Громадські організації «Детектор медіа» та «Інститут масової інформації» пропонують механізм скарг на неякісні журналістські матеріали, які порушують законодавство та професійні стандарти. На сайтах організацій розміщено спеціальну форму для подання публічної скарги. Поскаржитися може кожен, анонімні скарги не розглядаються. Цей механізм слугує для оперативного консультування щодо порушень у ЗМІ.

У разі якщо подані матеріали свідчать про наявність складної ситуації, організації передають скарги до розгляду в Комісію журналістської етики та Незалежну медійну раду. Короткі запитання до ініціативи та реакції на висновки можна надіслати за адресою mediachek.ua@gmail.com. 

ВИСНОВОК № 205

щодо матеріалу онлайн-газети «Ділова столиця» під назвою «Світло з розумом: як розумна система економить мільйони на вуличному освітленні Києва» 

І. Дані щодо скарги та оскарженого матеріалу

1. 5 лютого 2024 року до Ініціативи «МедіаЧек» надійшла скарга на вказаний матеріал, в якій вказується на рекламний характер матеріалу та недостовірність інформації в ньому. 

2. Оскаржену статтю було опубліковано 30 січня 2024 р. в рубриці «Економіка», автором вказаний «Редактор стрічки новин Олексій Сергієнко». Текст перемежований 4-ма фотографіями Києва та інших міст у вечірній і нічний час. 

3. Стаття розповідає про запровадження в Києві «роботизованої» системи керування вуличним освітленням та про його результати.

4. Редакція не прокоментувала для Ініціативи доводи скарги.

ІІ. Стандарти журналістської етики та законодавство, які регулюють матеріали медіа відповідної категорії

1. Кодекс етики українського журналіста (в ред. 2013 року):

«Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел.» (п. 6);

«Інформаційні та аналітичні матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією.» (п. 7);

«...мають бути подані оцінки незалежних експертів.» (п. 10);

«...Журналіст не повинен використовувати службове становище в особистих цілях, з метою наживи, самореклами, у кар’єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам…» (п. 17).

2. Редакційна політика «Ділової столиці»

«Достовірність та оперативність

«Ділова столиця» ретельно стежить за достовірністю та точністю інформації, що використовується під час підготовки матеріалів сайту. Ми використовуємо як публічні, так і власні джерела інформації задля якомога об’єктивнішого та повнішого інформування читачів... Вся інформація, отримана із зовнішніх джерел, обов’язково містить посилання на ці джерела у вигляді згадки джерела та гіперлінка. Посилання на анонімні джерела можливе лише у випадку, коли наша команда впевнена у надійності такого джерела…»

«Експертність

Кожен з наших авторів має власний експертний погляд на події в галузі, на якій спеціалізується. Водночас ми пропонуємо читачам думки визнаних експертів у різних сферах – використовуємо їх при підготовці новинних та аналітичних матеріалів, публікуємо розмови із експертами на актуальні теми у рубриці «Інтерв’ю», а також пропонуємо блоги як вузькопрофільних фахівців, так і лідерів громадської думки, аби наші читачі мали можливість сформувати якомога повнішу інформаційну картину. При цьому ми орієнтуємось не лише на медійний імідж експерта – головним для нас є досвід співрозмовника, його обізнаність у темі…»

«Реклама та партнерські матеріали

Рекламні матеріали, що розміщуються на сайті «Ділової столиці», відповідно марковані. Зокрема, розміщуються у спеціальній рубриці «Новини компаній»... Водночас ми не розміщуємо рекламу, яка містить явні ознаки недостовірності, може якимось чином зашкодити інтересам наших читачів.

Партнерські матеріали, зокрема, у рубриці «Спецпроекти», готуються редакцією з дотриманням положень редакційної політики.»

3. Закон України «Про рекламу» (в ред. станом на дату виходу матеріалу;          № 270/96-ВР):

«реклама – інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати в прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару...» (п. 15 ч. 1 ст. 1).

ІІІ. Оцінка розглядуваного матеріалу 

1. Подання в матеріалі посилання на джерело інформації є ознакою того, що здійснювалася хоча би певна робота з перевірки даних.

2. «МедіаЧек» вкотре наголошує, що не має можливості здійснювати якийсь аналог слідчих дій для перевірки інформації. Також наразі в законодавстві відсутні підстави для визнання інформації недостовірною на підставі створення нею негативного іміджу певній особі чи відсутності джерела інформації тощо. Натомість Ініціатива «МедіаЧек» може оцінити наведення джерел інформації в матеріалі та перевірку інформації журналістами.

3. Відсутність джерел та експертів. У розглядуваній статті не зазначене джерело(-а) інформації, попри те, що в ній наведено чимало статистичних даних щодо вуличного освітлення в Києві. Автор просто наводить різні дані, які не зрозуміло звідки отримані: від міської влади Києва, незалежних аналітиків у сфері енергетики, суб’єкта господарювання, який займається освітленням вулиць у Києві чи ще від когось. Лише одного разу в тексті згадуються неконкретизовані  «учасники подій». Підстави не вказувати джерело в матеріалі незрозумілі. 

