Я виявив корпоративну солідарність із Сергієм Лещенком і попросив у листі в «Українську правду» поставити мій підпис під вимогою ще у день її появи - 26 липня. Повторно я просив поставити підпис, який так і не з’явився, вже 28 липня. Утретє я надіслав запит до «Української правди» 6 серпня, щоб з’ясувати, де загублено підпис. 8 серпня Олена Притула відповіла: «додамо, просто могли пропустити - в нас було дуже багато листів». Ситуацію з’ясовано. Ніяких істерик. Жодного скандалу. Я підписався, не розмірковуючи, і зробив це тому, що «коли б’ють нашого, яким би винуватим він не був, треба стати на захист, а вже потім у своєму колі, під час фахової дискусії розбиратися, де він був неправий». Мій коментар до iнтернет-видання «Детектор медіа» під назвою «Матінка українського Інтернету проти президентського сина» був надісланий 29 липня. Це і є та спроба донести загалу свою оцінку і якщо Ви, Дмитре, уважно читали той коментар, то суть у тому, що неправі ані Сергій Лещенко, ані Віктор Ющенко. І, дякувати Богу, Президент не розпорядився відвезти мене до Таращанського лісу! Зате Ви, колегo, кинулися засуджувати «інакомисліє». У 2000 році мені передали від іншої відомої колеги з «Дзеркала тижня» слова засудження за мою критичну статтю в газеті «День» про візит прем’єра Віктора Ющенка до США, ніби це була не моя стаття, а дослівно «заказуха, написана Піховшеком». Сміх, та й годі! Навпаки, ми повинні цінувати те, що в журналістському колі є різні точки зору і підходи, повинні боронити право колеги висловлювати свою точку зору, особливо фахову критику, бо це свідчить, що ніколи не буде диктатури якогось єдиноправильного журналістського вождя.

Мені прикро спостерігати, як Сергій Лещенко щосили рятує професійне реноме – рослідування триває, з’явилася навіть третя частина з половиною. Хочa, за його словами, «ця тема нам набридла вже так само, як і багатьом читачам. Але змушені до неї повертатися знову. Оскільки, як би хто не думав, крапку в історії з сином Президента не поставлено». Він знайшов таке саме авто відомої фірми вже з українськими номерами, хоч і старими, і, попри запевнення прес-секретаря Президента Ірини Геращенко, що Андрій Ющенко не має відношення до цього факту, «Українська правда» не змінює назву статті на кшталт «Хтось у Києві іздить на авті точнісінько такому, на якому їздив Андрій Ющенко, і цей хтось має на авті старі номери, що є незаконним», а вперто озаглавлює її «Андрій Ющенко – син Бога?» Що це, як не намагання притягти сюди сина Президента хоча б за вуха? Який ще підручник з журналістики потрібен Сергієві Лещенку, щоб не притягувати Андрія Ющенка там, де він не притягується, агов, Дмитре Крикун? Він співставив номери кузова і двигуна того авта, щоб стверджувати, що це машина, на якій катався президентський син?

А якщо сфотографувати найкрутіші в Києві яхту, дачу, літак тощо і, «з посиланням на обізнані джерела, які розповіли «Українські правді» на умовах анонімності», що усі вони орендовані Андрієм Ющенком». Так можна до нісенітниць добалакатися, а ми будемо колективно підписувати чергові ультиматуми до роздратованого батька. Мені щиро дуже шкода, що iнтернет-видання «Українська правда» із респектабельності невпинно сповзає до бульварщини. Цим міг би гратися інший сайт.

