудового права, незаконно звільняють журналістів. «Журналісти відчули посилення тиску», - резюмувала член комітету НМПУ Михайлина Скорик.

Київський міський голова Леонід Черновецький, який два роки поспіль був ворогом №1, нині лише на четвертому місці. Як розповіла ТК Вікторія Сюмар, після публікації рейтингу-2007 вона мала розмову з представниками мера, які переказували незадоволення від його імені. Тепер мер зробив висновки, і рівень конфліктності між ним і пресою суттєво знизився, відзначає пані Сюмар. Однак досі практикується ненадання журналістам інформації щодо роботи Київської міської державної адміністрації та Київради. Зовсім нещодавно «Детектор медіа» в мерії неофіційно повідомили, що Леонід Черновецький заборонив спілкуватися з журналістами навіть профільному піар-управлінню адміністрації. Коло коментаторів у мерії окреслене декількома заступниками пана Черновецького. Із прес-службою мера торік занурився в конфлікт журналіст СТБ Сергій Андрушко, який намагався поставити столичному голові запитання. Власне, це ще одна причина включення Леоніда Черновецького у десятку.

Інший торішній лауреат, новокаховський міський голова Володимир Коваленко закриває першу п'ятірку ворогів завдяки своїй любові до красномовних епітетів і за «довгі руки». Саме він публічно називав журналістів, які критикують мера, «недоумками» і «ублюдками», погрожуючи на їхню адресу. А 16 березня 2008 року було побито керівника бюро розслідувань ТО «Каховський плацдарм» Сергія Цигипу, відомого критичними публікаціями про мера та його оточення.

Народного депутата Сергія Ківалова експерти засудили за позбавлення волі одеського журналіста Ігоря Яковлєва. Нагадаємо, що конфлікт між панами Ківаловим і Яковлєвим відбувся у вересні 2005 року, після чого екс-голова ЦВК запропонував керівникові програми «Академія» каналу СТВ звільнитись, пригрозивши, за словами самого Яковлєва, порушенням кримінальної справи. Він таки подав до суду, внаслідок чого журналіста засудили до 6 років позбавлення волі. Потім Сергій Ківалов виправдовувався, мовляв, він не знав, що Ігор Яковлєв займався журналістикою. Але ця резонансна справа зчинила прецедент у медіа-середовищі. Загалом, як відзначає Вікторія Сюмар, у 2008 році вперше після помаранчевої революції зафіксований високий показник судових позовів і справ проти журналістів. «Сталося п'ять випадків арештів і затримання журналістів», - підрахувала вона.

Якщо Ківалова критикують за кримінальне переслідування журналіста, то народного депутата Ріната Ахметова - за позов і моральне відшкодування, витребуване з медіа. Мова йде про справу про наклеп проти інтернет-видання «Обозреватель» на суму 100 тисяч доларів США, виграну нардепом у Лондонському суді. Найбагатша людина України судилася з «Обозревателем» за серію публікацій журналістки Тетяни Чорновіл про покрите таємницею дитинство і юність олігарха. Обравши судову інстанцію в Лондоні, Рінат Ахметов фактично не дав змоги інтернет-виданню довести свою правоту, оскільки «Обоз» мав би в якості свідків залучити всіх осіб, з якими спілкувалася журналістка на Донбасі, оформити їм візи та привезти до Лондона.

Останні позиції в рейтингу посіли діячі регіонального масштабу. Начальник головного управління охорони здоров'я Черкаської облдержадміністрації Юрій Кувіта - за те, що ЗМІ в Черкаській області не пускають у медичні заклади і не надають із цього приводу ніякої інформації. Це сталося після низки сюжетів та статей про кримінальну справу проти лікарів черкаської районної лікарні в Червоній Слободі. Голова Баришівської районної ради Ганна Шевчук - за звільнення головного редактора газети «Баришівські вісті» Наталії Кириленко. «У Баришівці досить довга і відома історія. Головний редактор намагалася відстояти позицію редакційної незалежності комунальної газети, за що була звільнена», - пояснює Вікторія Сюмар. І, нарешті, депутата Луцької міської ради Миколу Нікітюка зараховано до ворогів преси за тиск на журналістів. Він подав до суду на журналістку газети «Віче» Галину Баран, звинувачуючи її у неправдивій інформації щодо незаконної побудови ним гаражів на прибудинковій території, хоча жодних документів на це будівництво не було, а висновок прокурора області про незаконність будівництва є. Крім того, пан Нікітюк чинить тиск на працівників волинського телебачення, яке висвітлило це питання.

Загалом лише двоє торішніх переможців рейтингу перекочували в нинішній. Ініціатори акції кажуть, що решта зробили висновки. «Герої були незадоволені. Ми побачили реагування з боку львівського мера і низки інших міських голів, які фігурували серед ворогів», - пояснила Вікторія Сюмар. Найяскравішу спробу реабілітувати себе в очах журналістської спільноти здійснив народний депутат Антон Яценко. Минулого року його включили до списку за ініціативу відновити кримінальну відповідальність журналістів за наклеп. На щастя, ця ідея не була реалізована. Однак згодом пан Яценко подав геть інший законопроект - про захист журналістів. І хоча він був відхилений профільним комітетом, експерти оцінили благородний порив депутата як перемогу ідеологів «Ворогів преси».

Утім, знайшлися незадоволені рейтингом у Київській незалежній медіа-профспілці. Так, член комітету КНМП Юрій Михайлович висловив ТК своє обурення тим, що, за його словами, членів профспілки не було залучено до формування рейтингу: «Этот рейтинг огласила Михайлина Скорик, но кто ее уполномочил, кто делегировал? Она обязана была его согласовать с комитетом!». На зауваження ТК, що пані Скорик оголошувала список від імені Незалежної медіа-профспілки України (КНМП вона представляла торік) пан Михайлович відповів: мовляв, 90% членів КНМП мають членські карти НМПУ, і ніхто з них нічого не чув про рейтинг. Також у Юрія Михайловича виникли запитання щодо того, хто є експертами голосування, адже їхні імена не озвучені. Ці невідомі експерти, на думку противника рейтингу, до топ-10 обрали не тих «ворогів». «В первую десятку, как минимум, должны попадать люди, которые прославились на всю Украину, как Калашников, например», - каже пан Михайлович. Тому він не згоден із кандидатурою мера Нової Каховки, але не заперечує проти генпрокурора і мера Києва (останнього треба взагалі поставити на перше місце, каже він).

Можливо, зауваження Юрія Михайловича мають певний сенс. Яким чином співмірні резонанс дій і заяв Юрія Кувіти і Юрія Луценка? З іншого боку, саме в регіонах на медіа сиплеться найбільше судових позовів, про які у Києві майже не чути (свідчення цього можна побачити в рейтингу НСЖУ - інформація про половину справ, згадуваних у ньому, не дійшла навіть до ТК, не кажучи вже про медіа загального інтересу). Саме комунальні ЗМІ не можуть позбутися втручання місцевої влади в редакційну діяльність. І саме в тихих, здавалося б, містечках брутально і безкарно чинять злочини проти журналістів. Проблема ворожості посадовців до журналістів зумовлена не в останню чергу тим, що в Україні фактично не застосовуються статті кодексів про перешкоджання журналістській діяльності. І називаючи топ-10 порушників, громадськість намагається зрушити правоохоронців у правильне русло кваліфікації злочинів.