У своєму Висновку № 9 «МедіаЧек» уже зазначав: «Повна відсутність вказівок на джерела не дозволяє ефективно перевірити інформацію, оцінити її достовірність та дає підстави сумніватися в правдивості вказаної інформації загалом (якщо такі джерела не є загальновідомими)» (абзац 4 пункту 5 розд. ІІІ). Очевидно, що першоджерелом статистичних даних про вуличне освітлення в Києві є відповідне обслуговуюче підприємство чи підприємства, підпорядковані КМДА, але не зрозуміло, наскільки такі дані верифіковані, зокрема в частині їхньої повноти та зазначення можливих недоліків або помилок в організації нової системи вуличного освітлення. Верифікацію могли б забезпечити незалежні експерти у сфері електроенергетики, проте у статті не згадується про таку верифікацію даних, зокрема про звернення редакції до відповідних експертів. Тематика матеріалів автора статті не вказує на його власну експертність щодо енергетики. 

Тобто в матеріалі наявне порушення професійного стандарту щодо перевірки інформації, зокрема через ненаведення її джерела (п. 6, другого реч. п. 10 Кодексу етики українського журналіста й Редакційної політики «Ділової столиці» в частині достовірності, а також експертності).

4. Неповнота. Відсутність посилань на джерела даних та коментарів фахових експертів сама по собі спричиняє порушення професійного стандарту повноти подання інформації (перше реч. п. 6 Кодексу етики). Також у матеріалі не розкрито питання, в яку суму бюджетних витрат обійшлося запровадження нової системи управління вуличним освітленням, хоча згадується про обсяги економії від впровадження системи. 

5. Щодо рекламного характеру матеріалу. Нещодавно у Висновку № 200 Ініціатива «МедіаЧек» зазначала: «відбулися зміни Закону України "Про рекламу", зокрема у визначенні поняття "реклама" (п. 15 ч. 1 ст. 1). До ознак реклами було додано оплатність (винагороду) за її поширення. У трактуванні п. 7 Кодексу етики ми теж застосовуємо визначення реклами, наявне в чинному законодавстві на відповідний момент. Тобто раніше МедіаЧек міг  констатувати рекламний характер матеріалу суто на основі його змісту, а тепер необхідно було б перевіряти також обставину оплатності розміщення, що ефективно можуть здійснити лише уповноважені законом суб’єкти владних повноважень. Винятком може бути надання Ініціативі чи оприлюднення на загал очевидних доказів оплатності. Відповідно, МедіаЧек наразі вже не має можливості оцінювати рекламний характер матеріалу за вищевказаним законом.» 

«МедіаЧек» виходить із того, що поняття «рекламні матеріали» та «реклама», які вживаються в Редакційній політиці «Ділової столиці», мають за змістом відповідати визначенню реклами, наведеному в чинному законодавстві. Тому Ініціатива «МедіаЧек» не може підтверджувати чи спростовувати рекламний характер матеріалу на основі наявної у даному випадку інформації.

Проте сам розглядуваний матеріал явно слугує покращенню іміджу міської влади Києва, адже в ньому описані лише позитиви від запровадження нової системи керування вуличним освітленням, не згадано ні можливих негативних аспектів, ані вартості цієї системи, не наведено думок незалежних експертів. 

Виходячи з цього, Ініціатива «МедіаЧек» розгляне питання наявності порушення в матеріалі другого реч. п. 17 Кодексу етики, яке забороняє журналісту діяти в інтересах певної особи при виконанні службових обов’язків (адже журналіст має діяти лише в інтересах аудиторії медіа та, у другу чергу, в інтересах редакції самого медіа). 

У відповідній нормі Кодексу вжите слово «журналіст», але щодо її дотримання «МедіаЧек» оцінює роботу редакції загалом, адже журналістами є як автор статті, так і керівник редакції чи інша особа, що формально уповноважена здійснювати загальний нагляд за роботою редакції та уповноважена допускати матеріал до публікації чи розпорядитися вилучити його в разі виявлення в ньому порушень постфактум (здійснення редакційного контролю). Поява матеріалу на сайті не є особистим рішенням і відповідальністю лише автора-журналіста. Тому вкрай малоймовірно, що компліментарний до міської влади Києва матеріал з’явився на сайті без участі кількох учасників редакції, які не виправили його недоліків. Отже, було порушене друге реч. п. 17 Кодексу етики. 

Ініціатива «МедіаЧек» вважає, що онлайн-газета «Ділова столиця» у своєму матеріалі «Світло з розумом: як розумна система економить мільйони на вуличному освітленні Києва» порушила п. 6, друге реч. п. 10 та друге реч. п. 17 Кодексу етики українського журналіста, а також власну Редакційну політику в частині достовірності й експертності.

30 серпня 2024 р.

Архівне фото: Bert Kaufmann/Flickr