Тепер до іншого, але яке теж має стосунок до дивних взаємин преси і Ющенка. Чому Коаліція громадських організацій «Суспільне мовлення», персональний склад якої, за деякими винятками, так разюче схожий на персональний склад ініціаторів вимоги «Української правди», вимагає ліквідації державного телебачення? Причому, не криючись, абсолютно нечесно, не по-журналістськи підмінюють головний аргумент – ніби в Європі нема країн, де суспільне і державне ТБ існують паралельно! Це влучно помітив директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо Богдан Червак - про що і написав у коментарі, опублікованому «УП» від 5 серпня: "Розмова" Президента із представниками вітчизняних ЗМІ відтепер може вестися мовою ультиматумів. Окремі опоненти глави держави, а серед них - державні чиновники і незалежні журналісти, в обстоюванні своєї позиції впадають майже в істерику й не допускають думки, що рацію може мати Президент України". Колеги, я не фанат Віктора Ющенка, але просто, добиваючись ідеалів свободи слова, не треба брехати! І наостанок. Шановний Дмитре, ви запитуєте, на яке високе призначення мене, далекоглядного, слід чекати? Я недалекоглядний, бо поставив підпис. Краще б сидів тихо і не турбував «Українську правду» ТРИЧІ, вони б і не поставили б той загублений підпис! І була б випадкова далекоглядність… Та мені бодай обійняти якусь роботу репортера чи маленького редактора! Бо вже 2 місяці, як за власним бажанням пішов з посади керівника редакції новин на розмовному «Радіо-Ера» ФМ! Вакансії є, але на резюме не дають відповідей. Чесно. Що це? Конкуренція? Навряд чи. Люстрація? Коли читаєш репліку Дмитра Крикуна з «Інтерньюзу» спадає на думку: може, справді, люстрація? Мені її, до речі, вже обіцяли. Гадав, що жартують.

Якби я був далекоглядним, то вже був би на височезній журналістській посаді. У березні помаранчева влада, в особі одного з її представників, пропонувала мені таке. Я просив час подумати, бо не сподобалося, що «редакційна політика визначається не журналістами, а у кабінеті власника». Поки думав, пропозицію відкликали. От і добре. Зате деякі колеги тепер мені кажуть, що я дурень – треба було терміново погоджуватися, втратив ТАКИЙ шанс! Тепер, Дмитре, новий шанс у мене буде не раніше, як років через 10.

Тим не менше, з повагою, Віктор Коваленко, безробітний.

Читайте також:

Президент готовий до дискусії з журналістами

Прем’єр Юлія Тимошенко закликає журналістів та політиків вибачати один одного

“The Independent” про скандал навколо сина Ющенка: «Влада в Україні просто перейшла від прорадянського олігархату новій еліті»

БЕЗ ПОДВІЙНИХ СТАНДАРТІВ

Ющенко ледь не викинув телефон свого сина

Звернення до Президента України

Журналісти вже навчилися поважати себе, але ще не вміють поважати свою країну

Запитaння „ТК”: Як ви оцінюєте реакцію Віктора Ющенка на публікації в «Українській правді» щодо його сина, Андрія? Поясніть вашу точку зору? Яка б реакція, на вашу думку, була б оптимальною – наявна чи якась інша?

Мыкола Вересень: Реакция журналистов на критику Ющенко слишком жесткая

ВИМОГА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЮЩЕНКА

Лист Віктора Ющенка до "Української правди"

Лубченко: Ющенко дал карт-бланш чиновникам, которые грубят журналистам

Особенности Украинской правды

ЮЩЕНКО ВЛАСНОРУЧ СТВОРИВ СОБІ ПРОБЛЕМУ

Віктор Ющенко про скандал з сином: "Перед мордою того журналіста постав той рахунок, а потім піди в суд!"

Запитання «ТК»: - Протягом двох днів жоден iз телеканалів не повідомив своїх глядачів про скандал у зв'язку з публікацією „Української правди” щодо любові сина Ющенка до дорогих машин, ресторанів, вин тощо. Як ви вважаєте, чому?

Скандал закінчено, забути не виходить

Тільки початок

«Четверта влада» у затінку першої

“Журналіст проти журналістів”

“Українська правда” створила журналістську диктатуру?

Справжні уроки конфлікту, у якому ніхто не програв

Житие вождей: никаких «точек» - тотальный контроль!

Сумніви, сумніви...