Історія «Букв» — це не історія для білих пальт. Колишня головна редакторка про конфлікт у виданні

Історія «Букв» — це не історія для білих пальт. Колишня головна редакторка про конфлікт у виданні

25 Листопада 2021
4022
25 Листопада 2021
12:50

Історія «Букв» — це не історія для білих пальт. Колишня головна редакторка про конфлікт у виданні

4022
Це привід для значно дорослішої розмови про редакційну політику, оплату праці та захищеність журналіста.
Історія «Букв» — це не історія для білих пальт. Колишня головна редакторка про конфлікт у виданні
Історія «Букв» — це не історія для білих пальт. Колишня головна редакторка про конфлікт у виданні

Від редакції ДМ: Конфлікт у редакції онлайн-видання «Букви» має кілька зовнішніх проявів.

Кілька днів тому фактчекінговий проєкт «По той бік новин» розкритикував фейсбук-допис видання.  У відповідь на це співвласник «Букв» Петро Терентьєв добився від Інституту розвитку регіональної преси, якому належить «По тоф бік новин», видалення критичного допису. Невдовзі сайт «По той бік пандемії» — спільний проєкт кількох організацій, у тому числі «По той бік новин» і «Букв» — виявився заблокованим: із його адреси користувачів перекидає на «Букви». Петро Терентьєв пояснив своє рішення заблокувати сайт нерозумінням, хто його контролює.

Вранці 23 листопада на фейсбук-сторінці та в телеграм-каналі «Букв» з’явилось оголошення від імені команди (як згодом виявилось — частини команди) видання, яка вирішила піти з проєкту через «токсичну атмосферу та приниження». Невдовзі дописи були видалені, а адміністрація видання опублікувала заяву, в якій відкинула звинувачення та у свою чергу звинуватила одного з працівників, які звільнились, у небажанні віддавати позичені гроші.

Ввечері 24 листопада колишній керівник СММ-відділу видання Владислав Волков опублікував допис із низкою звинувачень на адресу співзасновників видання — Катерини Рошук та Петра Терентьєва. Він також оприлюднив папку зі скриншотами внутрішньої переписки редакції, які нібито є доказами частини цих викривальних тверджень.  У свою чергу редакція заявила, що відбувається «спроба рейдерського захоплення» «Букв», і проти видання розгорнули дискредитаційну кампанію, за якою нібито стоїть політтехнолог Володимир Петров і команда президента Володимира Зеленського. «Детектор медіа» чекає на коментарі від Катерини Рошук; Петро Терентьєв відмовився від подальших коментарів.

Тим часом ми звернулись по коментар до Тетяни Ніколаєнко — колишньої головної редакторки «Букв», яка пішла з видання у квітні 2021 року й зараз працює в онлайн-виданні «Цензор.нет». Публікуємо її відповідь повністю окремим матеріалом. Ми готові опублікувати позиції інших учасників конфлікту.

 

Чесно кажучи, я не належу до тих, хто виносить сміття з хати, але все, що відбувається останні дні навколо «Букв», не залишає права не реагувати.

Почну з себе. Я пропрацювала в Буквах рік і три місяці. Погодилась на посаду головної редакторки, бо мене просили зробити хороше видання, і це був для мене виклик — я вилазила зі шкіри, щоб це зробити, навіть коли доводилось писати ще під двома псевдонімами, а у вихідні збирати добірки фільмів і рецептів. У редакції дійсно була дуже висока планка вимог до новин і їхньої достовірності. Як від мене і Данила Романчука, так і з боку власників також. І це підтвердять всі, хто звідти звільнився.

Тому те, що видання потрапляло в білий список Інституту масової інформації – це щоденна заслуга новинарів видання, які ретельно робили роботу, які в тому числі писали листи в оманські видання під час відомого візиту президента і отримували звідти відповіді, коли Юлія Мендель по 16 разів не відповідала на дзвінки. І я не хочу, щоб працю цих людей принижували.

Принаймні за час моєї роботи ніхто з новинарів не вів телеграм Павла Фукса, а на сайті вийшла аж одна його колонка. У Тетяни Попової з цього приводу можуть бути зауваження, що на сайті вийшло дві статті щодо судових суперечок навколо її майна, але вона сама відмовилась коментувати ситуацію по суті, крім того, що в цій темі зацікавлений Фукс.

СММ. У «Букв» не було свого офісу і вся координація роботи відбувалась у чатах. У мене таких за час роботи було три чи чотири. В них ми віддавали редакторам соцмереж новини і тексти, які треба поставити в соцмережі (у моєму випадку з готовими підводками). Решта спілкування між ними і власниками відбувалась приватно.

У «Букв» і «Великого Києва» були різні редакції, але їх вела одна команда СММ.

Те, що ситуацію навколо видання, роздмухують люди, пов’язані з політтехнологом Петровим – геть не дивно. У власників «Букв» із ним дійсно конфлікт, і я навіть не впевнена, чи обмежується він тільки відомим трешем навколо історії з «курячими лапками», коли намагались підставити чоловіка ексзаступниці голови ДБР Ольги Варченко.

Це не знімає питання про все, що сказано новинарями про останні місяці роботи, і про скріни Влада Вовка. Але це вже нехай коментують ті, кого це стосується.

Чому вони мовчали п’ять років, а тепер пішли? Вочевидь усе в нашому житті має накопичувальний ефект, а речі, які довго чимось чи кимось стримувались чи виправдовувались, раптом навалюються як сніжний ком.

Історія «Букв» — це не історія для білих пальт, які можуть покричати, мовляв, ми завжди знали, що це зливний бачок (про джинсу респектабельних ЗМІ на ринку всі теж у курсі, просто статус священних корів — рятівний). Це привід для значно дорослішої розмови про редакційну політику, оплату праці та захищеність журналіста, де часто очевидні рецепти працюють як мертвому припарка. У цій країні значно більше журналістів, ніж можуть профінансувати грантові проєкти. А пожертви, на жаль, можуть забезпечити заледве виживання, а не життя працівників ЗМІ.

* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
4022
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду