Караван «Волі» пішов далі…
Хто завадить локальному монополісту модернізувати підприємство за рахунок… споживачів? А також забезпечувати собі коштом держави перевагу у майбутній конкуренції між наземним та кабельним цифровим мовленням?
Компанію «Воля-кабель» називають локальним монополістом у сфері надання послуг кабельного телебачення у місті Києві. Тож початок реалізації «Волею» плану переведення усіх абонентів на так зване цифрове кабельне телебачення (про це детальніше дивіться статтю Євгена Моренцова) схвилював багатьох киян – і тих, хто вже мусить купувати або брати в оренду цифрові декодери, і тих, до кого черга дійде у найближчі місяці. «Детектор медіа» відстежувала цю історію від початку, і тепер вирішила розібратись, якими були результати заступництва Національної ради телебачення і радіомовлення для абонентів компанії.
Схоже, судовий позов Національної ради з питань телебачення і радіомовлення про анулювання ліцензії телекомпанії «Воля-кабель» подавався не так із метою позбавити права трансляції найбільшого кабельного провайдера України, як гримнути на нього й трохи приструнити. Однак взаємодія регуляторного органу з великими компаніями (а «Воля» – це понад 700 тисяч абонентів у Києві, Львові, Чернівцях і Алчевську) має певну специфіку: компанії дають Нацраді можливість запитати, «хто є в домі хазяїн», а потім нагадують, що рахуватися із фактичними монополістами доведеться все одно. «В цьому конфлікті з "Волею" ми були принциповими до кінця», – пояснював журналістам на брифінгу 27 лютого заступник голови Нацради Юрій Плаксюк. Саме в цей день Нацрада прийняла рішення про звернення до суду щодо анулювання ліцензії компанії. Тим не менш вже 19 березня було ухвалено рішення про відкликання позову.
Головний аргумент «Волі» полягав у тому, що компанія запропонувала абонентам альтернативу, змінивши лише технічні параметри надання послуги кабельного телебачення – з аналогових на цифрові. Саму ж послугу кабельного телебачення вона, мовляв, не скасовувала. Щоби добитися перемоги над Нацрадою, компанія «Воля-кабель» застосувала проти Нацради її ж зброю: звернення стурбованих абонентів, які відіграли роль основної рушійної сили в цьому протистоянні. Битва на «абонентах» завершилася на користь «Волі» і ще раз підтвердила відверту демагогічність застосовуваної зброї: на кожного невдоволеного абонента завжди знайдеться вдоволений. Зрештою, в цьому випадку мало застосовуватися не голосування заявами та підписами, а чіткі правила щодо дій компанії та прав абонентів кабельних мереж. Проте як із правилами, так і з правами традиційно не склалося…
Ця перемога «Волі» виглядає ще більше пікантною, бо в Нацраді впевнені, що це «бойова нічия», або – як колись казали – «перемогла дружба». «Я вважаю, що сьогоднішнє рішення – це, по-перше, перемога Нацради, яка зобов’язала компанію забезпечувати інформаційні права абонентів. По-друге, це перемога компанії «Воля», яка прислухалась до порад Нацради і виправила свою помилку. І, по-третє, це перемога громадян, які добилися захисту своїх прав на інформацію і тепер будуть отримувати якісний технічно модернізований сигнал», – коментував рішення про відкликання судового позову перший заступник голови Нацради Ігор Курус, зазначаючи при цьому, що покарання не є самоціллю державного регуляторного органу, але, водночас, так і не прояснивши – а в чому ж все-таки виграли абоненти?! В тому, що в листах до них (дивись примірник нижче) «Воля» відтепер наголошує не на так званому «цифровому пакеті», а на тому, цитуємо, що «цифрове кабельне телебачення – це не нова послуга, а сучасна технологія надання послуги кабельного телебачення»? Але ж, як кажуть у народі, один чорт – що собака, що хорт, чи не так?
Отже, в результаті такого замирення компанія «Воля» від поголівного оцифрування своїх абонентів не відмовилася. Адже, за словами президента компанії Сергія Бойка, «Воля» інвестувала в цифру у 2007 році 23 млн доларів і запланувала на 2008 рік інвестицію в 30 млн доларів. Вочевидь тому переходити на цифру всім абонентам компанії все одно доведеться. А не хочеш – то вільному, як то кажуть, воля...
«Договор обязывает предоставление услуг, но он по закону не может ограничивать технологию, которая используется для предоставления услуги. Тем более что техническое обслуживание и модернизацию обеспечивает совсем другой субъект – оператор, а не провайдер», – так відповів Андрій Метельський, генеральний директор ЗАТ «Воля-Кабель», на запитання «ТК» «Що буде з тими абонентами, які категорично відмовляться переходити на цифрову послугу й орендувати декодер? На яких юридичних підставах компанія зможе розірвати з ними угоду?».
Важливе уточнення: ЗАТ «Воля Кабель» є провайдером, а оператором є інша компанія з групи компаній «Воля» («У ЗАТ «Воля-Кабель», как провайдера, есть несколько договоров с операторами, самый крупный из них с оператором «Киевские телекоммуникационные сети», которые владеют оборудованием и сетями, а так же, модернизируют и поддерживают их работоспособность», – уточнив пан Метельський).
Проте угоду абоненти підписують не з оператором, а з провайдером (тобто із ЗАТ «Воля-Кабель»), а вже провайдер – підписує угоду з оператором, який не є ані ліцензіатом Нацради, ані учасником угоди з абонентом. Відтак, і формальних претензій до оператора ані з боку Нацради, ані у глядача бути, мовляв, не може. А провайдер, як вам сказали, усі свої зобов’язання виконує: надавати сигнал не відмовляється. А те, що ви вирішили, що купувати декодер вам невигідно, – це вже ваша особиста справа.
«Каждый абонент решает сам для себя: желает он продолжать пользоваться услугой или нет, – веде далі пан Метельський. – Если абонент не хочет продолжать пользоваться услугой кабельного телевидения провайдера "Воля-кабель", то мы не можем его как-либо заставить это делать. Услуга кабельного телевидения в нашей телекоммуникационной сети будет предоставляться только в цифровом формате – и абоненту необходимо принять решение. Если оно будет отрицательным – то абонент уведомляет об этом компанию, и договор приостанавливается и расторгается».
Хроніка троєщинського конфлікту
Все починалося зі скарг. Наприкінці січня до Національної ради надійшло вісім скарг (колективних та індивідуальних) про припинення телетрансляцій. Нацрада винесла питання «Волі» на засідання 20 лютого і зобов’язала компанію відновити трансляцію універсальної кабельної програмної послуги для всіх абонентів компанії протягом доби. Члени Нацради трактували дії провайдера як позбавлення громадян України, які не мають відповідного обладнання для приймання цифрового кабельного сигналу, їх конституційного права на інформацію. Окремо було закцентовано: в цьому районі столиці «Воля» є фактичним монополістом. До того ж, входячи на ринок в 90-х роках, компанія ліквідовувала антени колективного прийому, чим відібрала в мешканців потенційну альтернативу зворотного переходу на ефірний прийом.
Через тиждень – 27 лютого – Нацрада констатувала невиконання компанією рішення Нацради, що й стало підставою для звернення до суду про анулювання ліцензії. Позов подано за порушення ст. 37 ч. 5 п. В Закону України «Про телебачення і радіомовлення», тобто за фактом «невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог».
Через одне засідання – 12 березня 2008 року – Нацрада знову повернулася до розгляду питання «Волі» і вже дала доручення юридичному департаменту розглянути можливість досудового врегулювання конфлікту. Підставою для того, аби змінити гнів на милість, стали 10 колективних заяв від абонентів із проханням скасувати рішення Нацради щодо позбавлення «Волі» ліцензії, а також додаткові аргументи компанії: 30% скарг надійшли від абонентів, яким подача сигналу була припинена через заборгованість або які взагалі не є абонентами компанії, а здійснили так зване піратське підключення до мережі.
Аргументи подіяли, і вже 19 березня Нацрада («ознайомившись із численними зверненнями мешканців Києва та враховуючи позитивні зміни у процесі переходу на цифрові стандарти мовлення, виявлені під час оперативного моніторингу») оголосила про відкликання позову, наклавши на «Волю» певні зобов’язання, зокрема – «посилити інформаційну складову при переході на цифрові стандарти мовлення; оперативно інформувати Національну раду, користувачів послуг, державні органи та органи місцевого самоврядування про зміни у технології надання програмної послуги, про час та порядок таких змін».
Деякі джерела «ТК» натякають, що в залагодженні ситуації зіграли чималу роль і певні кулуарні домовленості, але ми можемо аналізувати лише видиму частину конфліктного айсбергу.
Соціалка для орденоносців
Основними постраждалими в ході «троєщинського експерименту» насамперед називають малозабезпечених громадян. Адже попри те, що в компанії наполягають на тому, що вартість послуги не змінилася, до рахунку про сплату все-таки додалася вартість декодера, необхідного для приймання сигналу.
Але в компанії запевняють: про малозабезпечених уже подбали. Перелік соціальних категорій «Волі» справді чималий. Адже спеціальний тариф за соціальний пакет «Україна» (в аналоговому форматі) чи за соціальний цифровий пакет «Україна» в розмірі 11 грн/міс. встановлено для:
– інвалідів війни;
– інвалідів I групи;
– самотніх літніх громадян, що перебувають на надомному обслуговуванні в районних територіальних центрах соціального обслуговування;
– самотніх пенсіонерів, які перебувають на обліку в центрах соціального обслуговування;
– Героїв Радянського Союзу та України;
– кавалерів ордену Слави;
– героїв Соціалістичної праці;
– повних кавалерів ордену Трудової Слави;
– громадян, нагороджених чотирма й більше медалями «За відвагу».
«Хочется отметить, что такой специальный тариф – это решение самой компании. При этом пять последних категорий киевлян получили возможность пользоваться специальным тарифом, несмотря на то, что они не внесены в распоряжение КГГА о льготных категориях граждан. Такие условия предоставляются за счет прибыли компании – мы платим налог государству с полной величины тарифа. При этом у нас нет никаких налоговых льгот или преференций», – наголосив Андрій Метельський.
А як бути тим, хто має, припустімо, «не чотири й більше» медалі «За відвагу», а тільки одну? Чи самотнім пенсіонерам, які не перебувають на обліку в соціальному центрі, з побутовими проблемами справляються самотужки, але екстра-грошей на телебачення не мають? Про таких людей теж подбали, запевняють у «Волі». Частину витрат компанія намагається перекласти на місто та вже ініціювала внесення змін до програми «Турбота». «Наши предложения сводятся к: расширению перечня категорий малообеспеченных киевлян, которым будет предоставляться адресная материальная помощь из городского бюджета на услуги аналогового и цифрового телевидения и выделению дополнительных средств из городского бюджета (в соответствии с программой «Турбота») вышеперечисленным категориям населения дополнительные средства на приобретение (или получение в пользование) цифровых тюнеров в размере 30 грн. ежеквартально», – говорить пан Метельський.
Тож цілком можливо, що частині пенсіонерів декодери для «цифрової волі» купить місто. Хоча – не зовсім все ж таки зрозуміло, чому місто (тобто, власне, ми, кияни, платники податків, адже ж гроші з бюджету!) має забезпечувати абонентами велику приватну компанію!
Із запитанням, чи відновлено послугу в тих абонентів Деснянського району (Троєщина), зі скарг яких про відключення аналогового сигналу почався конфлікт між компанією «Воля» та регуляторним органом, ми звернулися до компанії. Пан Метельский відповів на наше запитання детально, але неоднозначно, наголосивши на необхідності правильного слововживання («Повторюсь, что компания-провайдер ЗАО "Воля Кабель" не прекращала предоставление услуги кабельного телевидения...»), а також на тому, що основною причиною є не поведінка компанії, а… недостатня поінформованість населення: «Основной причиной недовольств была недостаточная информированность жителей Троещины, а также непонимание того, что этот процесс происходит повсеместно во всем мире. Для обывателя единственной компанией, которая занималась переводом на цифровой формат в Украине, до последних событий была "Воля". Достаточно много людей просто не знали о существовании государственной концепции перехода на цифру, и также не сильно интересовались, что вообще по этому поводу происходит в Европе. Что, в свою очередь, рисовало события в несколько искаженном свете.
Предоставление услуги кабельного телевидения обеспечивается всем абонентам Деснянского района. Технология, которая теперь используется для предоставления услуг – цифровая... Повторюсь, что компания-провайдер ЗАО "Воля Кабель" не прекращала предоставление услуги кабельного телевидения. Услуга продолжает предоставляться всем абонентам этого района, но уже с использованием современной цифровой технологии».
За словами пана Метельського, втрат абонентів від переходу на цифру немає: приблизно 1% абонентів, що відмовилися, компенсував такий же 1% тих, хто приєднався до компанії і купив послугу цифрового кабельного телебачення.
Недостатня поінформованість
Що ж до «недостатньої поінформованості», то пан Метельський все ж таки лукавить: по-перше, терміни переходу на цифру – 2012–2015 роки. Зараз лише 2008-й. Що заважає абоненту «Волі» спокійно дочекатися 2012 року і перейти на соціальний пакет DVB-T (наземного цифрового мовлення), з гарантованим соціальним декодером і обов’язковим набором загальнонаціональних каналів? А от нинішній достроковий перехід на цифру в форматі DVB-C (кабельне цифрове мовлення) є нічим іншим, як запряганням возу попереду коня: адже й телетрансляція мовниками ведеться допоки в аналоговому форматі, та й навіть Державна програма переходу на цифрове мовлення ще не є затвердженою. Тож, за великим рахунком, цифра таки неминуча. Але не аж настільки і не аж так зараз, як стверджують у «Волі».
І ще один нюанс: коли говориться про державну концепцію, то вона розробляється для мовлення DVB-T. Різниця для користувача полягає тільки в тому, як він отримуватиме послугу: через наземну інфраструктуру (DVB-T), яка належатиме державі (можливо, також часткова участь буде дозволена приватним компаніям – це питання активно дебатується), через кабель (DVB-C) чи через супутник (DVB-S). Традиційно сектор медіаринку, пов’язаний із кабелем та супутником, належить в Україні приватним компаніям.
Зрозуміло, що кабельникам варто готуватися до цифри, тобто, до того моменту «Ч», коли телевізійний сигнал буде передаватися у цифровому варіанті. Проте зараз ідеться тільки про оцифровування аналогового сигналу. Відтак посилатися на державні програми щодо цифрового мовлення поки що немає підстав; варто говорити про стратегічну підготовку компанії «Воля» до 2012 року. І – не менш стратегічну боротьбу за абонентів. Адже не варто забувати, що в тих країнах, які вже перейшли на цифрове мовлення, є жорстка конкуренція між сектором DVB-T-мовлення і сектором «DVB-C + DVB-S». Зокрема, про таку проблему говорила в Києві експерт Анна Ролен, яка впроваджувала програму переходу на цифрове мовлення у Швеції. Враховуючи плани «Волі» щодо залучення коштів муніципального бюджету – розбудова державним коштом конкурентного формату передачі сигналу є досить, м’яко кажучи, дотепним ринковим кроком.
Тому так і лишається загадкою, чи в Нацраді і справді раптом переконались у тому, що примусовий перехід на послугу кабельного оцифровування аналогового телесигналу є благом для абонентів, які написали так багато красномовних заяв на підтримку «Волі»; чи вчасно зрозуміли, що в суді компанія аргументуватиме, як сформулював це пан Метельський, що «компания-провайдер ЗАО "Воля Кабель" не прекращала предоставление услуги кабельного телевидения...», і вирішили не доводити справу до очевидного програшу в суді?
Проте, як пояснювали в Нацраді, справа великою мірою полягає в компетенції регуляторного органу: Нацрада контролює мовний простір і може подати позов на провайдера за припинення подачі сигналу, а річ, очевидно, зовсім в іншому: у проведенні модернізації компанії за рахунок споживачів послуги. Саме так кваліфікують ситуацію в Головному київському міському управлінні у справах захисту прав споживачів.
«Я би не називав це переходом на цифрове мовлення: компанія "Воля-кабель" проводить модернізацію підприємства і свого обладнання за рахунок грошей та нервів споживачів, яким вони надають свої послуги, – коментує «ТК» Віктор Редькін, начальник відділу контролю послуг. – А вся ситуація полягає в тому, що ЗАТ "Воля-кабель" є наступником компанії, яка, заходячи на ринок, ліквідовувала в будинках антени колективного прийому ефірного сигналу. Цим питанням хай займаються компетентні органи, бо є чимало випадків, коли люди дають свідчення щодо того, хто і як проводив демонтаж антен. Це все призвело до того, що у багатьох районах Києва "Воля-кабель" стала просто-напросто монополістом. Хай це локальний монополізм – наголошу – монополізм в окремих районах міста, але це монополізм».
Тож виходить ситуація, коли за законом ми, абоненти, маємо повне право відмовитися від послуги компанії, але – «Але тут уже виникає питання монополії, – зазначає пан Редькін. – На ЗАТ "Воля-Кабель" скарги надходять мало не щодня. Як правило, це не індивідуальні скарги, а колективні – від цілих під’їздів. Ми провели кілька перевірок за зверненнями громадян, склали відповідні акти і починаємо виставляти компанії штрафні санкції за порушення умов угод зі споживачами, зокрема ст. 15 Закону "Про захист прав споживачів" (доведення до споживача інформації в доступній формі). Інформація в інтернеті та буклетах не є прийнятною законом формою: будь-які зміни в угоді мають бути донесені до абонента особисто та зафіксовані письмово. Ми зараз готуємо постанови за ст. 23 "Закону про захист прав споживачів" ("Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів") і припис про порушення закону "Про захист прав споживачів". Якщо припис не буде виконуватися, то вже будемо в судовому порядку застосовувати до них санкції».
І справа зовсім не в тім, що Головне управління у справах захисту прав споживачів хоче заборонити компанії переходити на цифру. Віктор Редькін не менше, ніж його колеги з «Волі», наполягає на коректному слововживанні і переконаний, що управлінню вдасться відстояти права споживачів: «Ми їм заборонимо модернізувати мережу за рахунок споживачів. Тим паче, якщо це здійснюють насильницьки, не залишаючи вибору абонентам…». При цьому він підкреслює, що ситуація вимагає нагального втручання Антимонопольного комітету, проте «ми їх намагаємося залучити, але вони чомусь уникають участі в цій справі».
Як відомо, АМКУ вже сказав своє слово в цій історії. 5 лютого 2008 року Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України рекомендувало ЗАТ «Воля-Кабель» утриматися від припинення надання послуг аналогового кабельного телебачення до проведення з абонентами відповідної роз’яснювальної роботи.
«Оскільки ринок доступу до телепрограм є соціально вагомим, Антимонопольний комітет ретельно відстежує випадки зловживання ринковою владою на ньому і жорстко їх припиняє, – прокоментував це питання голова комітету Олексій Костусєв. – Проте хотілося б спостерігати більш чітку і послідовну позицію основного регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення, на яку законодавством покладені функції нагляду та регулювання у цій сфері».
Тож поки державні органи вирішують, хто саме з них може вплинути на «Волю», абонентам лишається піддатися примусовому оцифруванню, а принциповим – відмовитися від телевізора. Після Деснянського на черзі Оболонський, Дарницький та Дніпровський райони столиці (графік переходу на цифрове мовлення та відключення аналогового сигналу по районах Києва – тут). Абонентам, що мешкають у цих районах, після історії з Троєщиною лишається тільки тішитися досудовою перемогою Нацради: їх, тобто нас, за дорученням Національної ради перед відключенням інформуватимуть ретельніше:
.jpg)
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
8
Михаил
5844 дн. тому
Что за бред. Не нравится, цифра, вставляй рогатку в телевизор и смотри. Качество сервиса небо и земля в сравнении с аналогом. Любой бизнес развивается и окупает инвестиции за счет клиентов. Так что при любом рскладе расходы на декодеры на клиентов будут ложиться. Это прогресс и что за бредовая мысль что надо ждать 15 года для ерехода на цифру. Да не хочу я в каменном веке жить, если могу пользоваться благами цивилзации уже сейчас.
Микола
6074 дн. тому
Пакет аналового телебачення коштує 27гр.за місяць.
Пакет цифрового коштує 18гр.+10гр.декодер=28гр.
Так чого варта вся ця писанина-1гр.
reader
6077 дн. тому
Дальше ситуация развиваться будет так , как много раз повторялось в истории: луддиты НЕ смогли остановить индустриализацию, переписчики книг НЕ смогли остановить книгопечатание, биндюжники НЕ смогли остановить автомобилизацию и т.д. Можно очень сильно ненавидеть марксизм, но от этого развитие не перестанет происходить по спирали.
Nikers
6077 дн. тому
Собака лает-караван идет!
Андрей
6077 дн. тому
Леся отлично и понятно описала ситуацию. Но, похоже, Воля из этого противостояния выйдет победителем. Интересно было бы послушать другие мнения о том, как будет развиваться ситуация дальше
булшит
6077 дн. тому
демагогия
stas
6078 дн. тому
Воля давно офигела. Как минимум своей математикой :) по идее их можно было бы засудить.
frank
6078 дн. тому
против Воли не один чиновник ничего не сделал и не сделает. Воля знает как задобрить таких дядь. А те кого она не задобрила будут обливать Волю ....мом, в том числе и так элегантно как в этой статье. А вообще Воля ты немного офигела отключением аналогового сигнала у людей, не обеспечив необходимого качества "цифры". а те кто подключал мне интернет - ваши ребята выкачали у меня 30 гривен за то что я не должен был платить. жлобы вы конченые.
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
